Рішення № 74377352, 22.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018р. Справа №914/143/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Медсервіс», Львівська область, Перемишлянський район, с.Затемне,

до Відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Львівська область, м.Львів,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Галич-Мед» , м.Львів

про: визнання частково недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №52 р/к у справі №2-01-14/2017

Представники:

Позивача: не з’явився;

Відповідача: ОСОБА_1 – представник (довіреність від 11.07.2017р. №13/08-1262); ОСОБА_2 – представник (довіреність від 17.07.2017р. №13/09-1300);

Третьої особи: не з’явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Медсервіс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №52 р/к у справі №2-01-14/2017.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 25.01.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання на 27.02.2018р.

12.02.2018р. Відповідачем подано Відзив на позовну заяву (вх. №5062/18), у якому просять суд відмовити Позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

16.02.2018р. Відповідачем подано Клопотання (вх. №5706/18), у якому просить суд долучити до матеріалів справи докази надіслання на адресу Позивача відзиву на позовну заяву.

26.02.2018р. Позивачем подано Клопотання (вх. №6785/18), у якому просить суд відкласти підготовче засідання з підстав неможливості забезпечити явку повноважного представника в судове засідання у зв’язку з відрядженням.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2018р. судом оглянуто та долучено до матеріалів справи вказаний Відзив, та клопотання; суд постановив відкласти підготовче засідання до 13.03.2018р.

В судовому засіданні 13.03.2018р. Відповідачем подано ОСОБА_3 про залучення Третьої особи від 13.03.2018р. №63-02/128 (вх.№720/18), на стороні Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Управління Служби безпеки України у Львівській області. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2018р. суд постановив відмовити у задоволенні Заяви про залучення Третьої особи, на стороні Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Управління Служби безпеки України у Львівській області.

Проте, ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 13.03.2018р. суд постановив залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача, ТзОВ «Галич-Мед».

В судовому засіданні Позивачем подано Клопотання від 13.03.2018р.(вх № 9045/18) в якому надав пояснення по суті спору, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та на виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області у даній справі від 25.01.2018р. долучив до матеріалів справи відповідні документи; ОСОБА_3 про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2018р. (вх №721/18) (вирішення питання прийняття якої відкладено в межах підготовчого провадження з метою надання можливості пояснити суть поданої заяви), а також в процесі/ході судового засідання згідно з постановленням ухвали Господарського суду Львівської області від 13.03.2018р. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, а саме залучення ТзОВ «Галич-Мед» подав Клопотання про продовження строку підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів з метою належної підготовки справи до розгляду.Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 13.03.2018р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; підготовче засідання відкласти на 03.04.2018р.

02.04.2018р. Позивачем подано: ОСОБА_3 про розгляд справи за відсутності представника б/д, б/н (вх. №11628/18); Клопотання про долучення доказів направлення копії позовної заяви третій особі б/д, б/н (вх. №11629/18) та Клопотання про долучення доказу від 30.03.2018р. б/н (вх. №11630/18). Подані документи долучено до матеріалів справи.

Відповідачем в судовому засіданні 03.04.2018р. подано Клопотання про відкладення розгляду підготовчого засідання (вх.№ 11874/18).

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача подано Пояснення по суті позовної заяви від 03.04.2018р. б/н (вх. №11816/18), яке долучено до матеріалів справи. Підготовче засідання відкладено на 25.04.2018р. з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду у даній справі від 03.04.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2018р. суд постановив прийняти ОСОБА_3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Медсервіс» від 13.03.2018р. за вх.№721/18 як заяву про зміну предмета позову; подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Медсервіс» від 13.03.2018р. за вх.№721/18 про зміну предмета позову.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2018р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 22.05.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Процесуальні права та обов’язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представники Відповідача в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили.

ОСОБА_3 про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, явка визнавалась обов’язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив. Проте, 02.04.2018р. Позивачем подано ОСОБА_3 про розгляд справи за відсутності представника б/д, б/н (вх. №11628/18)

Представники Відповідача в судове засідання з'явились, 18.05.2018р. подали Клопотання від 17.05.2018р. вих. №63-02/751 (вх. №17811/18), у якому просять суд долучити матеріали до справи; зазначене клопотання долучено до матеріалів справи, додані матеріали долучено до матеріалів справи, з врахуванням клопотання Відповідача, характеру матеріалів (матеріали судової практики), виключно в інформативному плані, додані матеріали не прийняті судом як докази. Проти позову заперечили, в судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у Відзиві на позовну заяву та Запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву. Вказане Клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, явка визнавалась обов’язковою, про причини неявки суду не повідомила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області належним чином не виконала, про причини невиконання суду не повідомила.

Проте, 03.04.2018р. б/н (вх. №11816/18) Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача подано Пояснення по суті позовної заяви, в якому Третя особа підтримала позицію Позивача та просила позов задоволити.

Позиція Позивача:

Позивач, з урахуванням Заяви від 13.03.2018р. за вх.№721/18 про зміну предмета спору, просить суд визнати недійсним рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 листопада 2017 року №52 р/к у справі №2-01-14/2017 в частині визнання дій ТОВ «Торговий дім «Медсервіс» щодо узгодження поведінки під час участі у конкурсних торгах на закупівлю «ДК 016-2010/20.59.1 Фотопластинки й фотоплівки, плівка для миттєвого друку; фотохімікати та фотографічні незмішані речовини (Розхідні матеріали для рентгенологічних досліджень) – 21 найменування» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення анти конкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів і в частині накладення штрафу на ТОВ «Торговий дім «Медсервіс» у розмірі 68000,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що висновок Відповідача, зазначений в оскаржуваному Рішенні, є необґрунтованим та не доведеним.

Позиція Відповідача:

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позову у повному обсязі, з підстав того, що Позивачем та Третьою особою вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №52 р/к у справі №2-01-14/2017 є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги подану 02.04.2018р. Позивачем ОСОБА_3 про розгляд справи за відсутності представника б/д, б/н (вх. №11628/18), враховуючи необхідність дотримання встановлених ч.2 ст.195 ГПК України строків, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 23.11.2017р. прийнято Рішення №52 р/к у справі №2-01-14/2017 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі – Рішення), яким (пункт 51 рішення) постановлено визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Мед» (Третя особа) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Медсервіс» (Відповідач) щодо узгодження своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю «ДК016-2010/20.59.1 Фотопластинки й фотоплівки, плівка для миттєвого друку; фотохімікати та фотографічні незмішані речовини (Розхідні матеріали для рентгенологічних досліджень) – 21 найменування» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 ч.2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів.

На підставі статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 51 рішення на Третю особу та Відповідача накладено штрафи в розмірі 68000,00 грн.

Повідомленням від 29.11.2017р. вих. №13/05-2278 Відповідачем надіслано Позивачу копію рішення та зазначено про необхідність сплати у двомісячний строк штрафу.

Позивач вважає рішення незаконним та просить суд визнати його недійсним, оскільки, на думку Позивача, у рішенні безпідставно стверджується про наявність обставин, які свідчать про узгодження поведінки Відповідача та Третьої особи під час участі у конкурсних торгах, внаслідок чого конкурентне середовище було відсутнім (п.19 рішення), що нібито підтверджується документами, які подані у складі пропозицій конкурсних торгів під час участі у зазначеній закупівлі, та які, на думку Відповідача, мають нехарактерну схожість у зовнішньому оформленні, структурі, текстовому змісті.

Вказані висновки Відповідача, викладені у рішенні Позивач спростовує тим, що Відповідач при прийнятті рішення не досліджував жодних оригіналів документів, на які посилався у рішенні, рішення не містить відомостей про те, що оригінали вказаних документів витребовувались Відповідачем та досліджувались ним безпосередньо.

З приводу зазначених у пунктах 21 та 22 рішення відомостей про довідки про відсутність судимостей уповноважених осіб учасників торгів Позивач зазначає що такі копії наведені нерозбірливо і встановити їх реквізити неможливо. Окрім того, Позивач звертає увагу суду на те, що в рішенні відсутня згадка про те, що такі документи витребовувались Відповідачем, були ним отримані та досліджувались безпосередньо при постановленні рішення. аналогічні заперечення проти рішення наведено Позивачем і стосовно пункту 23 рішення, яким вказано що запити для посадових осіб учасників торгів сформовані з однаковим відступом, вирівнюваннями та контактними номерами телефонів.

В спростування викладених у пункті 24 рішення доводів про те, що листом від 30.10.2015р. №39355/0/1-15/08-21 ГТУЮ у Львівській області підтвердило, що інформаційні довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційне правопорушення для учасників торгів отримувала одна і таж особа ОСОБА_4 (посвідчення СМ936055) Позивач зазначає, що така особа ніколи не працювала в Позивача, посвідчення №СМ936055 не видавалось, а Позивач не уповноважував таку особу на отримання довідок в ГТУЮ у Львівській області. Окрім того Позивач зазначає, що копія такого посвідчення відсутня як в матеріалах справи так і в ГТУЮ у Львівській області. Також, Позивач зазначає, що він не може нести відповідальності за послідовність чи паралельність дій державних органів (ГТУЮ у Львівській області) щодо видачі Відповідачу і іншим особам довідок в один і той же день і у якійсь певній послідовності.

З приводу зазначених у пункті 30 рішення даних про наявне у Позивача та Третьої особи обладнання та матеріально-технічну базу та зробленого Відповідачем у пункті 31 рішення на цій підставі висновку про незацікавленість однієї особи в перемозі у конкурсі Позивач зазначає, що таке твердження є суб’єктивним, таким що не відповідає дійсності, оскільки Позивач, подаючи вказану довідку зазначав про наявне у нього обладнання та матеріально-технічну базу, а не про інтереси та зацікавленість на участь у конкурсі та перемогу в ньому.

Щодо посилань Відповідача у пункті 32 рішення на те, що документи учасниками торгів сформовані в схожому порядку Позивач зазначає, що формував свою конкурсну пропозицію та розміщував в ній документи відповідно до переліку документів, визначеного документацією замовника торгів та відповідно до логічної послідовності, яка з такого переліку випливала. При цьому обидва учасники торгів виконували вимоги тієї ж конкурсної документації, а Відповідач зазначає не про однаковий, а про схожий порядок. На думку Позивача ця схожість є наслідком виконання вимог однієї документації торгів, а не результатом узгодженості дій.

Викладені у пункті 40 рішення доводи Відповідача про те, що в складі документації Позивача та Третьої особи копій листів від одних і тих же постачальників товарів, за послідовними номерами та з однаковим переліком товарів Позивач спростовує тим, що не може надавати пояснення чи нести відповідальність за дії третіх осіб щодо порядку та послідовності виготовлення та видачі ними своїх документів, окрім того, в матеріалах справи були листи інших постачальників, проте Відповідачем вибірково надано оцінку лише листам ТОВ «Волес».

Водночас Позивач зазначає, що здійснював закупівлі в постачальника, який пропонував найнижчі ціни не лише на території Львівської області, а й усього західного регіону України, а відтак логічним було те, що Третя особа здійснювала закупівлю в того ж постачальника, оскільки ціна та умови поставки були найкращі. В той же час, різниця в ціні пропозиції пояснюється тим, що у Позивача наявний власний автотранспорт і до ціни товару включено також транспортні видатки, які Позивач планував понести у зв’язку із доставкою товару. В той же час Третя особа такого транспорту не мала, очікуваних транспортних видатків до ціни не включала, що, в свою чергу, зумовило незначну відмінність в цінах пропозицій Позивача та Третьої особи.

З підстав наведеного Позивач, з урахуванням Заяви від 13.03.2018р. за вх.№721/18 про зміну предмета спору, просить суд визнати недійсним рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 листопада 2017 року №52 р/к у справі №2-01-14/2017 в частині визнання дій ТОВ «Торговий дім «Медсервіс» щодо узгодження поведінки під час участі у конкурсних торгах на закупівлю «ДК 016-2010/20.59.1 Фотопластинки й фотоплівки, плівка для миттєвого друку; фотохімікати та фотографічні незмішані речовини (Розхідні матеріали для рентгенологічних досліджень) – 21 найменування» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення анти конкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів і в частині накладення штрафу на ТОВ «Торговий дім «Медсервіс» у розмірі 68000,00 грн.

12.02.2018р. Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву вих. №13/09-177 (вх. №5062/18), у якому проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що до Відповідача звернулося Управління Служби безпеки України у Львівській області листом від 31.01.2017 №62/8/1-136 щодо проведення перевірки ТОВ «Галич-мед» та ТОВ «Торговий дім «Медсервіс» на предмет дотримання законодавства у сфері державних закупівель.

З метою розгляду звернення Служби безпеки України у Львівській області, Відповідачем надіслало вимогу про подання інформації Пустомитівській центральній районній лікарні стосовно надання документації конкурсних торгів замовником яких була Пустомитівська центральна районна лікарня по процедурі закупівлю «ДК 016-2010/20.59.1 Фотопластинки й фотоплівки, плівка для миттєвого друку; фотохімікати та фотографічні незмішані речовини (розхідні матеріали для рентгенологічних досліджень) – 21 найменування». Пустомитівська центральна районна лікарня представила оригінали документів конкурсних торгів та надала їх копії належним чином завірені, тому, твердження з боку Позивача про те, що Відповідач не досліджував жодних оригіналів документів, на які посилається в оспорюваному рішенні є не достовірним та не може бути взятим до уваги.

Відповідач у відзиві зазначає, що за результатами аналізу документації конкурсних торгів, спеціалістами ЛОТВ АМК України було виявлено обставини, які свідчать про узгодження поведінки учасників торгів, під час участі в конкурсних торгах на закупівлю «ДК 016-2010/20.59.1 Фотопластинки й фотоплівки, плівка для миттєвого друку; фотохімікати та фотографічні незмішані речовини (розхідні матеріали для рентгенологічних досліджень) – 21 найменування», внаслідок чого конкурентне середовище між учасниками торгів було відсутнім, що призвело до спотворення результатів торгів.

03.04.2018р. Третьою особою подано Пояснення по суті позовної заяви (вх. №11816/18), у яких заявлені Позивачем позовні вимоги підтримує, вважає рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 листопада 2017 року №52 р/к у справі №2-01-14/2017 незаконним і необґрунтованим, просить суд визнати його недійсним.

Пустомитівська центральна районна лікарня у 2015 році провела відкриті торги на закупівлю «ДК 016-2010/20.59.1 Фотопластинки й фотоплівки, плівка для миттєвого друку; фотохімікати та фотографічні незмішані речовини (розхідні матеріали для рентгенологічних досліджень) – 21 найменування». Відповідно до протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів від 02.06.2015 року, найбільш економічно вигідною визнано пропозицію Позивача з ціновою пропозицією 610207,71 грн.

В подальшому, Відповідачем було здійснено перевірку документації конкурсних торгів Замовника, реєстри отриманих пропозицій, пропозиції конкурсних торгів учасників ТОВ «Галич-Мед» та ТОВ «Торговий дім «Медсервіс», протоколи засідань комітету з конкурсних торгів, звіт про результати проведених конкурсних торгів, договори, які були укладені в результаті акцепту пропозицій та інші документи на закупівлю: «ДК 016-2010/20.59.1 Фотопластинки й фотоплівки, плівка для миттєвого друку; фотохімікати та фотографічні незмішані речовини (розхідні матеріали для рентгенологічних досліджень) – 21 найменування».

В результаті здійсненої перевірки, аналізу та оцінки вказаних доводів Відповідач, розглянувши справу №2-01-14/2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняв рішення, яким визнав дії Позивача та Третьої особи щодо узгодження своєї поведінки під час участі у конкурсних торгах, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів. На підставі статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на Позивача та Третю особу накладено штрафи у розмірі 68 000, 00 грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною третьою статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 Господарського кодексу України, державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

Згідно із ст.5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. №32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно статті 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

За змістом пункту 31 частини 1 статті 1 вказаного Закону торги (конкурсні торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів (конкурсних торгів) згідно з процедурами, встановленими цим Законом (крім процедури закупівлі в одного учасника).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема антиконкурентні узгоджені дії.

У відповідності до частини першої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 6 вказаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Частиною 1ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» справи зі спорів, пов'язаних з оскарженням рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду в двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

За приписами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд вважає, що підстави на яких ґрунтуються позовні вимоги не містять визначених ч. 1 ст. 59 Закону обставин для зміни, скасування чи визнання недійсними рішення ЛОТВ АМК України з огляду на таке.

Предметом доказування спотворення результатів торгів антиконкурентними узгодженими діями учасників торгів є неправомірні дії, змова або узгоджене формування учасниками спільно конкурсних пропозицій чи цін на товар, необґрунтованого її підвищення чи заниження, спрямованого на усунення, недопущення чи обмеження конкуренції на торгах, що призвело до викривлення результатів торгів.

Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних, узгоджених не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до статті 3 «Принципи здійснення закупівель» Закону України «Про здійснення державних закупівель» закупівлі здійснюються, зокрема, за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Пропозиції учасників конкурсних торгів повинні відрізнятись, як за зовнішнім оформленням, так і за ціновими параметрами, у разі, якщо учасники торгів готували їх окремо, без обміну інформацією, оскільки запропоновані пропозиції мали б відображати їх індивідуальні, творчі, суб’єктивні підходи до підготовки пропозицій.

Так, оскаржуваним рішенням встановлено узгодженість дій учасників торгів Позивача та Третьої особи з огляду на:

- нехарактерну схожість документів, які подані у складі пропозицій конкурсних торгів під час участі у закупівлі;

- засвідчення в одного і того ж нотаріуса ОСОБА_5 довідок про відсутність судимості та не притягнення до кримінальної відповідальності;

- запити на отримання довідок про відсутність або наявність судимості подані в один і то й же день (30.01.2015р.), видача довідок також була проведене в один день (05.02.2015р.) за послідовними номерами;

- довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, для учасників торгів, отримані однією особою ОСОБА_4 та в запитах про видачу інформаційних довідок вказаний той самий номер телефону;

- копії гарантійних листів, довідки про гарантії належного терміну придатності на товар, листи на згоду на виправлення арифметичних помилок подібні за зовнішнім оформленням;

- документи для участі в торгах сформовані в схожому порядку;

- підготовка документації конкурсних торгів проводилася за участі третіх осіб;

- незацікавленість Третьої особи у перемозі в цих торгах що зокрема свідчить із довідки про наявність необхідного обладнання;

- незначний ціновий діапазон в 1,16% між ціновими пропозиціями Позивача та Третьої особи;

- у конкурсній документації обох учасників містилися листи від одних і тих же постачальників товару від тієї самої дати та з послідовними порядковими номерами;

- інформація щодо ще однієї участі в закупівлях Позивача та Третьої особи.

Вищенаведена узгоджена поведінка Позивача та Третьої особи суперечить пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згідно з якою антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

При цьому суд зазначає, що наявність або відсутність складу порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій не пов'язується виключно з тим, чи займає певний суб'єкт господарювання монопольне (домінуюче) становище на ринку. Відтак вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку. Для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

При цьому суд також зазначає, що вже сама узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу, формальну кількість учасників торгів та їх пропозиції не може бути ототожнена із змагальністю, в даному випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами), а докази такого спотворення Відповідачем наведено в Рішенні АМК, і саме вони підлягали дослідженню і оцінці, та є достатніми для висновків Відповідача, викладених у Рішенні АМК.

Суд такожє бере до уваги позиціє ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що формування учасниками конкурсних пропозицій на товар, що спрямовані на усунення, недопущення конкуренції на торгах, свідчать про наявність попередніх узгоджених дій та спрямованості цих дій на усунення або недопущення конкуренції, спотворення результатів торгів, вказує в сукупності на те, що згадані суб'єкти підприємницької діяльності у процесі підготовки та участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували між собою свої дії, тобто не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою конкуренції.

Внаслідок таких дій Позивача та Третьої особи конкурентне середовище між ними було відсутнє (усунуто), тобто не створено конкурентне середовище у сфері закупівель та не дотримано принципу добросовісної конкуренції серед учасників.

За таких обставин узгодженням пропозицій усунуло конкуренцію та змагальність між учасниками, чим порушено право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновків про те, що Відповідач в оскаржуваному рішенні правомірно встановив у діях Позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, а відтак, позовні вимоги Позивача є безпідставними та необґрунтованими, в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв’язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1762,00 грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як доказ сплати судових витрат Позивачем подано Платіжне доручення від 15.01.2018р. №3839 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1762,00 грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762,00 грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити судові витрати за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.06.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.