Рішення № 74379442, 24.05.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15130/17

Провадження № 2/161/1615/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого-судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Загоровській І.І.

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ПФ «Леол» до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПП «Луцькпідшипниксервіс» про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом переміщення транспортного засобу, -

в с т а н о в и в :

ПФ «Леол» звернулося в суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом переміщення транспортного засобу.

Позовні вимоги мотивує тим, що є власником частини будівлі складу В-1: приміщення складу №12 та №13 та земельної ділянки що розташовані за адресою м. Луцьк, вул. В. Стуса,9.

Земельна ділянка належить ПФ «Леол» на праві спільної власності з визначенням часток кожного із співвласника, яка складає 1/5 частину цієї земельної ділянки. Один із співвласників земельної ділянки надає в оренду частину складських приміщень ОСОБА_4

У період з 28.08.2017 року і по даний час ОСОБА_4, власник транспортного засобу «TOYOTA RAV4» д.н.з. НОМЕР_1, поставила транспортний засіб біля складських приміщень по вул. Стуса, 9 у м. Луцьку, чим перешкоджає ПФ «Леол» здійснювати свою діяльність, а саме: це ускладнило рух працівників та клієнтів підприємства, а також значно ускладнило процес завантаження та розвантаження товарів на склад.

На основі викладеного позивач просив зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні власністю, а саме: надати вільний доступ до складських приміщень:будівлі складу В-1:приміщення складу №13, приміщення складу №12, що розташовані за адресою м. Луцьк, вул. В.Стуса, 9 та земельної ділянки, шляхом переміщення транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2 з приватної території ПФ «Леол» та стягнути судові витрати по справі.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що у відповідності до нотаріально посвідченого договору найму (оренди) автомобіля НОМЕР_2 користується приватне підприємство «Луцькпідшипниксервіс» - юридична особа. Оскільки відповідач на законних підставах передала в оренду транспортний засіб юридичній особі ПП «Луцькпідшипниксервіс» то не може з цих підстав нести будь-яку відповідальність за дії орендаря.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 ПП «Луцькпідшипниксервіс» судом залучено як третю особу.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка ОСОБА_5В, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Цивільне судочинство у судах України здійснюється на засадах змагальності сторін, що передбачено статтею 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. В частині 1статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до частини 1статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 41 Конституції України, та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, а саме право особи на безперешкодне користування, володіння і розпорядження своїм майном, право на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Судом встановлено, що ПФ «Леол» є власником частини будівлі складу В-1:приміщення складу №13, приміщення складу №12, що розташовані за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. В.Стуса, 9, на підставі договору купівлі-продажу №3 від 07.04.2003 року (а.с.6 ). Земельна ділянка, що знаходиться за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. В.Стуса, 9 належить ПФ «Леол» на праві спільної власності з визначенням часток кожного із співвласника, яка складає 1/5 частину цієї земельної ділянки (а.с 8), цільове призначення – для обслуговування складських приміщень та гаражів. Відповідно до ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Частина 2 цієї статті встановлює, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Відповідно до вимог ч. 2.ст.152 Земельного Кодексу України позивач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння землею і відшкодування збитків. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Із постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року слідує, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із наступного. Відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Як було встановлено судом, ОСОБА_4 порушує права ПФ «Леол» на вільне користуванням власністю, а саме, створює перешкоди позивачу здійснювати свою діяльність, а саме: завантаження та розвантаження товару, вільний доступ працівників та інших осіб до складських приміщень, що підтверджено відповідними фотознімками, та відеозаписом наданими в судове засідання позивачем. Не заслуговує на увагу твердження відповідачки, подане до суду як клопотання, що вона 15.05.2013 року передала свій автомобіль НОМЕР_2 в оренду ПП «Луцькпідшипниксервіс», оскільки з даного договору найму (оренди) автомобіля вбачається, що строк найму 1 рік з дня передачі (п.3.1. договору) Жодних інших доказів, які б давали суду підстави вважати, що договір є поновленим, відповідач не надала. А та обставина, що автомобіль НОМЕР_2, який належить відповідачу, тривалий час з 28.08.2017 року знаходиться біля складських приміщень по вулиці В.Стуса, 9 у м, Луцьку, чим ускладнює рух працівників, підприємства «Леол», ускладнює процес завантаження та розвантаження товарів на складі, підтверджує, що саме ОСОБА_4, як власник автомобіля, а не орендар у 2013 році ПП ««Луцькпідшипниксервіс», створює перешкоди позивачу у користуванні своєю власністю: частиною будівлі складу В-1: приміщення складу №13, приміщення складу №12, що розташовані за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. В.Стуса, 9. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління патрульної поліції в місті Луцьку, старшого інспектора Управління патрульної поліції в місті Луцьку ОСОБА_6 про скасування постанови від 31 серпня 2017 року про притягнення її до відповідальності за п. 15,10 «д» Правил дорожнього руху України, а саме: по вул. Стуса,9 в м. Луцьку стоянка транспортного засобу у місці, де це зробило неможливим рух інших транспортних засобів - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.01.2018 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що права позивача як співвласника порушені, так як останній не може безперешкодно здійснювати свою діяльність, позов підлягає до задоволення та слід зобов’язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у користуванні спільною сумісною власністю та забезпечити вільний доступ до даного приміщення. Згідно ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 141, 263,265,354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 317, 319, 368-369, 382, 391,1167 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні власністю, а саме: надати вільний доступ ПФ «Леол» до складських приміщень: будівлі складу В-1:приміщення складу №13(площею 836,6 кв. м), приміщення складу №12 (площею 65,7 кв.м), що розташовані за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Василя Стуса, 9 та земельної ділянки, що знаходиться за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Василя Стуса, 9, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки за Р №2645 від 13.05.2005 року (ВСА №520091), площею 0,1966 га, кадастровий номер 33:010:0032, шляхом переміщення транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2 з приватної території ПФ «Леол».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПФ «Леол» витрати по оплаті судового збору в розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.05.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області В. П. Пушкарчук