Постанова № 74377813, 15.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/15570/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

За участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.05.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 (повний текст якого складено 18.10.2017) у справі №910/15570/17 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаа Транс"

до Приватного акціонерного товариства "Автокапітал"

про стягнення 122 848,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаа Транс" (далі - позивач, ТОВ «Лаа Транс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" (далі - відповідач, ПАТ «Автокапітал») про стягнення 122 848,85 грн. надмірно сплачених коштів (переплати по лізинговим платежам).

Позовні вимоги мотивані тим, що 01.12.2004 між позивачем, як лізингоодержувачем, та відповідачем, як лізингодавцем, укладено договір оперативного лізингу (оренди) діагностичного обладнання № SD0904/2 від 01.12.2004, за умовми якого позивач зобов'язувався сплачувати лізингові платежі, у визначеному договором розмірі - 230 євро. Проте, з 11.03.2011, а також 01.04.2011 та 20.05.2013 відповідачем шляхом надсилання позивачу листів висловлено намір про збільшення розміру лізингових платежів (з 01.04.2011 - 634,67 євро, а з 01.06.2013 - 996,40 євро). З 01.07.2014 договір було припинено за взаємною згодою сторін. При цьому, відповідачу судовими рішеннями у справі № 910/11762/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення збільшеного розміру лізингових платежів по договору з тих підстав, що узгодженим розміром лізингових платежів по договору є саме 230 євро за курсом НБУ. В свою чергу, позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків, які не містили будь-яких відомостей що їх складено саме до договору, було сплачено в період з 01.04.2011 по 01.07.2014 та з 01.07.2014 до 09.07.2014 загалом 238 688,85 грн., проте, відповідно до умов договору, оплаті підлягали кошти саме у розмірі 115 840,00 грн. (за період з 01.04.2011 по 01.07.2014, з урахуванням заборгованості за минулий період та виходячи саме з узгодженої ціни договору - 230 євроза курсом НБУ), а тому в рамках договору у позивача утворилась переплата лізингових платежів в розмірі 122 848,85 грн., щодо якої у відповідача існує бов'язок з її повернення. Нормативно в обгрунтування позову позивач посилався на приписи ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідач не надав доказів того, що платежі здійснювались сме на піставі укладеного договору. Оплата зараховувалась на рахунки відповідача за надані послуги з користування обладнанням на підставі двосторонньо підписаних актів здачі - прийняття робіт (надання послуг, актів звірки), а твердження позивача про зарахуваня коштів саме по договору - є безпідставними. Відповідач наголошував, що позивач користувався належним відповідачу обладнанням, позивач підписував виставлені відповідачем акти наданих послуг, сума до сплати за користування обладнанням зазначалась у виставлених актах здачі - прийняття робіт, в яких не визначено по якому курсу та за які послуги розрахован ціна, відсутня вартість в євро та курс, за яким розраховувалась у гривні, оплата за користування позивачем у платіжних документах не містить посилання на уладений між сторонами договір оперативного лізингу (оренди) діагностичного обладнання № SD0904/2 від 01.12.2004, позивач у листі № 101 від 27.06.2014 погодився розрахуватись за користування обладнанням, а затримку розрахунку пояснило тяжким фінансовим становищем, і що у сукупності свідчить про те, що підставою для здійснення розрахунків за користування обладнанням з боку позивача є письмові правочини. Крім того, у відзиві відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача за період з 2011 по 09.07.2014 строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від від 11.10.2017 (повний текст якого складено 18.10.2017) у справі №910/15570/17 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що судом першої інстанції встановлено факт наявності переплати за лізинговими платежами за договором, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачених коштів у розмірі 122 848,85 грн підлягають задоволенню. Крім того, судом відхилено доводи відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності з тих підстав, що саме після набрання законної сили рішенням Господарського суду від 18.08.2016 у справі №910/11762/16, яким встанвлено факт відсутності належним чином оформлених сторонами додаткових угод (додатків) до Договору стосовно зміни розміру щомісячного лізингового платежу, позивач дізнався про порушення своїх прав, і звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (відповідач) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 (повний текст якого складено 18.10.2017) у справі №910/15570/17 - скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про преюдиційність фактів, встановлених судами у справі № 910/11762/16. Крім того, в матеріалах спрви наявні разунки - фактури за період з 01.10.2013 по 31.05.2014, а не за період з 01.04.2011 по 01.07.2014. При цьому, рахунки відповідач почав виставляти з 01.04.2013 по 31.05.2014 включно, і сума виставлених рахунків становить 175 460,52 грн., що не відповідає заявленій до стягнення сумі. За період з 01.04.2011 по 31.03.2013 рахунки не виставлялись, оплата здійснювалась згідно підписаних актів здачі - прийняття робіт, а в платіжних документах, наданих позивачем, відсутні постилання як на підставу оплати на договір оперативного лізингу (оренди) діагностичного обладнання № SD0904/2 від 01.12.2004, тобто, позивачем не доведено здійснення будь-яких оплат саме по договору. Всі кошти надходили з призначенням платежу «кредиторська заборгованість згідно акту звірки». Таким чином, скаржник зазначав, що всі оплати позивача здійснені після підписання двохсторонніх актів прийняття послуг, тобто суми всіх оплат підтверджені доказами належного надання відповідачем послуг за користування обладнанням. Крім того, скаржник наголошував, що судом першої інстанції необґрунтовано не враховано його доводи щодо пропуску позивачем строку позовної давності, перебіг якого почався з березня 2011 року, і відповідно, сплинув у 2014 році.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 (повний текст якого складено 18.10.2017) у справі №910/15570/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 справу №910/15570/17 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., розгляд справи призначено на 24.01.2018.

24.01.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про надання пояснень, в яких скаржник наголошував, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 910/3121/17 присуджено до стягнення з позивача на коритсь відповідача заборгованість з платежів за користування обладнанням. Також, в матеріала справи наявні докази прийняття обладнання у користування та повернення обладнання з користування, відповідач підписав акти здачі - прийняття робіт, що підтверджує згоду відповідача на оплату послг з користування обладнанням.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 оголошено перерву до 30.01.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 оголошено перерву до 13.02.2018.

01.02.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначав, що акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за період з жовтня 2013 по травень 2014 року складені не до договору оперативного лізингу № SD0904/2 від 01.12.2004, а відповідно до іншого правочину, який за соїм змістом та правовою природою має ознаки договору оренди (найму) на підставі ч. 1 статті 283 ГК України. Оплати за платіжними дорученнями , які наявні в матеріалах справи, окрім платіжних доручень № 1763 від 24.06.2014 на суму 2 000,00 грн., № 1815 від 01.07.2014 на суму 2000,00 грн., № 1906 від 09.07.2014 на суму 2000,00 грн., здійснені саме у рамках договору оперативного лізингу (оренди) діагностичного обладнання № SD0904/2 від 01.12.2004. При цьому, зі змісту встановлених судовими рішеннямиу справах № 910/11762/16, № 910/3121/17 розрахунки між сторонами до жовтян 2013 року зійснюювалися у рамках договору оперативного лізингу (оренди) діагностичного обладнання № SD0904/2 від 01.12.2004, а після жовтян 2013 року - в рамках правочину.

05.02.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначав, що акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) не були складені до договору оперативного лізингу (оренди) діагностичного обладнання № SD0904/2 від 01.12.2004, відповідно, ці акти разом з претензійною перепискою сторін та здійсненням платежів по існуючій на той час заборгованості за користування обладнанням, є правочином відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України. Всі платежі, які отримані відповідачем, були не на виконання зазначеного договору, а здійснені саме на виконання правочинів, як і оформлені акти здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/366/18 від 12.02.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15570/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.02.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 справу № 910/15570/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л., розгляд справи призначено на 06.03.2018.

05.03.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач додатково зазначав, що позивачем 20.02.2018, 21.02.2018 та 22.02.2018, 23.02.2018 було перераховано на користь відповідача грошові кошти на суму 62 035,57 грн. (60 093,22 грн. основного боргу та 1 942,35 грн. судового збору) на виконання рішення Господарського суду імста Києва від 12.02.2018 у справі № 910/3121/17, яке залишено без змін в апеляційному порядку і на виконання кого видано накази. Вказана сума боргу присуджена до стягнення у справі № 910/3121/17 за неналежне виконання позивачем зобов'язання з оплати за надані послуги з користування обладнанням відповідача за період з 01.10.2013 по 30.05.2014 відповідно до актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) за користування обладнанням. Таким чином, відповідач вважає, що у позивача була заборгованість перед відповідачем з платежів за користування обладнанням, а суд першої інстанції у даній справі в оскаржуваному рішенні безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 122 848,85 грн.

06.03.2018 розгляд справи №910/15570/17 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 (повний текст якого складено 18.10.2017) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/617/18 від 12.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15570/17.

У відповідності до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 справу № 910/15570/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Куксов В.В. Яковлєв М.Л., розгляд справи призначено на 03.04.2018.

03.04.2018 розгляд справи №910/15570/17 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 (повний текст якого складено 18.10.2017) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, розпорядженням № 09.1-08/896/18 від 03.04.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15570/17.

У відповідності до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.04.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 справу № 910/15570/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., розгляд справи призначено на 24.04.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 оголошено перерву до 15.05.2018.

В судовому засіданні 15.05.2018 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Позивач в судове засідання 15.05.2018 не направив представника, який має статус адвоката. Про розгляд справи позивач повідомлений належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.12.2004 між позивачем, ТОВ "Лаа Транс" (за договором - лізингоодержувач) та відповідачем, ПАТ "Автокапітал" (за договором - лізингодавець) був укладений Договір №SD0904/2 операційного лізингу (оренди) діагностичного обладнання (далі - Договір) , відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець передає лізингоодержувачу, а останній зобов'язується прийняти у тимчасове користування обладнання згідно Додатку №1 та зобов'язується сплачувати позивачу лізингові платежі.

Сторонами по справі не заперечувалось, що 11.03.2011 позивачу було передано у тимчасове платне користування обладнання за Актом прийому-передачі DCU/DBU № 170228 SDconnect 4 від 11.03.2011.

Умовами п.6.1 Договору передбачено, що розмір щомісячного лізингового платежу складає 1491,05 грн., в т.ч. ПДВ - 248,51 грн. (еквівалент 230 Євро). Офіційний курс гривні до Євро, встановлений Національним банком України на дату укладення цього договору, складав 648,282 гривень за 100 євро.

При цьому, пунктом 6.5 Договоур сторони узгодили, що у разі, якщо на дату внесенян лізингового платежу офіційний курс буде змінено, розмір лізингового платежу змінюється з урахуванням встановленого курсу, при цьому, встановлений розмір лізингового платежу не може бути меншим від розміру, встановленого п. 6.1 даного договору.

Розмір лізингових платежів може бути змінений за згодою сторін та в інших випадках, передбачених чинним в Україні законодавством (п.6.4 Договору).

Листом № 20/30/01 від 11.03.2011 позивач повідомив відповідача про те, що з 11.03.2011 розмір щомісячного лізингового платежу за березень складає 327,57 євроцентів, а починаючи з 01.04.2011 - розмір щомісячного лізингово платежу складатиме 634,67 євроцентів.

Листом № 24/05/01 від 20.05.2013 позивач повідомив відповідача про те, що з 01.06.2013 розмір щомісячної суборендної плати за оренду обладнання з 21 позиції складає 996 євро 40 євроцентів.

Посилаючись на те, що у лізингоодержувача існує непогашена заборгованість з платежів по Договору загалом в сумі 212 840,78 грн.за період з жовтня 2013 по червень 2014 року включно (розмір яких вираховано лізингодавцем з урахуванням розміру, визначеного у листах № 20/30/01 від 11.03.2011, № 24/05/01 від 20.05.2013), лізингодавець (ПАТ "Автокапітал") звернувся до суду з позовом про стягнення з лізингоодержувача (ТОВ «Лаа Транс») вказаної заборгованості.

У зв'язку з наведеним, позивачем було направлено відповідачу вимоги № 153/12 від 23.12.2016, № 08/72 від 20.01.2017 про повернення переплати лізинових платежів на суму 122 848,85 грн., в якій позивач зазначав, що ним фактично було перераховано за період з 01.04.2011 по 01.07.2014 та з 01.07.2014 по 09.07.2014 (поза межами дії договору) грошові кошти в сумі 238 688,85 грн. Проте, відповідно до умов договору, оплаті підлягали кошти саме у розмірі 115 840,00 грн. (за період з 01.04.2011 по 01.07.2014, з урахуванням заборгованості за минулий період та виходячи саме з узгодженої ціни договору - 230 євро за курсом НБУ). Таким чином, в рамках договору утворилася переплата з лізингових платежів в розмірі 122 848,85 грн., які позивач просив повернути відповідача.

У відповідь на лист-вимогу позивача № 153/12 від 23.12.2016, № 21/02 від 20.02.2017 відповідач листом № 153/12 від 23.12.2016 повідомив про відсутність зі сторони позивача переплат по договору.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано копії наступних рахунків фактур на суму 103 876,06 грн.: - АВ-0007966 від 31.10.2013 на суму 10 954,79 грн., який не містить відомості до якого договору його складено; АК-0001034 від 30.11.2013 на суму 10 824,98 грн., який містить посилання на договір; АК-0001134 від 31.12.2013 на суму 11 001,78 грн., який містить посилання на договір; АК-0000027 від 31.01.2014 на суму 10 810,64 грн, який містить посилання на договір; АК-0000106 від 28.02.2014 на суму 13 588,20 грн., який містить посилання на договір; АК-0000174 від 31.03.2014 на суму 15 018,17 грн., який містить посилання на договір; АК-0000253 від 30.04.2014 на суму 15 707,08 грн., який містить посилання на договір; АК-0000354 від 31.05.2014 на суму 15 970,42 грн., який містить посилання на договір.

Відповідачем було направлено позивачу претензію № 49/06 від 20.06.2014, в якій відповідач просив погасити заборгованість по договору за період користування обладнанням з жовтня 2013 року по травень 2014 загалом в сумі 103 876,06 грн., у відповідь на яку позивач листом № 101/12 від 17.06.2014 повідомив про можливість погашення такої декількома платежами.

В свою чергу, згідно з відомостями наданої відповідачем банківської інформації банку (довідка від 24.10.2016 № 70-1-1/4402) за період з 01.01.2011 по 01.07.2016 від позивача надходили платежі з призначенням платежу кредиторська заборгованість за оренду обладнання згідно акту, а саме: 28.04.2011 - 14 768,05 грн., 11.08.2011 - 21 997,48 грн., 31.08.2014 - 7 214,6 грн., 10.02.2012 - 20 000,00 грн., 13.02.2012 - 21 289,93 грн., 11.10.2012 - 10 000,00 грн., 12.10.2012 - 10 000,00 грн., 15.10.2012 - 10 000,00 грн, 16.10.2012 - 10 000,00 грн., 26.10.2012 - 11 599,56 грн., 07.05.2013 - 5 000,00 грн, 15.05.2013 - 5 000,00 грн, 16.05.2013 - 5 000,00 грн., 17.05.2013 - 5 000,00 грн., 18.05.2013 - 5 000,00 грн., 20.05.2013 - 5 000,00 грн., 21.05.2013 - 5 000,00 грн., 22.05.2013 - 4 864,04 грн., 15.11.2013 - 6 652,12 грн., 18.11.2013 - 6 566,38 грн., 20.11.2013 - 5 000,00 грн., 27.11.2013 - 5 410,84 грн., 29.11.2013 - 5 000,00 грн., 02.12.2013 - 5 579,68 грн., 05.12.2013 - 5 000,00 грн., 06.12.2013 - 5 565,34 грн., 16.12.2013 - 5 000,00 грн., 30.12.2013 - 5 781,17 грн., 24.06.2014 - 2 000,00 грн., 01.07.2014 - 2000,00 грн., 09.07.2014 - 2000,00 грн.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були надані відповідні платіжні доручення про перерахування вищенаведених коштів на користь відповідача.

Крім того, в матеріалах справи містяться акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), які підписані представниками позивача та відповідача і посвідчені печатками обох сторін, згідно яких посвідчено надання послуг з оренди обладнання у відповідні місяці, а саме:

- Акт № АК-0000018 від 31.01.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у січні 2011 року на суму 2 503,72 грн.;

- Акт № АК-0000083 від 28.02.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у лютому 2011 року на суму 2 091,89 грн.;

- Акт № АК-00000211 від 31.03.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у березні 2011 року на суму 4 922,12 грн.;

- Акт № АК-00000255 від 30.04.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у квітні 2011 року на суму 7 478,96 грн.;

- Акт № АК-00000330 від 31.05.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у травні 2011 року на суму 7 219,78 грн.;

- Акт № АК-00000403 від 30.06.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у червні 2011 року на суму 7 298,74 грн.;

- Акт № АК-00000487 від 31.07.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у липні 2011 року на суму 7 214,26 грн.;

- Акт № АК-00000524 від 31.08.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у серпні 2011 року на суму 7 285,63 грн.;

- Акт № АК-00000618 від 30.09.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у вересні 2011 року на суму 5 741,03 грн.;

- Акт № АК-00000691 від 31.10.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у жовтні 2011 року на суму 7 168,87 грн.;

- Акт № АК-00000762 від 30.11.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у листопаді 2011 року на суму 6 762,46 грн.;

- Акт № АК-00000860 від 31.12.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у грудні 2011 року на суму 6 535,87 грн.;

- Акт № АК-00000018 від 31.01.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у січні 2012 року на суму 6 647,86 грн.;

- Акт № АК-0000076 від 29.02.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у лютому 2012 року на суму 6 819,72 грн.;

- Акт № АК-00000143 від 31.03.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у березні 2012 року на суму 6 727,48 грн.;

- Акт № АК-00000210 від 30.04.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у квітні 2012 року на суму 6 708,36 грн.;

- Акт № АК-00000287 від 31.05.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у травні 2012 року на суму 6 309,30 грн.;

- Акт № АК-00000357 від 30.06.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у червні 2012 року на суму 6 328,07 грн.

Також, в матеріалах справи містяться акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), які підписані представниками позивача та відповідача і посвідчені печатками обох сторін, згідно яких посвідчено надання послуг з оренди обладнання у відповідні місяці з зазначенням, що вказані послуги надаються саме по договору № sd0904/2, а саме:

- Акт № АК-00000437 від 31.07.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у липні 2012 року на суму 6 212,29 грн.;

- Акт № АК-00000518 від 31.08.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у серпні 2012 року на суму 6 363,47 грн.;

- Акт № АК-00000591 від 30.09.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у вересні 2012 року на суму 6 530,87 грн.;

- Акт № АК-00000666 від 31.10.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у жовтні 2012 року на суму 6 575,52 грн.;

- Акт № АК-00000745 від 30.11.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у листопаді 2012 року на суму 6 591,76 грн.;

- Акт № АК-00000823 від 31.12.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у грудні 2012 року на суму 6 687,64 грн.;

- Акт № АК-0000016 від 31.01.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у січні 2013 року на суму 6 689,24 грн.;

- Акт № АК-0000113 від 28.02.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у лютому 2013 року на суму 6 644,00 грн.;

- Акт № АК-00000209 від 31.03.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у березні 2013 року на суму 5 413,23 грн.;

- Акт № АК-00000303 від 30.04.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у квітні 2013 року на суму 6 652,12 грн.;

- Акт № АК-00000394 від 31.05.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у травні 2013 року на суму 6 566,38 грн.;

- Акт № АК-00000498 від 30.06.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у червні 2013 року на суму 10 410,84 грн.;

- Акт № АК-00000596 від 31.07.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у липні 2013 року на суму 10 579,68 грн.;

- Акт № АК-00000701 від 31.08.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у серпні 2013 року на суму 10 565,34 грн.;

- Акт № АК-00000810 від 30.09.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у вересні 2013 року на суму 10 781,17 грн.;

- Акт № АК-00000933 від 31.10.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у жовтні 2013 року на суму 10 954,79 грн.;

- Акт № АК-00001034 від 30.11.2013 щодо надання послуг з оренди обладнання у листопаді 2013 року на суму 10 824,98 грн.;

- Акт № АК-0000106 від 28.02.2014 щодо надання послуг з оренди обладнання у лютому 2014 року на суму 13 588,20 грн.;

- Акт № АК-00000174 від 31.03.2014 щодо надання послуг з оренди обладнання у березні 2014 року на суму 15 018,17 грн.;

- Акт № АК-00000253 від 30.04.2014 щодо надання послуг з оренди обладнання у квітні 2014 року на суму 15 707,08 грн..

Загалом сума вказаних актів, які навні в матеріалах справи, складає 179 356,77 грн.

Крім того, Акти № АК-0001134 від 31.12.2013 на суму 11 001,78 грн., № АК-0000027 від 31.01.2014 на суму 10 810,64 грн. та № АК-0000354 від 31.05.2014 на суму 15 970,42 грн. підписані лише в односторонньому пордку директором ТОВ «Автокапітал» та посвідчені печаткою односторонньо вказаного товариства. Загалом сума непідписаних актів, які наявні в матеріалах справи, склалає 37 782,84 грн.

Матеріалами справи встановлено, що за взаємною згодою сторін, з 01.07.2014 було розірвано Договір №SD0904/2 від 01.12.2004, та обладнання було повернуто відповідачу згідно з актом прийому-передачі від 30.06.2014.

Відповідач у поданих розарахунках зазначає, що загальна сума наданих послуг по актам за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 складає 227 856,91 грн., а загальна сума оплат також складає 227 856,91 грн. згідно відомостей банківськоі довідки від 24.10.2016 № 70-1-1/4402. Починаючи з жовтня 2013 року ТОВ «Лаа Транс» припинило сплачувати оплату коштів згідно актів здачі - прийняття - робіт, і оплата відповідних актів не здійснена по травень 2014 року.

Згідно акту звірки розрахунків станом на 30.11.2013, сальдо на користь ТОВ «Автокапітал» узгоджено сторонами в розмірі 48 705,96 грн.

Позивачем у позові наголошувалось, що пісдя розгляду судами справи № 910/11762/16 позивач дізнався про безпідставне збільшення відповідачем розміру лізингових платежів.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 у справі № 910/11762/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016, у задоволенні позову ПАТ «Автокапітал» до ТОВ «ЛАА Транс» про стягнення заборгованості за договором в сумі 212 840,78 грн. за період жовтень 2013 - червень 2014 року відмовлено з тих підстав, що:

- встановлено відсутність належним чином оформлених сторонами додаткових угод (додатків) до договору стосовно зміни розміру щомісячного лізингового платежу, що є обов'язковим відповідного до норм чинного законодавства та умов п. 6.4. Договору №SD0904/2 оперативного лізингу (оренди) діагностичного обладнання від 01.12.2004;

- акти № АК-0000596 від 31.08.2013, № АК-0000810 від 30.09.2013 та № АК-0000933 від 31.10.2013, які підписані відповідачем, не можуть вважатись як згода відповідача на збільшення розміру лізингових платежів, так як в зазначених актах відсутнє посилання на збільшену суму лізингових платежів 996 євро 40 євроцентів, а також відсутнє в актах розшифрування порядку нарахування лізингового платежу, зокрема, не визначено по якому курсу та за які послуги розрахована ціна, відсутня вартість в євро та курс, за яким розраховувалась вартість у гривні;

- в рахунках № АВ-0007962 від 30.06.2013, № АВ-0007963 від 31.07.2013, № АВ-0007964 від 31.08.2016, № АВ-0007965 від 30.09.2013 та № АВ-0007966 від 361.10.2016, які були оплачені відповідачем, відсутнє посилання на спірний договір і також немає детального розрахунку ціни та порядку нарахування ціни.

Таким чином, у справі № 910/11762/16 спірним періодом, який розглядався судом був визначений період з жовтня 2013 по червень 2014 року і відповідачу судовими рішеннями у справі № 910/11762/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення збільшеного розміру лізингових платежів понад узгоджений сторонами розмір у договорі.

В свою чергу, відповідач посилався на також на результати вирішення Вищим господарським судом України справи № 910/3121/17 за позовом ТОВ «Автокапітал» до ТОВ «Лаа Транс» про стягненян 97 876,06 грн. боргу за оплату користування діагностичним обладнанням за період з листопада 2013 року по травень 2014 року включно.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції враховано, що у справі № 910/3121/17 Верховним Судом винесено постанову, якою:

- скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018, якою скасовано рішення суду першої інстанції від 05.04.2017 у даній справі, прийнято нове про часткове задоволення позову та припинено провадження у справі №910/3121/17 з посиланням на вимоги пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України, як скасовано і рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/3121/17 про задоволення позову;

- прийнято у справі №910/3121/17 нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАА ТРАНС" про стягнення 97 876, 06 грн. заборгованості та 1 600 грн. за актами приймання-передачі послуг за період жовтень 2013 року - травень 2014 - відмовлено.

Судовий акт Верховного Суду мотивований безпідставністю зміни в односторонньому порядку плати за користування переданим в лізинг майном за період жовтень 2013 року - травень 2014 року, у зв'язку з чим і відмовлено у стягненні спірних коштів у справі № 910/3121/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірним періодом у справі № 910/3121/17 був період жовтень 2013 року - травень 2014 року, і надані за вказаний період акти надання послуг з оренди обладнання у відповідні місяці містять відомості про те, що вказані послуги надаються саме по договору № sd0904/2, і також відповідні відомості містяться і у рахунках, долучених позивачем до матеріалів даної справи № 910/15570/17, а саме: АК-0001034 від 30.11.2013 на суму 10 824,98 грн., АК-0001134 від 31.12.2013 на суму 11 001,78 грн., АК-0000027 від 31.01.2014 на суму 10 810,64 грн., АК-0000106 від 28.02.2014 на суму 13 588,20 грн., АК-0000174 від 31.03.2014 на суму 15 018,17 грн., АК-0000253 від 30.04.2014 на суму 15 707,08 грн., АК-0000354 від 31.05.2014 на суму 15 970,42 грн., і які , відповідно містили збільшений розмір лізингових платежів, і у задоволенні стягнення яких понад узгоджений сторонами у договорі розмір було відмовлено у справі № 910/3121/17.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищенаведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно двосторонньо підписаних сторонами актів, які не містять будь-яких посилань на укладений між сторонами договір № SD0904/2, а саме: № АК-0000018 від 31.01.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у січні 2011 року на суму 2 503,72 грн., № АК-0000083 від 28.02.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у лютому 2011 року на суму 2 091,89 грн., Акт № АК-00000211 від 31.03.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у березні 2011 року на суму 4 922,12 грн., № АК-00000255 від 30.04.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у квітні 2011 року на суму 7 478,96 грн., № АК-00000330 від 31.05.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у травні 2011 року на суму 7 219,78 грн., № АК-00000403 від 30.06.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у червні 2011 року на суму 7 298,74 грн., № АК-00000487 від 31.07.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у липні 2011 року на суму 7 214,26 грн., № АК-00000524 від 31.08.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у серпні 2011 року на суму 7 285,63 грн., № АК-00000618 від 30.09.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у вересні 2011 року на суму 5 741,03 грн., № АК-00000691 від 31.10.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у жовтні 2011 року на суму 7 168,87 грн., № АК-00000762 від 30.11.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у листопаді 2011 року на суму 6 762,46 грн., № АК-00000860 від 31.12.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у грудні 2011 року на суму 6 535,87 грн., № АК-00000018 від 31.01.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у січні 2012 року на суму 6 647,86 грн., № АК-0000076 від 29.02.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у лютому 2012 року на суму 6 819,72 грн., № АК-00000143 від 31.03.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у березні 2012 року на суму 6 727,48 грн., № АК-00000210 від 30.04.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у квітні 2012 року на суму 6 708,36 грн., № АК-00000287 від 31.05.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у травні 2012 року на суму 6 309,30 грн., № АК-00000357 від 30.06.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у червні 2012 року на суму 6 328,07 грн., між сторонами було досягнуто згоди щодо користування визначеним видом обладнання у певні місяці за відповідною узгодженою сторонами ціною, що відповідає і приписам статті 181 Господарського кодексу України. Вказані акти не містять будь-яких посилань/відомостей про те, що їх складено саме до договору № SD0904/2. Загальна сума наданих послуг за вказаними актами, які наявні в матеріалах справи, та які не містять будь-яких посилань на укладений між сторонами договір, складає 111 764,12 грн.

При цьому, наявні у справі докази, зокрема банківської інформації банку (довідка від 24.10.2016 № 70-1-1/4402) підтверджують, що здійснення відповідних оплат за відповідний період здійснювалось позивачем з призначенням платежу кредиторська заборгованість за оренду обладнання згідно акту, а також без посилання на рахунки - фактури або договір № SD0904/2, і загальна сума здійснених оплат складає загалом 238 289,19 грн.

Крім того, як зазначалось вище, у справі № 910/11762/16 спірним періодом, який розглядався судом був визначений період з жовтня 2013 по червень 2014 року і відповідачу судовими рішеннями у справі № 910/11762/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення збільшеного розміру лізингових платежів понад узгоджений сторонами розмір у договорі, а у справі № 910/3121/17 був період жовтень 2013 року - травень 2014 року, і надані за вказаний період акти надання послуг з оренди обладнання у відповідні місяці містять відомості про те, що вказані послуги надаються саме по договору № sd0904/2, і також відповідні відомості містяться і у рахунках, долучених позивачем до матеріалів даної справи № 910/15570/17, а саме: АК-0001034 від 30.11.2013 на суму 10 824,98 грн., АК-0001134 від 31.12.2013 на суму 11 001,78 грн., АК-0000027 від 31.01.2014 на суму 10 810,64 грн., АК-0000106 від 28.02.2014 на суму 13 588,20 грн., АК-0000174 від 31.03.2014 на суму 15 018,17 грн., АК-0000253 від 30.04.2014 на суму 15 707,08 грн., АК-0000354 від 31.05.2014 на суму 15 970,42 грн., і які, відповідно, містили збільшений розмір лізингових платежів, і у задоволенні стягнення яких понад узгоджений сторонами у договорі розмір було відмовлено. Таким чином, вказані суми у даних справах не підлягають врахуванню при здійсненні позивачем відповідних оплат, оскільки згідно наявних у справі доказів, оплати здійснювались позивачем без відповідних посилань на те, що вони перераховуються саме по реквізитам укладеного договору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки згідно з відомостями наданої відповідачем банківської інформації банку (довідка від 24.10.2016 № 70-1-1/4402) за період з 01.01.2011 по 01.07.2016 від позивача надходили платежі з призначенням платежу кредиторська заборгованість за оренду обладнання, і в яких не міститься відомостей про їх сплату саме по договору, а враховуючи наявність підписаних двосторонньо актів, які не містять будь-яких посилань на укладений між сторонами договір № SD0904/2, і за якими сторонами було досягнуто згоди щодо користування визначеним видом обладнання у певні місяці за відповідною узгодженою сторонами ціною (№ АК-0000018 від 31.01.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у січні 2011 року на суму 2 503,72 грн., № АК-0000083 від 28.02.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у лютому 2011 року на суму 2 091,89 грн., Акт № АК-00000211 від 31.03.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у березні 2011 року на суму 4 922,12 грн., № АК-00000255 від 30.04.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у квітні 2011 року на суму 7 478,96 грн., № АК-00000330 від 31.05.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у травні 2011 року на суму 7 219,78 грн., № АК-00000403 від 30.06.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у червні 2011 року на суму 7 298,74 грн., № АК-00000487 від 31.07.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у липні 2011 року на суму 7 214,26 грн., № АК-00000524 від 31.08.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у серпні 2011 року на суму 7 285,63 грн., № АК-00000618 від 30.09.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у вересні 2011 року на суму 5 741,03 грн., № АК-00000691 від 31.10.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у жовтні 2011 року на суму 7 168,87 грн., № АК-00000762 від 30.11.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у листопаді 2011 року на суму 6 762,46 грн., № АК-00000860 від 31.12.2011 щодо надання послуг з оренди обладнання у грудні 2011 року на суму 6 535,87 грн., № АК-00000018 від 31.01.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у січні 2012 року на суму 6 647,86 грн., № АК-0000076 від 29.02.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у лютому 2012 року на суму 6 819,72 грн., № АК-00000143 від 31.03.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у березні 2012 року на суму 6 727,48 грн., № АК-00000210 від 30.04.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у квітні 2012 року на суму 6 708,36 грн., № АК-00000287 від 31.05.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у травні 2012 року на суму 6 309,30 грн., № АК-00000357 від 30.06.2012 щодо надання послуг з оренди обладнання у червні 2012 року на суму 6 328,07 грн.), а тому у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов'язання по поверненню заявленого до стягнення розміру переплати саме по договору в сумі 122 848,85 грн., оскільки сплата коштів за даними актами здійснена на підставі узгоджених сторонами окремих щомісячних правочинів щодо користування обладнанням.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача переплати саме по договору в сумі 122 848,85 грн. - не були доведені позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76,77,78 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають.

Стосовно доводів відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 Цивільного кодексу України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В свою чергу, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просив у позові, відповідачем не порушено і судом апеляційної інстанції за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку відмовлено у позові саме з підстав відсутності порушеного права на спірну суму коштів, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо необхідності застосування строку позовної давності судом апеляційної інстанції відхиляються.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції визнав встановлені обставини справи, які не доведені належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76; 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір покладається на позивача, а за подачу апеляційної скарги судоий збір підлягає стягненню з позивача на коритсь скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 (повний текст якого складено 18.10.2017) у справі №910/15570/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 (повний текст якого складено 18.10.2017) у справі №910/15570/17 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаа Транс" до Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" про стягнення 122 848,85 грн. - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаа Транс".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаа Транс" (код 31718995, м.Київ, вул. Симиренка, буд. 36) на користь Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" (код 31750520; 01004 м.Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 98 коп.

6. Матеріали справи № 910/15570/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 29.05.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв