Рішення № 74388832, 26.04.2018, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/2747/15-ц Номер провадження №2/318/217/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2018 р. м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Петрова В.В.; при секретарі Александрові М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до районного відділу освіти, молоді і спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації, ОСОБА_2 райдержадміністрації про визнання наказу протиправним, стягнення вихідної допомоги та стягнення заробітку за час затримки у розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом в якому зазначає, що відповідно до наказу Районного відділу освіти, молоді і спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації Запорізької області від 31.12.2014 року № 313-323 «Про припинення трудового договору» позивача було звільнено із займаної посади згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до наказу Районного відділу освіти, молоді і спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації Запорізької області від 30.10.2014 р. № 276 «Про передачу дошкільного навчального закладу комунальної власності ясла-садок № 5 «Топольок» ОСОБА_2 міської ради Запорізької області з балансу відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації на баланс ОСОБА_2 міської ради»: ДНЗ № 5 передано з балансу ОСОБА_2 РДА на баланс ОСОБА_2 міської ради; затверджено комісію про передачу майна ДНЗ № 5; доручено скласти акт-передачі майна ДНЗ № 5 та здійснити передачу на баланс відповідача до 31.12.2014 р.; попередити під особистий підпис працівників ДНЗ № 5 про зміни істотних умов праці, а саме зміни в підпорядкуванні закладу до 31.10.2014 р; звільнення працівників ДНЗ № 5 здійснити з 31.12.2014 р. згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. На виконання наказу ОСОБА_2 РДА від 30.10.2014 р. № 276, 31.12.2015 р. у зв'язку з реорганізацією ДНЗ № 5, наказами відповідача від 31.12.2015 р. № 306-к «Про припинення трудового договору» позивачів було звільнено із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_2 РДА від 16.02.2015 р. № 040 «Про приведення у відповідність до законодавства трудових відносин з працівниками дошкільних закладів»: 1. Методисту по роботі з кадрами рай методкабінету відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації ОСОБА_3 привести у відповідність до норм законодавства накази по відділу освіти молоді та спорту до 20 лютого 2015 року: ...... 1.3) про звільнення педагогічних працівників дошкільного навчального закладу № 5 «Топольок» ясел-садка загального розвитку комунальної власності ОСОБА_2 міської ради (№ 304-312 від 31.12.2014 р.). Наказом відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації від 19.02.2015 р. № 023-к «Про визнання таким що втратив чинність наказ про звільнення працівника», наказ від 31.12.2014 р. № 306-к «Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 вважати таким, що втратив чинність. Поновлено на посаді вихователя ДНЗ № 5 загального розвитку комунальної власності ОСОБА_2 міської ради з 31.12.2014 року. Однак, позивача відповідно до розпорядження відповідача від 02.01.2015 р. № 6 «Про призначення на посаду...» призначено на посаду вихователя ясла-садок № 5 «Топольок» (далі - ДНЗ №5).

Позивач вважає, що відповідачем було істотно порушені її трудові права та гарантоване конституцією право на належну оплату праці, у зв’язку з чим просила суд: стягнути з Районного відділу освіти, молоді спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої індексації заробітної плати в сумі 1049,91грн. Стягнути з Районного відділу освіти, молоді спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмір 5 000 грн. Стягнути з Районного відділу освіти, молоді спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн.

До початку розгляду справи по суті представником позивача було надано суду заяву про уточнення позову в якій він просить:

Прийняти заяву про збільшення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати п.1.3 Наказу за №040 від 16.02.2015р. «Про приведення у відповідність до законодавства трудових відносин з працівниками дошкільних закладів» відділу освіти, молоді і спорту ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області.

Визнати протиправним та скасувати наказ за №023-к від 19.02.2015р. «Про визнання таким що втратив чинність наказ про звільнення працівників» відділу освіти, молоді і спорту ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області та відділу освіти, молоді і спорту ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої вихідної допомоги в сумі 2 565,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області та відділу освіти, молоді і спорту ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки у сумі 123 018 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області та відділу освіти, молоді і спорту ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмір 10 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області та відділу освіти, молоді і спорту ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу підтверджену документально.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 дала пояснення аналогічні викладеним в первісному позові та уточненій позовній заяві, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання представник ОСОБА_4О не з’явився, позивач надала заяву в якій просила справу розглядати у відсутність її представника, позовні вимоги підтримує повністю, просить задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, надала заперечення в яких просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Запорізької області не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та заперечень на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити на наступних правових підставах.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ОСОБА_2 райдержадміністрації Запорізької області від 30.10.2014 р. № 276 «Про передачу дошкільного навчального закладу комунальної власності ясла-садок № 5 «Топольок» ОСОБА_2 міської ради Запорізької області з балансу відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації на баланс ОСОБА_2 міської ради»: ДНЗ № 5 передано з балансу ОСОБА_2 райдержадміністрації на баланс ОСОБА_2 міської ради; затверджено комісію про передачу майна ДНЗ № 5; доручено скласти акт-передачі майна ДНЗ № 5 та здійснити передачу на баланс відповідача до 31.12.2014 р.; попередити під особистий підпис працівників ДНЗ № 5 про зміни істотних умов праці, а саме зміни в підпорядкуванні закладу до 31.10.2014 р; звільнення працівників ДНЗ № 5 здійснити з 31.12.2014 р. згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.6).

На виконання наказу ОСОБА_2 РДА від 30.10.2014 р. № 276, 31.12.2015 р. у зв'язку з реорганізацією ДНЗ № 5, наказами відповідача від 31.12.2015 р. № 306-к «Про припинення трудового договору» позивача було звільнено із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації від 16.02.2015 р. № 040 «Про приведення у відповідність до законодавства трудових відносин з працівниками дошкільних закладів»: 1. Методисту по роботі з кадрами рай методкабінету відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації ОСОБА_3 привести у відповідність до норм законодавства накази по відділу освіти молоді та спорту до 20 лютого 2015 року: ...... 1.3) про звільнення педагогічних працівників дошкільного навчального закладу № 5 «Топольок» ясел-садка загального розвитку комунальної власності ОСОБА_2 міської ради (№ 304-312 від 31.12.2014 р.) (а.с.80).

Наказом відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації від 19.02.2015 р. № 023-к «Про визнання таким що втратив чинність наказ про звільнення працівника», наказ від 31.12.2014 р. № 306-к «Про звільнення з займаної посади позивача вважати таким що втратив чинність. Поновлено на посаді вихователя ДНЗ № 5 загального розвитку комунальної власності ОСОБА_2 міської ради з 31.12.2014 року. Однак, позивача відповідно до розпорядження відповідача від 02.01.2015 р. № 6 призначено на посаду вихователя ясла-садок № 5 «Топольок» (далі - ДНЗ №5) (а.с.4,5, 99).

Отже, зміна форми власності - це передача, з власності однієї ради до власності іншої ради або навпаки, об’єктів майна на підставі відповідного розпорядження (рішення) органу місцевого самоврядування не тягне за собою змін передбачених ст. 36 КЗпП.

Відповідно до приписів ст. 36 КЗпП України, зміна підпорядкованості установи не припиняє дії трудового договору, а також у разі зміни власника підприємства дія трудового договору працівника продовжується.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»: «За для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов’язковими для всіх підприємств, установ і організацій (далі - підприємство) незалежно від форми власності».

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п’ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття, У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно ч.1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, інших.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів, судам роз’яснено, що розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Із досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що до 01.01.2015 року дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 5 «Топольок» ОСОБА_2 міської ради знаходився на балансі відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_2 райдержадміністрації. ОСОБА_2 міська рада уклала угоду «Про між бюджетні трансферти між місцевими бюджетами Кам’янсько- Дніпровського району», якою міська рада делегувала повноваження та надавала субвенцію районному бюджету на утримання дошкільного закладу. У 2014 році відповідна угода про передачу міжбюджетних трансфертів не була укладена, видатки на утримання зазначеного дошкільного закладу у 2015 році планувались здійснюватися з ОСОБА_2 міського бюджету, як це передбачено ст. 88 Бюджетного Кодексу України, тому ОСОБА_2 міська рада прийняла на свій баланс фінансування на утримання дошкільного закладу. Змінився «гаманець». Трудові відносини з працівниками не припиняються (другий абзац ст. 36 КЗпП України). ОСОБА_1 продовжувала працювати на посаді вихователя дошкільного закладу з 03 січня 2015 року (01, 02 січня вихідні дні) де працює по теперішній час, про що свідчить персоніфікований облік Пенсійного Фонду. Заробітна плата нараховується щомісяця.

На підставі рішення ОСОБА_2 міської ради № 1 від 23.12.2014 року майновий комплекс «Дошкільний навчальний заклад ясла-садок загального розвитку комунальної власності № 5 «Топольок»» було прийнято на баланс виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради Запорізької області з 01.01.2015 року. В результаті передачі зазначеного майнового комплексу 31.12.2014 року відбулось звільнення всіх працівників, в тому числі і позивача. Розпорядженням міського голови від 03.01.2015 року за № 6 позивача призначено на посаду вихователя дошкільного навчального закладу ясла-садок загального розвитку комунальної власності № 5 «Топольок» на підставі її заяви. Отже твердження позивача про незаконне звільнення спростовуються копіями документів наданих суду, в тому числі копією трудової книжки згідно якої ОСОБА_1 поновлена на посаді вихователя дошкільного навчального закладу ясла-садок загального розвитку комунальної власності № 5 «Топольок» з 31.12.2014 року на підставі наказу від 19.02.2015 року № 023-к, запис про її звільнення в трудовій книжці відсутній (а.с.7-9).

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов’язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівників.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.07.2015 року у справі № 6-491 цс 15.

Таким чином, при звільненні позивача відповідачем дотримано вимоги ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України, а отже підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання наказів протиправними, стягнення вихідної допомоги та стягнення заробітку за час затримки у розрахункувідсутні, оскільки не знайшли документального підтвердження.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) (далі - постанова Пленуму від 31.03.1995) роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У п.9 постанова Пленуму від 31.03.1995 роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зазначені у позові підстави для стягнення моральної шкоди не знаходять підтвердження в наявних матеріалах справи, а тому відповідно сума за спричинення моральної шкоди не підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З приводу частини позову щодо відшкодування матеріальних витрат на правову допомогу ОСОБА_1 відділ освіти, молоді та спорту також заперечує у задоволенні позову оскільки позивачеві з боку відділу фактично не було завдано матеріальної шкоди. Відділом освіти, молоді та спорту було прийнято всіх відомих заходів щодо забезпечення трудових та цивільних прав позивача. Також відповідач зазначає, що 03.08.2015 року між адвокатом ОСОБА_4 та колективом дошкільного навчального закладу ясла-садок № 5 «Топольок» ОСОБА_2 міської ради в кількості 22 (двадцять дві) особи, в тому числі з позивачем ОСОБА_1, було укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до якої адвокат бере на себе зобов’язання, за винагороду, виконати роботи зі звернення до органів виконавчої влади, виготовлення позовної заяви та представництва інтересів позивача в суді. Перелік наданих юридичних послуг Виконавцем суперечить наданим квитанціям до прибуткового касового ордера (квитанція від 10.05.2016 року - 5000 грн., у переліку: 08.02.2016 - 1200 грн., 22.02.2016 - 1200 грн.; квитанція від 04.04.2018 року - 3900 грн., у переліку: 05.04.2018 - 1600 грн.), що свідчить про недостовірність розміру винагороди по договору про надання правової допомоги від 03.08.2015 року.

Суд вважає, що позивачем та його представником не доведено належними та допустимими доказами факту надання юридичних послуг на виконання договору та оплати за них, а значить що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Акт виконаних робіт та копії квитанцій наданих позивачем та його представником на підтвердження факту оплати за надані юридичні послуги суд не приймає до уваги, оскільки термін дії вищезазначеного договору закінчився 03.03.2016 року. Як вбачається з матеріалів справи термін договору про надання правової допомоги не продовжувався, новий договір не укладався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40, 43, 43-1, 49 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 259, 264, 265, 352, 354, п.9 Розділу ХІІІ Перехідні Положення ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів.

Суддя:ОСОБА_5