Рішення № 74383708, 17.05.2018, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/3309/16-ц

Провадження № 2/192/24/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання – Савчукової В. В.,

представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт ОСОБА_2 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Сервіс» про стягнення заборгованості за договором оренди та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди землі в розмірі 14 092 гривні 34 копійки, пеню в розмірі 10 558 гривень 08 копійок, відсотки за користування коштами в розмірі 11 255 гривень 14 копійок, витрати від інфляції в розмірі 17 468 гривень 42 копійки, 3% річних в розмірі 2 890 гривень 98 копійок, а також моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що 11 березня 2009 року померла її мати - ОСОБА_4, яка 18 вересня 2006 року уклала договір оренди землі з ТОВ «Мрія-Сервіс» за №97 строком на 5 років.

Згідно п.9.1, п.11 укладеного Договору, орендна плата вноситься орендарем кожного року до 31 грудня у грошовій формі – в розмірі не менше 1,5 % нормативної грошової оцінки зелі, а саме - 1127 гривень. Відповідно до п.10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (коефіцієнту індексації 2,551 до затвердженої вартості земельного паю). Позивачка зазначає, що орендна плата виплачувалася відповідачем до 2008 року включно.

Після смерті матері позивачка у встановлений законом строк звернулася до третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Проте свідоцтво про право на спадщину отримала лише 19 вересня 2014 року, оскільки не мала коштів у зв’язку з тривалою хворобою батька.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачка стала власницею земельної ділянки площею 8,5895 га в межах згідно з планом, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новомар’ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Для отримання орендної плати за укладеним її матір’ю договором ОСОБА_3 наприкінці 2014 року в усній формі звернулася до відповідача, надала копії правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку та просила провести оплату за користування земельною ділянкою за період з 2009 року по 2014 ріка також подала заяву про розірвання договору оренди земельної ділянки. Договір фактично було розірвано, а щодо розрахунку, то вони не були здійснені.

Позивач зазначає, що починаючи з 2014 року вона мала можливість звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а саме: стягнення орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою та отримання з неї прибутків. Проте не мала ані часу, ані коштів займатися даним питанням в судовому порядку у зв’язку з хворобою батька.

28 січня 2016 року батько помер та у вересні 2016 року позивач звернулася за юридичною допомогою щодо стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою за 2009-2014 роки з відповідача в судовому порядку, а 11 жовтня 2016 року нею було направлено лист на адресу відповідача щодо добровільної сплати заборгованості за користування земельною ділянкою за 2009-2014 роки.

Станом на 13 грудня 2016 року відповідачем коштів за оренду земельної ділянки за період 2009-2014 роки їй не перераховано, відповідач взагалі не відреагував на отриманий лист та ухиляється від проведення виплат, чим порушив взяті на себе зобов’язання згідно п.11 договору оренди землі №97.

Позивачка зазначає, що відповідач зобов’язаний сплатити невиплачену орендну плату за 2009 рік в розмірі 1334 гривні 26 копійок, за 2010 рік в розмірі в розмірі 1413 гривень 80 копійок, за 2011 рік – в розмірі 1413 гривень 80 копійок, за 2012 рік в розмірі 2482 гривні 62 копійки, за 2013 рік – в розмірі 2482 гривні 62 копійки, за 2014 рік в розмірі 4965 гривень 24 копійки. Згідно розрахунку позивача загальна орендна плата за користування земельною ділянкою за 2009-2014 роки становить 14092 гривні 34 копійки, пеня за 2010-2016 роки складає 10558 гривень 08 копійок, проценти за користування коштами за період з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2016 року складають 11 255 гривень 14 копійок, інфляційні втрати за період з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2016 року - 17 468 гривень 42 копійки, 3 % річних за період з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2016 року - 2890 гривень 98 копійок.

Позивач також посилається на те, що вона зазнала душевних страждань протиправними діями відповідача, оскільки в 2009 році, коли у її батька стався інсульт, та він був прикутий до ліжка, вона не мала можливості влаштуватися на роботу, оскільки у батьку був потрібен постійний догляд. Дуже багато коштів позивач витратила на лікування батька, обстеження у лікарні, потрібні були кошти і на харчування, і на сплату комунальних послуг, а у зв’язку з невиплатою орендної плати вона була у відчаї. Посилається також на те, що неодноразово зверталася до керівника відповідача з проханням виплатити орендну плату за користування земельною ділянкою, але відповідач не реагував на її прохання.

Тому вважає, що неправомірними діями відповідача їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку останнього. Оскільки її звернення до відповідача про виплату орендної плати за 2009-2014 роки виявилися безрезультатними, відповідачем не сплачено відсотки за користування коштами, спричинені втрати від інфляції, тому заподіяну моральну шкоду вона оцінює у 10 000 гривень.

Позивачка ОСОБА_3, яка належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання через свого представника, в судове засідання не з’явилася, причини неявки суду не повідомила, а тому суд ухвалив здійснювати розгляд справи за її відсутності, оскільки її інтереси в судовому засіданні представляє повноважний представник.

Представник позивач - ОСОБА_1 в судовому засідання позов підтримала просила його задовольнити з підстав, які зазначені в позові. Додатково пояснила, що 11 березня 2009 року померла мати позивачки та остання стала власницею земельної ділянки, яка була передана в оренду ТОВ «Мрія-Сервіс». До 2008 року орендна плата виплачувалася в повному обсязі, а з 2009 року відповідач припинив таку виплату, на усні звернення ОСОБА_3 керівник відповідач не реагував. У вересні 2014 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину та подала заяву про розірвання договору оренди. Кошти за користування земельною ділянкою не отримала.

Представник відповідача – ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суд. Зазначила, що договір оренди, укладений між матір’ю позивача та відповідачем діяв до 09 січня 2012 року, а позивачка оформила своєї права як спадкоємець лише в 2014 році. Після смерті орендодавця - ОСОБА_4 позивача мала право на земельну ділянку, а відповідач не знав про смерть орендодавця. На новий строк договір не укладався, а тому з 09 січня 2012 року він не діє і підстави для нарахування орендної плати за період з 2012 по 2014 роки – відсутні, як відсутні підстави і для розрахунку орендної плати до 2016 року. Просила застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності (а.с.50-53).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що з 2004 року працювала на посаді землевпорядника Святовасилівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. В 2014 році свідок допомагала позивачці написати заяву на ім’я керівника ТОВ «Мрія-Сервіс» про розірвання договору оренди, а також була свідком розмови між керівником відповідача та ОСОБА_3 стосовно виплати оренди.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо зі слів дочки позивачки, про те що ТОВ «Мрія-Сервіс» не виплачує орендну плату. Також свідку відомо про те що ОСОБА_3 в 2014 році зверталася до керівника відповідача з вимогами про сплату оренди.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо про те, що керівник ТОВ «Мрія-Сервіс» не виплачує орендну плату позивачці з 2013 року.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що працює секретарем ТОВ «Мрія-Сервіс» з 1993 року, та ОСОБА_3 не зверталася до підприємства з письмовими заявами про виплату орендної плати, оскільки свідок веде реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з посиланням на наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спірні відносини сторін регулюються положеннями ЦК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно положень ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 8,5895 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новомар’ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 вересня 2014 року після смерті ОСОБА_4, яка померла 11 березня 2009 року (а.с.21).

Згідно ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Таким чином позивачці спадщина за заповітом належала з дня відкриття спадщини, яким є 11 березня 2009 року.

Також судом було встановлено, що 18 вересня 2006 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Мрія-Сервіс» був укладений договір оренди земної № 97 строком на п’ять років, державна реєстрація якого була здійснена 09 січна 2007 року (а.с.23-25).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час укладання договору, договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, яка була проведена 09 січня 2007 року (а.с.24 зворот). Тому строк дії договору оренди № 97 – до 09 січня 2012 року.

Згідно п.п.9, 11 Договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: в грошові – не менше 1,5% нормативної грошової оцінки землі, а саме – 1 127 гривень до 31 грудня кожного року оренди та в натуральній формі – до 31 грудня кожного року оренди (а.с.23).

Сторони не заперечують проти того, що оренда плата сплачувалася до 2008 року включно.

Вирішуючи питання про стягнення орендної плати за період з 2009 по 09 січня 2012 року суд посилається на те, що позивачці з 11 березня 2009 року належала спадщина у вигляді земельної ділянки, яка була передана в оренду ТОВ «Мрія-Сервіс». Відповідно до п. 39 договору оренди землі № 97 право на орендовану ділянку в разі смерті фізичної особи - орендодавця переходить до спадкоємців (а.с.24 зворот).

Таким чином, ОСОБА_3 мала право на отримання орендної плати за укладеним договором оренди № 97 починаючи з 11 березня 2009 року і до 09 січня 2012 року, оскільки договір припинив свою дію закінченням строку на який він був укладений. Доказів укладання додаткової угоди про продовження строку оренди суду не надано, а договір № 97 не містить посилання про автоматичну пролонгацію. Також позивачка мала право і на нарахування штрафних санкції за несвоєчасну виплату оренди.

Проте судом було встановлено, що з позовом до суду ОСОБА_3 звернулася лише в грудні 2016 року з пропуском встановленого ЦК України трирічного строку позовної давності, якій закінчився 09 січня 2015 року та про застосування якого відповідач подав відповідну заяву (а.с.50-53).

Про пропущення строку позовної давності свідчить також те, що про порушення свого права на отримання орендної плати за спірним договором оренди ОСОБА_3 знала з 2009 року, про що зазначено в позові та було підтверджено свідками ОСОБА_6, ОСОБА_2

Посилання представника позивача на норми ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу строку позовної давності суд не приймає з огляду на те, що позивачем та її представником не було надано суду доказів щодо вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Пояснення свідків щодо розмов керівника відповідача з позивачкою з приводу виплати орендної плати суд не приймає в якості належного доказу визнання обов’язку з виплати оренди, оскільки на думку суду показання свідків в цій частині не є конкретизованими, повними, чіткими та логічними.

Так, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів які б свідчили про визнання ТОВ «Мрія-Сервіс» своєї заборгованості з виплати орендної плати на користь ОСОБА_3, як не надала і доказів звернення до ТОВ «Мрія-Сервіс» з відповідними заявами. Досліджений в судовому засіданні журнал реєстрації вхідної кореспонденції не містить запису про надходження заяв від ОСОБА_3, а повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.27) не може свідчити про отримання відповідачем заяви позивачки від 10 жовтня 2016 року у зв’язку з відсутністю опису вкладення.

Тому суд прийшов до висновку про те, що хоча позивач і мала право на стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором оренди № 97 за період з 11 березня 2009 року по 09 січня 2012 року, проте у зв’язку з пропуском строку позовної давності такі вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій за період з 09 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року суд вважає, що підстави для їх стягнення відсутні з огляду на те, що спірний договір оренди № 97 припинив свою дію з 09 січня 2012 року. Доказів користування ТОВ «Мрія-Сервіс» земельною ділянкою після закінчення вказаного строку суду не надано.

Безпідставні також вимоги позивачки і про стягнення з відповідача процентів за користування коштами, 3% річних та втрат від інфляції за період з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2016 року з огляду на викладені вище мотиви відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки судом було встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди землі, тому відсутні і підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, як похідні від вимог про стягнення оренди.

На підставі викладеного, суд оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх достатності і взаємного зв'язку у їх сукупності, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. Інших доказів щодо порушення прав позивача суду не надано, а суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв’язку із відмовою в задоволенні позову, витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 258,259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 (49117, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Новомар'ївка, вул. Колгоспна, буд. 48 РНОКПП – НОМЕР_1) до товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Сервіс» (52420, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Новомар'ївка,ЄДРПОУ 31071621) про стягнення заборгованості за договором оренди та моральної шкоди, в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 01 червня 2018 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина