Постанова № 74388333, 01.06.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.06.2018

СПРАВА № 320/2607/18

(3/320/419/18)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Мелітополь «01» червня 2018 року

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Калугіна І.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 23,

за статтею 185 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28.03.2018 року ГП №387020 28 березня 2018 року, приблизно о 15 годині 40 хвилин, ОСОБА_1, не виконав неодноразове законне розпорядження старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про припинення правопорушення, шарпав працівників поліції, нецензурно висловлювався в їх бік та поводив себе зухвало та нахабно, перешкоджав проведенню обшуку за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Г.України, буд. 23.

Перед початком розгляду справи ОСОБА_1 було роз’яснено його права та обов’язки, зазначені в ст. 268 КУпАП, зокрема право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Під час розгляду адміністративного матеріалу ОСОБА_1 свою вину у скоєному правопорушенні не визнав, зазначивши, що він не вчиняв правопорушення, зазначеного в протоколі, а навпаки до нього з боку поліцейських застосовувались заходи фізичного впливу, про що мається висновок спеціаліста, та за результатами таких дій поліцейських його дружина телефонувала до поліції. Крім того, вказав, що правоохоронці самовільно увійшли на його подвір”я, потім в будинок, не надали ані посвідчень, ані ухвали суду про обшук, без будь яких підстав пересувалися по будинку досить тривалий час, в цей час він знаходився в душі, після чого , застосовуючи силу, вивели його на вулицю та поклали на землю.

Відповідальність яка встановлена ст. 185 КУпАП, настає у разі злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Як встановлено в абзаці другому пункту 7 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 26 червня 1992 року "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Таке саме тлумачення використав Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" (справа про строки адміністративного затримання) від 11 жовтня 2011 року № 1-28/2011 року, в якому також розкрито зміст «простої» непокори – що означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення 28 березня 2018 року, приблизно о 15 годині 40 хвилин, ОСОБА_1, не виконав неодноразове законне розпорядження старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про припинення правопорушення, шарпав працівників поліції, нецензурно висловлювався в їх бік та поводив себе зухвало та нахабно, перешкоджав проведенню обшуку за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Г.України, буд. 23.

Аналогічні дані відображені в рапортах слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого ВКП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2, оперуповноваженого ВКП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, старшого оперуповноваженого ВКП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5, поясненнями ОСОБА_6, ОСОБА_7

Також, з даного приводу, судом були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що в районі магазину АТБ , що розташований по вул. Кірова, до нього та його товариша підійшли працівники поліції та запропонували бути присутнім в якості понятого при проведенні слідчих дій. Біля вказаного будинку вони постукали у хвіртку, але ніхто не вийшов, при цьому хвіртка була відкрита. Коли вони увійшли до двору, вийшла дружина ОСОБА_1 та працівники поліції показали їй документи, на підставі яких має бути проведена слідча дія, при цьому вона відповіла, що її чоловіка вдома немає. Потім вони зайшли в будинок, де побачили ОСОБА_1, який вів себе агресивно, штовхався. Працівники поліції вивели ОСОБА_1 на вулицю і пояснили, що будуть проводити обшук, після чого ОСОБА_1 замкнув решітку будинку, та кинув ключі всередину будинку, таким чином намагаючись перешкодити проведенню обшуку. Працівники поліції поклали його на підлогу, після чого він заспокоївся, та працівники поліції розпочали обшук. Про проведення обшуку ОСОБА_9 було повідомлено спочатку в будинку, потім ще раз вже на вулиці, після того як він заспокоївся.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в судовому засіданні надали аналогічні пояснення, доповнивши, що вони проводили слідчі дії за вказаною адресою, зокрема обшук житла та іншого володіння згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. Враховуючи те, що ОСОБА_1 вів себе агресивно, виражався нецензурною лайкою, штовхався, хватав за одяг, на їх прохання припинити вказані дії та попередження застосування фізичної сили та спец.засобів, не реагував, тому взявши його за руки та притримуючи за шию, вивели ОСОБА_1 на вулицю. Також доповнили, що невиконання законних вимог полягало в запобіганні перешкоджанню обшуку. Крім того, суду пояснили, що під час входженя до будинку почули запах маріхуани, яка горіла в пічці, та встигли частину цієї маріхуани звідти вийняти, внаслідок чого у працівників поліції були підстави вважати, що ОСОБА_9 має на меті приховання предметів обшуку та перешкоджання йому.

Свідок ОСОБА_8 в судову засіданні пояснила, що ОСОБА_1 є її чоловіком. Зазначила, що в будинок увірвались шість чоловік, при цьому будь-яких документів не показували, та почали ходити по будинку. Вона та її дитина дуже злякалися, отже вона подзвонила на горячу лінію 102. В цей час всі ці чоловіки продовжували ходити по будинку, після чого вона ще раз подзвонила в поліцейську частину. Весь цей час її чоловік знаходився в туалеті. Коли він вийшов, працівники поліції силою вивели його на вулицю та поклали на підлогу. Зазначила, що працівники поліції не били її чоловіка.

В судовому засіданні не був допитаний свідок ОСОБА_7 У зв”язку із його виїздом за межі міста, та на його допиті ніхто не наполягав. Однак суд дослідив його письмові пояснення та приймає їх до уваги, оскільки вони повністю узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_6 та працівників поліції.

Суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_1, яким він обґрунтовував свою невинуватість у скоєнні правопорушення, оскільки жодних доказів на їх підтвердження ним надано не було та вказані обставини спростовуються вищевикладеним, а надані ним пояснення суд розцінює як прагнення уникнути адміністративної відповідальності за скоєне.

Також, суд до показань свідка ОСОБА_1 відноситься критично, оскільки вказана особа є дружиною ОСОБА_1 та розцінює їх як прагнення допомогти ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності, крім того містять низку суперечностей як із поясненнями інших свідків, так і з поясненнями самого ОСОБА_10.

Натомість, надані у судовому засіданні пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 є узгодженими з зібраними по справі доказами, не суперечать один одному та підтверджують обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Суд приймає до уваги висновок спеціаліста № 41 від 17 квітня 2018 року щодо спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляд синців на шиї, лівому надпліччі та правому плечі, садна в області обох пліч, однак вважає, що вказані ушкодження могли бути спричинені під час виконання службових обов’язків працівниками поліції, крім того дані обставини не заперечуються і самими працівниками поліції, про що було встановлено в судовому засіданні.

Аналіз наведених доказів свідчить про те, що в діях ОСОБА_1 беззаперечно вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом’якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника й інші обставини в справі, вважаю за необхідне призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції статті.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2018 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1762 грн.

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 33, 40-1, 185, 283, 284, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір»,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 136 (сто тридцять шість) грн. 00 коп. (отримувач – Мелітопольське УК\Мелітополь\21081100, Банк отримувача – ГУ ДКСУ у Запорізькій області, р\р 31111106700013, КБК 21081100, Код ЄДРПОУ 37968956, МФО 813015, призначення платежу – адмін.штраф).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (код ЄДРПОУ 26255795, р/р 31215256700001, КБК 22030106, ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ отримувача 37993783, МФО 820019) судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 352 (триста п’ятдесят два) гривень 40 копійок.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в продовж 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_11