Рішення № 74387940, 01.06.2018, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/59/18

Провадження № 2/314/462/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2018 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Капітонова Є.М.,

секретар судового засідання Зоріна Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за участю відповідача ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14180, 65 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.12.2011 між сторонами було укладено кредитний договір № Б/н, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на загальну суму 4000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно умов кредитного договору Відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки, виконати інші зобов'язання згідно умов договору. Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 31.10.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 14180, 65 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляду справи у його відсутності, де зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. При цьому зазначав, що не згодний з розрахунком заборгованості. Крім цього надав до суду заяви про застосування строку позовної давності щодо зобов’язання та застосування строку позовної давності щодо пені та неустойки.

Дослідивши письмові докази, вислухавши відповідача, суд встановив наступні обставини:

26.12.2011 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Б/н (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 4000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно умов кредитного договору Відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки, виконати інші зобов'язання згідно умов договору. Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 14180, 65 гривень, що складається з:

287, 19 гривень – заборгованість за кредитом;

9742, 00 гривень – заборгованість за відсотками за користування кредитом;

3000, 00 гривень – заборгованість за комісією;

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил банківських послуг:

500,00 гривень – штраф (фіксована частина);

651, 46 гривень – штраф (процентна частина);

та підтверджується розрахунком заборгованості станом на 31.10.2017.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд керується таким.

Цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та правил банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена ВСУ у постановах від 21.10.2015 №6-2003цс15, від 11.10.2017 №347/1910/15-ц.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен дізнатися про порушені права.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Разом з тим, відповідно до ч. 3ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

За визначенням ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи прийшов до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки відповідачем 16.01.2015 року вчинено дію, що свідчить про визнання свого боргу, здійснено платіж в розмірі 4500,00грн.

Отже строк позовної давності почав перебіг з 17.01.2015.

Оскільки позивач звернувся до суду 28.12.2017 до спливу трирічного строку позовної давності, суд приходить до висновку, що строк позовної давності не пропущено.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 31.10.2017 в частині вимоги – стягнення заборгованості за пенею та комісією, позивачем здійснено розрахунок заборгованості за комісією в розмірі 3000, 00 гривень.

Оскільки комісія за своєю правовою природою не є засобом забезпечення виконання зобов'язання за ст.546 ЦК України у виді неустойки (штрафу, пені), суд приходить до висновку, що до зазначеної вимоги застосовується загальна позовна давність.

З розрахунку заборгованості станом на 31.10.2017 вбачається, що комісія нарахована до спливу трирічного строку позовної давності з моменту початку перебігу позовної давності до звернення до суду.

У зв’язку із зазначеним суд приходить до висновку, що позивачем строк позовної давності відносно вимоги щодо стягнення розміру комісії не пропущено.

Оскільки судом встановлено, що відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує в результаті чого утворилась заборгованість, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-80, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд–

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, адреса проживання: 70021, Запорізька область, Вільнянський район, с. Солоне, вул. Садова, буд. 10, НОМЕР_2 виданий Вільнняським РВ УМВС України в Запорізькій області 18.04.2012 року) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) заборгованість за кредитним договором № Б/н від 26.12.2011 в розмірі 13029 (тринадцять тисяч двадцять дев’ять) гривень 19 коп., що складається з: 287,19 гривень – заборгованість за кредитом; 9742,00 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, адреса проживання: 70021, Запорізька область, Вільнянський район, с. Солоне, вул. Садова, буд. 10, НОМЕР_2 виданий Вільнняським РВ УМВС України в Запорізькій області 18.04.2012 року) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Вільнянський районний суд Запорізької області.

День складення повного судового рішення – 01.06.2018.

Суддя Євген Миколайович Капітонов

01.06.2018