Рішення № 74389894, 22.05.2018, Карлівський районний суд Полтавської області

22.05.2018

єдиний унікальний номер справи 531/1394/17

номер провадження 2-а/531/28/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі

головуючої судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Мельник О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить визнати пункт 475 протоколу №36 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 20.05.2016 щодо відмови в розгляді документів про призначення йому одноразової грошової допомоги; зобов’язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення йому одноразової грошової допомоги з урахуванням того, що відповідно до п.б ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на призначення і виплату 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

У позові постилається на те, що з червня 1984 року по травень 1985 року він проходив військову службу в обмеженому контингенті військових сил в республіці Афганістан, де під час виконання службових обов’язків, в липні 1984 року, отримав осколкові поранення голови, переломи кінцівок та контузію. Рішенням Центральної військово-лікарської комісії МОУ від 05.03.2014 року (протокол №603), поранення, наявні у позивача, були пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Рішенням Полтавської МСЕК позивачу було вперше призначено ІІ групу інвалідності з 04.11.2014 року, у зв’язку з наявністю травми, поранень та захворювань, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Оскільки ОСОБА_2 отримав інвалідність внаслідок травми, поранень та захворювань, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. ст. 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ №975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги з 04.11.2014 р., коли йому було вперше встановлено ІІ групу інвалідності. Про отримання одноразової грошової допомоги, позивачем було подано заяву до Полтавського ОВК, яка потім була скерована до МОУ з клопотанням військового комісара про проведення виплати допомогти в сумі 200-кратного прожиткового мінімуми, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності. Комісією МОУ було прийнято рішення про повернення документів до Полтавського ОВК без розгляду на доопрацювання, оскільки у поданих матеріалах відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року. В порушення норм чинного законодавства, що визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, МОУ не призначило та не виплатило йому одноразову грошову допомогу, а тому, такі дії вважає протиправними. Про порушення своїх прав позивач дізнався 23.11.2017 року після письмового звернення до Полтавського ОВК та отримання відповіді №10/2342 від 22.11.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Від представника відповідача надійшло заперечення на даний адміністративний позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надав документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року. Це унеможливлює розгляд клопотання. Вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, бо повідомлення про рішення комісії отримав від Полтавського ОВК від 31.05.2016 - у червні 2016 року. Заперечує право позивача на отримання зазначеної допомоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно довідки МОУ від 4/4 ( а.с.19) ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах з 02.04.1983 р. по 23.05.1985 р., у тому числі в ДРА- в/ч пп24785 з 19.06.1984 р. по 23.05.1985 р., військове звання – сержант.

Відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №603 від 05.03.2014 року), поранення, контузія, захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.12).

Згідно з довідкою Полтавської МСЕК АВ №0186937 від 12.11.2014 року, позивачу вперше була встановлена 2 група інвалідності з 04.11.2014 року, в зв'язку з пораненням, контузією, захворюваннями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.11).

З Акту судово-медичного дослідження (обстеження) №19 від 20.01.2014 року ( а.с.13), вбачається, що під час обстеження ОСОБА_2 виявлено шрами в виличній ділянці обличчя справа та в ділянці лівої брови, які по своїй морфологічній характеристиці не вступають в протиріччя з механізмом їх утворення внаслідок вогнепальних осколкових поранень, а по давності можуть відповідати періоду бойових дій в Афганістані 1984-1985 р.р

05.01.2016 року позивач звернувся до Полтавського ОВК про виплату йому одноразової грошової допомоги внаслідок поранення контузії, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).

Згідно клопотання ТВО військового комісара Полтавського ОВК від 11.01.2016 року №10/33, ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (а.с.9).

З відповіді Полтавського ОВК від 22.11.2017 р. вбачається, що заява позивача та документи щодо виплати одноразової грошової допомоги повернуті департаментом фінансів Міністерства оборони України на доопрацювання, оскільки у поданих матеріалах, відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (а.с. 19).

Суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Соціальним захистом військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Згідно зі статтею 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (далі - Порядок № 393), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та ОСОБА_3, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави суду вважати, що законодавцем передбачено прирівнювання соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому II групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.

Окрім цього слід зауважити, що Полтавський обласний військовий комісаріат надав Міністерству оборони України всі необхідні документи, визначені пунктом 11 Порядку № 975, для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачем подано неповний пакет документів, зокрема, не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) з огляду на те, що відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №603 від 05.03.2014 року), зокрема, поранення, контузія, захворювання позивача, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, протокольне рішення відповідача про повернення клопотання без розгляду є протиправним. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивачем не заявлено позовні вимоги про скасування протокольного рішення відповідача від 20.05.2016, яким повернуто клопотання про призначення одноразової грошової допомоги без розгляду, суд відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України вважає необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, скасувавши зазначене рішення, оскільки за наявності цього рішення є неможливим зобов’язання відповідача до вчинення відповідних дій.

В той же час, суд вважає неналежним способом захисту порушеного права - визнання рішення у формі п.475 протоколу засідання комісії недійсним, оскільки це поняття не застосовується до рішень суб'єкта владних повноважень.

Вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача розглянути клопотання з врахуванням того, що позивач має право на призначення та виплату вказаної одноразової грошової допомоги, не підлягають задоволенню, оскільки на цей час розгляд клопотання уповноваженим органом не відбувся. Законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України на прийняття рішення з цього питання. Отже, суд вважає неможливим за таких обставин втручання у дискреційні повноваження Міністерства оборони України.

Суд вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки про оскаржуване рішення йому стало відомо з листа Полтавського ОВК від 22.11.2017 (а.с.18). Позов подано до суду 24.11.2017.

Посилання представника відповідача на те, що позивач отримав повідомлення від Полтавського ОВК у червні 2016 року, не підтверджено доказами. Представник позивача цей факт заперечив.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року, викладене у протоколі засідання комісії №36 від 20.05.2016, пункт 475, затвердженому Міністром оборони України 23.05.2016, про повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України (місцезнаходження: 03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) розглянути по суті питання щодо призначення ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як інваліду ІІ групи з 04.11.2014, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня складення в повному обсязі до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено 22 травня 2018 року, повне рішення суду складено 29 травня 2018 року.

Суддя: І.В. Лизенко