Постанова № 74387205, 30.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/3993/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 травня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Кондора Р.Ю.,

за участі секретаря – Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2017 року (головуючий суддя Світлик О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення нарахованих відсотків за договорами банківських депозитних вкладів, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі: ОСОБА_3) про стягнення трьох відсотків річних за двома договорами банківських депозитних вкладів.

Посилалися на те, що згідно договору депозиту №SAMDNWFD0070020273400 від 22.11.2013 ОСОБА_3 прийняв від ОСОБА_1 вклад у розмірі 15000 доларів США строком 366 днів – до 22.12.2013, а згідно договору депозиту № SAMDNWFD0070020279600 від 22.11.2013 ОСОБА_3 прийняв від ОСОБА_2 вклад у розмірі 20000 доларів США строком 366 днів – до 22.12.2013. На суми вкладів нараховуються проценти за ставкою 5,5 % річних, період нарахування процентів по вкладу – 1 місяць.

ОСОБА_3 не виконував взяті на себе зобов’язання, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070020273400 від 22.11.2013 у валюті вкладу 15825,00 доларів США, з яких: сума вкладу 15000 доларів США, відсотки за вкладом – 825,00 доларів США, а також стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070020279600 від 22.11.2013 у валюті вкладу 20000,00 доларів США, з яких: сума вкладу 20000 доларів США, відсотки за вкладом 1100,00 доларів США.

Позивачі вказували, що дане судове рішення Банком не виконано, а тому, відповідно до ст. 625 ЦК України, за 38 місяців просили стягнути з Банку 3 % річних: за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070020273400 від 22.11.2013 на користь ОСОБА_1 1425,00 доларів США; за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070020279600 від 22.11.2013 на користь ОСОБА_2 1900,00 доларів США.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.12.2017 позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних за час прострочення повернення вкладу за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070020273400 від 22.11.2013 за період з 24.02.2015 по 25.04.2017 в розмірі 26944 гривні.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 3 % річних за час прострочення повернення вкладу за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070020279600 від 22.11.2013 за період з 24.02.2015 по 25.04.2017 в розмірі 35925 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Позивачами таке судове рішення не оскаржено.

На це рішення подав апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк». Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спірні правовідносини, які виникли з приводу виконання судового рішення, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів рішення суду просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Встановлено та вбачається із матеріалів справи, що згідно договору депозиту №SAMDNWFD0070020273400 від 22.11.2013 ОСОБА_3 прийняв від ОСОБА_1 вклад у розмірі 15000 доларів США строком 366 днів – до 22.12.2013. На суму вкладу передбачено нарахування процентів за ставкою 5,5 % річних, період нарахування процентів по вкладу – 1 місяць (а.с.10).

Також згідно договору депозиту № SAMDNWFD0070020279600 від 22.11.2013 ОСОБА_3 прийняв від ОСОБА_2 вклад у розмірі 20000 доларів США строком 366 днів – до 22.12.2013, На суми вкладів нараховуються відсотки за ставкою 5,5 % річних, період нарахування процентів по вкладу – 1 місяць (а.с.11).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070020273400 від 22.11.2013 року у валюті вкладу 15825,00 доларів США, з яких: сума вкладу 15000 доларів США, відсотки за вкладом – 825,00 доларів США, а також стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070020279600 від 22.11.2013 року у валюті вкладу 20000,00 доларів США, з яких: сума вкладу 20000 доларів США, відсотки за вкладом 1100,00 доларів США (а.с.12-14).

За цим судовим рішенням Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська 06.06.2016 було видано виконавчі листи № 201/2807/15-ц щодо кожного з позивачів. Як ствердив представник позивачів, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 було виконано у квітні 2018 року – позивачам повернуто вклад та проценти.

Таким чином, на час звернення позивачів з даним позовом їх кошти залишались на депозитних рахунках Банку.

Статтею 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч.1 ст. 1058 ЦК України).

Таким чином, правовідношення, в якому банк зобов'язаний виплачувати вкладникові суму вкладу та проценти на неї – є грошовим зобов'язанням.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором депозиту, яке боржник (банк) не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

На час звернення позивачів до суду з даним позовом продовжувало існувати грошове зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення Апеляційним судом Дніпропетровської області від 29.10.2015, а відтак дія статті 625 ЦК поширюється також на його порушення. Позивачами нараховано, а судом першої інстанції стягнуто 3 % річних саме від суми зобов’язання – 15000 доларів США та 20000 доларів США за кожним із депозитних вкладів позивачів.

Відповідачем не наведено доводів і не подано належних і допустимих доказів на спростування обчисленого місцевим судом розрахунку трьох відсотків річних.

Необґрунтованим є посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, оскільки таке судове рішення постановлено у справі при вирішенні спору, який виник з інших правовідносин.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення місцевого суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» – залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 червня 2018 року.

Головуюча:

Судді: