Рішення № 74384368, 24.05.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №2-3508/12

Категорія 46

2/295/576/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Білінської Л.С.,

позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа – Житомирська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою, та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права приватної власності,-

В С Т А Н О В И В:

13.08.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просив встановити порядок користування земельною ділянкою, яка є спільною сумісною власністю власників домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Чапаєва, 23, шляхом виділення позивачу у одноосібне користування частки, площею 119 кв.м., з урахуванням фактичного землекористування.

18.04.2013 рок від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява, з урахуванням уточнень від 23.07.2015 року просив визнати за ним право власності на 56/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Чапаєва, 23 та на земельну ділянку, розміром 600 кв.м., що знаходиться за тією ж адресою. В обгрунтування таких вимог ОСОБА_1 вказав, що згідно договору купівлі продажу від 1969 року він придбав у ОСОБА_4 56/100 частин житлового будинку, який розташований на земельній ділянці, розміром 600 кв.м.

26.12.2017 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_2В – ОСОБА_5, у справі призначено судово-технічну експертизу та провадження у справі зупинено.

12.02.2018 року провадження у справі відновлено.

В судове засідання 24.05.2018 року ОСОБА_2 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

25.04.2018 року від ОСОБА_2 надійшла заява про залишення його позовної заяви без розгляду.

Оскільки положеннями ЦПК України не передбачено можливість після початку розгляду справи по суті залишити позовну заяву без розгляду за заявою позивача, суд вважає, що відповідна заява ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судові засідання, призначені на 16.03.2018 року та 24.05.2018 року не з’являлись. Про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 був повідомлений належним чином (а.с. 102, 109).

За таких обставин, у зв’язку з повторною неявкою ОСОБА_2 в судове засідання, суд вважає за доцільне залишити первісну позовну заяву без розгляду, що відповідає положенню п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав зустрічний позов у повному обсязі та просив задовольнити. Вимоги первісної позовної заяви не визнав, заперечував проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з"явся, зі змісту клопотань направлених до суду вважав позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення сторін за їх участі в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 15.02.1977 року до ОСОБА_2 перейшло право власності на 20/100 жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що за адресою: м. Житомир, пров. Чапаєва, 23 (а.с. 7-8).

Відповідно до договору дарування частини житлового будинку та земельної ділянки від 25.06.2005 року, ОСОБА_6 є власником 24/100 частин житлового будинку та земельної ділянки, площею 174 кв.м., які знаходяться а адресою: м. Житомир, пров. Чапаєва, 23 (а.с.14).

Зі змісту договору від 06.06.1969 року ОСОБА_1 є власником 56/100 частин жилого будинку, з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Чапаєва,23 (а.с. 101-102).

Земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Чапаєва, 23 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 – 0,0154 га., ОСОБА_6 – 0,0174 га., ОСОБА_1 – 0,0267 га. Частки у спільній власності на земельну ділянку становлять 154/595 – ОСОБА_2, 267/595 – ОСОБА_1, 174/595 – ОСОБА_6, що встановлено зі змісту державних актів на право власності на земельну ділянку (а.с. 9, 100, 246).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року та ст. 1 Протоколу №1 до неї передбачають право кожної фізичної або юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнають право держави на здійснення контролю за використанням власності з урахуванням загальних інтересів або для забезпечення стягнення податків, інших зборів чи штрафів.

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений власності. Право приватної власності є непорушним.

За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 86 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Суд не приймає до уваги доводи позивача за зустрічним позовом- Осецького С.А. про те, що право власності на 600 кв.м. земельної ділянки має належати лише йому з посиланням на те, що про вказану обставину зазначено у договорі купівлі продажу від 06.06.1969 року, оскільки предметом зазначеного договору є саме 56/100 частин жилого будинку, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Чапаєва, 23.

За наведених правових положень, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 видано державні акти на право власності на земельну ділянку та всі вони є повноправними власниками відповідних часток земельної ділянки, вимога ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на всю земельну ділянку площею 600 кв. м, що розташована за адресою: м. Житомир, пров. Чапаєва, 23 є незаконною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Вимога ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 56/100 частин житлового будинку за адресою: м. Житомир, пров. Чапаєва, 23 задоволенню не підлягає, оскільки його право ніким не оспорюється, про право власності ОСОБА_1 на дану частину житлового будинку підтверджується договором купівлі-продажу від 06.06.1969 року, договір є чинним, не скасований, не визнаний недісним, що вказує на те, що право ОСОБА_1 на володінння, користування та розпорядження вказаною частиною житлового будинку не порушено.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 257, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( м.Житомир, пров. Чапаєва, 23, НОМЕР_1 виданий 26.12.2001 року Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області) до ОСОБА_3( м.Житомир, пров. Чапаєва, 23, паспорт АК № 427281, виданий 10.12.2004 року, устаноою № 1807), ОСОБА_1( м.Житомир, пров. Чапаєва, 23, іден. код НОМЕР_2), третя особа – Житомирська міська рада ( м. Житомир, майдан Корольова4/2, код ЄДРПОУ 13576954 ) про встановлення порядку користування земельною ділянкою залишити без розгляду.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання приватною власністю 56/100 частин будинку та 600 кв. м земельної ділянки за адресою м.Житомир, провулок Чапаєва, 23 за ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М.Чішман