Рішення № 74389621, 27.04.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1588/17

Провадження № 2-а/324/11/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.

при секретарі Божко В.О.,

за участю

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пологи цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пологівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2017 року ОСОБА_2 (далі за текстом – Позивач) звернувся до Пологівського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Пологівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі за текстом – Управління; Відповідач), в якому просить зобов’язати Відповідача відновити виплату пенсії йому, Позивачу, та перерахувати на рахунок Позивача, відкритий раніше, заборгованість по пенсії за період з квітня 2017 року по день постановлення рішення у справі, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми за весь період невиплати пенсії. Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 500 грн. витрат на правову допомогу, які складаються зі 100 грн. на опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; 200 грн. за формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів та їх отримання для справи; 200 грн. за підготовку процесуальних документів по справі. Також Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 640 грн. судового збору. Позивач просив справу розглядати в порядку скороченого провадження (а.с.4; 23).

В обгрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що він постійно проживав і був зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки він народився 14 жовтня 1944 року, то він є пенсіонером за віком і як внутрішньо переміщена особа з 30 жовтня 2015 року перебуває на обліку в Пологівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Відповідач відповідно до ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі за текстом - Закон №1706) та інших нормативно-правових актів України, що є юридичними підставами даного позову, поновив виплату пенсії Позивачу. За місяць до подання даного позову до суду він, ОСОБА_2, у телефонній розмові із Відповідачем дізнався, що Відповідач припинив перераховувати йому, Позивачу, пенсію з підстав, не передбачених законодавством України, а саме у зв’язку з тим, що він, ОСОБА_2, не проживає за адресою, зазначеною ним у заяві про поновлення виплати пенсії.

Не погодившись з вказаним рішенням, Позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів. З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст.625 ЦК України Позивач просить його позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалами суду від 27 жовтня 2017 і від 13 листопада 2017 року позовна заява ОСОБА_2 залишалася судом без руху на підставі ст.ст.105-106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) (а.с.12,20).

Після усунення недоліків позову Позивачем ухвалою суду від 05 грудня 2017 року було відкрито провадження в адміністративній справі з викликом сторін і з запропонуванням Відповідачу в термін до 17 січня 2018 року надати заперечення на позов в разі їх наявності і всіх матеріалів, що були або мали бути взяті Відповідачем до уваги для прийняття рішення, з приводу якого подано позов (а.с.24).

15 січня 2018 року на адресу суду надійшов письмовий відзив Відповідача на адміністративний позов ОСОБА_2 з додатками. У відзиві Відповідач просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі (а.с.29-31; 32-40). Відзив з додатками судом були спрямовані на адресу Позивача, проте повернуті на адресу суду без вручення адресату за закінченням строку зберігання (а.с.46).

У судове засідання Позивач не з'явився на підставі своєї заяви про розгляд справи без його участі (а.с.41).

Представник Відповідача за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача у повному обсязі з огляду на наступне.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться на обліку в Пологівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України з 15 серпня 2016 року.

При зверненні до управління ОСОБА_2 надав заяву на запит пенсійної справи від 14 червня 2016 року, паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійне посвідчення.

Управлінням за період з вересня 2016 року по березень 2017 року пенсіонеру ОСОБА_2 (особовий рахунок 145764) пенсія в розмірі 4088,61грн. нараховувалася та виплачувалася щомісяця. У вересні 2016 року позивачу було виплачено заборгованість по виплаті пенсії з серпня 2015 року по серпень 2016 року у розмірі 52793,38 грн.

18 квітня 2017 року районною комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол №38) було прийняте рішення, згідно якого ОСОБА_3 вирішено не відновляти (не продовжувати) виплату пенсії у зв’язку з його відсутністю за фактичним місцем та скасуванням довідки № 2318/6102 від 30 жовтня 2015 року.

13 листопада 2017 року Позивач звернувся до Управління із письмовою заявою про поновлення виплати пенсії з 01 квітня 2017 року та зміну адреси проживання (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 31 травня 2017 року № НОМЕР_1).

28 листопада 2017 року рішенням районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол №67) прийнято рішення не відновляти виплату пенсії ОСОБА_2 у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем проживання.

Оскільки 18 квітня 2017 року та 28 листопада 2017 року рішеннями районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було прийнято рішення не відновляти виплату пенсії ОСОБА_2 у зв’язку з його відсутністю за фактичним місцем проживання, то Управлінням 03 січня 2018 року було направлено запит на ім’я начальника управління соціального захисту населення Пологівської РДА ОСОБА_4 з проханням надати копії актів обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, на підставі яких було прийнято рішення не відновляти виплату пенсії Позивачу. 10 січня 2018 року на адресу Управління надійшла відповідь УСЗН Пологівської РДА з наданням копії акту від 21 листопада 2017року.

Тому представник Відповідача вважає дії Управління щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_2 законними, оскільки такі дії відповідають вимогам статей 7,12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20 жовтня 2014 року, Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», п.8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595, Постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», ст.49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Щодо вимог Позивача в частині виплати йому відповідно до ст.625 ЦК України заборгованості по пенсії за період з квітня 2017 року по день постановлення рішення у справі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми за весь період невиплати пенсії, представник Відповідача зауважила, що, по-перше, оскільки Відповідач заперечує проти позову за основною вимогою, то не підлягає задоволенню і вимога про виплату заборгованості з виплати пенсії з урахуванням положень ст.625 ЦК України, а, по-друге, в порядку КАС України вимога про здійснення виплат в порядку ст.625 ЦК України не підлягає розгляду.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на його користь 500 грн. судових витрат на правову допомогу, то з огляду на категорію справи, яка є типовою і нескладною, а також з урахуванням вимог ст.134 КАС України, Правил адвокатської етики, ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» розмір сплаченої Позивачем адвокату суми на правову допомогу і витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт є неспівмірними, а тому на думку представника Відповідача стягненню з Відповідача на користь Позивача ці витрати не підлягають.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог Позивачем, викладене у письмовому клопотанні до суду, вислухав у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши письмові докази у справі, а також дослідивши надану в оригіналі представником Відповідача суду пенсійну справу ОСОБА_2 №293, дав оцінку добутим доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно копії паспорту серії ВВ №798915, виданого 21 травня 1999 року Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області, є громадянином України (а.с.57) та відповідно до копій пенсійних посвідчень старого і нового зразка є пенсіонером за віком (а.с.17,58).

Згідно копії довідки №2318/6102 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданої УСЗН Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області 30 жовтня 2015 року, ОСОБА_2 проживав у ІНФОРМАЦІЯ_3 і перемістився з тимчасової окупованої території в м.Пологи Запорізької області, вул.Крилова,17. (а.с.18).

Згідно копії довідки №0000223509 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої УСЗН Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області 31 травня 2017 року, ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, який фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.19).

Згідно відміток на довідках термін дії довідки від 30 жовтня 2015 року був встановлений до 30 жовтня 2016 року; потім – довідка безстрокова. Довідка від 30 жовтня 2015 року скасована з 18 квітня 2017 року (а.с.18,зворот; 19,зворот).

14 червня 2016 року ОСОБА_2 подана заява до Відповідача на запит пенсійної справи з іншого району (а.с.32).

14 червня 2016 року ОСОБА_2 написав розписку про отримання ним пенсії по липень 2015 року і не отримання пенсії в іншому управлінні (а.с.33).

Згідно копії розпорядження №293 від 15 червня 2016 року ОСОБА_2 призначено пенсію в розмірі 4088,61 грн. (а.с.34).

Згідно копії витягу з протоколу №38 від 18 квітня 2017 року засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_2 вирішено не відновляти (не продовжувати) виплату пенсії у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем та скасуванням довідки (а.с.35).

Згідно копії витягу з протоколу №67 від 28 листопада 2017 року засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_2 вирішено не відновляти виплату пенсії у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (а.с.36).

Згідно копії довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії №2058 від 21 грудня 2017 року ОСОБА_2 нараховано і фактично виплачено з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно пенсії в розмірі 4088,61 грн. на місяць (а.с.37).

Згідно копії акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї №1752 від 21 листопада 2017 року за адресою: Запорізька область, м.Пологи, вул.Магістральна 508/2 ОСОБА_2 вдома не було, за повідомленнями сусідів ця квартира не придатна до житла (а.с.39).

Відповідно ст.12 Закону України №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 (далі за текстом - Порядок №509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України №1706-VII, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до ст.12 Закону України №1706-VII приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача органом, який її видав - Управлінням соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №365 від 08 червня 2016 року затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №365 від 08 червня 2016 року (далі за текстом – Постанова №365) встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 постанови №365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/ перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідачем не надані акти обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, які могли б підтвердити факти відсутності позивача як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання, а дані, викладені в копії акту №1752 від 21 листопада 2017 року, на переконання суду, таких фактів не містять (а.с.39,зворот).

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі за текстом - Закон №1058-ІV) пенсія виплачується щомісячно організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії, як і не надано самого рішення про припинення виплати пенсії.

Слід також зазначити, що вимоги ст.49 Закону України №1058-ІV є приорітетними поряд з вимогами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України, якими врегульовано окремі питання обліку та соціального забезпечення вимушених переселенців.

Вказані підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" №8 від 13 червня 2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Згідно зі ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід’ємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання. Отже, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, з копії акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї встановлено, що перевірка фактичного місця проживання/перебування ОСОБА_2 за адресою, вказаною у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 31 травня 2017 року №0000223509, а саме: Запорізька область, м.Пологи. АДРЕСА_1, проводилася 21 листопада 2017 року, у зв'язку з чим первинна довідка від 30 жовня 2015 року була скасована з 18 квітня 2017 року. Дані про зняття ОСОБА_2 з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про взятих на облік осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичних операцій, в матеріалах справи відсутні, оскільки сторонами суду не надані.

Враховуючи викладене, суд констатує, що Відповідач, припиняючи виплату Позивачу пенсії за віком з квітня 2017 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права Позивача як пенсіонера.

Таким чином, судом було достовірно встановлено, що Відповідач, не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст.49 Закону України №1058-ІV, з квітня 2017 року зупинив виплату пенсії Позивачу, доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії Позивачу сторонами суду не надано. Жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій, у зв'язку з цим позовні вимоги ОСОБА_2 до Пологівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині визнання бездіяльності Відповідача протиправною та поновлення виплати йому пенсії підлягають задоволенню.

За правилами ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо вимоги Позивача в частині зобов’язання Відповідача виплатити Позивачу відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України заборгованості по пенсії за період з квітня 2017 року по день постановлення рішення у справі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми за весь період невиплати пенсії, суд вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З огляду на ст.5 КАС України суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог Позивач обрав спосіб захисту своїх інтересів у непередбачений КАС України спосіб. Крім того, суд відзначає, що у позовній заяві і в додатках до позову (в тому числі після усунення недоліків на виконання ухвал суду) Позивач не навів розрахунку належних йому виплат з боку Відповідача виходячи з вимог ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно акту здавання-приймання послуги за договором про надання правової допомоги №1 від 07 вересня 2017 року ОСОБА_5 сплатив ТОВ «Суперадвокат» 500 грн. за надані послуги (а.с.8).

Згідно копії квитанції №6941781 ОСОБА_2 сплачено ТОВ «Суперадвокат» (надання юридичних послуг) 500 грн. (а.с.9).

Згідно ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Тому, оскільки Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що судові витрати з надання йому правничої допомоги здійснювалися за рахунок держави, суд приходить до висновку, що відсутні передбачені КАС України підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат з надання правничої допомоги в сумі 500 грн.

З огляду на наведене вище суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору Позивачем у розмірі 640 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №87709 від 08 листопада 2017 року (а.с.16), а тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 371 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_2 до Пологівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Пологівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині припинення з 01 квітня 2017 року виплати пенсії за віком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2.

Зобов’язати Пологівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити виплату пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2, з моменту її припинення, тобто з 01 квітня 2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Пологівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в іншій частині відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Пологівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70608, Запорізька область, м.Пологи, вул.Магістральна,245, код ЄДРПОУ 40386712).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Пологівський районний суд Запорізької області до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Пологівський районний суд Запорізької області апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 квітня 2018 року.

Суддя: Кацаренко І.О.