Рішення № 74381954, 25.05.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/1660/17

Провадження №2/242/70/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді – Пирогової Л.В., секретар судового засідання Носаль А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на грошовий вклад, -

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_4, -

в с т а н о в и в:

Позивач 26.04.2017 р. звернулася до суду із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на грошовий вклад. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її мати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1992 року по 03.08.2015 року проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. З 1992 року по 2005 рік разом з ним однією сім’єю проживала позивач ОСОБА_1 без реєстрації за місцем проживання. У вересні 2008 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та переїхала проживати до чоловіка у м. Покровськ (Красноармійськ). Посилалась на те, що з ОСОБА_6 у нею склались дуже гарні відносини, як між батьком та дочкою. 03 серпня 2015 року ОСОБА_6 помер та залишив заповітне розпорядження, яким повідомив, що у випадку його смерті, вкладом та нарахованими відсотками розпоряджається донька ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_6 позивач звернулась до відділення банку з метою отримання коштів, однак їй було відмовлено, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт того, що вона є дочкою померлого ОСОБА_6 При зверненні до нотаріальної контори з метою отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачу також відмовлено у видачі свідоцтва з тих підстав, що відсутні документи, які підтверджують факт того, що позивач є дочкою ОСОБА_6 У зв’язку із чим виникла необхідність визнати право власності на грошові кошти, які залишились після смерті ОСОБА_6 Просить суд встановити факт спільного проживання однією сім,єю позивача з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з травня 1992 року по вересень 2008 року; встановити факт, що фраза у розпорядженні №SAMDN25000736826187 від 30.07.2013 року відносно грошових коштів, стосується ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати за нею право власності на грошовий вклад у розмірі 40000,00 грн. разом з нарахованими на нього процентами, який міститься в ПАТ КБ «ПриватБанк» та належав до смерті ОСОБА_6, померлому 03.09.2015 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» та відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилися, надали суду заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі та відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечувала.

Допитаний судом свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що вона є донькою ОСОБА_4 та підтвердила, що її мати проживала разом з ОСОБА_6 з 1992 року, та її сестрою – ОСОБА_1 Хоча вона проживала окремо, їй відомо, що у ОСОБА_6 та її сестри склались дуже гарні відносини, він хотів скласти на ім’я ОСОБА_1 заповідальне розпорядження щодо грошових коштів.

Допитаний судом свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що вона знає ОСОБА_4, яка проживала з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу з 1992 року. Разом з ними проживала донька ОСОБА_4 - ОСОБА_1, з якою у ОСОБА_6 склалися добрі відносини, він називав її донькою. ОСОБА_1 коли ОСОБА_6 захворів, здійснювала за ним догляд, називала його батьком. Також, їй відомо, що ОСОБА_6 хотів всі свої кошти залишити ОСОБА_1 та її сину, якого він вважав своїм онуком. Поховання ОСОБА_6 здійснювала ОСОБА_4

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні показали, що вони є сусідами ОСОБА_6, який проживав разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 1992 року. Між ними склались дружні стосунки, та за життя ОСОБА_6 називав ОСОБА_1 дочкою. Похованням ОСОБА_6 займались ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27.04.2017 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 08.06.2017 року зобов’язано Державного нотаріуса ОСОБА_6 Селидівської державної нотаріальної контори надати суду відомості: чи заводилася спадкова справа, після смерті ОСОБА_6, який помер 03.08.2015 року; якщо заводилася спадкова справа, то хто звертався з заявою про прийняття спадщини, та чи видавалося свідоцтво про право на спадщину та повідомити чи посвідчувався заповіт від імені ОСОБА_6, який помер 03.08.2015 року. Зобов’язано Публічне акціонерне товариство ОСОБА_12 «ПриватБанк» надати суду завірену копію заяви №SAMDN25000736826187 від 30.07.2013 р. на оформлення вкладу між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк», де зазначено заповідне розпорядження на випадок смерті.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 25.07.2017 року зобов’язано Державного нотаріуса ОСОБА_6 Селидівської державної нотаріальної контори надати суду контактні дані ОСОБА_3, зокрема адреси проживання та інші засоби зв’язку, яка звернулась до Державного нотаріусу ОСОБА_6 Селидівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер 03.08.2015 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17.10.2017 року залучено у справі у якості співвідповідачів - ОСОБА_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 «г».

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10. 2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно з пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Подальший розгляд даної справи здійснюється за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_13 є дочкою ОСОБА_14 та ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження VI-НО №350531, виданого 25.04.1985 року у м. Красноармійськ.

У зв’язку із реєстрацією шлюбу позивач змінила прізвище з «Мальцевої» на «Сканцеву», що підтверджується копією свідоцтва про шлюб 1-НО №148487, виданого 06.09.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишила прізвище «Сканцева», що підтверджується копією рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, яке набрало законної сили 02.08.2011 року.

Згідно свідоцтва про смерть І-НО №915472, виданого 04.08.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_6 помер 03 серпня 2015 року.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Згідно із ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено черговість спадкування за законом, зокрема спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, якщо вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

За життя ОСОБА_6 у ПАТ КБ «ПриватБанк» склав заповідальне розпорядження №SAMDN25000736826187 від 30.07.2013 року, згідно якого зазначено російською: «Я, ОСОБА_15, сообщаю, что в случае моей смерти вкладом и начисленными процентами распоряжается дочь ОСОБА_16 100%». Сума вкладу складає 40000,00 грн.

Судом встановлено, що у спадкоємця ОСОБА_6 є дочка ОСОБА_3, що підтверджується наданими копією свідоцтва про зміну прізвища І-ФМ №000191, виданого 20.01.1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради, копією свідоцтва про народження І-СГ №184998, виданого 24.02.1998 року, та позначкою у паспорті серії ВР №169892, виданого 06.05.2008 року Ужгородським МІ УМВС України в Закарпатській, про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_17 06.12.2003 року.

З матеріалів справи, вбачається, що державним нотаріусом ОСОБА_6 селидівської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу №206/2015 після смерті ОСОБА_6, померлого 03.08.2015 року, на підставі заяв про прийняття спадщини 28.09.2015 року №382 від ОСОБА_1, 28.09.2015 року №383 від ОСОБА_4 та 06.10.2015 року №400 від ОСОБА_3. Свідоцтв про право на спадщину не видавалось. Згідно даних Спадкового реєстру ОСОБА_6 селидівською держнотконторою від імені померлого заповітів не посвідчувалось.

Статтею 1228 ЦК України визначено спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі), згідно якої вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Частиною 3 статті 1228 ЦК України передбачено, що заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.

Тобто, за нормами Цивільного кодексу України право на вклад входить до складу спадщини у всіх випадках, незалежно від способу розпорядження ним, а порядок і умови переходу прав на нього до спадкоємців відповідають звичайній процедурі спадкування.

Разом з тим, спосіб розпорядження правом на вклад цілком залежить від волі вкладника, та розпорядження на користь третьої особи, який укладається на випадок смерті, виходячи з вимог ст.. 1228 ЦК України, на думку суду, має окрему юридичну силу, окрім заповіту та спадкування за законом.

Спадкування грошових вкладів (депозитів) означає, що після смерті вкладника вклад (депозит), що перебуває у банку, переходить у спадщину особам, які є його правонаступниками. Після смерті вкладника вклади переходять до спадкоємців: по-перше - за заповітом; по-друге - на підставі спеціальних розпоряджень вкладників банків (заповідальне розпорядження); по - третє - за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Також має місце спадкування за заповідальним розпорядженням.

Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.

Спадкоємцями, які після смерті ОСОБА_6 своєчасно звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини є позивач ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Згідно із ст.. 1296 ЦПК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Частиною 9 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого немає заповідального розпорядження, після смерті вкладника може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на загальних підставах.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Постановою державного нотаріуса ОСОБА_6 селидівської державної нотаріальної контори від 09.03.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядження через відсутність документів підтверджуючих родинний зв'язок з померлим, оскільки заповідальне розпорядження складене ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_1В, має позначку «дочка».

Судом встановлено, що позивач не є дочкою померлого ОСОБА_6 та вона позбавлена можливості отримати грошові кошти на підставі заповідального розпорядження №SAMDN25000736826187 від 30.07.2013 року, згідно якого ОСОБА_6 розпорядився, що після його смерті вкладом та нарахованими відсотками розпоряджається його дочка ОСОБА_1 100%, через відсутність документів підтверджуючих родинний зв'язок з померлим.

Разом з тим, судом встановлено, що заповітів від імені ОСОБА_6 не складалось, а заповідальне розпорядження №SAMDN25000736826187 від 30.07.2013 року від ОСОБА_6 складене на ім’я ОСОБА_1

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за цим розпорядженням в силу вимог ст. 1228 ЦК України.

Зазначене вище свідчить про порушення законного права позивача на реалізацію своїх майнових прав, яке підлягає захисту у відповідності до вимог ст. 4 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовна вимога про встановлення факту того, що розпорядження №SAMDN25000736826187 від 30.07.2013 року від імені ОСОБА_6, який помер 03.08.2015 року, відносно грошових коштів стосується ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги позивача про встановлення факту спільного проживання однією сім,єю позивача з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з травня 1992 року по вересень 2008 року, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_14 та ОСОБА_4

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21.07.2016 року, яке набрало законної сили 13.09.2016 року, встановлено факт проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 06.12.2008 року по 03.08.2015 року.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що саме з 06.12.2008 року мати позивача ОСОБА_4 проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, оскільки до цього часу вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14, шлюб з яким було розірвано на підставі рішення Селидівського міського народного суду Донецької області від 15.12.1989 року, яке зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції 05.12.2008 року.

Обставини, встановлені рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21.07.2016 року відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню при розгляді даної справи не підлягають, а тому дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги позивача щодо визнання за позивачем право власності на грошовий вклад у розмірі 40000,00 грн. разом з нарахованими на нього процентами, який міститься в ПАТ КБ «ПриватБанк» та належав до смерті ОСОБА_6, померлому 03.09.2015 року, суд виходить з наступного.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що за життя ОСОБА_6 належав грошовий вклад у ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 40000,00 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами, який він заповідальним розпорядженням заповідав позивачу ОСОБА_1

Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Відповідно до частини третьої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Постановою державного нотаріуса ОСОБА_6 селидівської державної нотаріальної контори від 09.03.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням через відсутність документів, які підтверджують родинні відносини з померлим.

Судом встановлено факт, що заповідальне розпорядження №SAMDN25000736826187 від 30.07.2013 року, згідно якого ОСОБА_6 розпорядився щодо вкладу та нарахованими відсотками, видане на ім’я ОСОБА_1.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на вклад є передчасними, оскільки суд вважає, що задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту приналежності заповідального розпорядження №SAMDN25000736826187 від 30.07.2013 року є достатнім для здійснення захисту своїх прав та підставою для отримання у ОСОБА_6 селидівській державній нотаріальній конторі в порядку передбаченому ст.. ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтва про права на спадщину, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 12,13,81,259,258,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на грошовий вклад задовольнити частково.

Встановити факт того, що у заяві № SAMDN25000736826187 від 30.07.2013 року ОСОБА_6 на оформлення вкладу «Стандарт на 12 мес.» в ОСОБА_2 акціонерному товаристві КБ «ПриватБанк» фраза: «Я, ОСОБА_15, сообщаю, что в случае моей смерти вкладом и начисленными процентами распоряжается дочь ОСОБА_16 100%» стосується ОСОБА_1.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.06.2018 року.

Суддя Л.В.Пирогова