Рішення № 74387581, 21.05.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/223/2018

Справа № 331/7849/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання : 69014, м. Запоріжжя, вул.. Кольцова, буд. 14) до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Здорово» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Малевича, буд. 86-Н), ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: 54038, м. Миколаїв, вул.. Київська, буд. 8), третя особа – Моторне (транспортне) страхове бюро України (місцезнаходження: 02002, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , спричинених внаслідок дорожньо- транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

15.11.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ « СК «Здорово», ОСОБА_2, третя особа – « МТСБУ», про стягнення з ПрАТ « СК «Здорово» вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ВАЗ 21093», державний номер НОМЕР_1, в розмірі 26 883,66 грн. ; стягнення з ОСОБА_2 франшизи в розмірі 1 000, 00 грн., понесених витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 900, 00 грн., понесені витрати на листування в розмірі 105,00 грн., моральної шкоди в розмірів 15 000, 50 грн. та судового збору на загальну суму 1 280, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 24.03.2017 року о 20 годині 22 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Ford Transit», державний номер НОМЕР_2, на перехресті нерівнозначних доріг вул.. Приходської та вул.. Гоголя в м. Запоріжжі, рухаючись по другорядній дорозі, не надав переваги у русі автомобілю «ВАЗ-21093», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок зіткнення автомобілі були технічно пошкоджені.

Власником транспортного засобу «ВАЗ-21093», державний номер НОМЕР_1, яким 24.03.2017 р. керував ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО № 179716, є ОСОБА_1

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 травня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок.

На підставі полісу № АК/3657702 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Здорово», цивільна відповідальність ОСОБА_2 за забезпеченим транспортним засобом «Ford Transit», державний номер НОМЕР_2, перед третіми особами була застрахована.

27 березня 2017 року він звернувся до ПрАТ «СК «Здорово» із повідомленням про факт настання страхової події та 27 червня 2017 року із заявою про виплату страхового відшкодування, спричиненого внаслідок ДТП, яке мало місце 24 березня 2017 року.

Листом № 488.002/17 від 17.10.2017 року ПрАТ «СК «Здорово» відмовило йому у здійсненні страхової виплати, посилаючись на те, що автомобіль марки «Ford Transit», номер шасі: WF0VXXBDFV4E77964, не є застрахованим у ПрАТ «СК «Здорово» згідно полісу № АК/3657702 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вважає, що допущена страховим агентом у полісі № АК/3657702 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів описка щодо зазначення номера шасі замість вірного «WF0VXXBDFV4E77964» невірним «WF0VXXBАFV4E77964», не може бути підставою відмови у здійсненні страхової виплати.

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця № 160 від 08 листопада 2017 року розмір відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ-21093», державний номер НОМЕР_1, складає 27883 гривень 66 копійок.

На день подання позовної заяви позивачем за власний рахунок відновлено автомобіль «ВАЗ-21093», державний номер НОМЕР_1, загальна сума витрат, понесених у зв’язку з відновлювальним ремонтом складає 27883,66 грн.

Вважає, що ПрАТ «СК «Здорово» повинно відшкодувати йому матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, яка складає 26883,66 грн.

Також, позивач вважає, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати суму франшизи в розмірі 1000,00 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 900,00 грн., понесені позивачем витрати на поштові відправлення у розмірі 105,00 грн.

Крім того, позивач вважає, що внаслідок скоєння ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди йому спричинена і моральна шкода, яка полягає в тому, що він зазнав негативних наслідків в результаті ДТП, як під час вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, так і після нього. До негативних наслідків ним віднесено те, що він пережив душевний стрес в момент ДТП, оскільки він особисто перебував за кермом належного йому транспортного засобу. Несвоєчасне відшкодування йому завданих матеріальних збитків, спричинених ДТП, викликало у нього відчуття незахищеності від протиправних дій, внаслідок чого у нього погіршилися стосунки у родині у зв’язку з непередбачуваним зниженням достатку, несення витрат на відновлення транспортного засобу за рахунок коштів сімейного бюджету. Після ДТП він тривалий час відновлював свій душевний стан, а тому понесені моральні страждання, оцінює у 15000,00 гривень.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Здорово» на його користь суму понесених витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу у розмірі 26883,66 грн..; стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму франшизи в розмірі 1000,00 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 900,00 грн., понесені позивачем витрати на поштові відправлення у розмірі 105,00 грн., моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.; витрати по сплаті судового збору на загальну суму 1280,00 грн..

Представник позивача у судове засідання не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що проти ухвалення рішення за його відсутності не заперечує, додатково зазначивши, що він позов підтримує та просить суд його задовольнити. (а.с. 185)

Представник відповідача – ПрАТ «СК «Здорово» у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від нього до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з”явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що він не заперечує проти стягнення з ПрАТ «СК «Здорово» на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 19646,00 грн., стягнення реальних збитків на його думку не можливе, оскільки не підтверджено їх понесення; не заперечує проти стягнення з нього користь відповідача суми франшизи в розмірі 1000,00 грн,, в іншій частині проти позову заперечує та просить суд у їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи - Моторного (транспортного) страхового бюро України у судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності,. (а.с . 154)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року провадження у справі відкрито (а.с. 68).

07 грудня 2017 р. від третьої особи по справі до суду надійшли письмові пояснення до позову. (а.с.76-77)

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Ухвалою суду від 23 січня 2018 року зазначена справа призначена до розгляду у підготовче судове засідання. (а.с. 103-104)

26 лютого 2018 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву. (а.с. 114-116)

Ухвалою суду від 27 лютого 2018 року підготовче судове засідання по справі відкладено та продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі. (а.с. 122-123)

Ухвалою суду від 29 березня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 156-157)

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги обставини, наведені по тексту позовної заяву; заяви представників позивача та третьої особи; заяву відповідача ОСОБА_2, його відзив; письмові пояснення представника третьої особи, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що 24.03.2017 року о 20 годині 22 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Ford Transit», державний номер НОМЕР_2, на перехресті нерівнозначних доріг вул.. Приходської та вул.. Гоголя в м. Запоріжжі, рухаючись по другорядній дорозі, не надав переваги у русі автомобілю «ВАЗ-21093», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок зіткнення автомобілі були технічно пошкоджені.

Власником транспортного засобу «ВАЗ-21093», державний номер НОМЕР_1, яким 24.03.2017 р. керував ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО № 179716, є ОСОБА_1 (а.с. 13-14)

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 травня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України,цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогнебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз зазначеної норми цивільного права свідчить про те, що законом покладено на володільця джерела підвищеної небезпеки відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Перед потерпілим несуть однаковий обов’язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об’єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Зазначений аналіз також підтверджується і роз’ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до якого на володільця джерела підвищеної небезпеки покладено відповідальність та обов’язок відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, навіть якщо вони завданв не з його вини.

Також судом встановлено, що на підставі полісу № АК/3657702 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Здорово», цивільна відповідальність ОСОБА_2 за забезпеченим транспортним засобом «Ford Transit», державний номер НОМЕР_2, перед третіми особами була застрахована. (а.с. 37)

Згідно із п. 4 зазначеного Полісу, ліміт відповідальності: за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого складає 100000,00 грн.; за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю на одного потерпілого складає 200000,00 грн.

Згідно із п. 5 зазначеного Полісу, сума франшизи (страхове відшкодування зп шкоду, заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи) становить 1000,00 грн.

Згідно ст.. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та положень Цивільного кодексу України, обов’язковою умовою визнання події страховим випадком за полісом і здійснення виплати страхового відшкодування обов’язковим є встановлення: протиправності дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, при експлуатації забезпеченого транспортного засобу; наявність шкоди, за заподіяння якої виникає цивільно-правова відповідальність; взаємозв’язок між протиправними діями особи цивільно-правова відповідальність якої застрахована та заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні», проведення незалежної оцінки майна є обов’язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця № 160 від 08 листопада 2017 року розмір відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ-21093», державний номер НОМЕР_1, складає 27883 гривень 66 копійок. (а.с. 15-32). Також за проведення автотоварознавчого дослідження ним було сплачено 900,00 грн., за квитанцією № 160 від 27.032017р. (а.с. 33)

На день подання позовної заяви ОСОБА_1 за власний рахунок відновлено автомобіль «ВАЗ-21093», державний номер НОМЕР_1, загальна сума витрат, понесених у зв’язку з відновлювальним ремонтом складає 27883,66 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи докази: рахунок-фактура № 159 від 09.10.2017р.; рахунок-фактура № 210 від 09.10.2017р.; квитанція до прибуткового кассового ордера № 724 від 29.10.2017р.; квитанція до прибуткового кассового ордера № 725 від 29.10.2017р.; акт виконаних робіт № 144 від 29.10.2017р. (а.с. 159-174)

Відповідно до п. 9.1. Закону «Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування».

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особою, відповідальною за завдання збитків, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона передбачена договором страхування.

Положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховий поліс єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладання такого договору

Згідно статті 6 вказаного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно до положень ст. 22.1 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до статей 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування, одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Оскільки в суді встановлено протиправність дій ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, при експлуатації забезпеченого транспортного засобу автомобілем «Ford Transit», державний номер НОМЕР_2, а саме: наявність шкоди, за заподіяння якої виникає цивільно-правова відповідальність; взаємозв’язок між протиправними діями особи цивільно-правова відповідальність якої застрахована та заподіяною шкодою, то суд приходить до висновку, що страховий випадок мав місце та повинен відшкодовуватися страховиком у відповідності полісу № АК/3657702 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналізуючи перелічені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Здорово» про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 26883 гривень 66 копійок.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суму франшизи в розмірі 1000,00 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 900,00 грн., понесені позивачем витрати на поштові відправлення у розмірі 105,00 грн., моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст..12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» возмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, сума франшизи (в даному випадку у розмірі 1000,00 грн.), відшкодовується особою, яка завдала скоїла дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні», проведення незалежної оцінки майна є обов’язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

08 листопада 2017 року на виконання ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» у зв’язку з невиконанням ПрАТ «СК «Здорово» п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 звернувся до спеціаліста-автотоварознавця, аварійного комісара, оцінювача ОСОБА_3 для визначення розміру збитків, про що свідчить висновок спеціаліста-автотоварознавця № 160 від 08 листопада 2017 року, відповідно до якого розмір відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ-21093», державний номер НОМЕР_1, складає 27883 гривень 66 копійок. За проведення автотоварознавчого дослідження ним було сплачено 900,00 грн., за квитанцією № 160 від 27.032017р. (а.с. 33)

Крім того, матеріалами справи встановлено, що з метою отримання завданої матеріальної шкоди та отримання відповідних документів, необхідних для звернення до суду з відповідним позовом, ОСОБА_1 понесені витрати на листування на загальну суму 105,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 900,00 грн., та витрати на листування в сумі 105,00 грн., взаємопов’язані між протиправними діями ОСОБА_2, а тому є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь з ОСОБА_2 по справі моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.)

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, останній посилається на те, що він зазнав негативних наслідків в результаті ДТП, як під час вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, так і після нього. До негативних наслідків ним віднесено те, що він пережив душевний стрес в момент ДТП, оскільки він особисто перебував за кермом належного йому транспортного засобу. Несвоєчасне відшкодування йому завданих матеріальних збитків, спричинених ДТП, викликало у нього відчуття незахищеності від протиправних дій, внаслідок чого у нього погіршилися стосунки у родині у зв’язку з непередбачуваним зниженням достатку, несення витрат на відновлення транспортного засобу за рахунок коштів сімейного бюджету. Після ДТП він тривалий час відновлював свій душевний стан, а тому понесені моральні страждання, оцінює у 15000,00 гривень.

Аналізуючи наведені норми діючого законодавства України, практику Європейського суду з прав людини, а також враховуючи викладені обставини та наявні в матеріалах справи письмові докази, керуючись принципом розумної достатності, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі ОСОБА_1 сплатив судові витрати при розгляді справи, а саме: судовий збір у сумі 640,00 грн. за подання позовної заяви майнового характеру (про відшкодування шкоди) та у сумі 640,00 грн. за подання позовної заяви майнового характеру (про стягнення моральної шкоди) (а.с. 2-3).

Враховуючи, що позовні вимоги про відшкодування шкоди, спрямовані до відповідачів: ПрАТ «СК «Здорово» та ОСОБА_2, суд стягує на користь позивача з відповідачів суму сплаченого судового збору у пропорційному розмірі відповідно до стягнутих сум: з ПрАТ «СК «Здорово» - 595,58 грн., з ОСОБА_2 – 44,42 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спрямовані до відповідача ОСОБА_2, задоволені частково, суд стягує на користь позивача з відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 213,33 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст. ст. 979, 1167 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання : 69014, м. Запоріжжя, вул.. Кольцова, буд. 14) задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», адреса місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Малевича, буд. 86-Н (код ЄДРПОУ 33637321), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та мешкаю чого за адресою: м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул.. Кольцова, буд. 14 (ІПН: НОМЕР_3), суму страхового відшкодування в розмірі 26883 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 66 копійок; судовий збір в розмірі 595 (п’ятсот дев’яносто п’ять) гривень 58 копійок, а всього 27479 (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят дев’ять) гривень 24 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН: відповідно до довідки Державної фіскальної служби фізичну особу не можливо однозначно ідентифікувати), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та мешкаю чого за адресою: м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул.. Кольцова, буд. 14 (ІПН: НОМЕР_3), франшизу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок; витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 900 (дев’ятсот) гривень 00 копійок; витрати на листування в розмірі 105 (сто п’ять) гривень 00 копійок; моральну шкоду в розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень 00 копійок; судовий збір в розмірі 257 (двісті п’ятдесят сім) гривень 00 копійок, а всього 7262 (сім тисяч двісті шістдесят дві) гривні 75 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Повний текст судового рішення складено 31 травня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г. Скользнєва

21.05.2018