Рішення № 74376807, 31.05.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/233/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання Конашенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОСОБА_1"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТРЕЙД"

про стягнення 564 013,53 грн, з яких пеня - 102 177,90 грн, інфляційні втрати - 55 394,80 грн, проценти за користування товарним кредитом - 28 170,27 грн, проценти за користування товарним кредитом - 218 111,81 грн, збитки - 160 158,75 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТРЕЙД"

до ТОВ "АГРО ОСОБА_1"

про визнання недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013,

за участю:

від позивача: представник ОСОБА_3,

від відповідача: представник ОСОБА_4,

ухвалив таке рішення.

1. Суть спору.

1.1 Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОСОБА_1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТРЕЙД" про стягнення 564 013,53 грн, з яких пеня - 102 177,90 грн, інфляційні втрати - 55 394,80 грн, проценти за користування товарним кредитом - 28 170,27 грн, проценти за користування товарним кредитом - 218 111,81 грн, збитки - 160 158,75 грн.

1.2 За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОСОБА_1" про визнання недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1 В судовому засіданні 25.05.2018 суд оголосив перерву до 31.05.2018.

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення учасників справи.

3.1 По первісному позову.

3.1.1 Позовна заява від 20.03.2018 №20-03/18-1пп (вх.№4154/18 від 23.03.2018).

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договір поставки від 15.05.2017 №3013. Відповідач оплатив поставлену продукцію з порушенням строків, а тому у позивача відповідно до приписів законодавства та умов договору виникло право на нарахування пені у розмірі 102 177,90 грн, процентів за користування товарним кредитом - 28 170,27 грн, процентів за користування товарним кредитом - 218 111,81 грн, збитків - 160 158,75 грн та відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат у розмірі 55 394,80 грн. Свою позицію обґрунтовує положеннями ст. 175, 222, 225 ГК України, ст. 11, 509, 525, 526, 530, 538, 549, 610, 620, 625, 629, 655, 656, 693, 712 ЦК України.

3.1.2 Відзив на позов від 12.04.2018 (вх.№5836/18 від 12.04.2018).

Відповідач проти позову заперечив. Вказав, що умовами договору було передбачено обов'язок покупця сплатити авансовий платіж до 24.07.2017. Однак рахунок на оплату замовлення позивачем виписано 24.07.2017, а тому оплатити його до 24.07.2017 було неможливо. З огляду на відсутність вини відповідача щодо неоплати авансового платежу у визначений договором строк, немає підстав для настання відповідальності за неналежне виконання цієї умови договору. Посилається на невірні розрахунки пені та інфляційних втрат, оскільки неправильно визначені суми заборгованості, кількість днів прострочення та сукупні індекси інфляції. Щодо стягнення збитків у твердій грошовій сумі вказує, що відповідний пункт договору не відповідає нормам чинного законодавства, а сам розмір збитків належить доказувати в загальному порядку. При цьому позивач не надав доказів, які б підтверджували заподіяння йому збитків у заявленому розмірі. Вважає, що ТОВ "АГРО ОСОБА_1" здійснило позадоговірну поставку товару, оскільки відповідно до умов договору авансовий платіж не надійшов на рахунок позивача. Отже, сторони не визначили строки оплати за поставлений товар, з відповідною вимогою позивач не звертався, а тому строк оплати отриманого товару не настав.

3.1.3 Відповідь на відзив від 17.04.2018 №17-04/18 (вх.№6078/18 від 17.04.2018).

Позивач вказує, що рахунок на оплату товару не є єдиною підставою для оплати товару за договором. Натомість сам договір і специфікації до нього містять як строки (терміни) оплати, так і банківські реквізити для оплати. Чинним законодавством не врегульовано питання відшкодування збитків у твердій грошовій сумі, а тому до вказаних правовідносин слід застосувати Положення про поставки товарів народного споживання, які затверджені постановою ОСОБА_4 міністрів СРСР від 25.07.1988 №888. Дане положення передбачає можливість стягнення збитків у твердій грошовій сумі. Вважає, що здійснив поставку товару відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Виконавши свій обов'язок за договором щодо поставки товару у встановлений строк, у відповідача виникло зустрічне зобов'язання щодо оплати товару.

3.1.4 Заперечення на відповідь на відзив (вх.№6290/18 від 19.04.2018).

Відповідач зазначає, що строки оплати товару визначено не договором, а додатком до нього — специфікацією. Позивач відповідно до умов договору зобов'язався поставити товар у строки, що визначені у специфікації, при умові надходження на його поточний розрахунковий рахунок у строки, що визначені в специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями. Оскільки платіж відповідно до умов специфікації не надійшов, позивач передчасно, не на умовах специфікації, поставив товар. А тому відповідачем оплачений товар відповідно до умов укладеного договору поставки, в якому не вказані строки поставки. Оскільки позивач здійснив поставку без дотримання умов додатку до договору — специфікації, то відповідно не має права посилатися на визначені специфікацією умови поставки і оплати.

3.2 По зустрічному позову.

3.2.1 Зустрічна позовна заява від 12.04.2018 (вх.№5286/18 від 12.04.2018).

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що визначення в договорі збитків в твердій грошовій сумі суперечить нормам чинного законодавства. Чинними правовими нормами визначено, що розмір збитків, які завдані порушенням зобов'язання, підлягає доказуванню кредитором в загальному порядку. Встановлення в договорі збитків в твердій грошовій сумі фактично звільняє від доказування їх розміру і суперечить самому змісту поняття збитки і порядку їх розрахунку, який міститься в законодавстві.

3.2.2 Відповідач письмового відзиву проти зустрічного позову не надав. Послався на пояснення, які викладені у відповіді на відзив від 17.04.2018 №17-04/18 (вх.№6078/18 від 17.04.2018). Зокрема, зазначив, що чинне законодавство не містить чіткої заборони щодо визначення сторонами в договорі збитків в твердій грошовій сумі. Норма ГК України, яка передбачала можливість визначення збитків в твердій грошовій сумі, на момент укладення договору була виключена. При цьому на даний час не втратило чинність Положення про поставку продукцію виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання, які затверджені постановою ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888. Згідно з приписами даних нормативно-правових актів сторони можуть передбачати в договорі відшкодування збитків у твердій сумі. А тому вважає, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Аналогічні пояснення представники сторін надали в судовому засіданні.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1 ТОВ “Івано-Франківський зерноприймальний комплекс” перейменовано у ТОВ "ОСОБА_2 ТРЕЙД".

4.2 Між ТОВ “АГРО ОСОБА_1”, як постачальником, та ТОВ “Івано-Франківський зерноприймальний комплекс”, як покупцем, укладено договір поставки від 15.05.2017 №3013 (надалі - договір).

4.3 Умови договору такі.

- У строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі “товар”) на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк та під проценти, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити його вартість та проценти за користування товарним кредитом на умовах, передбачених цим договором (додаткових угод та специфікацій до нього) (п. 1.1).

- Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору (підписання специфікацій) (п. 2.1).

- Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору (п. 2.2).

- Умови та місце поставки (передачі) товару: СРТ (згідно з Інкотермс у редакції 2010 року) - склад покупця (п. 4.1).

- Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями. Товар може поставлятися покупцю партіями (п. 4.2).

- Датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару (п. 4.4).

- Оплата товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір (п. 5.2).

- Товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника (п. 5.3).

- Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер і дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації по договору. Якщо покупець цього не дотримується, то продавець має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця (п. 5.4).

- Оплата процентів за користування товарним кредитом проводиться в гривнях. Сторони в порядку ст. 536, 694 ЦК України встановили, що товарний кредит надається на відстрочену частину платежу покупцю (п. 5.8).

- Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 18 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору. Проценти нараховуються в порядку встановленому в цьому договорі, як сплата за надання права на відстрочку та розстрочку виплати остаточної вартості товару покупцем. Товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товар кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно з п.7.7 договору (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно з п. 7.8 договору (п. 5.8.1).

- Покупець самостійно розраховує проценти по товарному кредиту і сплачує їх у день оплати товару, який наданий у товарний кредит, але не пізніше дати оплати цього товару, визначеної специфікацією. Сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем у порядку, встановленому для оплати товару. Сума процентів за користування товарним кредитом індексації не підлягає (п. 5.8.2).

- Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період: з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній (п. 5.8.3).

- При розрахунку процентів день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання товарного кредиту не включається до розрахунку, а день погашення - включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається фактичну кількість днів, а в році - 365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на заборгованості по товарному кредиту і за весь період прострочення, до дати його повного фактичного погашення. Дата повного фактичного погашення (оплати заборгованості по товарному кредиту) вважається - дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у сумі, яка дорівнює заборгованості покупця по товарному кредиту (п. 5.8.4).

- Сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем у строк, який визначається:

датою погашення (сплати) товарного кредиту, що визначена умовами оплати товару у специфікації, а при наявності несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту, згідно з умовами договору;

датою фактичного дострокового погашення товарного кредиту, у випадку дострокового погашення товарного кредиту. Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.8.5).

- До обов'язків покупця віднесено, зокрема, обов'язок оплатити товар у порядку, згідно із договором, та у строки та в розмірах, згідно із специфікаціями (п. 6.1.1).

- До обов'язків постачальника віднесено, зокрема, обов'язок передати товар покупцеві з дотриманням терміну поставки та у місці поставки, визначеному у договорі. Обов'язок постачальника передати товар покупцю наступає тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями (п. 6.2.1).

- Права сторін полягають у правах вимагати належного виконання від іншої сторони за договором своїх обов'язків. Перелік прав і обов'язків сторін не обмежується цим розділом договору. Інші права і обов'язки сторін можуть міститься і в інших розділах договору (п. 6.3).

- У разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором, сторона, що порушила зобов'язання, відшкодовує іншій стороні заподіяні цим збитки. Розмір збитків постачальника у вигляді відсоткових ставок встановлюється залежно від обсягу невиконаного зобов'язання та строків порушення, в наступних розмірах: 1) при порушенні зобов'язання на строк до 30 календарних днів - 10 % від суми порушеного зобов'язання; 2) при порушенні зобов'язання на строк від 30 до 90 календарних днів - 30% від суми порушеного зобов'язання; 3) при порушенні зобов'язання на строк 90 та більше календарних днів - 50% від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні суми збитків використовується сума порушеного зобов'язання, що існувала на день відповідного розрахунку. Збитки відшкодовуються понад неустойку (п. 7.1).

- З метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язання і компенсації можливих втрат сторони передбачили такі штрафні санкції, які сплачуються понад суми збитків:

- За прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 7.2.3).

- Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 7.3).

- Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються проценти річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів (п. 7.7).

- Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 55 процентів річних за користування товарним кредитом (п. 7.8).

4.4 Як додаток №5 до договору сторони підписали специфікацію до договору поставки, згідно з якою постачається:

товар — гербіцид “Галоп БТ, РК”;

загальна сума — 1 737 120 грн;

термін поставки до дати — 29.07.2017;

умови та місце поставки — склад покупця.

Товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі та в такі строки:

авансовий платіж (попередня оплата) 30% в сумі 521 136 грн перераховується постачальнику у строк до 24.07.2017, оплата 70% в сумі 1 215 984 грн переховується постачальнику у строк 31.08.2017. Покупець зобов'язаний сплатити попередню оплату (авансовий платіж) в строк до 24.07.2017, на залишок боргу в сумі 1 215 984 грн покупцю надається товарний кредит.

Товарний кредит по даному договору надається на умовах сплати 18% річних.

4.5 Позивач виписав відповідачу рахунок на оплату замовлення від 24.07.2017 №747 на суму 1 737 120 грн.

4.6 Згідно з видатковою накладною від 25.07.2017 №495 позивач поставив відповідачу відповідно до договору від 15.05.2017 товар на суму 1 737 120 грн.

4.7 Покупець здійснив оплату даного товару частинами, а саме:

01.11.2017 — 167 177,92 грн (вказані кошти зараховані в рахунок погашення авансового платежу);

17.11.2017 — 1 000 000 грн (кошти в розмірі 353 958,08 зараховані в рахунок погашення авансового платежу, решта 646 041,92 грн - в рахунок погашення залишку боргу);

22.11.2017 — 569 942,08 грн (кошти зараховані в рахунок погашення залишку боргу)

(згідно з наданими виписками по оборотно-сальдовій відомості по рахунку).

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1 При вирішенні даного спору суд керується ч. 1 ст. 67 ГК України, згідно з якою відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до наведеного договір, укладений між позивачем і відповідачем, є договором поставки.

5.2 На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

5.3 При визначенні того, чи поставлений товар відповідно до умов договору, суд виходить з того, що у видатковій накладній чітко вказано підставу поставки — договір №3013 від 15.05.2017 та замовлення покупця №747 від 24.07.2017. Тому до спірних правовідносин застосовуються умови договору.

5.4 Щодо строків оплати товару.

Специфікацією, яка є невід'ємною частиною до договору поставки, визначено, що поставка здійснюється до 29.07.2017. При цьому відповідно до п. 4.2 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями.

Відповідач свій обов'язок щодо оплати авансового платежу в строк до 24.07.2017 не виконав. Натомість позивач у строк, встановлений договором, виконав своє зобов'язання щодо поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Оскільки сторони в специфікації до договору визначили термін попередньої оплати, ст. 530 ЦК України в даному випадку не застосовується.

Відповідно до приписів ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч. 1). При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ч. 2). Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4).

Позивач поставив товар відповідачу 25.07.2017, вказаний товар прийнятий останнім. Враховуючи порядок обчислення строків, який визначено ЦК України, останнім днем для сплати покупцем авансового платежу за товар є 26.07.2017. Відповідач у визначені в специфікації строки не сплатив і залишок боргу, на який було надано товарний кредит.

Отже, позивач належним чином виконав договірні зобов'язання і передав відповідачу товар, а відповідач у встановлені строки оплату товару не провів.

5.5 Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Позивач нарахував на авансовий платіж інфляційні втрати в розмірі 16 259,44 грн, а також на залишок боргу - 39 135,36 грн інфляційних втрат.

Перевіривши здійснений розрахунок, суд вважає його обґрунтованим і арифметично правильним. А тому з відповідача слід стягнути інфляційні втрати в загальному розмірі 55 394,80 грн.

5.6 Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Сторони в договорі передбачили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив таке.

Позивач нарахував пеню на авансовий платіж, починаючи з 24.07.2017.Однак, суд встановив, строк сплати авансового платежу 26.07.2017. Тому нарахування пені починається з 27.07.2017. При розрахунку пені суд також враховує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

При нарахуванні пені на авансовий платіж суд враховував такі дані:

сума - 521 136 грн, період з 27.07.2017 по 31.10.2017 (кількість днів прострочки — 97); пеня становить 34 766,20 грн;

сума - 353 958,08 грн (521 136 грн - 167177,92 грн), період з 01.11.2017 по 16.11.2017 (кількість днів прострочки — 16); пеня становить 4 189,31 грн.

Разом пеня, нарахована на авансовий платіж, становить 38 955,51 грн.

Перевіривши розрахунок пені, яка нарахована на залишок боргу, суд встановив, що враховуючи зазначені позивачем у розрахунку суми заборгованості і періоди нарахування, такий розрахунок пені є арифметично правильним.

Отже, з відповідача слід стягнути пеню в загальному розмірі 100 721,58 грн.

5.7 Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Сторони передбачили надання товарного кредиту на суму 1 215 984 грн з моменту відвантаження товару. Отже, позивачем правильно нараховано 18% річних за користування товарним кредитом за період з 26.07.2017 по 10.09.2017 на суму 1 215 384 грн в розмірі 28 170,27 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, то перевіряє правильність нарахування відсотків в межах суми 1 215 384 грн, яка вказана в розрахунку, а не 1 215 984 грн, яка визначена в договорі.

5.8 При перевірці нарахування 55% річних суд встановив таке.

Нарахування 55% річних на суму 1 215 384 грн (вказана позивачем в розрахунку) за період з 11.09.2017 по 01.11.2017 є арифметично правильним, здійсненим відповідно до умов укладеного договору і становить 95 232,83 грн.

Станом на 01.11.2017 у відповідача існувала заборгованість у розмірі 1 215 984 грн. Однак, позивач нараховує 55% річних на суму 646 041 грн за період з 11.09.2017 по 17.11.2017.

При цьому за період з 11.09.2017 по 01.11.2017 55% вже нараховані на вказану суму, а тому слід нарахувати 55% на суму 646 041 грн, оскільки саме такий розмір вказаний позивачем, однак, за період з 02.11.2017 по 17.11.2017. За даний період розмір 55% річних становить 15 575,78 грн.

На суму заборгованості 569 942 грн підлягають нарахуванню 55% річних, починаючи не з 18.09.2017 (вказано позивачем), а з 18.11.2017 по 22.11.2017, і становлять 4 294,08 грн.

Отже, загальний розмір 55% річних становить 115 102,69 грн.

Тому в частині стягнення 55% річних в розмірі 103 009,12 грн слід відмовити.

5.9 Позивач також просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 160 158,75 грн.

Натомість відповідач заявив зустрічний позов про визнання недійсним п. 7.1 договору, на підставі якого вказані збитки нараховані.

При вирішення зустрічного позову, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені в ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Недодержання даних вимог згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Згідно з приписами ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1). Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб (ч. 2).

Поняття збитків, порядок їх стягнення регулюється ГК України та ЦК України.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки контрагента.

При цьому в ч. 2 ст. 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Тобто збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок господарського правопорушення, а їх розмір і факт понесення повинні доводитись в загальному порядку.

Отже, умова договору, в якому сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов'язання суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення.

Раніше ч. 5 ст. 225 ГК України передбачала, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом. Однак, на час укладення договору, ч. 5 ст. 225 ГК України виключена на підставі Закону України від 07.04.2015 № 289-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів".

Суд не враховує посилання позивача на Положення про поставку продукцію виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання, які затверджені постановою ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888, які передбачають таку можливість нарахування збитків. Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_4 України від 12.09.1991 “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Питання стягнення збитків врегульовані ГК України та ЦК України, отже вказані положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до приписів ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи викладене, зустрічний позов про визнання недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013 слід задовольнити.

Як наслідок, в первісному позові в частині вимог щодо стягнення збитків в розмірі 160 158,75 грн, які нараховані на підставі п. 7.1 договору, слід відмовити як недоведених.

6. Судові витрати.

6.1 Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

6.2 Позивач в позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - 8 460,20 грн судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000 грн (з яких 5 000 грн за підготовку позову та подачу у господарський суд та до 10 000 грн за представництво інтересів у господарському суді).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України представник позивача не зробив відповідної заяви до закінчення судових дебатів щодо відшкодування йому судових витрат на професійну правничу допомогу, а відтак суд їх не враховує при визначенні розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу.

6.3 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 8460,20 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 4 490,84грн.

6.4 Відповідач за подання зустрічного позову сплатив судовий збір в розмірі 1 762 грн. Враховуючи задоволення зустрічного позову, сплачений за нього судовий збір покладається на позивача.

6.5 При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на відповідача слід покласти судовий збір у розмірі 2 728,84 грн

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256, п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОСОБА_1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТРЕЙД" про стягнення 564 013,53 грн, з яких пеня - 102 177,90 грн, інфляційні втрати - 55 394,80 грн, проценти за користування товарним кредитом (18%) - 28 170,27 грн, проценти за користування товарним кредитом (55%) - 218 111,81 грн, збитки - 160 158,75 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТРЕЙД" (вул. Автоливмашівська, 7, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76495, ідентифікаційний код 38713244) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОСОБА_1" (вул. Грушевського, 4, Печерський район, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 39435221) 299 389,34 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень тридцять чотири копійки), з яких пеня — 100 721,58 грн, інфляційні втрати - 55 394,80 грн, проценти за користування товарним кредитом (18%) - 28 170,27 грн, проценти за користування товарним кредитом (55%) — 115 102,69 грн, а також 2 728,84 грн (дві тисячі сімсот двадцять вісім гривень вісімдесят чотири копійки) судового збору.

Відмовити в позові в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТРЕЙД" збитків у розмірі 160 158,75 грн, пені в розмірі 1 456,32 грн, процентів за користування товарним кредитом (55%) - 103 009,12 грн, всього — 264624,19 грн.

Задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТРЕЙД" до ТОВ "АГРО ОСОБА_1" про визнання недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013.

Визнати недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ОСОБА_1" (вул. Грушевського, 4, Печерський район, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 39435221) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТРЕЙД" (вул. Автоливмашівська, 7, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76495, ідентифікаційний код 38713244).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст рішення складено 01.06.2018.

Суддя О. В. Малєєва