Постанова № 74383938, 31.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2525/18 Справа № 186/1366/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання – Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк "Траст" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства Банк «Траст» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и л а:

27 жовтня 2017 року ПАТ Банк «ТРАСТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк “ТРАСТ” заборгованість за кредитним договором №R111.004-ТЕК.0048645 від 15 грудня 2014 року в розмірі 17309,17 грн. (а.с.2-5).

13 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся з зустрічною позовною заявою до ПАТ Банк «ТРАСТ» про визнання умов договору недійсним, в якій просив визнати умову споживчого кредиту №R111/004-TEK/0048645 від 15 грудня 2014 року, укладеного між ним та ПАТ Банк «ТРАСТ», щодо обов’язку позичальника сплачувати комісію недійсною з моменту укладання договору (а.с.42).

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року в задоволені позову ПАТ Банк "Траст" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено в повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору – залишено за позивачем. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ПАТ Банк «Траст» про захист прав споживачів – задоволено в повному обсязі. Визнано умову договору споживчого кредиту №R111.004- ТЕК.0048645 від 15 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ Банк "Траст", щодо обов’язку позичальника сплачувати комісію недійсною з моменту укладання договору (а.с.50-52).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ Банк «ТРАСТ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ Банк «ТРАСТ» відмовити в повному обсязі (а.с.55-65).

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 15 грудня 2014 року звернувся з заявою до ПАТ Банк «Траст» для отримання кредиту на споживчі цілі в розмірі 59000,00 гривень (а.с.17)

Згідно меморіального ордеру №Loan-58664 від 15 грудня 2014 року, ОСОБА_4 отримав від ПАТ Банк «Траст» грошові кошти в розмірі 59000,00 гривень (а.с.21).

30 червня 2017 року ПАТ Банк «Траст» звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту та інших нарахувань за ним, що підтверджується копією вимоги ПАТ Банк «Траст» №1557 від 30 червня 2017 року (а.с.22).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №R111.004-ТЕК.0048645 від 15 грудня 2014 року станом на 15 вересня 2017 року відповідач має заборгованість в розмірі 17309,19 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2544,11 гривні, з заборгованості по відсоткам в розмірі 0,15 гривень, з заборгованості по комісії в розмірі 10354,50 гривні, з заборгованості по пені в розмірі 4410,41 гривень (а.с.23)

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що положення про комісію кредитного договору є несправедливими умовами, прийнятими в порушення ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є дисбаланс в правах позивача та відповідача, що також ставить в тяжке, несправедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях і таким, що не має братись до уваги.

Відмовляючи в задоволені первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що умова договору споживчого кредиту №R111.004- ТЕК.0048645 від 15 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк "ТРАСТ", щодо обов’язку позичальника сплачувати комісію є недійсною з моменту укладання договору. А тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією.

Вирішуючи позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 2 544,11 гривні - суми заборгованості по кредиту; 0,15 гривень - прострочених відсотків за фактичне користування кредитом; 4 410,41 гривень – пені, суд першої інстанції виходив із того, що розмір відсотків та пені, розрахований позивачем, є необґрунтованим, оскільки позивачем нараховані відсотки та пеня на загальну заборгованість, в якій враховано заборгованість зі сплати комісії, в той же час положення кредитного договору в цій частині є недійсними з моменту укладення договору. Крім того, згідно наданого позивачем ПАТ «Банк "ТРАСТ" розрахунку заборгованості за період з 15 грудня 2014 року по 15 вересня 2017 року, відповідач ОСОБА_4 сплатив на користь ПАТ «Банк "ТРАСТ" в рахунок сплати комісії 27 612 гривень, що значно перевищує заявлену позивачем за первісним позовом заборгованість по кредиту, відсоткам та пені. Враховуючи, що відповідно до ч.7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» положення кредитного договору №R111.004- ТЕК.0048645 від 15 грудня 2014 року, що було визнане судом недійсним, вважається таким з моменту укладення договору, позивач ПАТ «Банк "ТРАСТ" безпідставно зарахував 27612 гривень сплачених ОСОБА_4, в рахунок сплати комісії, а не інших платежів за кредитом.

Проте, колегія суддів не може погодитися в повному обсязі з висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до пам’ятки клієнта про основні параметри споживчого кредитування ПАТ Банк «Траст» встановлено, що щомісячна комісія банку – комісія за супроводження банком кредитної заборгованості клієнта протягом всього строку дії його кредитного договору, розмір якої визначено у п.5.7 даної пам’ятки, розраховується від суми кредиту та стягується щомісячно у складі чергового платежу.

Оскільки, відповідно до умов кредитного договору, позивачу надано кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Положення п. 22, 23 ст. 1, ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з подальшими змінами, у взаємозв’язку з положеннями ч.4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач за зустрічним позовом, як на підставу для задоволення позову, зазначив лише ч. 5 ст. 11 та ч. 1, 2, 5,7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», натомість суд в оскаржуваному рішенні застосувавши (неправильно) норми закону на які сторони не посилалися вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови № 14 від 18.12.2009 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справ», суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми, що їх регулюють, а доводи апеляційної скарги, щодо виходу за межі позовних вимог в частині визначення правової норми є безпідставними та необґрунтованими.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір відсотків та пені розрахований позивачем є необґрунтованим, оскільки позивачем нараховані відсотки та пеня на загальну заборгованість, в якій враховано заборгованість з сплати комісії, в той же час положення кредитного договору в цій частині є недійсними з моменту укладення договору.

Те, що комісія входить до складу заборгованості підтверджується пам’яткою клієнта про основні параметри споживчого кредитування ПАТ Банк «ТРАСТ» (а.с.10).

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині відмови в стягненні тіла кредиту.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно наданого позивачем ПАТ «Банк "ТРАСТ" розрахунку заборгованості за період з 15 грудня 2014 року по 15 вересня 2017 року відповідач ОСОБА_4, сплатив на користь ПАТ «Банк "ТРАСТ" в рахунок сплати комісії 27612 гривень, що значно перевищує заявлену позивачем за первісним позовом заборгованість по кредиту, відсоткам та пені. Враховуючи, що відповідно до ч.7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» положення кредитного договору №R111.004- ТЕК.0048645 від 15 грудня 2014 року, що було визнане судом недійсним, вважається таким з моменту укладення договору, позивач ПАТ «Банк "ТРАСТ" безпідставно зарахував 27612 гривень сплачених ОСОБА_4, в рахунок сплати комісії а не інших платежів за кредитом.

Проте, ОСОБА_4 такої вимоги в зустрічній позовній заяві не заявлялося, що є безпідставним застосуванням в даному випадку односторонньої реституції.

У зв’язку з чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та ухвалення нового рішення в цій частині, про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк «Траст» заборгованості за Кредитним договором №R111.004-TEK.0048645 від 15.12.2014 року в розмірі 2544,11 грн. – сума заборгованості по кредиту.

Відповідно до ст. ч.1, 13 ЦПК України, колегія суддів змінює розподіл судових витрат, відповідно до пропорційного розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що при подачі позовної заяви позивач сплатив мінімальний розмір судового збору, то саме він підлягає стягненню з ОСОБА_4 (а.с.1).

Керуючись ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» - задовольнити частково.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову публічну акціонерну товариству Банк "ТРАСТ" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства Банк "ТРАСТ" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2; ІПН: НОМЕР_1; адреса реєстрації: 52801, АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (місцезнаходження 03151, м. Київ, вул.. Народного Ополчення, 5А; код ЄДРПОУ 35371070, рахунок № 32070117101026 в Національний банк Україна, МФО банку одержувача:300001) заборгованість за Кредитним договором №R111.004-TEK.0048645 від 15.12.2014 року в розмірі 2544,11 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2; ІПН: НОМЕР_1; адреса реєстрації: 52801, АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (місцезнаходження 03151, м. Київ, вул.. Народного Ополчення, 5А; код ЄДРПОУ 35371070, рахунок № 32070117101026 в Національний банк Україна, МФО банку одержувача:300001) судові витрати в розмірі 1600 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: