Постанова № 7438376, 11.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

-

Категорія № 2.19.7

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2010 року Справа № 2а-378/ 10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Матвєєвої В.В.,

при секретарі Зацепіної Ю.В.,

за участю сторін:

представника позивача Бєлоусової Г.В.,

представника відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Новодружеська» Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Новодружеська» Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в якому зазначив, що згідно з п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Інструкції «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обовязкове пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України» відповідач зобовязаний був перераховувати до Управління Пенсійного фонду місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначений за віком на пільгових умовах.

Станом на 01.09.2009 року за період з 01.01.2007 року по 01.11.2007 року відповідач має заборгованість до Пенсійного фонду України по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 803808,46 грн.

Просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Новодружеська» Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 803808,46 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні позовній заяві, просила позов задовольнити, вказавши, що згідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» визначається порядок стягнення та використання збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Відповідно до Інструкції «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України», відповідач зареєстрований платником збору в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську.

Станом на 01.09.2009 року за період з 01.01.2007 року по 01.11.2007 року відповідач має заборгованість до Пенсійного фонду України по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 803808,46 грн.

На теперішній час борг підприємством до Пенсійного фонду в добровільному порядку не сплачено.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, причини неявки суду не доповів, був повідомлений належним чином про що мається в матеріалах справи поштові повідомлення, у своїх заперечення зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими за пропуском річного строку звернення до суду. Просив суд застосувати статтю 99 КАС України як підставу для відмови у задоволені позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки № 31837 про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відокремлений структурний підрозділ Державного підприємства «Лисичанськвугілля» «Шахта Новодружеська» створений без права юридичної особи. Головне підприємство є Державне підприємство «Лисичанськвугілля» (арк.. справи 153).

Згідно Положення про відокремлений підрозділ «Шахта «Новодружеська» Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», наказом Мінпаливенерго України від 12.02.2004 року № 91 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» шляхом перетворення державного підприємства «Лисичанськвуггілля», відокремлений структурний підрозділ «Шахта «Новодружеська» ДП «Лисичанськвугілля» перетворений у відокремлений підрозділ ВАТ «Лисичанськвугілля» і входить до його складу згідно наказу голови правління від 26.05.2004 року № 101 (арк.. справи 175-187).

Згідно повідомлення про взяття на облік юридичної особи /відокремленого підрозділу ВП «Шахта Новодружеська» ВАТ «Лисичанськвугілля» знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Лисичанську та є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (арк.. справи 154).

Згідно розрахунку суму боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ВП «Шахта Новодружеська» ВАТ «Лисичанськвугілля» має заборгованість перед Пенсійним фондом України в розмірі 803808,46 грн., що також підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «а» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (арк.. справи 3-152).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового црозміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б" “з” статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином виплати по оплаті пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств.

Відповідно до розділу 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на обовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністертсві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663, підприємства відшкодовують ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільових умовах.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік (за витрати попереднього року) визначається органами Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевиз положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 6.8 розділу 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленнях місячну суму фактичних витрат на виплату та доставк пенсій, призначених на пільгових умовах.

В порушення вказаних норм ВП «Шахта Новодружеська» ВАТ «Лисичанськвугілля» не виконує зазначені норми, у звязку з чим має заборгованість до Пенсійного фонду України по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 803808,46 грн. Факт наявності заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 803808,46 грн. відповідачем визнаний.

Щодо вимоги відповідача у своїх запереченнях про застосування річного строку для звернення до суду, передбаченого ст..99 Кодексу адміністративного судочинства України як підставу для відмови у задоволені позову суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше , обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Частиною 3 статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду , які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегулювано Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 15 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, строки звернення до суду повинні застосовуватися з урахуванням п. 15 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Посилання відповідача на застосування статті 99 КАС України як підставу для відмови у задоволені позовних вимог суд до уваги не бере, оскільки строк давності стягнення недоїмки, пені та штрафів в даних правовідносинах не застосувається.

Враховуючи, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, суд вважає позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Новодружеська» Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки ст. 94 КАС України у даному випадку не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- IV, Закону України «Про збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Новодружеська» Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Новодружеська» Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» ( 93100, м. Лисичанськ, вул.. Малиновського, 1; р/р 2600230240985, МФО 304416, у відділені «Промінвестбанку», м. Лисичанськ, код 32359108) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську (93113, м. Лисичанськ, вул.. Свердлова, 347; р/р 25600301733 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код 21792407) фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 803808 (вісімсот три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 46 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 15 січня 2010 року.

СУДДЯ