Рішення № 74379215, 31.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6783/18

Провадження № 2/127/1210/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Антонюка В.В.

при секретарі :Гончаруку І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позов мотивовано тим, що Замостянським відділом державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницької області 20.07.2017 відкрито виконавче провадження № 54336041р. за заявою ПАТ КБ «Приватбанк» про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за № 3313 від 10.05.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № VIXRF105250360 від 13.03.2007р. та розрахунку заборгованості станом на 27.03.2017р грошових коштів в сумі 35111,35 грн., який виданий приватним нотаріусом ОСОБА_2 Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса від 10.05.2017р. про стягнення боргу з ОСОБА_1 не підлягає до виконання, оскільки рішенням апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2014р. по справі № 127/664/14-ц за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 встановлено, що ПАТ «КБ Приватбанк» звернувся з позовом про стягнення заборгованості саме за кредитним договором № VIXRF105250360 від 13.03.2007. В даній цивільній справі позивачем були заявлено вимоги станом на 24.03.2014р. за кредитним договором № VIXRF105250360 від 13.03.2007 в розмірі 33029,99 грн., з яких: 1108,52 грн. – заборгованість за кредитом; 10734,74 грн. – заборгованість по процентам;1847,00 грн. – заборгованість по комісії; 17290,68 грн. – пеня; 500 грн. – штраф фіксована частина; 1549,05 грн. – штраф процентна складова. Судом апеляційної інстанції вирішено стягнути 19611,89 грн. Нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Окрім того, з 22.02.2017 року чинним законодавством не передбачено можливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. У зв’яку із вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним позовом та просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 10.05.2017р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 3313 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № VIXRF105250360 від 13.03.2007р. та розрахунку заборгованості за договором станом на 27.03.2017 р. грошових коштів в сумі 35 111,35 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та представника. Позовні вимоги підтримує та просить задоволити. Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку. Судом достовірно встановлено, що 10 травня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № VIXRF105250360 від 13 березня 2007 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 27.03.2017 р. грошових коштів у сумі 35 111 грн.35 коп., яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 108 грн. 52 коп.;

-заборгованості за відсотками у розмірі 18 091 грн.62 коп.;

-заборгованості з комісії у розмірі 1 847 грн. ;

-заборгованість з пені у розмірі 11 916 грн.05 коп.;

-заборгованості по штрафам (фіксована ставка) у розмірі 500 грн. 00 коп.;

-заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1 648 грн. 16 коп.

Стягнення здійснюється за період з 13 березня 2007 року по 27 березня 2017 року та те, що цей виконавчий лист набирає чинності з дня його вчинення і може бути пред’явлений до примусового виконання протягом одного року. Виконавчий лист зареєстрований в реєстрі за № 3313 ( а.с.9). Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2014 року по справі № 127/664/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № VIXRF105250360 від 13 березня 2007 року в сумі 19 611,89 грн., з яких: 1108,52 грн. - заборгованість за кредитом; 10 734, 74 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1 847 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 5 921,63 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором (а. с. 12-14). 20.07.2017 року державним виконавцем Замостянського ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження № 54336041 щодо виконання виконавчого напису № 3313 від 10.05.2017 р. (а.с.7). Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»). Частиною другою статті 87 зазначеного Закону передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172. Згідно із пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання. Пунктом 4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 296/5 22 лютого 2012 року передбачено зміст виконавчого напису, згідно якого виконавчий напис повинен містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред’явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі. Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса останній вчинено на підставі розрахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 13.03.2007 р. по 27.03.2017 року. Однак, як встановлено судом право вимоги по кредитному договору на підставі якого вчинено виконавчий напис розглянуто апеляційним судом Вінницької області від 01.10.2014 року, що підтверджує наявність спору та його вирішення судом. В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом. Згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Що стосується строку протягом якого вчиняється виконавчий напис, суд зазначає наступне. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 р., передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 р. за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Як встановлено судом, за кредитним договором № VIXRF105250360 від 13 березня 2007 року відповідачем остання оплата здійснювалась 08.08.2017 року, згідно розрахунку заборгованості від 27.03.2017 р., який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису (а. с. 10-11). Таким чином, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в цілому - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту. Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. ст. 257, 261 ЦК України висловлена Верховним судом України у справах № 6-95цс14 та № 6-127цс14. Пунктами 3.1. 3.5. Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172. Посилання позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14 суд до уваги не бере, оскільки дане рішення переглядається Верховним судом України. Судом встановлено, що нотаріус при вчиненні напису № 3313 від 10.05.2017 не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Враховуючи вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення. Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 704,80 грн. судових витрат. Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, 253,256,257, 261, 266 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат» суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис , виданий 10.05.2017р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 3313 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № VIXRF105250360 від 13.03.2007р. та розрахунку заборгованості за договором станом на 27.03.2017р. грошових коштів в сумі 35111,35 грн.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк Приватбанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПУО 14360570.

Повний текст рішення складно 31.05.2018 року.

Суддя: