Постанова № 74377972, 30.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/829/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Т.А. Величко, Л.В. Лавриненко,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників:

від позивача - участі не брали;

від відповідача – ОСОБА_1;

від третьої особи - ОСОБА_1;

за апеляційною скаргою Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області, прийняте суддею Н.О.Задорожною, 30.11.2017 о 14 год 25 хв, м. Херсон, повний текст складено 13.12.2017,

у справі №923/829/17

за позовом: Приватного спеціалізованого виробничого підприємства “Аском”

до відповідача: Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області

про стягнення 453992,74 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 р. Приватне спеціалізоване виробниче підприємство “Аском” (далі – ПСВП “Аском”) звернулось з позовом до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі - Стрілківська сільська рада) про стягнення з останнього 416847,88 грн – інфляційних втрат та 37144,86 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем, прийнятого Господарським судом Херсонської області рішення від 14.08.2009 у справі №7/146-09 про стягнення з останнього на користь позивача 760574,93 грн заборгованості за контрактом №4 від 13.09.1994, укладеним між ПСВП “Аском” та радгоспом ім. газати "Радянська Укроїна".

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 31.08.2017 порушено провадження у справі №923/829/17.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 у справі №923/829/17 (суддя Н.О. Задорожна) позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Стрілківської сільської ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" 416847,88 грн інфляційних втрат, 37144,86 грн 3% річних та 6809,89 грн витрат по оплаті судового збору.

Судове рішення мотивоване тим, що у зв'язку із неналежним виконанням обов'язку боржника особою, якій було передоручено виконання, станом на 01.07.2013 сума невиконаного зобов'язання за рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 по справі №7/146-09 складає 660574,93 грн, обов'язок виконання якого після спливу установленого умовами угоди від 10.04.2012 строку, має виконати відповідач. Стосовно строку позовної давності місцевий господарський суд зазначив про те, що інфляційні втрати та річні нараховано за три роки, тобто в межах трирічного строку, порушення зобов'язання є триваючим і воно до наступного часу не виконане; протягом 2014-2017 років сторонами ініціювалися позови, предмети яких стосувалися чинності контракту та угод, які були підставою для винесення рішення від 14.08.2009 по справі №7/146-09, судами здійснювалася різна оцінка певних обставин та встановлення преюдиціальних фактів, які впливали на правову позицію позивача та подачу позову, а тому причини пропуску позовної давності за вимами про стягнення інфляційних збитків і відсотків річних за період 01.01.2014 по 29.08.2014 визнав поважними.

Не погодившись з прийнятим рішення, Стрілківська сільська рада Генічеського району Херсонської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 у справі №923/829/17 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що правовою підставою для стягнення сум за рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 по справі №7/146-09 є невиконання відповідачем умов контракту №4 від 13.09.1994, укладеного між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна". До вказаного контракту між сторонами було укладено додаткову угоду від 10.01.1996, за умовами якої Стрільська сільська рада взяла на себе зобов'язання замовника за контрактом від 13.09.1994 №4, при цьому додаткова угода від 10.01.1996 рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.07.2015 по справі №923/952/15 визнана недійсною. За таких обставин, скаржник вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що вимоги на підставі статті 625 Цивільного кодексу України пред'явлені до неналежного відповідача, оскільки після укладення правочину з переведення боргу від 10.04.2012 обов'язки щодо його сплати були покладені на Виконавчий комітет Стрілківської сільської ради.

Позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилається на те, що визнання недійсною однієї або кількох додаткових угод до контракту №4 від 13.09.1994 не впливає на законність та обов'язковість виконання рішення суду по справі №7/149-09. Вказане рішення підлягає виконанню особою, яка зазначена в цьому рішенні, тобто Стрілківською сільською радою. Стосовно угоди від 10.04.2012 ПСВП "Аском" зазначає про те, що угода про заміну боржника у виконавчому провадженні повинна була подана на затвердження господарському суду, однак ця угода судом не затверджувалась, внаслідок чого заміна боржника-Стрілківською сільською радою на правонаступника не відбулася. До того ж, за твердженням позивача, вказана угода закінчила свою дію 01.07.2013.

Третя особа власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклала.

У судовому засіданні 30.05.2018 представник відповідача та третьої особи апеляційну скаргу підтримав; представник позивача-участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7250101072462 від 10.05.2018 (том ІІ а.с. 10).

Заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.1994 між ПСВП "Аском" ("підрядник") та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" ("замовник") було укладено контракт на будівництво газопостачання у с.Стрілкове Генічеського району №4 (далі - контракт №4 від 13.09.1994).

В подальшому до вказаного контракту було укладено додаткову угоду від 10.01.1996, за умовами якої Стрілківська сільська рада прийняла на себе зобов’язання замовника за контрактом №4 від 13.09.1194, у тому числі щодо сплати вартості виконаних робіт.

У зв’язку з невиконанням Стрілківською сільською радою взятих на себе зобов'язань за контрактом №4 від 13.09.1994 ПСВП "Аском" звернулось до господарського суду з відповідним позовом про стягнення боргу.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі №7/146-09 позовні вимоги ПСВП „Аском” задоволено повністю: стягнуто з Стрілківської сільської ради на користь ПСВП „Аском” 412720,67 грн боргу, 253309,15 грн інфляційних втрат, 37585,85 грн 3% річних, 49119,41 грн пені, 7527,35 грн понесених судових витрат на сплату державного мита та 236 грн понесених судових витрат на оплату ІТЗ судового процесу.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Херсонської області видано наказ №7/146-09 від 07.09.2009, який був пред’явлений на виконання до Відділу державної виконавчої служби Генічеського районного управління юстиції Херсонської області (далі - ВДВС Генічеського РУЮ).

10.04.2012 між Стрілківською сільською радою, Виконавчим комітет Стрілківської сільської ради та ПСВП „Аском” було укладено угоду (далі - угода від 10.04.2012), за умовами якої Стрілківська сільська рада на підставі рішення сесії №338 від 06.04.2012, доручила Виконавчому комітету Стрілківської сільської ради сплатити ПСВП „Аском” 760574,93 грн боргу за рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі №7/146-09, а Виконавчий комітет Стрілківської сільської ради погодився виконати зазначене грошове зобов'язання.

У пункті 3 угоди від 10.04.2012 сторонами узгоджено, що ПСВП “Аском” бере на себе зобов’язання надати до ВДВС Генічеського РУЮ Херсонської області лист про відзив постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення зі Стрілківської сільської ради суми боргу у розмірі 760574,93 грн.

Ця угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками юридичних осіб та діє до повної сплати суми боргу до 01.07.2013 (пункт 6 угоди від 10.04.2012).

Постановою ВДВС Генічеського РУЮ Херсонської області від 18.04.2012 наказ Господарського суду Херсонської області від 07.09.2009 по справі №7/146-09 про стягнення 760574,93 грн повернуто стягувачеві за його заявою.

Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради свої зобов’язання за вищеназваною угодою виконано частково та перераховано позивачеві грошові кошти на загальну суму 100000 грн.

У зв'язку з невиконанням Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради прийнятих на себе зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати боргу за вказаною угодою від 10.04.2012, ПСВП „Аском” звернулося з позовом до Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради та до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області про стягнення заборгованості в сумі 660574,93 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.08.2014 у справі №923/1121/14 відмовлено в частині стягнення з Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради 660574,93 грн, а провадження у справі в частині стягнення заборгованості зі Стрілківської сільської ради – припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі №923/1121/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2015, рішення Господарського суду Херсонської області від 19.08.2014 скасовано та прийнято нове, яким позов ПСВП "Аском" задоволено та стягнуто з Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради на користь ПСВП "Аском" борг у сумі 660574,93 грн.

Із матеріалів справи також вбачається, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.07.2015 у справі №923/952/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016, було задоволено позов Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради та визнано недійсною додаткову угоду від 10.01.1996, укладену між ПСВП "Аском" та Стрілківською сільською радою, до контракту №4 від 13.09.1994, укладеного між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна".

Зазначені обставини стали підставою для звернення Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради до Одеського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014, яким задоволено позов та стягнуто на користь ПСВП "Аском" 660 574,93 грн боргу та судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі №923/1121/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016, заяву Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Херсонської області про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 по справі №923/1121/14 за нововиявленими обставинами задоволено; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 по справі №923/1121/14 скасовано; апеляційну скаргу ПСВП "Аском" на рішення Господарського суду Херсонської області від 19.08.2014 по справі №923/1121/14 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Херсонської області від 19.08.2014 по справі № 923/1121/14 залишено без змін.

Предметом даного спору є вимога про стягнення зі Стрілківської сільської ради на користь ПСВП «Аском» 416847,88 грн інфляційних втрат та 37144,86 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на несплачену суму заборгованості, розмір якої визначений рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі №7/146-09 є самостійною правовою підставою для виконання відповідачем обов’язку щодо сплати стягнутої суми, а визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.1996, на підставі якої у відповідача виникли грошові зобов'язання перед позивачем, не зумовлює автоматичних наслідків для рішення від 14.08.2009 у справі № 7/146-09, оскільки воно не було переглянуто за нововиявленими обставинами. При цьому, місцевим господарським судом було визнано поважними причини пропуску строку позовної давності за вимогами по нарахованим інфляційним втратам та 3% річним за період з 01.01.2014 по 29.08.2014.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Так, у частині п’ятій статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлений актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов’язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011р. у справі №6-38цс11).

Відтак статтею 625 Цивільного кодексу України регулюються зобов’язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов’язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов’язань. Крім того, з рішення суду зобов’язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Саме таку правову позицію викладено в узагальненні судової практики Верховного Суду України щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, який у постанові від 02 квітня 2018 р. у справі №910/8315/16 зазначив про те, що за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, частиною четвертою статті 36, статтями 43, 46, частиною третьою статті 334, частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України. Судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Отже, в даному випадку право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникає не з рішення суду у справі №7/146-09, а внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за контрактом №4 від 13.09.1994 у редакції додаткової угоди від 10.01.1996. За таких обставин не має вирішального значення переглянуто у зв’язку з визнанням недійсною додаткової угоди від 10.01.1996 рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09 за нововиявленими обставинами чи ні.

Між тим визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.1996 (рішення Господарського суду Херсонської області від 29.07.2015 у справі №923/952/15, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016), за якою Стрілківська сільська рада прийняла на себе зобов’язання замовника за контрактом №4 від 13.09.1994, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат і угода від 10.04.2012, укладена між сторонами та Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради, тому що за вказаною угодою обов’язок по сплаті коштів виникає не у відповідача у даній справі, а у Виконавчого комітету сільської ради, що є окремою юридичною особою. Позивач звертався з відповідним позовом до Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради про стягнення основної заборгованості, однак в задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.1996 (постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі №923/1121/14, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016). Твердження позивача стосовно того, що угода від 10.04.2012 припинила свою дію, є помилковими, тому що відповідно до її змісту вона діє до повної сплати суми боргу третьою особою, яка взяла на себе зобо'язання здійснити погашення заборгованості в строк до 01.07.2013.

Враховуючи те, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушенння права особи, клопотання про застосування строку позовної давності та про визнання повноважними причин його пропуску Одеським апеляційним господарським судом не розглядаються.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржене судове рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 у справі №923/829/17 не відповідає цим вимогам з підстав неправильного застосування норм матеріального права, та невідповідності висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 у справі №923/829/17 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного спеціалізованого виробничого підприємства “Аском” на користь Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області 10214,83 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.05.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Т.А. Величко

Суддя Л.В. Лавриненко