Ухвала суду № 74377182, 21.05.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3132/17

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», м.Київ

до Закритого акціонерного товариства «Київгума», м.Сімферополь Автономної Республіки Крим

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма «Welcome», м.Київ

2) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технічне промислове постачання», м.Чернігів

за участю ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Київгума» ОСОБА_2, м.Вишгород Київської області

про визнання недійним результатів аукціону

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 25.09.2017);

від відповідача: ОСОБА_4 (ордер серії КС№350957 від 18.05.2018);

від третіх осіб: не з’явились;

ліквідатор: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим (далі – Господарський суд АРК) перебувала справа №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Київгума» (далі – ЗАТ «Київгума», боржник) відповідно до ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство, у редакції чинній до 19.01.2013).

Ухвалою Господарського суду АРК від 15.10.2009 відносно боржника введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначений арбітражний керуючий ОСОБА_5.

06.11.2009 в газеті «Голос України» № 210 (4710) опубліковано оголошення про введення відносно боржника процедури розпорядження майном.

Ухвалою Господарського суду АРК від 08.07.2010 затверджено реєстр вимог кредиторів.

13.10.2011 Господарським судом АРК відносно ЗАТ «Київгума» введено процедуру санації строком на 12 місяців; керуючим санацією призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5В, про що винесено відповідну ухвалу від 13.10.2011.

У подальшому, 21.02.2012 ухвалою Господарського суду АРК затверджено план санації боржника, представлений керуючим санацією арбітражним керуючим ОСОБА_5.Строк санації ЗАТ «Київгума» неодноразово продовжувався.

Ухвалою Господарського суду АРК від 08.07.2013 клопотання керуючого санацією - арбітражного керуючого ОСОБА_5 про продовження строку процедури санації боржника та повноважень керуючого санацією задоволено. Строк процедури санації боржника та повноважень керуючого санацією продовжено на 6 місяців - до 13.10.2013.

Постановою Господарського суду АРК від 08.11.2013 у справі №5002-19/5719.2-2010, яка залишена в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2013, припинено процедуру санації ЗАТ «Київгума», визнано останнього банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру стосовно відповідача строком на 12 місяців (до 08.11.2014), призначено ліквідатором ЗАТ «Київгума» ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій. Датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014.

Згідно із ч. 1 ст. 12 вищевказаного Закону, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області.

Таким чином, оскільки провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Київгума» було порушено Господарським судом АРК, то заяви подані в межах провадження відповідної справи розглядаються Господарським судом Київської області (далі – суд).

21.07.2016 до суду звернувся арбітражний керуючий ОСОБА_2 із заявою про відновлення втраченої справи №5002-19/5719.2-2010, у задоволення якої судом було відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу від 14.08.2016.

У подальшому, 23.10.2017 до суду звернулось ТОВ «Укрінформсервіс» (далі – позивач, заявник, ТОВ «Укрінформсервіс») із позовною заявою (далі – заява) до ЗАТ «Київгума» про визнання недійсними підстави для проведення та результати аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної Товарної Біржі з продажу майна ЗАТ «Київгума», а саме лотів №№1-10, що були виставлені на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим – ліквідатором ЗАТ «Київгума» ОСОБА_2, а укладені за результатами аукціону між ЗАТ «Київгума», в особі арбітражного керуючого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма «Welcome» (далі – ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome»), як комісіонером ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технічне промислове постачання» (далі – ТОВ «Технічне промислове постачання») договори купівлі-продажу №№1-10 від 22.10.2014 – фіктивними (недійсними). Крім того, заявник просить покласти на ЗАТ «Київгума» судові витрати.

Заяву обґрунтовує ст.ст.202-204, 210, 215-2016, 234-236, 658 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст. 55 Закону про банкрутство (у редакції чинній з 19.01.2013) та вказує на те, що ліквідатор ЗАТ «Київгума» ОСОБА_2 протиправно продав від імені боржника майно третіх осіб, яке не належало ЗАТ «Київгума» та не перебувало на його балансі. Зазначає, що ОСОБА_2 укладені договори купівлі-продажу №№1-10 від 22.10.2014 за результатами проведеного Правобережною товарною біржею аукціону є фіктивними та удаваними, оскільки сторони не мали наміру придбати будівельні матеріали, а намагались приховати свій дійсний намір привласнити належні заявнику на іншим інвесторам корпуси №№7, 13, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43 у складі комплексу. Вказує, що зазначені корпуси були передані до ТОВ «Укрінформсервіс» та інвесторам, із якими заявником було укладено інвестиційні договори, а відтак останні не могли бути включені до ліквідаційної маси. Стверджує, що незважаючи на зазначену обставину, ліквідатором ОСОБА_2 протиправно було проведено аукціон з продажу майна боржника, а саме, вживані будівельні матеріали, які будуть отримані в процесі розбирання житлових корпусів №№7, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43 та вживані будівельні матеріали, які будуть отримані в процесі розбирання будівлі фітнес центру №13. Указує, що укладені договори між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» за результатами проведеного аукціону не можуть вважатись вчиненими, оскільки останні були укладені не із власником майна (заявника), як цього вимагає ст. 50 Закону про банкрутство, а із боржником в особі ліквідатора ОСОБА_2 На підставі зазначеного, просить суд заяву задовольнити.

Відповідно до ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частино 2 ст. 41 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017), господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство (ч. 8 ст. 44 Закону про банкрутство).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Ураховуючи те, що справа №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума» є втраченою та відновлена не була, суд, з метою захисту майнових прав заявника, дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття до розгляду заяви ТОВ «Укрінформсервіс» із присвоєнням їй номеру №911/3132/17.

За таких обставин, ухвалою суду від 25.10.2017 заяву ТОВ «Укріформсервіс» прийнято до розгляду; з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, зобов’язано сторін надати відповідні докази; на підставі ст. 27 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Технічне промислове постачання» та ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome». Крім того, залучено до участі у справі ліквідатора ЗАТ «Київгума» - ОСОБА_2

На підставі ст. 77 ГПК України, розгляд заяви неодноразово відкладався.

Разом з цим, 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147–VIII від 13.10.2017, відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

У зв’язку із зазначеним, судом постановлено здійснювати розгляд заяви у порядку загального позовного провадження, на стадії - підготовче провадження, про що винесено відповідну ухвалу від 18.12.2017.

На підставі ст.183 ГПК України у підготовчому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.

Під час підготовчого засідання 12.02.2018 протокольною ухвалою суду постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання (протокол судового засідання від 12.02.2018).

19.03.2018 у підготовчому засіданні судом були розглянуті клопотання представника боржника про закриття провадження у справі та про залишення позовної заяви без розгляду. Так, за результатами розгляду вказаних клопотань, судом постановлено відмовити у їх задоволенні та призначити справу до розгляду по суті на 16.04.2018, про що винесено відповідну ухвалу від 19.03.2018.

На підставі ст. 216 ГПК України, у судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 21.05.2018.

У судове засідання представники третіх осіб та ліквідатор ОСОБА_2 не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, правом, передбаченим ст. 168 ГПК України (ст. 22 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017) не скористались та письмових пояснень по суті спору не надали, про час місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно (т. 1 а.с.53-61, 125-136, 175-194, 259-263, 278-284; т. 2 а.с. 15-23, 40, 43-52, 60-63, 73-82, 136-139).

Пунктом 2 ч.1 ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

За таких обставин, ураховуючи те, що явка учасників справи це право, а не обов’язок, та явка третіх осіб та ліквідатора ОСОБА_2 судом обов’язковою не визнавалась, суд визнав за можливе провести судове засідання без участі останніх.

Так, під час судового засідання суд визнав за необхідне розглянути клопотання громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 03.05.2018, та клопотання громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 03.05.2018 про залучення їх до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Із матеріалів справи вбачається, що розгляд справи по суті судом було розпочато 16.04.2018, проте, вказані клопотання були подані 04.05.2018 (вх. №№8605, 8606 від 04.05.2018), тобто, вже під час судового розгляду.

Крім того, нормами чинного ГПК України чітко встановлені підстави для залучення третіх осіб до участі у справі, тобто, за заявою учасників справи або за власною ініціативою суду.

Так, матеріали справи №911/3132/17 не містять доказів того, чи наявний у громадян

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 певний правовий статус, а саме, у справі №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума». Ураховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання.

Водночас, під час судового засідання представником ЗАТ «Київгума» було заявлено клопотання про призначення експертизи у даній справі.

Дослідивши заявлене клопотання та наявні матеріали заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 207 ГПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідне клопотання було заявлено представником відповідача під час розгляду справи по суті без зазначення поважності причин не заявлення його під час підготовчого провадження. За таких обставин, зважаючи на положення ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд залишає відповідне клопотання без розгляду.

Крім того, представником ЗАТ «Київгума» було подану суду заяву про сумнів з приводу достовірності доказів.

Дослідивши подану заяву та наявні матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 11 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, судом розпочато розгляд справи по суті 16.04.2018, проте, у супереч встановлених вимог ч. 11 ст. 80 ГПК України, відповідачем подана зазначена заява 21.05.2018, тобто, під час розгляду справи по суті та без зазначення поважності причин не подання такої заяви у підготовчому провадженні. Так, ураховуючи приписи ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд залишає відповідну заяву без розгляду.

Під час судового засідання представник заявника підтримав свої вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у відповідній заяві та письмових поясненнях (т. 1 а.с. 196-199, 207-212; т.2 а.с. 121-123). Додатково зазначив, що акт прийому передачі об’єкта незавершеного будівництва – житлового корпусу №13 не може бути наданий, оскільки останній був вилучений під час обшуку, який здійснювався в межах кримінального провадження №12013110060003242. Указав, що у подальшому зазначений акт та відповідні оригінали документів, зокрема, договір про пайову участь та інші акти прийому-передачі, підписані між заявником та боржником, були передані ліквідатору ОСОБА_2 Зазначив, що ТОВ «Укрінформсервіс» не реєструвало право власності на об’єкти реконструкції №№7, 13, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43 оскільки вважає, що договором про пайову участь встановлено право вимоги передачі у власність від боржника до заявника об’єктів нерухомості, які виникнуть у зв’язку із здійсненням ТОВ «Укрінформсервіс» фінансування реконструкції та/або створення відповідних об’єктів нерухомості. Крім того, зазначив, що ліквідатором ЗАТ «Київгума», в супереч вимог Закону про банкрутство не було сформовано ліквідаційну масу.

Представник ЗАТ «Київгума» проти заяви заперечив, з підстав викладених у відзиві (т. 1 а.с. 141-143), зокрема, зазначив, що відповідний аукціон був проведений в межах призначеного судом строку ліквідаційної процедури та відповідно до Закону про банкрутство. Вказує, що незважаючи на публікації в офіційних виданнях про результати проведення аукціону, останні до розгляду даної справи судом, ніким оскаржені не були. Стверджує, що в порушення вимог Закону про банкрутство, директором та керуючим санацією ЗАТ «Київгума» не було передано ліквідатору печатки відповідача та відповідну документацію. Зазначає, що жодних даних про укладання інвестиційних договорів щодо проданих об’єктів у ліквідатора не були, а самі об’єкти не передавались для реалізації позивачу. Крім того, вважає, що відповідні інвестиційні договори є підробленими. Вказує, що ЗАТ «Київгума» було землекористувачем та замовником реконструкції оздоровчого комплексу сімейного типу, що розташований на земельній ділянці площею 9,4204га по вул. Столичне шосе, 149 в Голосіївському районі м.Києва і власником результатів відповідних будівельних робіт, зважаючи на положення ст. 876 ЦК України. Зазначає, що ні станом на 2009 рік (порушення справи про банкрутство боржника), ні станом на 2013 рік (визнання боржника банкрутом) жодний із осіб, із якими укладались інвестиційні договори, не з’являвся не територію комплексу та не заявляв про свої порушені права. За таких обставин, просить суд відмовити у задоволення заяви ТОВ «Укрінформсервіс».

На підставі ст.233 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

17.12.2004 між ЗАТ «Київгума» (сторона-1) та ТОВ «Укрінформсервіс» (сторона-2) укладено договір про пайову участь у реконструкції №17-12/04 від 17.12.2004 (далі – Договір, т. 1 а.с. 18-21), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, сторона-1 приймає сторон-2 у пайову участь в реконструкції оздоровчого комплексу сімейного типу, що розташований на земельній ділянці площею 9,4204га по вул. Столичне шосе, 149 в Голосіївському районі м.Києва, та введення його в експлуатацію.

Сторона-2 за даним Договором приймає пайову участь в реконструкції об’єкта шляхом оплати будівельно-монтажних робіт та інших витрат пов’язаних з реконструкцією з метою отримання частини об’єкта у власність на умовах визначених цим Договором (п. 1.3 Договору).

Сторона-2 зобов’язується самостійно та/або шляхом залучення грошових кошів від третіх осіб забезпечити фінансування реконструкції об’єкта на умовах, визначених цим Договором (п. 1.3 Договору).

Пунктом 1.6 Договору визначено, що після завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію, сторона-1 зобов’язується за актом прийому-передачі передати стороні-2 та/або третій особі, за вказівкою сторони-2, документи, необхідні для оформлення у власність належних стороні-2 об’єктів нерухомості реконструкції згідно «Відомості розподілу між сторонами об’єктів нерухомості, що входять в об’єкт реконструкції» (додаток №2 до цього Договору), для подальшого оформлення права власності на ці корпуси пропорційно внескам сторін.

Відповідно до пп. 2.1.1, п. 2.1 Договору, до складу об’єкту реконструкції входять приміщення житлових корпусів, об’єкти благоустрою, інженерні мережі і споруди та інші об’єкти відповідно до даних проектної документації. Характеристика об’єкту реконструкції наведена у проектній документації. Житловим корпусам, що входять до складу об’єкту реконструкції присвоєна нумерація, наведена нижче. Метою Договору є будівництво та введення в експлуатацію наступних об’єктів нерухомості об’єкту реконструкції 44 житлових корпусів в т.ч.: 14 корпусів типу «А», загальною площею 8 120,84м2; 10 корпусів типу «В», загальною площею 4 672,40м2; 10 корпусів типу «С», загальною площею 3 716,10м2; 10 корпусів, типу «D», загальною площею 3 716,10м2; «фітнес центр», загальною площею 712,00м2; 2 адміністративні корпуси, загальною площею 1 536 ,97м2; інженерні мережі та споруди, загальною площею 219,92м2.

Загальна площа житлових корпусів №№2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, що входять до складу об’єкта – 20 225,44м2.

Згідно п. 3.3 Договору, розмір пайового внеску сторони-1 складає 28 121 809,80грн. Розмір пайового внеску сторони-2 складає 97 793 737,00грн.

Пунктами 4.1, 4.1.2 договору встановлено, що сторони домовились, що за умови виконання стороною-2 зобов’язань по фінансуванню реконструкції, сторона-2 отримує собі у власність відповідні об’єкти нерухомості згідно «Відомості розподілу між сторонами об’єктів, що входять в об’єкт реконструкції» (додаток №2 до цього Договору, який є його невід’ємною частиною).

Приймання-передачі об’єкта нерухомості здійснюється відповідно до діючого порядку і оформлюється актами, підписання яких визначає момент передачі об’єкта нерухомості, або його частки у власність сторони. В акті вказуються всі виявлені претензії до виконання робіт. Якщо у якоїсь сторони є такі претензії, але вони не зафіксовані в акті, вона втрачає право на їх задоволення в судовому порядку (п. 8.3 Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 12.2 Договору).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент визначений у п.12.2 цього Договору та закінчується 17.12.2012, а в частині взятих на себе зобов’язань – до повного їх виконання (п. 12.3 Договору).

18.10.2005 між ТОВ «Укрінформсервіс» (емітент) та громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (інвестори) було укладено інвестиційний договір №1Д-1-CD20/АБ (далі – Договір №1Д-1-CD20/АБ, т. 1 а.с. 225-231) відповідно до п. 2.1 якого інвестори забезпечують фінансування реконструкції корпусу типу «С» в об’єкті реконструкції за №20. На вказаний об’єкт 19.08.2016 громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було проведено державну реєстрацію права власності, про що міститься відповідний запис №16028314 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта (далі – Державний реєстр), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру (т. 2 а.с. 154-158).

Крім того, 18.10.2005 між ТОВ «Укрінформсервіс» (емітент) та громадянами ОСОБА_8 і ОСОБА_8 (інвестори) було укладено інвестиційний договір №1Д-1-CD21/АТ (далі – Договір №1Д-1-CD21/АТ, т. 1 а.с. 232-238) відповідно до п. 2.1 якого інвестори забезпечують фінансування реконструкції корпусу типу «D» в об’єкті реконструкції за №21. Після цього, 22.08.2016 громадянами ОСОБА_8 та ОСОБА_8 було проведено державну реєстрацію права власності на вказаний об’єкт, про що міститься відповідний запис №16044624 у Державному реєстрі, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру (т. 2 а.с. 159-162).

На виконання умов п. 8.3 Договору, 03.12.2008 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі об’єкту незавершеного будівництва (т. 1 а.с. 23), із змісту якого вбачається що, ЗАТ «Київгума» передає ТОВ «Укрінформсервіс» житлові корпуси: №16 типу «С»; №20 типу «С»; №21 типу «D».

09.12.2008 між ТОВ «Укрінформсервіс» (емітент) та громадянкою ОСОБА_10 (інвестор) було укладено інвестиційний договір №ИД-16С (далі – Договір №ИД-16С т. 1 а.с. 218-231) відповідно до п. 2.1 якого інвестор забезпечує фінансування реконструкції корпусу типу «С» в об’єкті реконструкції за №16. Так, 19.08.2016 громадянкою ОСОБА_11 було проведено державну реєстрацію права власності на зазначений об’єкт, про що міститься відповідний запис №16220664 у Державному реєстрі, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру (т. 2 а.с. 145-148).

У подальшому, 03.02.2009 між позивачем (сторона-2) та відповідачем (сторона-1) було укладено додаткову угоду до Договору (т. 1 а.с. 217), відповідно до п. 1.5 якої, об’єктами незавершеного будівництва щодо яких сторони дійшли згоди про набуття стороною-2 права власності, є наступні відокремлені будівлі оздоровчого комплексу сімейного типу, розташованого по ул.. Столичне шосе, 149 в м.Києві: 14 корпусів типу «А» №№2, 4, 5, 8, 10, 11, 15, 22, 23, 28, 29, 30, 41, 48, загальною площею 8 120,84м2; 10 корпусів типу «В» №№ 6, 7, 9, 12, 14, 31, 32, 33, 34, загальною площею 4 672,40м2; 10 корпусів типу «С» №№16, 18, 20, 24, 26, 37, 39, 42, 44, 46, загальною площею 3 716,10м2; 10 корпусів типу «D» №№17, 19, 21, 25, 27, 38, 40, 43, 45, 47, загальною площею 3 716,10м2.

Пунктом 1.8 додаткової угоди до Договори встановлено, що право власності на об’єкт незавершеного будівництва підлягає реєстрації органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Як зазначалось вище, 15.10.2009 Господарським судом АРК Крим було порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Київгума».

Після цього, 14.09.2011 та 24.05.2012 між позивачем та відповідачем були підписано акти приймання-передачі об’єкту незавершеного будівництва (т. 1 а.с. 24-25), із змісту яких вбачається, що ЗАТ «Київгума» передало до ТОВ «Укрфінформсервіс» житлові корпуси: №7 типу «В»; №50 типу «В»; №17 типу «Д»; №18 типу «С»; №42 типу «Д»; №43 типу «С»; №32 типу «В».

Як зазначалось вище, постановою Господарського суду АРК від 08.11.2013 у справі №5002-19/5719.2-2010 припинено процедуру санації ЗАТ «Київгума», визнано останнього банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру стосовно відповідача строком на 12 місяців (до 08.11.2014), призначено ліквідатором ЗАТ «Київгума» ОСОБА_2

Так, Правобережною товарною біржею, за замовленням ліквідатора боржника, був організований аукціон з продажу майна ЗАТ «Київгума», який був призначений на 26.09.2014, проте, не відбувся з причин відсутності заявників, про що наявне відповідне оголошення в офіційному виданні (т. 1 а.с. 27). Разом з цим, Правобережною товарною біржею було повторно організовано аукціон з продажу майна ЗАТ «Київгума» за відповідними лотами №№1-10, який призначений на 21.10.2014, та за результатами проведення якого визначено переможця – ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» (т. 1 а.с. 28-29).

Крім того, як зазначає позивач у своїй заяві, 10.10.2014 між ТОВ «Технічне промислове постачання» (комітент) та ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» (комісіонер) було укладено договір комісії №10/10/14, відповідно до п. 1.1 якого, комісіонер зобов’язався за дорученням комітента від свого імені, але за рахунок комітента здійснювати придбання для комітента об’єктів нерухомості на загальну суму, що не перевищує 6 000 000,00грн, а комітент зобов’язався виплачувати комісіонеру відповідну винагороду, обумовлену умовами договору. Зазначена обставина учасниками справи не заперечується.

На виконання указаного договору, між ЗАТ «Київгума» (продавець) та ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» (покупець) укладено ряд договорів купівлі-продажу від 22.10.2014 (т. 1 а.с. 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114), згідно п. 1.1 яких сторони по договорам, відповідно до проведеного 21.10.2014 аукціону та підписаному протоколу про проведення аукціону №1 від 21.10.2014, керуючись чинним законодавством України приймають на себе наступні зобов’язання: продавець зобов’язується прийняти та оплатити відповідне майно.

Пунктом 2.1 указаних вище договорів передбачено, що продавець продає, а покупець купує наступне майно: бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані в процесі розбирання житлових корпусів №№7, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43 та бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані в процесі розбирання будівлі фітнес центру №13.

Згідно п. 4.5, 9.1, 9.3 відповідних договорів, разом з майном покупцю передаються: видаткова накладна, акт приймання-передачі. Дані договори вступають в силу з моменту підписання його сторонами і діє до виконання його сторонами. Дані договори припиняють свою дію після виконання сторонами своїх зобов’язань (підписання акту прийому-передачі).

Так, на виконання вищезазначених пунктів договорів, 24.10.2014 між продавцем та покупцем підписано акти приймання-передачі відповідного майна (т. 1 а.с. 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115).

У подальшому, ТОВ «Технічне промислове постачання» звернулось до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою до ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» про визнання права власності на об’єкти нерухомості, придбані ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» в межах договору комісії.

Рішенням Печерського районного суду Київської області від 03.11.2014 указану позовну вимогу було задоволено, та визнано право власності ТОВ «Технічне промислове постачання» на відповідні об’єкти нерухомості. Проте, рішення Апеляційного суду м.Києва від 25.02.2015 зазначене рішення було скасовано, та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Водночас, зазначеним рішенням також було встановлено, що за дорученням ТОВ «Технічне промислове постачання» було придбано не об'єкти нерухомості, а «бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані в процесі розбирання житлового корпусу № 7, будівлі фітнес-центру № 13, житлових корпусів № 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43», майнові права на які, мають інвестори на підставі цивільно-правових угод та на підставі здійсненого в повному обсязі фінансування їх будівництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, положення вищевказаної статті визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

За таких обставин, наявність майнових прав інвесторів на вживані у використанні відповідні будівельні матеріали, на підставі цивільно-правових угод, встановлено судом та не потребує повторному доказуванню.

Позивач 25.03.2016, вважаючи дії ліквідатора щодо замовлення та проведення аукціону неправомірними, звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою на дії ліквідатора ЗАТ «Київгума» ОСОБА_2 у якій просив, зокрема, здійснити контроль за діяльністю ліквідатора (т. 1 а.с. 148-150).

За результатами розгляду вказаної скарги Головним територіальним управлінням юстиції у м.Києві (далі – ГТУЮ у м.Києві) складно акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 151), із змісту якого вбачається, що ГТУЮ у м.Києві вважає, що у діях арбітражного керуючого відсутні порушення вимог Закону про банкрутство під час виконання ним повноважень ліквідатора ЗАТ «Київгума».

Крім того, ГТУЮ у м.Києві також складено довідку про результати відповідної перевірки (т. 1 а.с. 152-159), у якій зазначено про відсутність порушень вимог Закону про банкрутство арбітражним керуючим ОСОБА_2 під час виконання ним повноважень ліквідатора ЗАТ «Київгума».

Отже, заявник вважаючи, що аукціон з продажу відповідного майна ЗАТ «Київгума» проведений незаконно та з порушенням вимог Закону про банкрутство, а відповідні укладені договори купівлі-продажу є недійсними, ТОВ «Укрінформсервіс» звернувся із вказаною заявою до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд вважає вимоги ТОВ «Укрінформсервіс» такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 (який набрав чинності 19.01.2013) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Таким чином, після 19.01.2013. реалізація майна боржника відбувається за правилами нової редакції Закону про банкрутство. Одночасно, це передбачає також і застосування інших положень Закону про банкрутство, які стосуються процедури реалізації майна боржника.

Відповідно до приписів ст. 1 ст. 50 Закону про банкрутство, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Суб'єктами аукціону є: замовник (ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом); організатор (фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону); учасники (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземні юридичні особи, які подали необхідні документи та пройшли процедуру реєстрації виконавцем аукціону відповідно до цього Закону).

Згідно із ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Водночас, Закон про банкрутство не встановлює чітко коло осіб, які вправі вимагати визнання недійсними результатів аукціону, який був проведений в межах справи про банкрутство.

Разом з цим, як зазначає заявник та не заперечує представник боржника, ТОВ «Укрінформсервіс» є кредитором у справі №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума.

У свою чергу, як зазначає заявник, підставою для скасування результатів проведеного ліквідатором ЗАТ «Київгума» ОСОБА_2 аукціону є те, що ЗАТ «Київгума» не є власником об’єктів незвершеного будівництва – житлових комплексів №№7, 13, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43, у зв’язку із чим у нього було відсутнє право на відчуження зазначеного майна.

Щодо зазначеного твердження заявника суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 3 ст. 331 ЦК України встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Як встановлено судом, між ТОВ «Украінформсервіс» та відповідними інвесторами були укладені інвестиційні договори, а саме:

- Договір №1Д-1-CD20/АБ, укладений між заявником та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо забезпечення фінансування реконструкції корпусу типу «С» в об’єкті реконструкції за №20;

- Договір №1Д-1-CD21/АТ, укладений між заявником та ОСОБА_8 і ОСОБА_8 щодо забезпечення фінансування реконструкції корпусу типу «D» в об’єкті реконструкції за №21;

- Договір №ИД-16С, укладений між заявником та ОСОБА_10 щодо забезпечення фінансування реконструкції корпусу типу «С» в об’єкті реконструкції за №16.

Разом з цим, як зазначалось вище, громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зареєстровано право спільної власності на житловий корпус №20, городянами ОСОБА_8 та ОСОБА_8 зареєстровано право спільної власності на житловий корпус №21 та громадянкою ОСОБА_10 зареєстровано право власності на житловий корпус №16.

Отже, суд приходить до висновку, що право власності на відповідні житлові корпуси №№16, 20, 21 належать не ТОВ «Укрінформсервіс», а вищевказаним особам, які зареєстрували своє право у встановленому законом порядку.

Крім того, у матеріалах справи наявна Інформаційна довідка з Державного реєстру, із змісту якої вбачається, що право власності на житловий корпус №17 зареєстровано за громадянином ОСОБА_12 та за житловими корпусами №№18 та 42 зареєстровано право власності за громадянином ОСОБА_13

За таких обставин, суд вважає, що у заявника відсутнє право власності на житлові корпуси №№17, 18, 42, оскільки відповідне право на останні було зареєстровано за вищевказаними особами.

Щодо корпусів №№7, 32 та 43 у Державному реєстрі не міститься інформації про наявне право власності у ТОВ «Укрінформсервіс» на відповідні об’єкти.

Водночас, як зазначалось вище, рішенням Апеляційного суду м.Києва від 25.02.2015 було встановлено, що майнові права на вищевказані житлові корпуси, мають інвестори на підставі цивільно-правових угод та на підставі здійсненого в повному обсязі фінансування їх будівництва.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у заявника відсутнє право власності на житлові корпуси №№7, 32 та 43, що встановлено вищевказаним рішенням Апеляційного суду м.Києва.

Крім того, як зазначає заявник, останньому від ЗАТ «Київгума» було передано у власність у тому числі об’єкт незавершеного - житловий комплекс №13, проте, відповідного акту прийому-передачі або інших документів на підтвердження зазначеної обставини суду учасниками справи надано не було.

Разом з цим, як вбачається із Інформаційної довідки, у Державному реєстрі відсутня реєстрація права власності на вищевказаний житловий корпус.

Отже, у заявника також відсутнє право власності на житловий корпус №13.

Згідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Разом з цим, п. 1.8 додаткової угоди до Договору встановлено, що право власності на об’єкт незавершеного будівництва підлягає реєстрації органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст.76 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Отже, аналізуючи в сукупності наявні у матеріалах справи докази та вищевказані положення закону, суд приходить до висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність у останнього права власності на відповідні об’єкти незавершеного будівництва.

Щодо формування ліквідатором ОСОБА_2 ліквідаційної маси та наявності у нього повноважень на укладання договорів-купівлі продажу із ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» від імені ЗАТ «Київгума» суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, постановою Господарського суду АРК від 08.11.2013 визнано останнього банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру стосовно боржника строком на 12 місяців (до 08.11.2014), та призначено ліквідатором ЗАТ «Київгума» ОСОБА_2

Судом встановлено, що у зв’язку із тимчасовою окупацією АРК та м.Севастополя, господарські справи які розглядались Господарським судом АРК на даний час підсудні Господарському суду Київської області.

Із матеріалів справи вбачається, що ліквідатор ЗАТ «Київгума» звертався до суду із заявою про відновлення справи про банкрутство боржника, у задоволенні якої було відмовлено, у зв’язку із тим, що провадження у ній не закінчено.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що судова процедура ліквідації ЗАТ «Київгума» триває на даний час, у зв’язку із чим повноваження ліквідатора боржника ОСОБА_2 не є припиненими. Зазначена обставина також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 43-45). Доказів протилежного суду учасниками справи надано не було.

Згідно із приписами ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Представник ТОВ «Укрінформсервіс» у своїй заяві стверджує, що ліквідатором боржника не було сформовано ліквідаційної маси, проте, доказів на підтвердження зазначеної обставини заявником суду надано не було.

У свою чергу, відповідачем також не надано суду відповідних доказів на підтвердження тієї обставини, що ним було сформовано відповідну ліквідаційну масу до якої були включені, зокрема, об’єкти нерухомості житлові корпуси №№7, 13, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43.

Отже, ані заявником ані боржником не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження або спростування того, що ліквідатором ЗАТ «Київгума» було сформовано ліквідаційну масу, а тому суд не має можливості дійти висновку про її наявність або відсутність.

Водночас, відповідно до ч. 1, 2 ст. 44 Закону про банкрутство, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами, зокрема, проведення аукціону. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має

Статтею 49 Закону про банкрутство встановлено, що продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Як зазначає представник ЗАТ «Київгума» у відзиві на позовну заяву, ліквідатор боржника ОСОБА_2 являється замовником аукціону. За результатами проведеного конкурсу було визначено організатора аукціону – Правобережну товарну біржу із якою, було укладено договір №2598/14/11 від 25.08.2014 про організацію та проведення аукціону. Доказів на спростування зазначеної обставини суду учасниками справи надано не було.

Згідно ч. 5 ст. 51 Закону про банкрутство, організатор аукціону виконує такі функції:

опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

Так, відповідними ухвалами суду від 25.10.2017, 13.11.2017 та 04.12.2017 було зобов’язано відповідача надати суду документи, що підтверджують результати конкурсу за якими визначено організатора аукціону, повідомлення про проведення аукціону, заявки учасників на участь у аукціоні, протокол про результати проведення торгів, договори купівлі-продажу з аукціону об’єктів нерухомості – корпуси №№7, 13 ,16, 17, 18, 20, 21, 32, 42 ,43, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Столичне Шосе, 149, передавальний акт зазначених об’єктів покупцю.

Проте, вказані вимоги суду відповідачем було виконано лише частково та надано суду відповідні договори купівлі-продажу вживаних будівельних матеріалів, які будуть отримані в процесі розбирання житлових корпусів №№7, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43 та вживаних будівельних матеріалів, які будуть отримані в процесі розбирання будівлі фітнес центру №13, які укладені за результатами аукціону із ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome».

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України, продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідні договори купівлі-продажу, були укладені між ЗАТ «Київгума» в особі ліквідатора ОСОБА_2 (замовник аукціону) та ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» (переможець аукціону), як це передбачено вимогами ст. 50 Закону про банкрутство.

Водночас, із змісту даних договорів вбачається, що ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» є покупцем саме вживаних будівельних матеріалів, які будуть отримані в процесі розбирання відповідних житлових корпусів, а не об’єктів нерухомості.

За таких обставин, суд вважає, що сторонами договорів купівлі-продажу не було порушено встановлені імперативні норми ст. 50 Закону про банкрутство щодо нотаріального посвідчення відповідних договорів.

Ураховуючи зазначене, твердження представника заявника про те, що відповідні договори укладаються лише із власником майна та підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню є помилковим.

Підсумовуючи вищевикладене, ураховуючи те, що у заявником не подано суду відповідних доказів на підтвердження порушення його майнового права як власника майна, яке було реалізовано, при проведення ліквідатором ЗАТ «Київгума» аукціону, суд вважає заявлені ТОВ «Укрінформсервіс» вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на заявника.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12-13, 20, 73-80, 86, 129, 201-221, 232-235 ГПК України, ст. 10, 44, 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» до Закритого акціонерного товариства «Київгума» про визнання недійсними підстав для проведення та результатів аукціону, проведеного 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної товарної біржею, з продажу майна Закритого акціонерного товариства «Київгума» у складі лотів № 1-10, а укладені за результатами аукціону договори купівлі-продажу №№1-10 від 22.10.2014 фіктивними (недійсними).

2. Судові витрати на судовий збір у справі у сумі 1 600,00 грн, покласти на заявника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс».

3.Копію ухвали надіслати учасникам у справі.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч.1, 2 ст. 235 ГПК України з моменту її оголошення (підписання) суддею та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 255-257 з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України, протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.06.2018.