Постанова № 74386633, 30.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1291/17 Головуючий у І інстанції Литвин О. В.Провадження № 22-ц/780/1980/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 52 30.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Савченка С.І.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Актив», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про захист трудових прав,

УСТАНОВИВ:

у вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобовязання відповідача розірвати трудові відносини з ним з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, внести відповідний запис до трудової книжки, стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки та вихідну допомогу.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_2 був прийнятий на роботу у ТОВ «Абсолют Актив» на посаду водія 01.10.2013 року.

Через деякий час між ним та директором товариства ОСОБА_3 виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_3 став не допускати позивача до роботи, заявляючи при цьому, що останній є звільненим.

Незважаючи на твердження відповідача про звільнення, позивач не був ознайомлений з відповідним наказом та не отримав на руки трудову книжку, хоча неодноразово звертався до товариства з відповідною вимогою.

Так продовжувалось до весни 2017 року, коли у позивача виникла необхідність звернутися до Пенсійного фонду України з питання призначення пенсії, де йому пояснили необхідність наявності трудової книжки.

25.05.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення з роботи за ст. 38 ч. 3 КЗпП України у зв’язку з порушенням законодавства про працю, однак відповіді не отримав.

В подальшому йому стало відомо про те, що 16.12.2013 року він був звільнений з посади водія ТОВ «Абсолют Актив» на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Вважає, що таке звільнення відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки з наказом про звільнення він ознайомлений не був, з ним не було проведено остаточного розрахунку при звільненні, не видано трудову книжку, тому, уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_2 просив визнати протиправним наказ ТОВ «Абсолют Актив» № 8 від 16.12.2013 про його звільнення, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 17.12.2013р. по день ухвалення судом рішення та зобов’язати відповідача сплатити страхові внески за нього до Пенсійного фонду за аналогічний період часу, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 50 000.00 грн.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 09 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог з мотивів пропущення строку звернення до суду скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України не взяв до уваги, що з дня звільнення позивача з роботи і до дня розгляду справи в суді останньому не була вручена копія наказу про звільнення та трудова книжка.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено відповідно до наказу ТОВ «Абсолют Актив» № 6 від 01.10.2013 позивач був прийнятий на роботу з 01.10.2013 на посаду водія вантажного транспорту з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до наказу відповідача № 8 від 16.12.2013 позивач був звільнений з роботи на підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України у звязку із систематичним порушенням трудової дисципліни.

Керуючись положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, тобто лише в частині відмови у задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до суду.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у звязку з пропуском зазначеного строку.

Наведені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Поважність причин пропуску строку - це обставини, які свідчать про те, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх трудових прав.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу було достовірно відомо з 17.12.2013 про своє звільнення з роботи, що він особисто підтвердив у судовому засіданні, а також він був ознайомленим із матеріалами кримінального провадження щодо нього за ч.1 ст. 185 КК України (по факту вчинення ним крадіжки майна «ТОВ «Абсолют Актив» під час перебування з останнім у трудових стосунках), які містили копію його трудової книжки та наказу про звільнення з роботи, вирок в якому ухвалений Дніпровським районним судом м. Києва 26.06.2014. При цьому, встановленим є той факт, що з моменту звільнення позивача, тобто з 16.12.2013 року і по день звернення до суду, позивач не вчинив жодних спроб приступити до виконання ним своїх посадових обов’язків, а також не надав доказів того, що його не було допущено до роботи. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача у судовому засіданні про те, що, починаючи з наступного дня після звільнення він неодноразово звертався до відповідача з приводу врегулювання спору, оскільки вони не були підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, тоді як сторона відповідача категорично заперечує, що такі обставини мали місце.

На думку колегії суддів місцевий суд, перевіривши причини пропуску строку, визначеного у ст. 233 КЗпП України, дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся до суду за захистом своїх трудових прав з його порушенням, а також навів у рішенні мотиви неможливості поновлення пропущеного строку з посиланням на практику Європейського суду з прав людини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: