Рішення № 74388703, 25.05.2018, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/773/18

Провадження № 2/323/411/18

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

25.05.2018 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

за участю

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення та стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_3, в якій вона просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 аліменти на її користь заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 12424,80 грн., збільшити розмір аліментів, та щомісячно стягувати з ОСОБА_5, на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі ? частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з часу звернення до суду, а також збільшити стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на лікування доньки, періодично щомісяця до 900 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач самостійно виховує спільну з відповідачем доньку – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час вони з донькою проживають разом з її батьками в АДРЕСА_1.

Згідно рішення Оріхівського районного суду Запорізької області справа № 323/3256/15-ц від 12.02.2016 р. відповідач повинен був сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі 600 грн. щомісячно, до досягнення повноліття, а також витрати на лікування доньки 600 грн. щомісячно, до повного одужання доньки. Однак відповідач свої зобов’язання належним чином не виконує, у зв’язку з чим заборгованість відповідача за виконавчим листом про стягнення аліментів – витрат на лікування на станом на 01.03.2018 року становить 7000 грн., а заборгованість відповідача за виконавчим листом про стягнення аліментів на станом на 01.03.2018 року становить 5424,80 грн. Крім того, з часу ухвалення рішення суду від 12.02.2016 року потреби дитини значно зросли. Вона, як і раніше має діагноз «Наслідки остеомієліту правої плечової кістки. Контрактура плечового суглоба. Постравматична нейропатія променевого нерва. Мембранозна міжпересердна перетинка без скидання. Додаткова хорда лівого шлуночка. Вторинна кардіопатія. Затримка мовленнєвого розвитку», а також знаходиться на «Д» обліку у лікаря алерголога з діагнозом: «ОСОБА_7, погрожуючий по БА», постійно лікується, має необхідність в медичних препаратах та діагностиках. Потребує систематичного профілактичного, санаторного лікування та догляду. Крім того, з часу винесення судом рішення значно зросли витрати на комунальні послуги, які вона оплачує самостійно. Також значно зросла вартість продуктів харчування. Однак відповідач коштів не надає і всі витрати несе самостійно. Тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат - ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав, пославшись на факти та норми права, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_2, позов не визнав повністю. В обґрунтування заперечень послався на факти та норми права, викладені у письмовому відзиві на позов. Зокрема, заперечення сторони відповідача обґрунтовані тим, вимога про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, стягнутих рішенням суду, не відповідає визначеним законом способам захисту цивільних та сімейних прав, оскільки в такому разі на відповідача покладається повторний обов’язок по сплаті сум, які були нараховані державним виконавцем. Крім того, станом на час розгляду цієї справи фактична заборгованість по сплаті аліментів значно зменшилась та становить 236,80 грн., а по сплаті додаткових витрат – 4000,00 грн. Також представник відповідача посилався на те, що позивачем не доведено наявності змін у майновому стані відповідача у порівнянні з тим, який існував на час ухвалення Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши вимоги законодавства України про шлюб та сім’ю, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого 04 лютого 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оріхівського районного управляння юстиції Запорізької області, за серією І-ЖС №191790 - ОСОБА_6 є спільною донькою сторін.

За ствердженням позивача, яке відповідачем не спростовано, шлюбні відносини між сторонами припинені, разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Неповнолітня дитина проживає з позивачем.

Відповідач визнає дитину своєю, батьківство не оспорює.

Відповідно до рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_6 аліментів в твердій грошовій сумі 600 грн. щомісячно до повноліття дитини.

При ухваленні цього рішення суд виходив з того, що відповідач має нерегулярний мінливий дохід, а тому стягнення з нього щомісячно певної частки від доходу є неможливим.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що при розгляді цієї справи позивач не надав переконливих доказів на підтвердження того, що майновий стан відповідача покращився, а обмежився лише загальними фразами про збільшення вартості комунальних послуг, харчування, навчання тощо, тобто про збільшення потреб дитини.

Водночас, з моменту присудження з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі істотно змінилось законодавство України, що регулює аліментні відносини, а тому при вирішенні цієї справи слід виходити з наступного.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом положень до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У ч.1ст.192 Сімейного кодексу України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно дост.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, положення ст. 192 СК України регулює зміну розміру аліментів, тобто їх зменшення або збільшення.

При цьому, в силу вимог ст. 181 ч. 3 СК України в редакції закону № 2037-УІІІ від 17.05.2017 року, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того із батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом стягувача аліментів..

Таким чином, за законодавством, чинним на час звернення з позовом про збільшення аліментів, спосіб стягнення аліментів визначає сам стягувач, та, відповідно, може його змінити шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Крім того, виходячи із змін, внесених Законом України № 2037-УІІІ від 17.05.2017 року до ст. 182 та ст. 183 СК України, збільшився мінімальний розмір аліментів: у разі присудження у частці від доходу батька – ? частка доходу, але не менше 50-ти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а у разі присудження у твердій грошовій сумі – також не менше половини вказаного прожиткового мінімуму.

Розмір аліментів, присуджених з відповідача ОСОБА_8 Оріхівського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року, не відповідає мінімальному розміру аліментів, встановлених законом на час нового звернення позивача до суду, що як таке є підставою для приведення його у відповідність з чинним законодавством.

Крім того, сторонами не заперечується, що за ОСОБА_8 Токмацького районного суду Запорізької області від 09.11.2009 року з відповідача також стягуються аліменти на утримання іншої дитини – ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частки від доходу (заробітку), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Відповідач та його представник не надали переконливих доводів щодо того, з яких підстав аліменти на утримання його дітей від різних шлюбів мають стягуватись у нерівному розмірі.

Суд також бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, не має медичних протипоказань щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності, а тому спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дитини в мінімальному розмірі, який визначений законом, та на засадах рівності прав кожного з його дітей на однаковий рівень утримання.

Отже, в частині вимог про збільшення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, шляхом зміни способу їх стягнення та встановлення на одному рівні з аліментами на іншу дитину, позов підлягає задоволенню.

Водночас суд погоджується з доводами представника відповідача, наданими в заперечення проти інших позовних вимог, оскільки позивачем дійсно не надано належних та допустимих доказів збільшення додаткових витрат на лікування дитини, а стягнення за рішенням суду заборгованості по сплаті аліментів, стягнутих іншим рішенням суду, чинним законодавством не передбачено. Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про стягнення з сторін на користь один одного витрат на оплату правової допомоги їх представників – адвокатів, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вимагаючи покладення витрат на оплату правової допомоги на протилежну сторону у досить значних розмірах (5956,80 грн. з відповідача та 5000,00 грн. з позивача), жоден з представників вказаних вище вимог процесуального закону не дотримався, адже суду не були надані ані договори про надання правничої допомоги, ані акти виконаних робіт та наданих послуг, ані належних доказів реальної оплати цих витрат. З огляду на це, у суду відсутні підстави вирішувати питання про розподіл відповідних сум пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, - задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, що на підставі Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року стягуються з ОСОБА_4 (м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, б. 9-а, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (Запорізька область, м. Оріхів, вул. Гоголя, б. 5, кв. 2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з твердої грошової суми у розмірі 600,00 грн. до ? частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 (п’ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, тобто до 31.01.2030 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення складений 01.06.2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з вручення копії рішення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_10