Постанова № 74383304, 30.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 712/599/2010

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 травня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Джуги С.Д.,

суддів – Куштана Б.П., Мацунича М.В.

при секретарі: Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду, яку постановлено 27 листопада 2017 року, суддею Леміш О.М., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" про заміну сторони виконавчого провадження,-

встановив:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Заяву мотивовано тим, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебувала справа №2п- 589/10 за позовом ПАТ «Eрсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1228/512131 від 24.03.2008 р. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21.07.2010 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Eрсте Банк» (правонаступником якого є ПуАТ «Фідобанк») заборгованость за кредитним договором № 014/1228/512131 від 24.03.2008 р. 29 квітня 2014 р. ПуАТ «Фідобанк» та ТОВ «Грифон Капітал», уклали договір про відступлення права вимоги № 10, в тому числі за кредитним договором № 014/1228/5/12137 від 24.03.2008 року. 14 липня 2015 р. ТОВ «Грифон капітал» та ТОВ «Фінанс траст груп» уклали договір про відступлення права вимоги № 14/07/2015/01, за яким передав останньому права вимоги до боржників за кредитними договорами та/або іншими договорами про надання банківських послуг в обсязі та на умовах що існували на момент укладання договору. Разом з тим, між ТзОВ «Фінанс ОСОБА_2» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» (ідентифікаційний код 39409610) (далі – ТОВ «ФК «Інновація») було укладено Договір про відступлення права вимоги (факторингу) №170 від 29.03.2017 р., відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Інновація» відступлено право вимоги, що виникло з Кредитного договору №014/1228/5/12137 від 24.03.2008 р., який був укладений між ПАТ «Ерсте Банк» (ідентифікаційний код 34001693) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1). З врахуванням наведеного заявник просив замінити сторону виконавчого провадження за виконавчим листом №2п-599/11, виданим Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 31.01.2011 року, а саме стягувача ПАТ "ЕрстеБанк" на його правонаступника ТзОВ «ФК «Інновація».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 27 листопада 2017 року заяву ТОВ «ФК «Інновація» задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим листом №2п-599/11, виданим Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 31.01.2011 року, а саме стягувача ПАТ "ЕрстеБанк" на його правонаступника ТОВ «ФК «Інновація».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, а у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: судом не досліджувався виконавчий лист, стягувачем у якому є ПАТ «Ерсте Банк»; судом не взято до уваги, що заміна сторони виконавчого провадження можлива при наявності відкритого провадження, а також не враховано, що на даний час відсутнє будь – яке виконавче провадження, де стороною є стягувач ПАТ «ЕрстеБанк», а також те, що ПАТ «ЕрстеБанк» отримав задоволення вимог по кредитному договору за рахунок заставного майна – автомобіля; судом не враховано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 02.12.2015р., якою відмовлено у заміні сторони виконавчого провадження саме з цих мотивів; судом не враховано про недоведеність правонаступництва від ПАТ «Ерсте Банк» до ПАТ «Фідобанк»; судом не враховано, що заміна сторони у справі, яка уже розглянута, на даній стадії судового процесу не передбачена цивільним процесуальним законом.

Заявник не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі ст. 378 ЦПК України ( в редакції, чинній на момент подання заяви та постановлення судом оскаржуваної ухвали), яка кореспондується зі ст.442 чинного ЦПК України, у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21.07.2010 р. у справі №2п- 589/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Eрсте Банк» заборгованість за кредитним договором № 014/1228/512131 від 24.03.2008 р. в розмірі 170 426,22грн та 1820грн. судових витрат.

29 квітня 2014 р. між ПуАТ «Фідобанк», який є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк», та ТОВ «Грифон Капітал», укладено договір про відступлення права вимоги № 10, в тому числі за кредитним договором № 014/1228/5/12137 від 24.03.2008 року.

14 липня 2015 р. між ТОВ «Грифон капітал» та ТОВ «Фінанс траст груп» укладено договір про відступлення права вимоги № 14/07/2015/01, за яким передав останньому права вимоги до боржників за кредитними договорами та/або іншими договорами про надання банківських послуг в обсязі та на умовах що існували на момент укладання договору.

29.03.2017 року між ТзОВ «Фінанс ОСОБА_2» та ТОВ «ФК «Інновація» укладено Договір про відступлення права вимоги (факторингу) №170 від 29.03.2017 р., відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Інновація» відступлено право вимоги, що виникло з Кредитного договору №014/1228/5/12137 від 24.03.2008 р., який був укладений між ПАТ «Ерсте Банк» (ідентифікаційний код 34001693) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов’язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України ( в редакції, чинній на момент подання заяви та постановлення судом оскаржуваної ухвали), ст.442 чинного ЦПК України, та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора у зобов’язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 ч.1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв’язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв’язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви та постановлення судом оскаржуваної ухвали), ст.442 чинного ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов’язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов’язки в зобов’язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Дані висновки відповідають правовій позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду України №6-122цс13 від 20.11.2013 року.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що заміна сторони виконавчого провадження можлива лише при наявності відкритого провадження, а також про неврахування судом першої інстанції відсутності відкритого виконавчого справдження, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на вище наведених вимогах закону. Правонаступник кредитора, виходячи із системного аналізу вище вказаних норм, має право звернення до суду для надання йому статусу сторони виконавчого провадження незалежно від наявності чи відсутності відкритого виконавчого провадження, оскільки в іншому випадку правонаступник кредитора не зможе взагалі набути статусу сторони виконавчого проводження і реалізувати свої законні права.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджувався виконавчий лист, стягувачем у якому є ПАТ «Ерсте Банк», оскільки дана обставина у цій справі не має правового значення, так як предметом розгляду у даній справі є наявність чи відсутність підстав для переходу прав за кредитним договором № 014/1228/512131 від 24.03.2008 р., укладеним з апелянтом ОСОБА_1 до нового кредитора - ТОВ «ФК «Інновація».

Не заслуговують на увагу посилання в апеляції про недоведеність правонаступництва від ПАТ «Ерсте Банк» до ПАТ «Фідобанк», оскільки в договорі про відступлення прав вимоги №10 від 29.04.2014р. вказано, що ПАТ «Фідобанк» є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк». В даному договорі зазначено, що первісний кредитор (ПАТ «Фідобанк») є належним чином створеним та діючим у відповідності до законодавства України, зареєстрованим в Державному реєстрі банків та уповноваженим на здійснення банківських операцій, а також на відступлення права вимоги за кредитними договорами та/або іншими договорами про надання банківських послуг, укладеними з його позичальниками, третім особам відповідно до чинного законодавства України. З реєстру прав вимоги №1 до даного договору вбачається, що первісний кредитор ПАТ «Фідобанк» відступив новому кредитору ТОВ «Грифон Капітал» право вимоги за кредитними договорами, а тому числі і ОСОБА_1 Правомірність правочину презюмується, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Не можуть бути взяті до уваги також доводи апеляції, що ПАТ «Ерсте Банк» отримав задоволення вимог по вказаному кредитному договору за рахунок заставного майна – автомобіля, оскільки апелянтом, відповідно до ч.3 ст12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, не подано жодних доказів на підтвердження даних вимог, та не доведено, що зобов’язання за укладеним кредитним договором в повному обсязі належним чином виконано.

Не заслуговують на увагу також посилання в апеляції, що судом не враховано, що заміна сторони у справі, яка уже розглянута, на даній стадії судового процесу не передбачена цивільним процесуальним законом, оскільки у поданій заяві заявник не просив замінити сторону у цивільній справі, яка закінчена провадженням, а просив замінити сторону виконавчого провадження за виданим виконавчим листом №2п-599/11 відповідно до ст. 378 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви та постановлення судом оскаржуваної ухвали), що відповідає цивільному процесуальному закону.

Ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 02.12.2015р., якою відмовлено ТОВ «Фінанс ОСОБА_2» у заміні сторони виконавчого провадження, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі, не має преюдиційного значення у даній справі, оскільки у даній справі бере участь нова особа - ТОВ«ФК «Інновація», дана особа набула права нового кредитора 29.03.2017 року, тобто після постановлення даної ухвали і має право на звернення до суду з поданою заявою.

Таким чином, оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 27 листопада 2017 року –– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: