Рішення № 74389812, 30.05.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/121/18

2/530/327/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

30.05.2018 року місто Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Дем’янченка С.М.

секретарі - Тараненко Т.І.

преставника позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування України у Полтавській області за довіреністю ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області, третя особа ОСОБА_3 держпраці у Полтавській області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

Позовна заява мотивована тим, що 29.12.2017 року наказом управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області №132-к від 20.12.2017 року ОСОБА_1 був звільнений з посади спеціаліста першої категорії ( страховий експерт з охорони праці) Зіньківського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Підставою для звільнення став наказ відповідача від 18.12.2017 року № 211-ос "Про затвердження штатного розпису відділень управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області". 20.12.2017 року позивача ознайомили з попередженням ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 19.12.2017 №01- 01-1471/5-2 стосовно того, що посада яку він обіймає скорочується з 01.01.2018 року, а також повідомили про відсутність можливості запропонувати іншу посаду та про те, що трудовий договір буде розірвано 29.12.2017 року в зв’язку з скороченням чисельності штату працівників. В порушення вказаних вимог відповідач по справі, відповідно до письмового персонального попередження від 19.12.2017 року, не запропонував йому іншу посаду та не залишив на роботі зважаючи на те, що обов’язки виконувані ним як страховим експертом залишились, їх передали на виконання іншому працівнику. За час роботи в ОСОБА_3 всі покладені на нього обов’язки виконував вчасно та у повній мірі. Працював на посаді інженера з охорони праці з 18.11.2004 р. по 07.09.2017 р., постійно проходив навчання та перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки. З 08.09.2017 року по 29.12.2017 року займав посаду спеціаліста першої категорії (страховий експерт з охорони праці) Зіньківського відділення ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області. 25.01.2018 року позивач звернувся до начальника ОСОБА_3 Держпраці у Полтавській області ОСОБА_5 з проханням провести перевірку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на предмет правомірності звільнення його з посади спеціаліста 1 категорії (страховий експерт з охорони праці). 29.12.2017 року в порушенням вимог ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець письмово не повідомив ОСОБА_1 про нараховані суми, належні йому виплати в зв’язку з звільненням. Позивач вважає звільнення незаконним, необґрунтованим та безпідставним у зв’язку з чим звернувся з позовом до суду і просив суд ухвалити рішення, яким поновити його на роботу до ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області та зобов’язати відповідача сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 05.02.2018 року відкрито провадження по справі та призначено до попереднього судового засідання ( а.с.35).

Ухвалою суду від 14.03.2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області , третя особа ОСОБА_3 держпраці у Полтавській області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу призначино до судового розгляду ( а.с.99).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалися на обставини, що викладені в позовній заяві, представник відповідача управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області за довіреністю ОСОБА_4, заперечувала стосовно задоволення позову послалася на відзив, який приєднано до матеріалів справи, третя особа представник ОСОБА_3 держпраці у Полтавській області в судові засідання не з’явився надіслав до суду пояснення стосовно позову ( а.с.42-43).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області, третя особа ОСОБА_3 держпраці у Полтавській області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.11.2004 року по 07.09.2017 року працював на посаді інженера з охорони праці. З 08.09.2017 року по 29.12.2017 року займав посаду спеціаліста першої категорії ( страховий експерт з охорони праці) Зіньківського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області (а.с.12-14). 27.10.2017 року ОСОБА_1 попереджений про зміну в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію з 01.01.2018 року та про можливе майбутнє звільнення (а.с.59). 20.12.2017 року ОСОБА_1 ознайомили з попередженням ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 19.12.2017 № 01- 01-1471/5-2 стосовно того, що посада яку він обіймає скорочується з 01.01.2018 року, а також повідомили про відсутність можливості запропонувати іншу посаду та про те, що трудовий договір буде розірвано 29.12.2017 року в зв’язку з скороченням чисельності штату працівників ( а.с.15). 29.12.2017 року наказом управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області №132-к від 20.12.2017 року ОСОБА_1 був звільнений з посади спеціаліста першої категорії (страховий експерт з охорони праці) Зіньківського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області згідно п.1 ст.40 КЗпП України ( а.с.71).

Відповідач управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області подав відзив, у якому вказав, що позовні вимоги позивача не визнає повністю, оскільки вони є безпідставними з наступних підстав. Так, 01.08.2017 року реалізація повноважень Фонду соціального страхування України здійснювалося відповідачем по справі та його 17-ма відділеннями при граничній чисельності 267,5 штатних одиниць, з яких 84 було розподілено на відділення Відповідача. Позивач з 08.09.2017 року займав одну із штатних одиниць в межах граничної чисельності, а саме посаду спеціаліста І категорії Зіньківського відділення, на яку був призначений наказом від 07.09.2017 року. Постановами № 50 та № 51, № 52 змінено структуру органів фонду, затверджено схему посадових окладів працівників Фонду, змінено Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду. Окрім цього, відповідно до постанови Фонду № 50 від 10.10.2017 року зменшено кількість відокремлених підрозділів відповідача з 17 на 12. В подальшому, постановою правління Фонду соціального страхування України / далі - Фонд/ від 14.12.2012 року № 63 до структури робочих органів виконавчої дирекції Фонду, затвердженої постановою правління Фонду від 10.10.2017 року № 50, внесені зміни , відповідно до яких з 01.01.2018 року кількість відділень відповідача зменшилась до 10. Внаслідок вказаних змін, реорганізації підлягало в тому числі і Зіньківське відділення, повноваження якого до 01.01.2018 року поширювалися на Диканський, Котелевський райони, а Зіньківське відділення, яке до 01.01.2018 року здійснювало функції на території Зіньківського району та м. Зіньків, підлягало припиненню. Штатна чисельність працівників Великобагачанського та Диканського, Зіньківського та Решетилівського відділень відповідача до 01.01.2018 року складала в сумі 26 штатних одиниць, а з вказаної дати підлягала зменшенню до 13 одиниць. Відповідач вказує, що зміни у його структурі передбачали зміни в організації виробництва і праці зі скороченням чисельності штату працівників, що потягло за собою затвердження штатного розпису відділень Відповідача наказом від 18.12.2017 року № 211-ос в межах граничної чисельності затвердженої Наказом Виконавчої дирекції від 23.10.2017 року № 570. Кадровою комісією Відповідача під час проведення заходів із скорочення чисельності і штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці досліджувалися умови кваліфікації і ефективності праці усіх працівників, в тому числі Зіньківського відділення. Комісією із кадрових питань встановлено, що ОСОБА_1 (стаж роботи в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування - 4 місяці, стаж спеціаліста з охорони праці 13 років 1 місяць) переважного права на залишення на роботі не має. Рекомендації кадрової комісії не суперечили нормам ст. 42 КЗпПУ щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. Підтримавши рекомендації кадрової комісії та враховуючи те, що була відсутня можливість запропонувати Позивачу для переведення за його згодою інші посади у Відповідача, листом від 19.12.2017 № 01-01-1471/5-2 позивача повідомлено про розірвання 29.12.2017 року укладеного з ним трудового договору у зв’язку із скороченням чисельності і штату працівників. 27.10.2017 року ОСОБА_1 попереджений про зміну в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію з 01.01.2018 року та про можливе майбутнє звільнення (а.с.59).

Позивач в своїй відповіді на відзив, заперечив проти вказаних вище обставин, оскільки вони є такими, які не відповідають дійсності, зазначивши, що його звільнення відбулося з порушенням ст. 49-2 КЗпП.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

У випадку судового спору щодо незаконності звільнення у зв’язку зі скороченням штату або чисельності працівників суд не має права досліджувати питання про доцільність прийняття такого рішення, а вивчає лише дотримання порядку процедури такого звільнення.

Як встановлено судом, що позивач має 13 років та 1 місяць безперервного стажу роботи у відділенні виконавчої дирекції Фонду у Зіньківському районі Полтавської області, де працював з 18.11.2004 року до 07.09.2017 рік, займав посаду інженера з охорони праці. З 08.09.2017 року по 29.12.2017 року займав посаду спеціаліста І категорії (страховий експерт з охорони праці) Зіньківського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавської області.

29.12.2017 року наказом управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області №132-к від 20.12.2017 року ОСОБА_1 був звільнений з посади спеціаліста першої категорії ( страховий експерт з охорони праці) Зіньківського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області згідно п.1 ст.40 КзПП України ( а.с.71), про що здійснено відповідний запис у його трудовій книжці.

Як встановлено судом, підставою для звільнення позивача ОСОБА_1 являється Наказ № 117-ос від 25.10.2017 року "Про зміну в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників", якому передувала постанова правління Фонду від 12.09.2017 року № 47 "Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України" та Наказ виконавчої дирекції Фонду від 23.10.2017 року № 570 "Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області".

Як вбачається з Наказу відповідача від 25.10.2017 року № 117-ос, що встановлена гранична чисельність працівників ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду України в Полтавській області та його відділень у кількості 160 штатних одиниць. Окрім цього, в даному Наказі роз'яснено, що і в разі відсутності можливості працевлаштування працівників ОСОБА_3 та його відділень або відмови від переведення на іншу на роботу звільнити їх відповідно до чинного законодавства. Термін ознайомлення з цим наказом встановлено до 31.10.2017 року.

В подальшому, 25.10.2017 року на виконання даного Наказу, позивача персонально було попереджено про майбутнє можливе звільнення у зв'язку зміною організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, які відбудуться з 01.01.20018 року. Факт, що позивач ОСОБА_1 був належно повідомлений про наступне вивільнення з роботи за два місяці підтверджується належно затвердженою копією персонального попередження про звільнення згідно п.1ч.1 ст. 40 КЗпП України від 25.10.2017 року, з яким ознайомився 27.10.2017 року, тобто 2-х місячний строк повідомлення ОСОБА_1 відповідачем дотримано ( а.с.59).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу України про працю, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як вбачається з листа Первинної профспілкової організації ОСОБА_3 виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Полтавської області, щоБатряк І.М., не є членом первинної профспілкової організації (заяви про вступ до профспілкової організації не подавав) ( а.с.69). Твердження позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2, про порушення відповідачем норм ст. 43 КЗпП України, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки, останній не був членом первинної профспілкової організації, а тому наявність згоди такої на його звільнення не потрібно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 49-2 КЗпП: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Положення п. 19 Постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснює, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Окрім цього, у даному роз'ясненні зазначається, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих самих підстав менш кваліфікованого працівника.

Як вбачається з ОСОБА_2 протоколу № 4 засідання комісії з кадрових питань управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, 19.12.2017 року розглядали питання про надання рекомендацій щодо пропозицій посад працівникам управління та його відділень згідно з наказом управління від 18.12.2017 року № 211-ос Про затвердження штатних розписів відділень управління дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області. Внаслідок цього постановили начальнику управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області ОСОБА_6 надати переважне право залишення на роботі працівникам Зіньківського відділення управління ОСОБА_7, ОСОБА_8, запропоновано провести перестановку (перегрупування) працівників, перевівши з 01.01.2018 року ОСОБА_8, за його згодою, на посаду страхового експерта з охорони праці Диканського відділення управління. Вказані дії відповідача в цілому не суперечать вимогам трудового законодавства, разом з цим ОСОБА_1 вище вказаний рішення комісії з кадрових питань управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 19.12.2017 року позивачем не оскаржено.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, враховуючи той факт, звільнення позивача відбулося відбулося дійсно з підстав визначених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, що підтверджено відповідними доказами у справі, з додержанням чинного законодавства, оскільки останнього у встановлений законом строк персонально повідомлено про таке звільнення, при цьому відповідач не мав можливості перевести його на іншу роботу в тій же самій установі так як було здійснено перестановку (перегрупування) працівників Зіньківського управління та позивача по справі, а тому позов з визначених вище підстав є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Враховуючи те що, звільнення відповідача відбулося на законних підставах з додержанням чинного трудового законодавства, а тому суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області, третя особа ОСОБА_3 держпраці у Полтавській області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40 п. 1, 42, 43, 49-2, 232 п. 2, 233 КЗпП України, ст. ст. 10, 12, 13 17, 81, 89, ч.3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області , третя особа ОСОБА_3 держпраці у Полтавській області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 30.05.2018 року.

Суддя -