Постанова № 74383931, 31.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2652/18 Справа № 204/2526/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання – Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2018 року у справі за позовом кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за прострочку грошового зобов’язання, -

в с т а н о в и л а:

27 квітня 2017 року КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство в особі Голови правління ОСОБА_5 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за прострочу грошового зобов’язання, в якому просили стягнути із ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство», понесені збитки за прострочку грошового зобов’язання в розмірі 52711грн.85коп., стягнути на користь кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» 500грн. понесених кредитною спілкою витрат на оплату правової допомоги (а.с.2-3).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2018 року позов КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за прострочку грошового зобов’язання задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» понесені кредитною спілкою збитки за прострочку грошового зобов’язання в розмірі 52711грн. 85коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» судовий збір у розмірі 1600 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» витрати на оплату правової допомоги у розмірі 500 грн. (а.с.103-105).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до неї про відшкодування збитків за прострочку грошового зобов’язання повністю. Витрати по справі покласти на Позивача (а.с.111-113).

В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що рішення суду прийнято з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального права. Зокрема, зазначила, що судом не досліджувався кредитний договір № 056-163-08 від 17.12.2008 р., на підставі якого було стягнуто заборгованість. Проте, між сторонами укладався зовсім інший договір – Кредитний договір №056-03-08 від 17.01.2008 р. Предметом договору була позика в розмірі 16000,00 грн. Позивачем також не було надано, копії позовної заяви про стягнення заборгованості, яку було подано в листопада 2013 року, за якою було постановлено рішення від 26.11.2014 року,яке вважається преюдицією у даній справі. Також посилалася на те, що чинним законодавством України не передбачено повторне, або багаторазове застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме 3% річних, внаслідок невиконання саме рішення суду, яким було стягнуто грошове зобов’язання та плата по ньому, оскільки рішення суду та заборгованість за грошовим зобов’язанням є зовсім різними фінансовими категоріями. Крім того, посилалася на недоведеність позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до заяв від 18.05.2007р. ОСОБА_4 вступила до кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» (а.с.63-64).

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровськ від 26.11.2014р. у цивільній справі № 204/8375/2013-ц позовні вимоги кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_4 про стягнення грошового боргу за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» заборгованість за кредитним договором № 056-163-08 від 17.12.2008р. у розмірі 82214 грн. 66коп., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту – 12496 грн. 54 коп.; заборгованість за відсотками по кредиту – 67966 грн. 94 коп.; 3% річних від простроченої суми – 1751 грн.18 коп. (а.с.4).

Згідно зі ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 20.11.2017р. звернуто стягнення на доходи ОСОБА_4 (а.с.97).

Відповідно до інформації Чечелівського відділу державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 14.11.2017р. за №6788/4 зазначено, що на виконанні у даному відділі ДВС перебуває виконавче провадження №53352478 з примусового виконання виконавчого листа №204/8375 від 20.01.2015р., виданого Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» боргу в розмірі 66412 грн. 81коп. Стягнення за виконавчим листом не проводилось, грошові кошти від боржника на рахунок відділу ДВС не надходили (а.с.58).

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції керуючись вимогами ст.525, 526, 599, 611, ч.2 ст. 625 ЦК України, п. 17 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», виходив із того, що відповідачем основне зобов’язання за кредитним договором на час розгляду справи судом не виконано ані добровільно, ані у примусовому порядку, відповідач повинна нести обов’язок за прострочення грошового зобов’язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст.. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

У абз. 1, 2 п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз’яснено, що зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.. 625 ЦК України, оскільки зобов’язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.. 526, 599 ЦК України.

Набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання, а боржник несе обов’язок відшкодувати інфляційні втрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду про стягнення грошового боргу.

Водночас беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому нарахування у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних слід здійснювати на заборгованість в розмірі 66412грн.81коп.

Суд вірно розрахував суму, де інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 66412грн.81коп., за період з 01.12.2014р. по 01.04.2017р. будуть становити 48062грн.95коп. із розрахунку 66412грн.81коп. х (1,03 х 1,433 х 1,124 х 1,039) : 100%.

А також, три процента річних від простроченої суми в розмірі 66412грн.81коп., за період з 01.12.2014р. по 01.04.2017р. будуть становити 4648грн.90коп. із розрахунку 66412грн.81коп. х 0,0025 х 28 місяців.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення суми боргу не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги, що відсутня копія договору про надання правової допомоги, квитанція про сплату, прибутковий касовий ордер, чек або будь-які інші докази про сплату послуг про надання правової допомоги, оскільки в матеріалах справи наявний договір про надання юридичних послуг від 25.04.2017, квитанцію, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та акт прийому-здачі наданих юридичних послуг (а.с.8-11).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: