Рішення № 74381818, 13.04.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4040/17

№ провадження 2-а/208/57/18

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі: Головуючого, судді – Похвалітої С.М., за участю секретаря – Шешуревої Я.І., позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача Кам?янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам’янське адміністративну справу в за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним.

У свої позовній заяві позивач посилається на те, що з 16 травня 2002 року вона перебуває на обліку Кам?янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та отримує пенсію за вислугу років. З 09 вересня 2005 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, 10 лютого 2017 року її чоловік помер 20 лютого 2017 року вона звернулась до Кам?янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про перерахунок на пенсію по втраті годувальника. 28 лютого 2017 року рішенням центрального відділу з питань призначення та перерахунку пенсії Кам?янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області їй було відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника. Померлого чоловіка, оскільки при розрахунку пенсії розмір пенсії зменшується. 21 червня 2017 року вона звернулась із роз’ясненнями, їй було повідомлено, що про трудовий стаж із різним розміром та видами, але не зазначено, якої конкретної особи береться цей стаж, а саме де зазначено її трудовий стаж, а де трудовий стаж її чоловіка. Також, як вбачається із розпорядження Заводського ПФУ м. Дніпродзержинська від 09.10.2015 р. № 137335 розмір призначеної пенсії за віком з 11.09.2015 року ОСОБА_5 становить5724,62 грн., а не 1524,39, як зазначено наданій їй відповіді.

Тому просить суд, з урахуванням уточнень до позову, визнати протиправним та скасувати рішення Кам?янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 28 лютого 2017 року про відмову у проведенні її на пенсію по втраті годувальника; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити їй пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 % пенсії померлого чоловіка ОСОБА_6 з 10 лютого 2017 року відповідно до вимог ст. 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням довідки від 06.12.1992 «14-к» від 09.03.2004 р. № 16/42/ - архівна довідка; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити щомісячну компенсацію за втрату внаслідок Чорнобильської катастрофи годувальника померлого чоловіка ОСОБА_6 з 20.02.2017 року відповідно до вимог ст.ст. 52, 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилався на обставини зазначені в позові. Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Кам?янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 28 лютого 2017 року про відмову у проведенні її на пенсію по втраті годувальника; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити їй пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 % пенсії померлого чоловіка ОСОБА_6 з 10 лютого 2017 року відповідно до вимог ст. 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням довідки від 06.12.1992 «14-к» від 09.03.2004 р. № 16/42/ - архівна довідка; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити щомісячну компенсацію за втрату внаслідок Чорнобильської катастрофи годувальника померлого чоловіка ОСОБА_6 з 20.02.2017 року відповідно до вимог ст.ст. 52, 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини зазначені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – ОСОБА_3 в судовому засіданні надала заперечення на позову, в яких посилається на те, що позивачем ОСОБА_1 не надано довідку про заробіток ОСОБА_5 за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за формою, затвердженою Міністерством соціального захисту населення України від 27.02.1996 № 01-3/244-013-2, таким чином, управлінням проведено перерахунок пенсії у зв’язку з переходом на пенсію по втраті годувальника, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п.10 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, вислухавши позивача, представників сторін, вивчивши матеріали адміністративної справи, надані суду докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пункт 4 ч.1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Згідно статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Позивач ОСОБА_1 знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 09 вересня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, видане Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 328 (а.с.5).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 10 лютого 2017 року помер (а.с.6).

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 мав розмір пенсії за віком в розмірі 5724,62 грн., за списком № 1 (лікв. АВ. ЧАЕС), інвалідність за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою Заводського ПФУ м. Дніпродзержинська, а позивач ОСОБА_1 на даний час має пенсію за віком 1312,00 грн. (а.с.10,11).

Так, рішенням Центрального відділу з питань призначення та перерахунку пенсії від 28.02.2017 р. ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію по втраті годувальника, за померлого 10 лютого 2017 року ОСОБА_5, так як застосувати для обчислення пенсії заробіток, померлого ОСОБА_5 за один місяць, за період роботи в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.08.1986 по 31.08.1986 р. згідно архівної довідки від 09.03.2004 3 16/421 підставі відсутні, оскільки смерть ОСОБА_5 не пов’язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.7), а також відповідно до листа Кам?янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 08.06.2017 р. позивачці роз’яснено, що при перерахунку пенсії по втраті годувальника, оскільки перерахунок веде до зменшення розміру пенсії (а.с.8).

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Пунктом 1 ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.37 вказаного Закону України, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно до ст. 52, 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна компенсація у разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням інших доходів не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв’язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Так чином, посилання відповідача на відсутність належних документів, які необхідні для призначення позивачці пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є необґрунтованими, оскільки її чоловік отримував у відповідача даний вид пенсії, за його життя вказане розпорядження ніким не оскаржувалось.

А тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 стаття 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача обгрунтовні та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.19, ст.22, ст.46 Конституції України, ст.ст.36, 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 77, 241, 244-246, 260, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Кам?янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання рішення протиправним, задовольнити.

Рішення Кам?янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, від 28 лютого 2017 року про відмову у проведенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на пенсію по втраті годувальника, визнати протиправним та скасувати.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 % пенсії померлого чоловіка ОСОБА_6 з 10 лютого 2017 року до ст. 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням довідки від 06.12.1992 «14-к» від 09.03.2004 р. № 16/42/ - архівна довідка.

Зобов’язати ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, щомісячну компенсацію по втрату внаслідок Чорнобильської катастрофи годувальника померлого чоловіка ОСОБА_6 з 20.02.2017 року відповідно до ст. 52, 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 (адреса: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Керченська, 4).

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 (адреса: м. Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Набережна Перемоги, 26).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом ч.6 ст.250 КАС України, з часу складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суд, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти дні з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Похваліта С. М.