Рішення № 74377351, 24.05.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/492/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/492/18 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про розірвання договору оренди, зобов’язання повернути майно та стягнення 666 823,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

19.03.2018р. Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ", в якому просить суд:

- розірвати договір оренди берегозахисної споруди від 08.06.2017 №123, укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ";

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради 666 823,23 грн. заборгованості по сплаті орендної плати;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" повернути Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради шляхом звільнення берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 11 500,00 кв.м., яка розташована між траверсами №4 та №5 першої черги ПЗС, в районі пляжу "Ланжерон" у м. Одесі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Прокуратурою області встановлено, що Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" 08.06.2017р. було укладено договір оренди комунального майна - берегозахисної споруді №123 (погоджений) департаментом комунальної власності Одеської міської ради 14.06.2017 № 860-П), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 11 500,00 (одинадцять тисяч п’ятсот) кв. м., яка розташована між траверсами № 4 та № 5 першої черги ПЗС, в районі пляжу «Ланжерон» у м. Одесі (далі - об’єкт оренди), відповідно до схеми, що є невідємною частиною даного договору (додаток 4 до договору), експертна оцінка якої згідно з абз. 2 п. 1.1 договору становить 6 241 555,87 грн. (шість мільйонів двісті сорок одна тисяча п’ятсот п’ятдесят п’ять) гривень 87 копійок.

Цей договір укладено на підставі розпорядження Одеського міського голови № 498 від 01.06.2017 «Про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» берегозахисної споруди у вигляді штучної піщаної ділянки пляжу загальною площею 11 500,00 кв.м., що розташована між траверсами №4 та №5 першої черги ПОС, в районі пляжу «Ланжерон».

Вказана берегозахисна споруда знаходиться на балансі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради і є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси (довідка позивача про балансову належність майна додається).

Пунктами 7.13., 7.14. договору передбачено, що вступ орендаря у користування об’єктом оренди настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаного об’єкту (додаток 2 до договору), передача орендодавцем берегозахисної споруди в оренду не означає передачу орендарю права власності на цю споруду. Орендодавцем виконано договірне зобовязання по передачі берегозахисної споруди орендарю у користування, про що складено та підписано сторонами відповідний акт від 08.06.2017 та з цього дня орендар отримав у платне строкове користування берегозахисну споруду. Власником об’єкта оренди залишається територіальна громада м. Одеси.

Згідно з пунктами 2.1.-2.5. договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону "Про оренду державного й комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міськради та виконкомом Одеської міської ради і становить за перший після підписання договору місяць оренди 8 721,61 грн. (сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять одна гривня 61 коп.), без рахування ПДВ, та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом в зригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Розрахунок орендної місячної плати додається до договору (додаток 3) та урахуванням індексу інфляції і ПДВ її розмір становить 94 465,93 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, значеному чинним законодавством.

Згідно з п.п. 2.2., 2.4. договору орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

У відповідності до п. 3.5. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до діючого законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Також обов’язок орендаря своєчасно вносити орендну плату закріплений у п. 4.2. договору.

Згідно з п. 4.10. договору орендар зобов’язується щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу. Результати перевірки оформлюються актом, що підписується обома сторонами.

За приписами п. п. 5.1., 5.3. договору за невиконання або неналежне виконання обов’язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства та у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об’єкта оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Зазначений договір набув чинності з моменту його підписання, 08.06.2017, та діє відповідно до п. 1.3. договору з 08.06.2017 до 08.06.2027.

Пунктом 7.6. договору визначено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що орендар не виконує договірні зобов’язання щодо сплати орендної плати майна за період з 06.08.2017р. по 31.12.2017р. відповідачем не виконані, у зв’язку з чим станом на 01.01.2018 за відповідачем перед позивачем виникла заборгованість в сумі 666 823,23 грн. 23 коп.

З врахуванням вищенаведених обставин, Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018р., позовну заяву Одеської міської ради (вх.№528/18) було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2018р., позовну заяву (вх.№528/18) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/492/18 та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

20.03.2018р. до суду від Заступника прокурора Одеської області надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-1650/18), в якій заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ".

З врахуванням того, що заява прокурора про забезпечення позову не містить всіх необхідних відомостей, які потрібні для забезпечення позову, ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Заступника прокурора Одеської області за (вх.№2-1650/18) від 20.03.2018р. про забезпечення позову було повернуто заявнику.

13.04.2018р. Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (вх.№2-1982/18), відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі 666 823,23 грн., що належать "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" та обліковуються на поточному рахунку №26007010414523 в ПАТ "Банк Восток".

Виходячи з того, що існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2018р. було задоволено заяву Заступника прокурора Одеської області та вжито заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми стягнення у розмірі 666 823,23 грн., що належать товариству з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (65111, АДРЕСА_1, код ЄДРЮОФОПГФ 40576844) та обліковуються на поточному рахунку №26007010414523 в ПАТ "Банк Восток", м. Одеса, МФО 307123, на період розгляду справи №916/492/18.

03.05.2018р. на адресу Господарського суду Одеської області від заступника прокурора Одеської області надійшла заява (вх.№2-2223/18) про закриття провадження у справі №916/492/18, відповідно до якої останній просить суд закрити провадження по справі №916/492/18 за позовними вимогами про розірвання договору оренди берегозахисної споруди від 08.06.2017 №123, укладеним між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" повернути Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради шляхом звільнення берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 11 500,00 кв. м., яка розташована між траверсами №4 та №5 першої черги ПЗС, в районі пляжу "Ланжерон" у м. Одесі, про що постановити ухвалу та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2018р. Заяву заступника прокурора Одеської області (вх.№2-2223/18 від 03.05.2018р.) про закриття провадження у справі №916/492/18 було задоволено, провадження у справі №916/492/18 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ", в частині позовних вимог про розірвання договору оренди берегозахисної споруди від 08.06.2017 №123, укладеним між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" повернути Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради шляхом звільнення берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 11 500,00 кв. м., яка розташована між траверсами №4 та №5 першої черги ПЗС, в районі пляжу "Ланжерон" у м. Одесі - закрито.

Представник прокурора в судове засідання, призначене на 24.05.2018р. не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 24.05.2018р. не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 24.05.2018р. не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позов (вх.№9459/18 від 24.04.2018р.) відповідно до якого позовні вимоги про стягнення 666 823,23 грн. визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону, а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст.23 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, відповідно ч.6 ст.762 ЦК України визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Обставини, що є причиною неможливості використовувати орендоване майно наймачем можуть бути пов'язані як з діяльності наймодавця, так із певними об'єктивними обставинами (проведення ремонту майна внаслідок його пошкодження третіми особами, заборона використання внаслідок прийняття органами влади відповідного рішення тощо).

Визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного прокурором в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору оренди берегозахисної споруди №123 від 08.06.2017р., договірні зобов’язання щодо оплати орендних платежів в період з 06.08.2017р. по 31.12.2017р. не виконані в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 666 823,23 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 666 683,23 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем позовні вимоги про стягнення 666 823,23 грн. у встановленому законом порядку визнано в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" підлягає сума заборгованості в розмірі 666 823,23 грн.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 10 002,35 грн.

Керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 202, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (АДРЕСА_2, м. Одеса, 65111, код ЄДРЮОФОПГФ 40576844) на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, буд. №18, м. Одеса, 65007, код ЄДРЮОФОПГФ 24760454) 666 823 (шістсот шістдесят шість тисяч вісімсот двадцять три) грн. 23 коп. заборгованості з орендної плати за договором оренди берегозахисної споруди №123 від 08.06.2017р.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (АДРЕСА_2, м. Одеса, 65111, код ЄДРЮОФОПГФ 40576844) на користь прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, буд. №3, м. Одеса, 65026, код ЄДРЮОФОПГФ 03528552) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 10 002 (десять тисяч дві) грн. 35 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 01 червня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський