Постанова № 74385509, 30.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1065/18

Провадження № 22-ц/779/646/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.

секретаря Возняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1»яни Володимирівни на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 26 січня 2018 року у складі судді Пастернак І.А. по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними повторних електронних торгів з реалізації арештованого майна,

в с т а н о в и в:

26 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними повторних електронних торгів з реалізації арештованого майна - нежитлових приміщень загальною площею 208,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Івано-Франківськ, Північний бульвар, буд №7А та в цей же день подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані нежитлові приміщення та заборони вчинення реєстраційних дій щодо цих нежитлових приміщень.

Заяву мотивував тим, що на даний час існує реальна загроза відчуження, обтяження, пошкодження майна, яке було предметом електронних торгів, що може унеможливити або утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 26 січня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нежитлові приміщення №ІІ, ІІІ, VІІІ-А, ІХ, Х, загальною площею 208,2 кв.м., що розташовані в підвалі 10-ти поверхового житлового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, Північний бульвар, буд №7А, які належить ОСОБА_2 та заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо даних нежитлових приміщень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказує, що ухвала суду необґрунтована підставами необхідності вжиття заходів забезпечення позову по даній справі.

Зазначає, що даною ухвалою порушено її права як власника майна, оскільки вона являється переможцем торгів по продажу даного приміщення згідно акту про проведення електронних торгів від 16.01.2018 року. Спосіб забезпечення позову не відповідає позовним вимогам, оскільки позивачем пред»явлено позов про визнання недійсними електронних торгів, позовних вимог щодо нерухомого майна не пред»являлось. Позивач ОСОБА_2 не є власником реалізованого нерухомого майна, реєстраційні дії щодо даного майна вже проведено, а тому накладення на нього арешту є безпідставним.

Апелянт просила ухвалу суду про забезпечення позову скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Позивач ОСОБА_2 правом на подачу відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративної-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Представник апелянта ОСОБА_1 – ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Позивач ОСОБА_2, представник Державного підприємства «СЕТАМ» у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, у зв»язку з чим відповідно до вимог

ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконанням рішення суду на випадок його прийняття, оскільки існує реальна загроза відчуження, обтяження, пошкодження майна, яке було предметом електронним торгів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ДП “СЕТАМ” про визнання недійсними проведених 26.12.2017 року повторних (третіх) електронних торгів з реалізації арештованого майна (лот №251048) — нежитлових приміщень №ІІ, ІІІ, VІІІ-А, ІХ, Х, загальною площею 208,2 кв.м., що розташовані в підвалі 10-ти поверхового житлового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, Північний бульвар, буд №7А.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані нежитлові приміщення та заборони вчинення реєстраційних дій щодо цих нежитлових приміщень.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» N 9 від 22.12.2006 р. у п. 4 роз»яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові N 6-605цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Оскільки позивач пред»явив позов про визнання недійсними повторних електронних торгів з реалізації арештованого майна - нежитлових приміщень загальною площею 208,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Івано-Франківськ, Північний бульвар, буд. №7А з тих підстав, що дані торги проведені щодо майна за ціною визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність та на думку позивача за занижено ціною, то колегія суддів приходить до висновку що між сторонами наявний спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів – суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала суду постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382- 384, 390 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1»яни Володимирівни залишити без задоволення, ухвалу Івано-Франківського міського суду від 26 січня 2018 року – без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 червня 2018 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

ОСОБА_4