Рішення № 74377009, 31.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2018

Справа № 910/3953/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк", м. Старовірівка, Шевченківського району, Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ Укрмет", м. Київ

про стягнення 140 569,64 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ Укрмет" (відповідач) суми заборгованості за Договором поставки №УМ1201 від 13.12.2017р. в розмірі 140 569,64 грн., з яких 139 414,89 грн. основного боргу (суми попередньої оплати вартості товару), 845,75 грн. 3 % річних та 309,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у якості попередньої оплати вартості товару за укладеним між сторонами договором було перераховано відповідачу суму грошових коштів в розмірі 139 414,89 грн., а відповідач в свою чергу зобов’язання з поставки оплаченого товару не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про повернення суми передоплати вартості товару та за наявності прострочення виконання зобов’язання позивач також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення з відповідача фінансові санкції.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п’ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 13.04.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.04.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04208, м. Київ, просп. Гонгадзе, буд. 5 літ. А, офіс 7.

15.05.2018р. до суду повернулось за закінченням встановленого строку зберігання поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 13.04.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв’язку з відбитком календарного штемпелю за 12.05.2018р. не вручене під час доставки останньому.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв’язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю за 12.05.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки № УМ1201 (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язуався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (товар), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами.

В п. 2.2. Договору сторони домовились, що кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях до Договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

У відповідності до п. п. 3.1., 3.2. Договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків.

Згідно п. 3.4. Договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у Специфікаціях до даного Договору поставки. У разі одержання від покупця передплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), постачальник має обов'язки з поставки товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв’язком.

Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.6. Договору).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем на виконання умов договору були виставлені відповідні рахунки-фактури № УК-0010028 від 14.12.2017р. на суму 122 319,79 грн. та № УК-0010277 від 18.01.2018р. на суму 17 095,10 грн., які були оплачені позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 2697 від 27.12.2017р. та № 182 від 24.01.2018р. на вказані суми, а також банківськими виписками по рахунку позивача від 27.03.2018р.

За умовами п. 4.2. Договору строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100 % передоплати, інші строки поставки та умови оплати окремих партій Товару узгоджуються Сторонами у Специфікаціях до цього Договору.

Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана в видатковій накладній (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної.

В п. 6.1.1. Договору відповідач взяв на себе зобов’язання передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених даним Договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Сканкопії та факсокопії Договору, підписані з обох сторін, є дійсними при подальшому їх підтвердженні оригіналами. (п. п. 10.1., 10.4. Договору).

Матеріалами справи підтверджується неодноразові звернення позивача до відповідача (докази направлення та отримання відповідачем у справі) з претензією вих. № 82 від 08.02.2018р., листом № 119 від 22.02.2018р. про повернення перерахованих грошових коштів у сумі 139 414,89 грн. у зв’язку з не поставкою товару, які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв’язку з нездійсненням поставки обумовленого договором товару та неповерненням відповідачем суми попередньої оплати вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов’язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Матеріалами справи підтверджується факт виставлення відповідачем рахунків-фактур № УК-0010028 від 14.12.2017р. на суму 122 319,79 грн. та № УК-0010277 від 18.01.2018р. на суму 17 095,10 грн., які були оплачені позивачем (платіжні доручення № 2697 від 27.12.2017р. та № 182 від 24.01.2018р. на вказані суми та банківські виписки по рахунку позивача від 27.03.2018р.), а відповідачем в сою чергу не надано суду доказів протилежного, як не заперечується факт зарахування грошових коштів на його поточний рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, в силу положень п. 4.2. Договору, обов’язок відповідача щодо поставки обумовленого сторонами товару мав бути виконаний протягом 10 (десяти) робочих днів після 100 % передоплати, тобто станом на час розгляду справи у суді строк виконання зобов’язання з поставки товару є таким, що настав.

Як вказує позивач, що не спростовано відповідачем належними засобам доказування, останнім у добровільному порядку взяті на себе зобов’язання з поставки обумовленого сторонами товару не виконано, доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплаченого позивачем товару матеріали справи не містять.

У розумінні приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов’язання, внаслідок якої припиняється зобов’язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов’язання.

До аналогічного висновку приходив і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 18.01.2010р. у справі № 42/423.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 139 414,89 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 845,75 грн. 3 % річних та 309,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, повернення постачальником суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати є безпідставним, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності у вигляді фінансових санкцій на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/3953/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 139 414,89 грн. суми основного боргу (суми передоплати вартості товару).

Судовий збір у розмірі 2 091,22 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ Укрмет" (ідентифікаційний код 40160748, адреса: 04208, м. Київ, просп. Гонгадзе, буд. 5 літ. А, офіс 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" (ідентифікаційний код 30926071, адреса: 63631, Харківська обл., Шевченківський район, с. Старовірівка, вул. Кар'єрна, буд. 1Б) 139 414,89 грн. (сто тридцять дев’ять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 89 коп.) суми основного боргу та 2 091,22 грн. (дві тисячі дев’яносто одну гривню 22 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31.05.2018р.

Суддя С.М. Морозов