Рішення № 74381966, 31.05.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа 235/1073/18

Провадження №2-а/235/85/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Хмельової С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровсько-Ясинуватського об’єднаного міського військового комісаріату про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Покровсько-Ясинуватського об’єднаного міського військового комісаріату про скасування постанови про адміністративне правопорушення

Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 22.02.2018 року відносно нього співробітником Покровсько-Ясинуватського ОМВК ОСОБА_3 був складений протокол № 42 про адміністративне правопорушення за ч.І ст.210-1 КУпАП. У документі вказано, що ОСОБА_2 будучи громадянином України призивного віку, у період з 11.10.2016 року по 30.11.2016 року не з’явився до призивної дільниці в місті Покровську в десятиденний термін з дня початку чергового призову, що визначений Указом Президента України від 29.03.2016 року № 122/2016, - чим порушив вимоги абз.3 ч.8 ст.15 ЗУ України «Про військовий обов’язок і військову службу», ч.2 ст. 17 ЗУ України «Про оборону».

На підставі протоколу №42, т.в.о. військового комісара ОСОБА_4 05.03.2018 року виніс постанову № 42, де позивач визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП, і на нього накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

У постанові №42 вказано, що адміністративне правопорушення виявлено 13.02.2018 року, але це не відповідає дійсності.

Працівники військкомату дізналися, або повинні були дізнатися про те, що позивач не з’явився в десятиденний термін з дня початку чергового призову, що визначений Указом Президента України від 29.03.2016р. № 122/20163- 22 жовтня 2016 року (11.10.2016р. – начало призову + 10 днів) за наступних підстав. Позивач перебуває на обліку у військоматі в Покровську. Його справа та облікова картка з усіма необхідними документами – у тому числі і його свідоцтвом про народження, адресою проживання, яку він не міняв з 2013 року – знаходяться у Покровсько-Ясинуватському ОМВК. Тому про неявку позивача повинні були дізнатися у жовтні 2016 року, також у двомісячний термін підготувати необхідні документи для притягнення до відповідальності або для з’ясування причини неявки.

З дати 22.10.2016р., коли робітники військомату дізналися або повинні були дізнатися про те, що позивач не з’явився в десятиденний термін з дня початку чергового призову, минуло більш ніж 1 рік та 4 місяці.

Позивач просить суд скасувати постанову від 05.03.2018 року № 42 Покровсько-Ясинуватського об’єднаного міського військового комісаріату, якою він визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП і на нього накладене стягнення у вигляду штрафу у розмірі 1700 гривень.

Відповідач - Покровсько-Ясинуватський об’єднаний міський військовий комісаріат, у відзиві на позов зазначив, що не погоджується із викладеним в позовній заяві та вважає, що вона не відповідає вірної правової оцінки обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ч.1 ст. 38, ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Обґрунтування відзиву.

Постановою військового комісара за справою про адміністративне правопорушення № 42 від 05.03.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, і відповідно до ч.І ст. 8, ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. При прийнятті вказаної постанови у якості доказів вини скоєння правопорушення було взято до уваги: протокол про адміністративне правопорушення № 42 від 22.02.2018 року, рапорт начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу № 1693 від 13.02.2018 року, засвідчена копія витягу з книги протоколів засідань призивної комісії протокол № 38 від 17.11.2017 року, засвідчена копія протоколу № 30 від 14.11.2016 року, засвідчена копія протоколу № 19 від 28.10.2016 року засвідчена копія облікової картки призовника на ім’я ОСОБА_2 № 22 та пояснення ОСОБА_2 Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_2, будучи громадянином України призивного віку, у період з 11.10.2016 року по 30.11.2016 року у м. Покровськ (Красноармійськ), не з’явився до призивної дільниці в десятиденний термін з дня початку чергового призову, що визначений Указом Президента України від 29.03.2016 року № 122/2016, як це передбачено вимогами абз. З ч. 8 ст. 15 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року, (станом на дату вчинення порушення), і цим самим не дотримався обов’язку громадянина України у сфері оборони, не виконав свій військовий обов’язок дотримання якого передбачає ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року, (станом на дату вчинення порушення). Факт порушення правил військового обліку - не з’явлення до призивної дільниці в десятиденний термін з дня початку чергового призову та подальше тривале злісне ігнорування вказаного обов’язку, що тривало близько шести місяців, підтверджується: витягом з книги протоколів засідань призивної комісії протокол № 19 від 28.10.2016 року, протоколом призивної комісії № ЗО від 14.11.2016 року, протоколом призивної комісії № 38 від 17.11.2017 року, обліковою карткою призовника на ім’я ОСОБА_2 № 22 та пояснення ОСОБА_2 Виявленню порушення, що зафіксоване у рапорті начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу № 1693 від 13.02.2018 року, сприяло те, що порушник особисто звернувся до військового комісаріату за отриманням військово-облікових документів (військового квитка - по досягненню 27 річного віку), та надав пояснення про те, що раніше не з’являвся до призивної дільниці оскільки не знав правил військового обліку та не отримував повісток. Звертають увагу, що до часу з’явлення громадянина та надання ним відповідних пояснень підстав для виявлення вказаних порушень та притягнення до адміністративної відповідальності не було, оскільки Законом передбачено поважні причини не прибуття до призивної дільниці в десятиденний термін з дня початку чергового призову, про наявність чи відсутність яких військовому комісару не було відомо. Ставлять суд до відома, що ОСОБА_2 з метою забезпечення прибуття та з’ясування причини неявки до призивної дільниці в десятиденний термін з дня початку чергового призову було оголошено у розшук та здійснювались інші міри по встановленню місцезнаходження призовника.

Відповідно до абз. З ч. 8 ст. 15 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року, у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов'язані з'явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України.

Відповідно до ч.І ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення при триваючому правопорушенні може бути накладено - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, як і відбулося в даному випадку, оскільки адміністративне правопорушення виявлене 13.02.2018 року, відповідно до рапорту № 1693 від 13.02.2018 року.

Оскільки в 10.08.2017р. по 13.02.2018р. військоматом приймались міри по розшукуванню призовника та встановлювались причини його неявки за повісткою тому адміністративне стягнення накладено з дотримання строків встановлених в ч. ст. 38 КУпАП.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Покровсько- Ясинуватського об'єднаного міського військового комісаріату.

Відповідно до ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом та інше.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови №42 від 05.03.2018 вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП і відповідно до ч.1 ст.8, ч.2 ст. 210-1 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень. При прийнятті вказаної постанови у якості доказів вини скоєння правопорушення було взято до уваги:

- протокол про адміністративне правопорушення №42 від 22.02.2018,

- рапорт начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу №1693 від 13.02.2018,

- засвідчена копія витягу з книги протоколів засідань призовної комісії - протокол №38 від 17.11.2017,

- засвідчена копія протоколу №19 від 28.10.2016р.,

- засвідчена копія протоколу №30 від 14.11.2016р.,

- засвідчена копія облікової картки призовника на ім’я ОСОБА_2 №22

- пояснення ОСОБА_2

З протоколу №42 від 22.02.2018, складеного відносно позивача провідним спеціалістом Покровсько-Ясинуватського ОМВК, вбачається, що він складений про адміністративне правопорушення зач.1 ст.210-1 КУпАП. За змістом вказаного протоколу ОСОБА_2, будучи громадянином України призивного віку в період з 11.10.2016 по 30.11.2016р. не з’явився до призивної дільниці в місті Покровську в десятиденний термін з дня початку чергового призову, що визначений Указом Президента України від 07.07.2017 №178/2017, чим порушив вимоги абз.3 ч.8 ст.15 ЗУ України «Про військовий обовязок і військову службу», ч.2 ст.17 ЗУ України «Про оборону».

В протоколі зазначено, що ОСОБА_2 роз’яснено положення ст.63 Конституції України, права та обов’язки, передбачені ст.268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14.30 годині 01.03.2018. Пояснення надані ОСОБА_2 на окремому аркуші від 13.02.2018. В протоколі міститься підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та підпис посадової особи, яка склала протокол.

В наданих ОСОБА_2 відповідачу 13.02.2018р. поясненнях він зазначив, що в жовтні 2016 року не з’являвся до призовної дільниці, оскільки не знав правил військового обліку та не отримував повісток.

Спірні правовідносини врегульовані КУпАП, Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232 (далі Закон №2232), Законом України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932 (далі Закон №1932), Указом Президента України від 29.03.2016р. №122/20106 (далі Указ Президента).

Відповідно до ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1); повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2).

Приписами ч.2 ст.17 Закону №1932 визначено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.

За ч.1 ст.3 Закону №2232 військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу (строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу тощо ч.6 ст.2).

Відповідно до ч.6 та ч.8 ст.15 Закону №2232 строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу визначаються Указом Президента України; після набрання чинності Указом Президента України щодо проведення чергового призову:

- призовники, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов'язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці;

- у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов'язані з'явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України;

- призовники, які змінили місце проживання, зобов'язані в семиденний строк прибути до районного (міського) військового комісаріату за новим місцем проживання для взяття на військовий облік.

Указом Президента від 29.03.2016 року № 122/2016 визначено призвати на строкову військову службу придатних за станом здоров'я до військової служби громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років, та старших осіб, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу:

1) у травні (починаючи з 5 травня) - червні 2016 року;

2) у жовтні - листопаді 2016 року.

Відповідачем не заперечується, що повістка на адресу позивача на прибуття до призовної дільниці не направлялась та місце проживання останнього не змінювалось.

Позивач не виконав визначений військовий обов’язок, адже не з’явився до призовної дільниці вчасно, тобто допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд зазначає, що передбачені диспозицією ст.210-1 КУпАП протиправні дії, спрямовані на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, характеризуються вчиненням одноразової дії у певний час - явка до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку чергового призову, в даному випадку в листопаді 2016 року. Відтак, таке порушення не є тривалим. Покликання відповідача з цього приводу є помилковими. На користь викладеного свідчить як зміст протоколу №42 від 22.02.2018, так і зміст оскаржуваної постанови, за якими ОСОБА_2 в період з 11.10.2016р. по 30.11.2016р. не з’явився до призивної дільниці.

Про факт того, що позивач не з’явися в листопаді 2016 року до призивної частини, тобто допустив адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП, відповідач дізнався 10.08.2017, про що сам зазначив в своєму відзиві, зауваживши, що з 10.08.2017 військкомат почав приймати міри з розшукування призовника та встановлювати причини його неявки.

Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Отже, накладення на позивача відповідачем адміністративного стягнення оскаржуваною постановою від 05.03.2018 свідчить про порушення останнім визначених законодавцем двомісячних строків накладення адміністративного стягнення.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього даних про поважність причин неприбуття позивача до військового комісаріату не заслуговують на увагу, оскільки за змістом ч.10 ст.15 Закону №2232 поважність причин має значення для неявки призовника за викликом районного (міського) військового комісаріату. Проте у спірних правовідносинах виклик відповідачем позивачу не направлявся, зворотнього суб’єктом владних повноважень не доведено.

Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що справа розглянута 05.03.2018, в протоколі про адміністративне правопорушення від 22.02.2018, за наслідками розгляду якого прийнята оскаржувана постанова, позивачу повідомлено про іншу дату розгляду справи 01.03.2018. Доказів на підтвердження наявності у відповідача даних про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи саме 05.03.2018 відповідачем суб’єктом владних повноважень до суду не надано.

Також зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП, в той час як протокол, на підставі якого вона прийнята та з яким ознайомлений позивач, складений про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.210-1 КУпАП. Перекваліфікація дій позивача з ч.1 на ч.2 ст.210-1 КУпАП мотивована тим, що останній вже притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч.2 ст.210-1 КУпАП постановами від 02.03.2018 №40, від 05.03.2018 №41.

З цього приводу суд зазначає таке.

По-перше, приписи КУпАП, якими унормований порядок та повноваження органу (посадової особи) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема ст.278 та ст.280, не дозволяють дійти висновку, що орган (посадова особа), який здійснює розгляд справи, уповноважений перекваліфікувати дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тим паче, якщо це погіршує становище особи, та накласти адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення, відмінне від того, яке наведене в протоколі про адміністративне правопорушення та з яким порушник ознайомлений. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, про яке останньому не було повідомлено, свідчить про порушення права позивача на захист, яке визначене ст.268 КУпАП.

По-друге, санкція ч.2 ст.210-1 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за повторне протягом року вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Аналіз положень КУпАП дозволяє констатувати, що особа вважається такою, що піддана адміністративному стягненню, якщо відповідна постанова набрала законної сили.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що станом на дату допущення позивачем правопорушення –листопад 2016 року, він був підданий адміністративному стягненню.

Відповідно до ст.290 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що постанови від 02.03.2018 №40, від 05.03.2018 №41 не набрали законної сили і станом на 05.03.2018, тобто на дату прийняття оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, враховуючи надані відповідачем докази, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем як з порушенням строків накладення адміністративного стягнення, так і з порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами ч.ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП спливли, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Керуючись статтями 38, 210-1 КУпАП, статтями 9, 72-77, 242-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Покровсько-Ясинуватського обєднаного міського військового комісаріату про скасування постанови №42 від 05.03.2018 за справою про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову Покровсько-Ясинуватського обєднаного міського військового комісаріату №42 від 05.03.2018 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за адміністративним протоколом №42 від 22.02.2018 закрити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги у строк, визначений ч.4 ст.286 КАС України в порядку п.15.5 Розділу VII КАС України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_5. Зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Покровсько-Ясинуватський об’єднаний міський військовий комісаріат. Адреса: Донецька область, місто Покровськ, вулиця Поштва, 16. Код ЄДРПОУ 09624386.

Повний текст рішення виготовлено 31.05.2018р.

Суддя