Рішення № 74386505, 01.06.2018, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/219/18

Провадження № 2/378/104/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2018 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Яременко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною уточненою позовною заявою (а. с. 55-58) звернулось ПАТ КБ „ПриватБанк”, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.06.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за тарифним планом "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком договір. Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконує, у зв’язку з чим станом на 31.12.2017 року має заборгованість 46709,51 грн., з яких 295 грн. - заборгованість за кредитом, 38747,90 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 4966,16 грн. заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2200,45 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості за кредитним договором та відшкодувати витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 гривень.

Представник позивача в судове засідання не прибув, до суду подав клопотання, відповідно до якого позовні вимоги підтримує, справу просить розглядати у його відсутність (а.с. 40).

В судове засідання відповідач не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Встановлено, що 10 червня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ „ПриватБанк” з анкетою-заявою, відповідно до змісту якої вона приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем. Будь-яка інформація у анкеті-заяві щодо отримання бажаних нею банківських послуг, виду карток або кредитного ліміту відсутні. Відповідач лише підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", які викладені на банківському сайті складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою містяться в матеріалах справи (а. с. 6, 8-31).

Згідно зі змісту заяви клієнта від 10 червня 2011 року (а.с.6) та Умов і правил надання банківських послуг, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. При цьому, кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

За п. 2.1.1.2.10 вказаних Умов при отриманні картки клієнт зобов'язаний підписати картку у спеціально відведеному місці. Відповідно до п. 2.1.1.2.11 строк дії картки вказано з її лицьового боку (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця і по закінченню строку дії картки вона пролонговується на новий строк (шляхом пред'явлення клієнту банком картки з новим строком дії) - п. 2.1.1.2.12.

З матеріалів справи вбачається, що заява клієнта та інші матеріали, надані банком, не містять доказів того, що відповідач отримав платіжну картку та ПІН-код.

Так, у заяві не вказаний, перш за все, номер картки, яку отримав відповідач. В заяві (а.с. 6) у розділі "відмітки банку" підписом працівника банку від 10 червня 2011 року засвідчується правильність та достовірність відомостей ним перевірено, ідентифікація клієнта проведена згідно порядку ідентифікації клієнтів при відкритті рахунків та випуску платіжних карт.

У заяві не зазначено умов надання кредиту, розміру ліміту. Наданий банком витяг із Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт „Універсальна”, не містять підпису позичальника, а тому не можуть вважатися доказом на підтвердження того, що відповідачу на ознайомлення було надано саме ці умови та правила надання кредиту (а. с. 7).

Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, як на складову договору банківських послуг, укладеного 10 червня 2011 року із відповідачем стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності саме від заяви позичальника.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 4 ст. 631 закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 “Позика” глави 71 ЦК України (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Також судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитний договір.

Проте, як зазначено вище вищезазначені Умови, Тарифи не містять підпису відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, що остання брала на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року (справа№ 6-2320цс16), яка відповідно вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд приймає та покладає в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому, сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування судом самостійно таких доказів було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

З урахуванням наведених норм, саме позивач мав довести в ході розгляду справи обґрунтованість кожного свого посилання, зокрема й щодо обґрунтованості вимог про стягнення відсотків, пені, комісії та штрафу в заявленому в позові розмірі та відповідності здійснених банком нарахувань за кожний період та по кожному виду такого нарахування, чого в даному випадку зроблено не було.

Наявність підстав для нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитом позивач обґрунтовував відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір - умовами кредитування. При цьому, ні зазначені правила, ні вказані умови кредитування не були підписані позичальником. Через відсутність підпису позичальника на вказаних документах неможливо встановити, чи саме з цими умовами та правилами відповідача було ознайомлено при подачі заяви про видачу кредитної карти.

Таким чином, зазначені Правила надання банківських послуг та умови кредитування не можуть вважатися частиною укладеного між сторонами договору, а їх положення не можуть регулювати взаємовідносини між сторонами у даному випадку.

Дана правова позиція була висловлена Верховним Судом України в ряді постанов, зокрема у справі №6-16цс15.

Інших підстав для нарахування заборгованості відповідача за відсотками, комісіями, пенями та штрафами позивач до суду не представив, відтак його вимоги в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність вимог банку щодо стягнення з відповідача нарахованої за кредитом заборгованості у вигляді відсотків, комісії, пені та штрафів.

Разом з тим, з матеріалів справи (розрахунку заборгованості за кредитним договором від 10 червня 2011 року,) вбачається, що позивачем за вищевказаною заявою-анкетою від 10 червня 2011 року відповідачу протягом періоду з 10 червня 2011 року по 31 грудня 2017 року було надано кредитні кошти, заборгованість по тілу кредиту 295 грн..

Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитним Договором відповідач суду не надав та не спростував доказів, наданих позивачем.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПАТ КБ „ПриватБанк” заборгованість по кредитному договору б/н від 10 червня 2011 року в сумі 295 гривень та витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 63,15 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527 ч. 1, 530 ч. 1, 610-612, 625, 629, 631, 1049, 1050 ч. 2, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний №3438511646, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість по кредитному договору № б/н від 10 червня 2011 року за тілом кредиту в сумі 295 (двісті дев’яносто п’ять) гривень 00 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 63 (шістдесят три) гривні 15 копійок.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р. В. Гуртовенко