Рішення № 74387452, 31.05.2018, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/706/18

Провадження № 2-о/414/104/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

присяжних: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря с/з ОСОБА_3,

заявника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа – ОСОБА_5 територіальна громада в особі виконкому ОСОБА_5 міської ради Луганської області, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області із заявою, в якій просила визнати безвісно відсутнім свого сина ОСОБА_6, вказавши заінтересованою особою ОСОБА_5 територіальну громаду в особі виконкому ОСОБА_5 міської ради Луганської області.

В обґрунтування заяви вона зазначила, що зареєстрована та проживає у квартирі за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Шевченка, 25/51. Разом з нею в цій квартирі зареєстрований її син ОСОБА_6, якого за вироком Кремінського районного суду Луганської області у справі № 1-12/2011 від 13.01.2011 було засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 12, 301 ч. 1 КК України до 14 років позбавлення волі, відбувати яке його було спрямовано до Краснолуцької виправної колонії № 19, що розташована за адресою: Луганська область, м. Вахрушево-2 (теперішня назва – Боково-Хрустальне), вул. Миру, 20.

На даний момент зазначена колонія знаходиться на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У 2014 році у зв’язку з початком антитерористичної операції її зв’язок із сином було перервано, оскільки було перервано телефонне та поштове сполучення з територією, на якій розташована колонія, останні листи від сина їй надходили ще у лютому 2014 року.

Відтоді та до цього часу місцезнаходження та доля сина їй невідома, поїхати та з’ясувати це вона не може через незадовільний стан здоров’я, скрутне матеріальне становище та звичайний людський страх.

У березні 2018 року ОСОБА_4 вирішила приватизувати квартиру, в якій вона зареєстрована та проживає, однак їй стало відомо, що зробити це неможливо без зняття її сина з реєстрації.

У зв’язку з цим заявник просить визнати безвісно відсутнім свого сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з лютого 2014 року за адресою його останнього місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заявник у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у заяві, зазначивши, що зв’язок із сином підтримувала до лютого 2014 року, після того інформації щодо його місцезнаходження не має, поїхати на тимчасово окуповану територію не має можливості.

Представник заінтересованої особи – ОСОБА_5 міської ради Луганської області у судове засідання не з’явився, кремінський міський голова ОСОБА_7 надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності повноважного представника заінтересованої особи, а також зазначив, що проти задоволення вимог заявника ОСОБА_5 міська рада не заперечує.

Заслухавши заявника, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць – перше січня наступного року.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_4 є матір’ю ОСОБА_6, який народився 20 квітня 1992 року у м. Кремінна Луганської області. Заявник разом із сином зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначені обставини підтверджуються паспортом заявника, свідоцтвом про народження серії ІV-ЕД № 478735 та довідкою виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради Луганської області № 673 від 13.03.2018 (а.с. 6-7, 8, 9).

Відповідно до акту обстеження соціально-побутових умов проживання від 23.03.2018 заявник ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, однак її син з 2011 року фактично за вказаною адресою не проживає (а.с. 16).

Згідно з вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13 січня 2011 року у кримінальній справі № 1-12/2011 ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 12, 304 ч. 1 КК України, та засуджено із застосуванням ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 14 років позбавлення волі, відбувати яке його було спрямовано до Краснолуцької виправної колонії № 19, що була розташована за адресою: Луганська область, м. Вахрушево-2 (теперішня назва – Боково-Хрустальне), вул. Миру, 20 (а.с. 10-15, 38).

Як вбачається з постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей» від 12.05.2016 місто Вахрушеве Краснолуцької міської ради Луганської області було перейменовано на місто Боково-Хрустальне.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 тимчасово, на строк, що закінчується через один рік з дня набрання чинності Законом України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (окремі райони Донецької та Луганської областей).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252-VIII від 17.03.2015 до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIIІ від 18.01.2018 одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації як держави-окупанта проти України стала тимчасова окупація частини території України. Стосовно цих територій встановлено особливий порядок в’їзду та виїзду осіб, які здійснюються через відповідні контрольні пункти. Функціонально відповідальна за управління тимчасово окупованими територіями України окупаційна адміністрація Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Таким чином, м. Боково-Хрустальне (минула назва – Вахрушеве) Луганської області, де знаходиться Краснолуцька виправна колонія № 19, в яку для відбування призначеного за вироком Кремінського районного суду Луганської області був направлений ОСОБА_6, розташоване на тимчасово окупованій території України, де законні органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Знаходження на цій території може бути небезпечним для здоров’я та життя будь-якого громадянина України, а право на свободу та особисту недоторканість на цій території не забезпечуються державою Україна, що підтверджується Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод"» № 462-VIII від 21.05.2015.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявник ОСОБА_4 дійсно не має можливості виїхати до сина та встановити з ним телефонний чи поштовий зв’язок, оскільки останній відбуває покарання на тимчасово окупованій території України.

За таких обставин, оскільки судом було встановлено, що у місці постійного проживання сина заявника ОСОБА_6 більше року відсутні відомості про місцеперебування останнього, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та визнати його безвісно відсутнім за останнім відомим місцем проживання, що необхідно заявнику для оформлення приватизації квартири.

В той же час, оскільки останні відомості про місцеперебування ОСОБА_6 відповідно до заяви та пояснень його матері ОСОБА_4 у судовому засіданні були отримані у лютому 2014 року, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_6 безвісно відсутнім з 01 березня 2014 року, у зв’язку з чим задовольнити заяву частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 293, 308 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), заінтересована особа – ОСОБА_5 територіальна громада в особі виконкому ОСОБА_5 міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 21757011; місцезнаходження: Луганська область, м. Кремінна, пр. Дружби, 13), про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, останнє відоме місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, безвісно відсутнім з 01 березня 2014 року.

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя І.Г. Безкровний

ОСОБА_8 ОСОБА_1

ОСОБА_9 ОСОБА_2