Ухвала суду № 74385271, 01.06.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7399/18

Провадження № 1-кс/344/2992/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., з участю секретаря Бухвак І.С., прокурора Баландіної Ю.Ю., слідчого Кравчука І.М., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12018090000000314 від 02.05.2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що з січня 2018 року ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_1 та ОСОБА_4, погрожуючи застосуванням насильства, вимагали передачі грошових коштів у сумі 50000 (п’ятдесят тисяч) доларів США у потерпілого ОСОБА_5, та переоформлення права власності майна потерпілого на сторонніх осіб.

Так, 24.05.2018, в Івано-Франківській області, Тисменицькому районі, с. Старі Кривотули, вул. Пархоменка, 2А, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, будучи об’єднаними єдиним злочинним умислом на незаконне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5, застосовуючи фізичне насильство до останнього, вимагали передачі їм грошових коштів, а в подальшому того ж дня отримали 10000 (десять тисяч) гривень, якими розпорядилися на власний розсуд, та погрожуючи фізичним насильством щодо потерпілого, та вимагали в останнього передати їм грошові кошти у сумі 25000 (двадцять п’ять тисяч) доларів США, що на момент в чинення злочину становить 654 тис. 500 грн., тобто у великому розмірі.

29.05.2018 в обідній час, ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_1, з відома, та згоди ОСОБА_4 на автомобілі НОМЕР_1, прибули за адресою Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Старі Кривотули, вул. Пархоменка, 2А, де, погрожуючи застосуванням насильства, вимагали та отримали у потерпілого ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 130000 (сто тридцять тисяч) гривень.

30 травня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

Матеріалами клопотання зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання.

Окрім того, на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, у межах кримінального провадження встановлено інший епізод злочинної діяльності, про який ОСОБА_1 на даний час не повідомлено про підозру, а також здійснюються процесуальні дії спрямовані на встановлення, та викриття злочинної діяльності інших осіб, залучених до вчинення зазначеного злочину. Будучи на волі, та маючи широке коло знайомств, ОСОБА_1, з метою уникнення відповідальності за вчинене буде мати можливість спілкуватися із свідками, та потерпілими, іншими особами залученими до вчинення злочину незаконно впливати на них, чим перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином. Із вищевикладеного вбачається наявність ризиків передбачених п.п. 3 та 4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Також встановлено, що ОСОБА_1 ніде не працевлаштований, основним джерелом існування є грошові кошти отримані від злочинної діяльності, із викладеного вбачається наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

При обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_1, слід також врахувати той факт, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 під час вчинення кримінального правопорушення до потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 застосовано фізичне насильство а також погрози застосування фізичного насильства, що в свою чергу у відповідності до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України дозволяє слідчому судді, суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави, та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні. Тому, з метою запобігання вказаним ризикам, на думку слідчого є необхідність в застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, оскільки застосування до останнього більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, посилаючись на викладені в ньому обставини, просила клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечив, оскільки вважає підозру не обґрунтованою, а наведені прокурором ризики - не доведеними, просив врахувати характеризуючі особу підозрюваного дані, те, що у нього нау триманні перебуває малолітня дитина та непрацездатні батьки, та в задоволенні клопотання просив відмовити.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

З матеріалів клопотання вбачається, що 30 травня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено ч. 3 ст. 189 КК України, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: заявою потерпілого ОСОБА_5 та його показами, показами свідка ОСОБА_6, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

При цьому доводи захисників підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності його вини, що не стосується питань даного судового розгляду.

Враховуючи наведене вважаю, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, його репутацію, одружений, має на утриманні малолітню дитину, непрацює та раніше не судимий в силу ст. 89 К України.

З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш мяких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисниками, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.

Щодо клопотання прокурора про не визначення підозрюваному розміру застави (альтернативного запобіжного заходу), то слід зазначити, що вирішення даного питання відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України є правом слідчого судді, а не обов’язком. Крім того, дослідивши матеріали клопотання та враховуючи дані про особу підозрюваного, суд вважає за необхідне визначити заставу.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 125 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов’язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 27 липня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу – 125 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 220250 ( двісті двадцять тисяч двісті п"ятдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 27 липня 2018 року обов’язки:

-прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні, свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну;

Роз’яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув’язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв’язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 01 червня 2018 року.

Слідчий суддя Татарінова О.А.