Рішення № 74388719, 26.09.2016, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа№ 331/8153/15-ц

Провадження № 2/324/193/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Клименко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 21.05.2013 року між ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» та ОСОБА_3 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АС/3207741, згідно якого ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» взяло на себе зобов’язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди внаслідок експлуатації транспортного засобу «Faw» д/н НОМЕР_1. 11.06.2013 року в м.Запоріжжя на пр.Леніна - бул.Шевченко сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 Згідно постанови Жовтневого районного суду м.Запоріжжя вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 12.06.2013 року на адресу ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку звернулась ОСОБА_4 Згідно рахунку №48 від 26.06.2013 року та рахунку №66 від 29.08.2013 року, наданих ПП ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю НОМЕР_4 в результаті його пошкодження в ДТП, склала 20922грн. Відповідно до умов договору страхування ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» відшкодувало ОСОБА_4 витрати на ремонт автомобіля в сумі 19922грн., що підтверджується платіжним дорученням. Розрахунок був здійснений за рахунками №48 та №66 за мінусом франшизи, передбаченої Полісом АС/3207741 в сумі 1000грн. Відповідно до п.п.ґ.) п.38.1.1. ст.38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо не повідомив страховика у визначені строки. ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» для досудового врегулювання спору було направлено ОСОБА_1 претензію №030214-5681/К від 03.02.2014 року з вимогою сплатити страхове відшкодування в порядку регресу. 24.02.2014 року на адресу ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» надійшов відзив відповідача, в якому останній зазначав, що у нього відсутні правові підстави для задоволення претензії, так як він виконав вимоги п.33.1.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме здійснив заходи для запобігання чи зменшення подальшої шкоди. 04.04.2014 року позивачем була надана відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1, де зазначалося, що підставою для пред’явлення претензії стало не надання відповідачем письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Позивач також зазначає, що відповідно до Постанови Верховного Суду України №6-1цс14 від 12.02.2014 року неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після внесених до нього змін Законом України від 17.02.2011 року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» не може обмежувати встановлене статтею 38 базового Закону право страховика на звернення до суду з регресним позовом у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а отже не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову. 01.07.2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України №1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якому були визначені обов’язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (ст.33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (ст.38). Згідно із підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній до 07.08.2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов’язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з якими було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до абзацу «ґ» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній до 07.08.2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Однак, із внесенням Законом України від 17.02.2011 року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування» змін у статтю 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було розширено перелік обов’язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв’язку з чим обов’язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України №1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів». Проте, відповідні зміни до абзацу «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов’язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були. Однак, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції з 18.09.2011 року по 08.01.2012 року), слід зазначити, що у зв’язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов’язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП. Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17.02.2011 року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову. У зв’язку із цим, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 борг в сумі 19922грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» не з’явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі доказами, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечення проти позову, подані його представником підтримує, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_6 подала до суду письмові заперечення проти позову, в яких посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, просить в задоволенні позову відмовити. В поданих запереченнях представник відповідача зазначає, що відповідач не згоден із позовними вимогами в повному обсязі виходячи із наступного. Пунктом 9 частини 1 статті 7 Закону України «Про страхування» передбачено обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів. На виконання вимог Закону 21.05.2013 року між ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» та ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3207741, згідно якого ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» взяло на себе зобов'язання відшкодовувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок скоєння ДТП забезпеченим транспортним засобом. 11.06.2013 року в м.Запоріжжі на пр.Леніна-бул.Шевченка за участю автомобілів НОМЕР_5 (під керуванням ОСОБА_1В.) та Renault Sandero д.н. НОМЕР_6 (під керуванням ОСОБА_4М.) сталася ДТП, що є подією, яка має ознаки страхового випадку. На виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3207741 ОСОБА_2 «Арсенал Страхування»» здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 в розмірі 19922грн. Виплата відшкодування здійснена страховиком в межах суми страхового відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства України та укладеного договору. При цьому після виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 «Арсенал Страхування»» на підставі пп. г п. 33.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернулося до ОСОБА_1 з претензією, а в подальшому і з позовною заявою, про відшкодування вартості сплаченої на користь ОСОБА_4 в порядку регресу, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не повідомлено своєчасно про ДТП. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року N 10-рп/2011 (Рішення N 10-рп/2011). Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13.12.2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109). Поняття цього принципу достатньо чітко було сформульоване Судом у рішенні від 09.01.01 р. по справі Кавка проти Польщі (Kawka v. Poland). Так, у п. 49 цього рішення Суд зазначив, що усе право має бути чітким настільки, щоб особа могла передбачити, - у разі необхідності, з відповідною правовою допомогою, до певної розумної межі, за конкретних обставин, - наслідки, які може потягти за собою певне діяння. Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який-спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Із внесенням Законом України від 17.02.2011 року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» змін у статтю 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте вказані зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були. Таким чином, ОСОБА_1 на день скоєння ДТП, як з обов'язком повідомити страховика не пізніше трьох робочих днів про настання ДТП, так і з наслідком у вигляді права страховика на пред'явлення регресного позову у випадку недотримання вказаної умови ознайомлений не був. Крім того, як зазначив Верховний Суд України у справі №6-284цс15, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків. За результатами розгляду вказаної справи Верховним Судом відмовлено в задоволенні позовних вимог страховика з формулюванням відповідної правової позиції, яка в силу вимог ч. 2 ст. 214 ЦПК України, має враховуватись судом при застосуванні виборі та застосуванні норм права до відповідних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню із наступних підстав.

21.05.2013 року між ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» та ОСОБА_3 був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3207741, згідно якого ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» взяло на себе зобов’язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з участю забезпеченого транспортного засобу «Faw» д/н НОМЕР_1.

11.06.2013 року в м.Запоріжжя на пр.Леніна в районі будинку №167 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_4, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2013 року, яка набрала законної сили 08.07.2013 року, водія ОСОБА_1, який порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України, було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

12.06.2013 року до ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку звернулася ОСОБА_4

Згідно рахунку №48 від 26.06.2013 року та рахунку №66 від 29.08.2013 року, наданих ПП ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_8 в результаті його пошкодження в ДТП, склала 20922грн.

ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» визнало подію, що сталася 11.06.2013 року в м.Запоріжжя по пр.Леніна, страховим випадком, що підтверджується страховими актами № АС/3207741-1 від 26.07.2013 року та № АС/3207741-1-1 від 11.11.2013 року.

Відповідно до умов договору страхування ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» відшкодувало ОСОБА_4 витрати на ремонт автомобіля в сумі 19922грн., що підтверджується платіжними дорученнями №15105 від 29.07.2013 року на суму 19158грн. та №1129 від 13.11.2013 року на суму 764грн.

Згідно підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Законом України від 17.02.2011 року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» статтю 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було викладено в новій редакції, зокрема розширено перелік обов’язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв’язку з чим обов’язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, був сформульований уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 цієї статті. Проте вказані зміни, щодо нумерації зазначеного підпункту до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 вказаного Закону, у якому міститься відсилання на пункти та підпункти статті 33 цього Закону стосовно строків та умов обов’язкового повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, внесені не були.

Однак, відповідно до Постанови Верховного Суду України у справі №6-1цс14 від 12.02.2014 року неузгодженість нумерації підпунктів п. 33.1 ст. 33 та підпунктів п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після внесених до нього змін Законом України від 17.02.2011 року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» не може обмежувати встановлене статтею 38 вказаного Закону право страховика на звернення до суду з регресним позовом у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, з огляду на зміст наведених правових норм можна зробити висновок, що в разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.

Разом з тим за наявності підтверджених документально поважних причин відсутності такого повідомлення підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає. (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі №6-186цс16).

З матеріалів справи вбачається, що водій транспортного засобу «Faw» д/н НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_1 не повідомив ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 11.06.2013 року.

Ніяких належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування поважних причин, що об’єктивно перешкоджали відповідачу ОСОБА_1 виконати свій обов’язок із повідомлення страхувальника про дорожньо-транспортну пригоду, до суду не надано.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.989 ЦК України страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.

Таким чином, обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений договором, встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Згідно із ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З огляду на викладене, посилання представника відповідача в запереченнях проти позову на те, що відповідач, який керував забезпеченим транспортним засобом, на день скоєння ДТП, не був ознайомлений, як з обов'язком повідомити страховика не пізніше трьох робочих днів про настання ДТП, так і з наслідком у вигляді права страховика на пред'явлення регресного позову у випадку недотримання вказаної умови, не заслуговують на увагу.

Суд вважає, що оскільки дорожньо-транспортна пригода вчинена з вини відповідача, який керував забезпеченим транспортним засобом, відбулася 11.06.2013 року, тобто під час дії Полісу № АС/3207741, то відповідач зобов’язаний був виконувати його умови та повідомити позивача про ДТП у встановленому порядку.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач як водій забезпеченого транспортного засобу без поважних причин не виконав обов’язок щодо повідомлення страховика, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про ДТП протягом передбаченого підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку, тому наявні підстави для стягнення у порядку регресу страхового відшкодування у зв’язку із невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо письмового повідомлення позивача про ДТП протягом трьох робочих днів з дня її настання та ненадання документального підтвердження того, що він з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов’язок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути на користь ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування»» в порядку регресу грошові кошти в сумі 19922грн. та понесені судові витрати в сумі 1218грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 989, 991, 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 15, 57, 61, 79, 88, 212, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»» страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 19922 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот двадцять дві)грн. та судові витрати в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять)грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: