Постанова № 74377941, 31.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/765/17м. Одеса, просп. Шевченка, 29.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (ордер серія ОД № 391754 від 03.05.2018)

від відповідача: ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 490 від 24.05.2008; довіреність № б/н від 04.04.2017 )

від третьої особи: не з’явися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „23” жовтня 2017 року, повний текст якого складено та підписано „25” жовтня 2017 року

у справі № 915/765/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3

до відповідача ОСОБА_4 господарства “Маяк” ОСОБА_5

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національного банку України

про стягнення 4 079 791,92 грн.,

головуючий суддя – Коваль С.М.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

В судовому засіданні 31.05.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

02.08.2017 року Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_4 господарства “Маяк” ОСОБА_5 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором кредиту № 02/К-08 від 28.01.2008 року у сумі 4 079 791,92 грн., а саме: 2 272 323,04 грн. – заборгованість за прострочення кредитом; 1 752 028,62 грн. – заборгованість за простроченими процентами – 1 752 028,62 грн.; 48 001,86 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів; 5 166,07 грн. – 3 % річних від суми простроченого кредиту; 2 272,33 грн. штраф та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Кредитного договору № 02/К-08 від 28.01.2008 року, за яким Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” набуло статусу нового кредитора за Договором відступлення прав вимоги від 30.06.2010 року, в частині порушення строків оплати за користування кредитними коштами, в результаті чого нараховані відсотки за користування кредитними коштами , пеня, відсотки річних та штраф.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.10.2017 року у справі № 915/765/17 позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_4 господарства “Маяк” ОСОБА_5, на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, 2272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 33 коп. - штрафу, а також 40 (сорок) грн. 91 коп. судового збору. В стягненні суми заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 2 272 323,04 грн. – відмовлено. В частині стягнення заборгованості по процентам у розмірі 1752028 грн. 62 коп., пені у розмірі 48001 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 5166 грн. 07 коп. позов залишено без розгляду.

Висновок суду відносно відмови у стягненні заборгованості за прострочення кредитом, мотивований порушенням строків позовної давності, так як позивач звернувся до суду з позовом – 31.07.2017 року. В частині стягнення штрафу за неподання фінансової звітності, місцевий суд визнав такі вимоги обґрунтовані, оскільки строк пред’явлення такої вимоги договором не встановлений. Також судом залишено позов без розгляду в частині стягнення заборгованості по процентам, пені, 3 % річних відповідно до ч.5 ст.81 ГПК України, оскільки позивачем не надано на вимогу суму обґрунтований розрахунок.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3 звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв’язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відносно строку позовної давності апелянт зазначає, що умовами п.1.1 кредитного договору, з урахуванням додаткового договору № 4, кінцевий строк кредитної лінії – 31.07.2014 року, тому позивач звернуся до господарського суду 31.07.2017 року – в межах строків позовної давності.

Щодо розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, скаржник зазначає, що розрахунок заборгованості, який є додатком до позовної заяви, відповідає умовам кредитного договору та містить інформацію щодо порядку нарахування заборгованості, сума якої є обґрунтованою.

Відносно виконання вимог суду в частині надання обґрунтованого розрахунку заборгованості по процентам, пені, 3 % річних, апелянт зазначив, що ним надавались письмові пояснення від 18.09.2017 та 10.10.2017, в яких містяться докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань та до позовної заяви були надані обґрунтовані їх розрахунки.

Представником ОСОБА_4 господарства “Маяк” ОСОБА_5 надано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

31.05.2018 року до початку розгляду апеляційної скарги від представника ОСОБА_4 господарства “Маяк” були подані письмові пояснення, відповідно до яких представник в судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом, та підтверджено в ході апеляційного провадження, 28 січня 2008 року мiж Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (Банк) та ОСОБА_4 господарством “Маяк” (Позичальник) ОСОБА_5 (далі-відповідач) було укладено Кредитний договір №02/К-08 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії, відповідно до п.1.1 банк відкриває позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування 400 000,00 грн., що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у Додатку № 1 до Договору . Строк кредитної лінії – з 28 січня 2008 по 25 грудня 2009 року включно; мета використання коштів – поповнення обігових коштів; процентна ставка – 17,8 процентів річних (а.с.75-78).

Відповідно до п.4.1 Договору, повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий не був укладений – не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 Договору

Пунктом 4.4 договору передбачено, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк до 28-го числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок. У випадку порушення Позичальником встановлених Договором строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченими, переносяться Банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів. У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості за процентами Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п.5.2.7 Договору. Проценти, нараховані за останній період користування Кредитом, сплачується одночасно з остаточним поверненням Кредиту.

Розділом 8 Договору передбачена відповідальність сторін. Так, відповідно до 8.1 Договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє по дату повного виконання позичальником зобов’язань за Договором (п.10.1)

Додатком № 1 до кредитного договору сторонами передбачений графік зменшення ліміту кредитування (а.с.79,85).

01.08.2007 року, 13.10.2009, 21.12.2012 та 22.04.2013 року були укладені Додаткові договори №№1-4 до Кредитного договору (а.с.80-84).

Згідно кредитного договору, відповідачу було надано кредит у межах загальної суми 2272323 грн. 04 коп. зі строком кредитної лінії - 31 липня 2014 року.

Пунктом 1.1 кредитного договору сторони дійшли згоди, що процентна ставка за кредитом дорівнює 17,8% річних.

Відповідно до п.4.4 кредитного договору (з урахуванням Додаткових угод), відповідач зобов‘язався виконувати свої договірні зобов‘язання щомісячно за період з 10 числа поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту.

30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк” та Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” укладено Договір про передачу активів та Кредитних зобов'язань, посвідчений 30 червня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №2258, який діє зі змінами та доповненнями (надалі – Договір відступлення прав вимоги).

30.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” укладено Договір про передачі активів та Кредитних зобов’язань за Договором № 02/К-08 від 28.01.2008 року, посвідчений 30.06.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим за № 2258.

02.03.2015 року рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51, на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», керуючись п.2 ч.5 ст.12 та ст.34 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вирішала розпочати з 03.03.2015 року процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

02.10.2015 року Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 – до 04.10.2017 року включно.

Факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” зобов’язань за кредитним договором № 02/К-08 від 28.01.2008 підтверджується наявними в матеріалах справи завіреними копіями заяв ФГ «Маяк» про видачу кредитних коштів та копій розпоряджень бухгалтерії ТОВ «Укртпромбанк» (а.с.154-163).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2017 року ОСОБА_4 господарством “Маяк” було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, відповідно до якої просив застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ «Дельта Банк» стосовно стягнення з ФГ “Маяк” заборгованості за кредитним договором № 02/К-08 від 28.01.2008 року та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Задовольняючи заву відповідача про застосування строків позовної давності, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що звернувшись до суду з позовом про стягнення коштів 31.07.2017 року, позивач пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки згідно Графіку зменшення ліміту кредитування, кінцева дата погашення заборгованості – 30.07.2014 року, а Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3 звернулось до суду 31.07.2017 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним вище висновком суду першої інстанції про застосування строків позовної давності, з огляду на наступне.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи такий інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Крім того для застосування позовної давності необхідним є встановлення не лише момент порушення права позивача, а й день, коли він довідався або міг довідатися про порушення зазначеного права.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 ст.261 ЦК передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним сроком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положеннями ч.3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Додатком № 1 до Додаткового договору № 4 від 22.04.2013 року до Кредитного договору № 02/К-08 від 28.01.2008 року, визначений графік зменшення ліміту кредитування з якого вбачається, що останній платіж у сумі 119 596,04 грн. позичальник повинен оплатити до 30.07.2014 року.

Разом з тим, колегія суддів, вважає передчасним висновок суду першої інстанцій, що сплив строку позовної давності настав 30 липня 2017 року.

Відповідно до умов п.1.1 кредитного договору, з врахуванням змін та доповнень до нього, сторонами визначено строк кредитної лінії – 31.07.2014 року.

Отже, кінцевим терміном повернення кредиту встановлено 31.07.2014 року, а додатком №1 до договору встановлено Графік зменшення ліміту кредитування.

Одночасно, слід зазначити, що позивач звернувся до суду першої інстанції 31.07.2017 року, а отже в межах строків позовної давності встановлених ст.257 ЦК України, оскільки останнім днем строку, в межах якого позивач має законне право звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом, є 31.07.2017 року та який спливає о 24 годині цього дня. Дана обставина не суперечить вимогам ст.253 ЦК України

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам у розмірі 1752028,62 грн., пені – 48001,86 грн. та 3 % річних у розмірі 5166,07 грн. залишено без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), у зв’язку з неподанням позивачем обґрунтованого розрахунку зазначеної заборгованості на виконання вимог ухвал суду.

Колегія суддів вважає зазначений висновок також передчасним, оскільки в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості позивача за Кредитним договором № 02/К-08 від 28.01.2008 року. Крім того, 18.09.2017 року та 10.10.2017 року представником позивача були надані до суду письмові пояснення щодо позовної заяви та її обґрунтування.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов’язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України вказано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов кредитного договору банк взяв на себе зобов'язання надати кредитні кошти позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Фермерське господарство “Маяк” в порушення умов договору та норм чинного законодавства, свої зобов’язання по оплаті за кредит та відсотків за користування кредиту у встановлений графіком строк не виконало, у зв’язку з чим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, який колегія суддів перевірила, з урахуванням здійсненим відповідачем проплат та вважає його вірним:

- суми заборгованості за простроченим кредитом – 2272323,04 грн. у період з 21.12.2012 – по 21.06.2017 року з процентною ставкою 18% та 19,8%;

- суми заборгованості за простроченими процентами з урахуванням сплати процентів у розмірі 1 752 028,62 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов’язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов’язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов’язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи встановлено, що пунктами 8.1, 8.4 договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користуванням ним та/або комісій позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (п.8.1); у випадку невиконання позичальником умов п.6.1.14 договору, банк має право прийняти рішення щодо стягнення щомісячного штрафу у розмірі 2% процента річних від фактичної заборгованості за Кредитом за період, протягом якого позичальником не виконувалась умова договору, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році (п.8.4).

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 48001,86 грн., здійснений позивачем за визначеними періодами нарахування відповідно до здійснених проплат, колегія суддів вважає його вірним та обґрунтованим.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу суму боргу відповідно до умов Договорів, Фермерське господарство “Маяк” ОСОБА_5 не виконало належним чином, отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати боргу.

При цьому невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши розрахунок 3 % річних у сумі 5 166,07 у період з 01.07.2016 – 21.06.2017, погоджується з позивачем.

Відповідно до п.8.3 кредитного договору, у випаду невиконання позичальником вимог п.6.1.5 договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 0,1 % від суми кредиту. Так, сума штрафу позичальника складає 2 272,33 грн.

Відносно списання банком коштів з рахунку ОСОБА_4 господарства, колегія суддів звертає увагу на пункт 4.7 договору, яким сторони передбачили, що з моменту підписання договору позичальник надає право Банку здійснювати договірне списання з рахунку коштів на користь Банка грошових коштів в сумах, необхідних для повернення заборгованості позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2017 року у справі № 915/765/17 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3 – задоволенню.

Відповідно до п. “в” ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Фермерське господарство “Маяк” ОСОБА_5.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від “23” жовтня 2017 року у справі № 915/765/17 скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3 задовольнити.

3. Стягнути з ОСОБА_4 господарства “Маяк” ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ 23040999, 56101, Миколаївська обл., Баштанський район, місто Баштанка, вул. Ювілейна, 93) на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м.Київ, вул. Щорса, 36-Б) заборгованість за простроченим кредитом - 2 272 323,04 грн., заборгованість за простроченими процентами – 1 752 028,62 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів – 48 001,86 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту – 5166,07 грн., штраф – 2 272,33 грн. та 61 196,88 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з ОСОБА_4 господарства “Маяк” ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ 23040999, 56101, Миколаївська обл., Баштанський район, місто Баштанка, вул. Ювілейна, 93) на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м.Київ, вул. Щорса, 36-Б) 67 316,57 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги

5. Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „01” червня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська