Постанова № 74391423, 30.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/14/18 Номер провадження 22-ц/786/1289/18Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.

секретар: Філоненко О.В.

за участю представника відповідача – адв. ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2018 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що, відповідно до укладеного договору б/н від 16.03.2011 року, відповідач отримала кредит в сумі 11700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому, відповідач свої зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 18.10.2017 року загальна заборгованість перед банком складає 106104,90 грн., яка складається з: 11604,58 грн. - заборгованості за кредитом, 94500,32 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом.

З урахуванням наведеного прохала стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відмовлено.

З вказаним рішенням місцевого суду не погодився позивач, представник якого, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів скарги зазначають, що, оскільки відповідача було ідентифіковано 16.03.2011 року, то при випуску картки від 24.01.2014 року, підписання нової анкети не було потрібно. Так, 24.01.2014 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» №5168755334934698, яка цього ж дня була перевипущена на картку №5457082231519211 та встановлено кредитний ліміт 11700,00 грн., що підтверджується довідкою банку.

Зауважують, що, оскільки відповідач знімала та частково погашала заборгованість за кредитною карткою, то вказані дії свідчать про згоду з умовами кредитування.

Зазначають, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки строк дії кредитної картки, виданої ОСОБА_3 встановлено до 01/18, тобто до 31.01.2018 року, при цьому позивач звернувся до суду з даним позовом 02.01.2018 року, тобто в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.

У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 прохав у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Вказує, що договір про отримання зарплатної картки датований 31.03.2011 року, а наданий позивачем розрахунок боргу здійснений за договором №б/н від 16.03.2011 року, який відповідачем не підписувався та про який вона взагалі не знала. Також, зазначає, що Анкета-заява, підписана ОСОБА_3, не містить відомостей, які б підтверджували факт видачі картки Клієнту, факту отримання нею картки, вид та ідентифікаційні ознаки конкретної картки.

Зауважує, що, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.03.2011 року лише 24.01.2018 року, то ним пропущено трирічний строк позовної давності. Так, як убачається з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 16.03.2011 року станом на 18.10.2017 року, останнє надходження готівки на картку було здійснено відповідачем 18.08.2014 року в сумі 210,00 грн., а тому строк позовної давності за вимогами банку по даному договору, на думку апелянта, сплинув 18.08.2017 року.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу не визнав з підстав, наведених у відзиві, прохав її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2011 року відповідачем ОСОБА_3 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.9).

Відповідно до змісту вказаної заяви відповідач отримала зарплатну картку у зв’язку з працевлаштуванням у ТОВ «ОПТУК РПРОМ-ВР» кухонним працівником.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, згідно Анкети-заяви від 16.03.2011 року,звернулася до банку за отриманням послуги з оформлення зарплатної картки, при цьому не висловлювала жодного бажання чи згоди отримувати іншу картку з встановленням кредитного ліміту, а тому вимоги Банку є необґрунтованими та не підтверджені належними засобами доказування. Окрім того, суд першої інстанції вказував на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки з моменту здійснення останнього платежу до дати подачі позову пройшло більше трьох років.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим до його виконання.

Згідно вимог чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст.ст.526, 527, 530 ЦК України).

У відповідності до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання.

Частинами 1,4 ст.631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦКУ).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст.259 ЦКУ).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За приписом ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

З матеріалів справи вбачається, що договірні відносини між сторонами почали діяти з 16.03.2011 року внаслідок підписання відповідачем ОСОБА_3 Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.9).

Відповідно до змісту вказаної заяви відповідач погодилась з тим, що ця заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, які вона отримала для ознайомлення у письмовому вигляді та своїм підписом підтвердила факт отримання повної інформації про Договір надання банківських послуг.

При цьому, відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_3, відповідач оформила кредиту картку 24.01.2014 року №5168755334934698, на яку було встановлено кредитний ліміт 11700,00 грн. (а.с.150).

Відповідно до п.1.1.7.3 Умов та правил надання банківських послуг картрахунки відкриваються на невизначений строк.

Згідно п.2.1.1.2.11 даних Умов, карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні Карти, включно.

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк», кредитну картку №5168755334934698 від 24.01.2014 року з терміном дії до 07/17 було перевипущено 24.01.2014 року на картку №5457082231519211 з терміном дії до 01/18 (а.с.151).

Також, як убачається з виписки по рахунку ОСОБА_3О за період з 01.03.2011 року по 12.04.2018 року, кредитна картка «Універсальна» з фото була видана відповідачу 24.01.2014 року (а.с.102-103).

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_3О за період з 01.01.1999 року по 22.04.2018 року,останній платіж ОСОБА_3 було здійснено 18.08.2014 року на суму 210,00 грн. (а.с.152-156).

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

(Наведене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 19.03.2014 року по справі №6-14цс14).

Також, як убачається з п.1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, строк позовної давності відносно вимог Банку по поверненню кредиту, оплати відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки – пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років (а.с.11-25).

Так, оскільки строк дії кредитної картки визначено до 01/18, тобто до 31.01.2018 року, при цьому п.1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності відносно вимог Банку визначено в 50 років (відповідач в Анкеті-заяві погодилась з даними Умовами, засвідчивши свою згоду власним підписом), а позивач звернувся до суду з даним позовом 29.12.2018 року, то колегія суддів приходить до висновку, що строк позовної давності за вимогами про повернення тіла кредиту та відсотків, ПАТ КБ «ПриватБанк» не пропущено.

Відповідно до вищевикладеного, висновок місцевого суду про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи, а тому колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення районного суду з постановленням нового рішення про по суті позовних вимог.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов'язковим для виконання (ст.629 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Так, матеріалами справи встановлено, що Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписана відповідачем 16.03.2011 року, тобто саме з цієї дати почали діяти правовідносини сторін.

З урахуванням наведеного, посилання місцевого суду на те, що, договір на отримання зарплатної картки датований 31.03.2011 року, а тому розрахунок боргу, наданий позивачем за договором №б/н від 16.03.2011 року, не є належним доказом на підтвердження зобов’язань ОСОБА_3 перед Банком, колегія суддів вважає помилковим, оскільки Анкету-заяву позичальником було підписано 16.03.2011 року, а 31.03.2011 року працівником Банку було лише здійснено перевірку зазначених у ній даних.

При цьому, факт дійсного укладення між сторонами кредитного договору підтверджується наступними доказами, які колегія суддів вважає належними, допустимими та достовірними:

-Довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_3, з якої вбачається, що відповідач 24.01.2014 року оформила кредиту картку №5168755334934698, на яку було встановлено кредитний ліміт 11700,00 грн. (а.с.150);

-Довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої кредитну картку №5168755334934698 від 24.01.2014 року з терміном дії до 07/17 було перевипущено 24.01.2014 року на картку №5457082231519211 з терміном дії до 01/18 (а.с.151).

Згідно п.1.1.1.34 Умов та правил надання банківських послуг, Ідентифікація – це встановлення особистості клієнта на основі оригіналів чи належним чином завірених копій документів при його зверненні в Банк для здійснення банківських операцій при отриманні інформації по рахунках Клієнта в порядку, передбаченому договором і чинним законодавством.

Відповідно до п.2.2 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 року №492, затвердженої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, ідентифікація клієнта не є обов'язковою, якщо клієнт уже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований та верифікований відповідно до вимог законодавства України.

Частиною 1 статті 634 ЦПК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому Банком було встановлено кредитний ліміт ОСОБА_3 на підставі написаної нею 16.03.2011 року Анкети-заяви, та, керуючись п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4, якими визначено, що після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити чи анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямим і безумовним погодженням Клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

З наведеного вбачається, що 16.03.2011 року, між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а тому отримання позичальником кредитної картки 24.01.2014 року не може підмінити дати виникнення правовідносин між сторонами.

При цьому, як убачається з наявних у матеріалах справи виписках по рахунку ОСОБА_3, вона користувалась виданою їй кредитною карткою «Універсальна» та погашала заборгованість по ній, чим фактично визнала дійсність укладення між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору.

З урахуванням наведеного, оскільки наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами в повній мірі підтверджено факт укладення 16.03.2011 року між Банком та ОСОБА_3 кредитного договору, при цьому, згідно розрахунку заборгованості (а.с.6-7), відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого станом на 18.10.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 106104,90 грн, яка складається з: 11604,58 грн. - заборгованість за кредитом; 94500,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, вказана сума боргу підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подачу позову ПАТ КБ «ПриватБанк» було сплачено 1600,00 грн. (а.с.1) та за подачу апеляційної скарги 2400,00 грн. (а.с.157), та, оскільки даною постановою апеляційну скаргу банку задоволено, з ОСОБА_3 на користь Банку необхідно стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 4000 (1600+2400) грн.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2018 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимогиПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за Кредитним договором №б/н від 16.03.2011 року у розмірі 106104,90 (сто шість тисяч сто чотири гривні 90 коп.) грн., яка складається з: 11604,58 (одинадцяти тисяч шестисот чотирьох гривень 58 коп.) грн. - заборгованість за кредитом та 94500,32 (дев’яносто чотирьох тисяч п’ятисот гривень 32 коп.) грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 4000 (чотири тисячі гривень 00 коп.) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_4

/підпис/ ОСОБА_5

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1