Ухвала суду № 74380092, 25.05.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3573/18

(2-з/199/45/18)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2018 року суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Руденко В.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 Цві про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 Цві до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування рішення про передачу земельної ділянки та повернення майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування рішення про передачу земельної ділянки та витребування майна з чужого володіння.

Позивач надав суду клопотання про забезпечення позову, посилаючись на те, йому на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2007 року, реєстровий №2345, на праві власності належить домоволодіння №18 по вул. Вітряній у м. Дніпропетровську. У квітні 2018 року йому стало відомо, що вказане домоволодіння на праві власності належить іншій особі – відповідачу ОСОБА_4, до того ж дане домоволодіння шахрайським шляхом було неодноразово реалізовано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу.

Посилаючись на те, що на теперішній час власник вказаного домоволодіння №18 по вул. Вітряній у м. Дніпрі Борсук ОСОБА_8 може знову провести його відчуження, що ускладнить виконання рішення суду, тому заявник просив суд накласти арешт домоволодіння №18 по вул. Вітряній у м. Дніпрі, що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7, реєстровий №9490, а також заборонити ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо володіння та користування спірним майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Оскільки забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, то розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно встановити наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

У відповідності до п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній ст. 151 ЦПК України (в попередній редакції Кодексу), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, обов’язки доказування і подання доказів покладається на сторони (ст. 81 ЦПК України), тому суд не вправі з власної ініціативи збирати докази.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу дійсності правочинів щодо відчуження нерухомого майна та його повернення власнику - домоволодіння №18 по вул. Вітряній у м. Дніпрі. Дії щодо можливого наступного відчуження майна будь-яким способом можуть зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову

Водночас, враховуючи положення п. 5.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, суд вважає, що вимога позивача про накладення арешту на спірне майно та заборони користуватись та володіти майном є не вмотивованою, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном, що є обмеженням права власності.

Разом з тим, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення заборони на відчуження будь-яким шляхом та будь-якими особами домоволодіння №18 по вул. Вітряній у м. Дніпрі, що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7, реєстровий №9490, не суперечить вимогам закону, не зашкодить істотним чином правам та охоронюваним законом інтересам відповідачів, а тому підлягає застосуванню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 Цві до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування рішення про передачу земельної ділянки та повернення майна задовольнити частково.

Накласти заборону на відчуження будь-яким шляхом та будь-якими особами домоволодіння №18 по вул. Вітряній у м. Дніпрі ( реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1216722912101), що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий №9490.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання в 15-денний термін з дня її отримання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги.

Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки - до 25.05.2021 року.

Суддя: