Рішення № 74376793, 24.05.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/77/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання Конашенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНІСЛАВСЬКА ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ",

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “ОСОБА_2 акціонерна компанія “Нафтогаз України”,

про визнання за позивачем права на застосування положень розділу X ОСОБА_3 договору розподілу природного газу, ст. 617 ЦК України та ч. 4 ст. 219 ГК України до правовідносин із відповідачем,

за участю:

від позивача — представник ОСОБА_4, ОСОБА_5,

від відповідача — представник (адвокат) ОСОБА_6,

від третьої особи — представник ОСОБА_7,

ухвалив таке рішення.

1. Суть спору

1.1 Розглядається справа за позовом ТОВ "СТАНІСЛАВСЬКА ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" до ПАТ "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ" про визнання за позивачем права на застосування положень розділу X ОСОБА_3 договору розподілу природного газу, ст. 617 ЦК України та ч. 4 ст. 219 ГК України до правовідносин із відповідачем, а саме - звільнення боржника у зобов'язанні від відповідальності за недотримання умов договору (правочину) до моменту усунення причин виникнення обставин непереборної сили, а саме - до моменту здійснення фінансування із Державної бюджету України різниці між встановленим нею тарифом та фактичною вартістю затрат на виробництво теплової енергії для позивача.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи

2.1 Суд згідно з ухвалою від 31.01.2018 задовольнив заяву позивача від 29.01.2018 №13/223 (вх. №1367/18 від 29.01.2018) про забезпечення позову до подання позовної заяви - заборонив ОСОБА_1 акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ” вчиняти дії щодо обмеження чи припинення газопостачання до котельної за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34, яка експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю “СТАНІСЛАВСЬКА ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ”.

2.2 Суд згідно з ухвалою від 01.03.2018 допустив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_2 акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

2.3 В судовому засіданні 07.05.2018 було оголошено перерву до 18.05.2018, в судовому засіданні 18.05.2018 оголошено перерву до 24.05.2018.

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення учасників справи

3.1 Позовна заява від 08.02.2018 №13/285 (вх.№1830/18 від 08.02.2018).

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання з особливим статусом природної монополії і для виробництва теплової енергії використовує єдину газову котельню за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34. Зазначає, що з метою сталого виробництва теплової енергії для споживачів він уклав із ПАТ “ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ” договір розподілу природного газу шляхом приєднання до типового договору згідно з заявою-приєднання від 12.01.2016 №0942124І7КАТ016. При цьому ціна на продукцію позивача є регульованою (фіксованою), яка встановлюється органами державної влади чи місцевого самоврядування і на які позивач не має впливу. Вказує, що держава встановила для позивача тарифи для послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, що не відповідають фактичним затратам на виробництво теплової енергії, і зобов'язувалась компенсувати відповідну різницю з бюджету. Проте таке фінансування належним чином не здійснюється, внаслідок чого позивач з незалежних від нього обставин не може виконати свої договірні зобов'язання щодо оплати відповідачу наданих ним послуг з розподілу природного газу. Розцінює вказану обставину як форс-мажорну, яка згідно положень розділу X ОСОБА_3 договору розподілу природного газу, ст. 617 ЦК України та ч. 4 ст. 219 ГК України є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. При цьому вважає, що торгово-промислова палата не має підстав для засвідчення виникнення форс-мажорних обставин у позивача через їх специфічність, що не позбавляє можливості встановити дані обставини в судовому порядку.

3.2 Відзив на позов від 27.02.2018 №IF-1.1-Лв-1089-0218 (вх.№3387/18 від 28.02.2018).

Відповідач проти позову заперечив. Вказав, що позивач є оператором газорозподільної системи в розумінні ст. 37 ЗУ “Про ринок природного газу”, основна діяльність якого полягає в здійсненні розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться в його власності або в користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Відповідно до умов типового договору, який укладений з позивачем, споживання природного газу з газорозподільної системи можливе при виконанні певних умов, однією з яких є наявність підтверджених у споживача планових обсягів (номінацій) природного газу. У зв'язку з наявністю у позивача заборгованості за спожитий природний газ, ОСОБА_2 акціонерна компанія “Нафтогаз України” не підтвердила планові обсяги (номінації) природного газу на відповідний розрахунковий період, що надало відповідачу правові підстави для здійснення примусових заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу до котельні позивача. Крім того, в порушення умов договору позивач не провів повної оплати за отриману послугу з розподілу природного газу. Отже, у відповідача є всі підстави, які передбачені нормами чинного законодавства та умовами договору, для припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу). Вважає, що обставини, на які посилається відповідач, не є форс-мажорними, а швидше за все є результатом неефективного провадження господарської діяльності позивача, як самостійного суб'єкта господарювання, і не можуть бути підставою для задоволення даного позову.

3.3 Відповідь на відзив від 16.03.2018 №131560 (від 16.03.2018 №4309/18).

Позивач вказав, що сторони в договорі не узгодили порядок засвідчення обставин непереборної сили, атому слід застосовувати загальні норми законодавства. Вказує, що ст. 617 ЦК України не передбачає виключного органу, якому сторона правочину має доводити факт непереборної сили, а тому посилання відповідача на перелік обставин, за яких Торгово-промислові палати України видають сертифікати як на виключний перелік можливих обставин непереборної сили, є безпідставним. При цьому майже вся діяльність позивача державно врегульована і держава не відшкодовує збитки, які завдані таким врегулюванням. Водночас позивач не має можливості будь-яким чином компенсувати ці збитки з інших джерел, оскільки існує заборона перехресного субсидіювання, передбачена Ліцензійними умовами.

3.4 Заперечення на відповідь на відзив від 17.04.2018 №IF007-Ск-2799-0418 (вх.№6159/18 від 18.04.2018).

Відповідач додатково зазначив, що 31.03.2018 у позивача закінчився термін дії договорів постачання природного газу, які укладені ним з ОСОБА_2 акціонерною компанією “Нафтогаз України”. Відсутність затверджених номінації в період з січня по березень 2018 року є належною підставою для припинення/обмеження газопостачання. Крім того, 10.04.2018 міським головою м. Івано-Франківська видано розпорядження “Про припинення опалювального періоду в м. Івано-Франківську”, яким визначено позивачу припинити теплопостачання всіх споживачів міста з централізованим опаленням з 10.04.2018. Оскільки позивач відповідно до заявленого позову мав намір обмежити право відповідача припинити газопостачання саме у опалювальний період, то така необхідність відпала після закінчення опалювального періоду.

3.5 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 акціонерна компанія “Нафтогаз України” надала письмові пояснення від 23.03.2018 №14/4-780 (вх.№4869/18 від 27.03.2018).

3.5.1 Вказала, що чинним законодавством і умовами договору передбачено, що представники оператора газорозподільних мереж (газотранспортної системи) припиняють або обмежують постачання природного газу споживачу в разі порушення ним строків розрахунків за використаний природний газ, а також відбору природного газу за відсутності у споживача підтвердженого постачальником у порядку, встановленому договором, обсягу постачання природного газу на поточний місяць. Посилається на те, що у зв'язку з існуючою заборгованістю за спожитий у минулі періоди природній газ, низьким рівнем розрахунків, ОСОБА_2 акціонерна компанія “Нафтогаз України” не мала підстав підтверджувати позивачу планові обсяги природного газу на січень 2018 року та, відповідно, не здійснювало постачання природного газу позивачу у січні 2018 року. Зазначає, що санкціонованим відбором споживачем природного газу є його відбір у межах договірного обсягу та за наявності підтвердженої номінації, за відсутності якої такі дії кваліфікуються як несанкціонований відбір газу. На момент виникнення спірних правовідносин у позивача була наявна заборгованість перед відповідачем, пов'язана з наданням останнім послуг з розподілу природного газу, та перед ОСОБА_2 акціонерною компанією “Нафтогаз України”, як постачальником. за поставлений природній газ у попередні періоди. Тому у позивача були відсутні підтверджені обсяги природного газу, що в силу умов договору розподілу, договору постачання природного газу та відповідно до норм законодавства є достатніми підставами для припинення газопостачання на об'єктах позивача.

3.5.2 Вказує на відсутність форс-мажорних обставин, оскільки не вважається форс-мажором (випадком) недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів. Позивач під час провадження власної підприємницької діяльності, здійснюючи її на власний ризик, має належним чином вчиняти всіх належних та можливих від нього заходів для виконання прийнятих на себе зобов'язань. В свою чергу відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за прийняті на себе договірні зобов'язання. Наводить правові позиції Касаційного господарського суду у справі № 917/492/17 (постанова від 06.03.2018), у справі №911/653/17 (постанова від 20.02.2018).

3.5.3 Виходячи зі змісту позовної заяви та характеру правовідносин є незрозумілим те, в чому саме полягає порушення прав та інтересів позивача. А тому вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

3.6 Позивач у відповіді від 06.04.2018 №13/740 (вх.№5675/18 від 11.04.2018) на пояснення третьої особи вказав, що:

- припинення газопостачання на об'єкт споживача є правом, а не виключним обов'язком відповідача. При визначенні виду санкції та порядку її застосування слід застосовувати норми інших нормативно-правових актів в сукупності, зокрема, врахувати спеціальний статус та специфіку діяльності позивача.

- Просить не враховувати умови та порядок розрахунків з третьою особою, зокрема, обсягу заборгованості та порядку її погашення, які стали підставою для ненадання номінацій позивачу, оскільки такі розрахунки виконання позивачем умов договору постачання природного газу не є предметом даного спору.

- Висновки Верховного Суду, на які посилається третя особа, не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки постановлені у справах про стягнення заборгованості за постачання природного газу.

- Статтею 219 ГК України передбачена можливість сторін у договорі визначити певні обставини, які через свій надзвичайний характер є підставою для звільнення від господарської відповідальності. В укладеному договорі сторони не встановили порядок засвідчення обставин непереборної сили. При цьому Закон України “Про торгово-промислові палати в України” визначає перелік обставин, щодо яких видаються сертифікати, однак закон не встановлює виключне право на підтвердження обставин непереборної сили тільки Торгово-промисловими палатами України. Вважає, що саме суд в даному випадку є компетентним органом, який може встановити обставину непереборної сили.

- Вважає, що до правовідносин не може бути застосований абз. 2 ч. 1 ст. 617 ЦК України (не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів), оскільки держава у правовідносинах щодо відшкодування непогашеної різниці в тарифах не є контрагентом позивача, а її зобов'язання виникають на підставі закону.

- Щодо способу захисту посилається на те, що у позивача є право на застосування розділу Х ОСОБА_3 договору розподілу природного газу. Відповідне право порушене з моменту звернення відповідача з вимогою про припинення газопостачання. Вважає, що такий спосіб захисту порушеного права передбачений нормами законодавства.

4. Обставини справи, оцінка доказів

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1 Обставини справи, на які посилається позивач і які не заперечуються учасниками справи (ч.1 ст. 75 ГПК України).

4.1.1 Основним видом діяльності позивача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код за КВЕД ДК 009:2010: 35.30).

Позивач відповідно до приписів законодавства отримав ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (затверджені рішенням НКРЕКП від 22.06.2012 №235, переоформлені на безстрокові рішенням НКРЕКП від 01.09.2015 №2251).

Ціни на продукцію позивача є регульованими (фіксованими) цінами, які встановлюються органами державної влади чи місцевого самоврядування, на які позивач не має впливу. При цьому органами державної влади чи місцевого самоврядування, можуть бути встановлені тарифи нижче економічно обґрунтованого рівня за умови відшкодування відповідної різниці між встановленими тарифами і фактичними затратами на виробництво продукції із бюджету.

До грудня 2017 року тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення встановлювалися для позивача органом державної влади - НКРЕКП, постановами від 09.06.2016 №944, від 09.06.2016 №1101, від 01.02.2017 №151 і від 01.02.2017 №152.

Встановлені тарифи є збитковими і не покривають фактичні затрати позивача на виробництво продукції. Нові тарифи, які введені в дію з 01.12.2017, встановлюються органами місцевого самоврядування і також є збитковими.

4.1.2 Позивач уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір розподілу природного газу, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, згідно з заявою-приєднанням від 12.01.2016 №0942124І7КАТ016.

Умови договору такі.

Цей ОСОБА_3 договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1).

За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1).

Санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (п. 3.1).

Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: 1) несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором; 2) відсутності підтвердженого обсягу природного газу у споживача або перевищення його місячного підтвердженого обсягу природного газу (п. 9.1).

Розділом Х договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 10.1). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 10.2). Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п. 10.3). Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку (п. 10.4).

4.1.3 Між ОСОБА_2 акціонерна компанія “Нафтогаз України”, як постачальником, та позивачем 27.09.2017 укладені договори постачання природного газу: № 6209/1718-ТЕ-15 (для виробництва теплової енергії для потреб населення); № 6210/1718-БО-15 (для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ); № 6211/1718-КП-15 (для виробництва теплової енергії для потреб інших споживачів).

Постачальник вказує на те, що станом на 26.12.2017 заборгованість позивача за договором № 6209/1718-ТЕ-15 складала 9 111 722, 93 грн, за договором № 6210/1718-БО-15 — 6 661 888, 50 грн, за договором № 6211/1718-КП-15 — 1 921 931, 77 грн.

Внаслідок несвоєчасної оплати позивачем спожитого природного газу постачальник відмовився підтвердити обсяг природного газу до постачання (не надано номінації (ліміти) споживання природного газу у січні 2018 року).

4.1.4 Через викладені обставини 23.01.2018 від відповідача на надійшло повідомлення про припинення газопостачання № 4, відповідно до якого відповідач зобов'язував позивача самостійно обмежити споживання природного газу до обсягу 0 (нуль) кв.м, а у разі невиконання такого зобов'язання - повідомлено про здійснення примусових заходів обмеження газопостачання.

Позивач 25.01.2018 не допустив представників відповідача до обмеження газопостачання, про що складений відповідний акт.

26.01.2018 засобами факсимільного зв'язку позивач отримав від відповідача чергове попередження про припинення газопостачання за № 5.

4.2 Відповідно до інформаційної довідки позивача станом на 01.12.2017 обсяги непрофінансованої з державного бюджету різниці в тарифах становили:

- по категорії споживачів “населення” - 15 048, 25 тис. грн,

- по категорії споживачів “бюджетні установи” - 31 544, 61 тис. грн,

всього — 46 592, 86 тис. грн.

Останнє фінансування заборгованості, яка виникла станом на 01.01.2016 здійснювалось в листопаді 2017 року в сумі 1 838, 57 грн.

Із загального узгодженого територіальною комісією обсягу заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла станом на 01.01.2016, позивачу не профінансовано 15 969,27 грн.

Згідно з рішенням територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (п. 6.1 протоколу №1 від 29.05.2017) позивачу узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, які надані бюджетним споживачам станом на 01.01.2016, на загальну суму 15 969 272,00 грн.

4.3 Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України суд не надає оцінки іншим доказам, які подані учасниками справи, оскільки вони не стосуються предмета доказування. Зокрема, не має значення для вирішення даного спору точний розмір заборгованості позивача за договорами постачання природного газу (п. 4.1.3 рішення). Сторонами не заперечується той факт, що позивач допускав порушення зобов'язання щодо оплати постачальнику спожитого природного газу. Проте просить визнати обставини, які впливали на можливість виконання ним договірних зобов'язань, форс-мажорними.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення

5.1 Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Між сторонами виникли договірні правовідносини, а саме укладено публічний договір розподілу природного газу (договір приєднання) відповідно до Закону України “Про ринок природного газу” і Кодексу газорозподільних систем.

5.2 На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.3 За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч. 4 ст. 219 ГК України визначено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Умови щодо звільнення сторін від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин), містяться в розділі Х ОСОБА_3 договору розподілу природного газу.

5.4 Непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

В ч. 2 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний суд України висловив правову позицію у справі № 6-2159цс15 (постанова від 11.11.2015) щодо визначення непереборної сили в ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Правові позиції Касаційного господарського суду у справі № 917/492/17 (постанова від 06.03.2018), у справі № 911/653/17 (постанова від 20.02.2018) не містять висновків щодо застосування норм права, які поширюються на спірні правовідносини.

5.5 Позивач вважає непереборною силою (форс-мажорною обставиною) невиконання державою обов'язку по компенсації з бюджету різниці між фактичним затратами на виробництво теплової енергії та регульованими (фіксованими) тарифами на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. Слід відмітити, що в позові йдеться саме про непереборну силу, а не випадок (казус), що є окремою підставою звільнення від відповідальності за ч. 1 ст. 617 ЦК України.

Наведені в законодавстві визначення дають підстави вважати, що форс-мажорними обставинами є:

- природні явища, як виняткові погодні умови та стихійні лиха, які мають об’єктивний характер (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа тощо),

- обставини соціального (публічного) характеру (страйк, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, масові заворушення, громадська, демонстрація, протиправні дії третіх осіб тощо),

- дії влади (введення ембарго, заборони, квоти тощо).

Йдеться про обставини, на які сторона об'єктивно не може впливати.

Невиконання державою бюджетних зобов'язань не відповідає ознакам непереборної сили і не може вважатись форс-мажорною обставиною. Позивач не довів, що він об'єктивно був позбавлений можливості вимагати від держави виконання зобов'язань.

5.6 Оскільки вказана позивачем обставина не є форс-мажорною, наявність чи відсутність сертифікату Торгово-промислової палати України не має значення для вирішення спору.

Питання обрання позивачем способу захисту порушеного права суд не оцінює з огляду на те, що позивач не довід обставин, на які він покликався як на підставу своїх вимог.

5.7. Враховуючи викладене, в позові слід відмовити.

6. Судові витрати

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір покладається на позивача.

7. Заходи забезпечення позову

Суд згідно з ухвалою від 31.01.2018 вжив заходи забезпечення позову до подання позовної заяви щодо заборони відповідачу вчиняти дії щодо обмеження чи припинення газопостачання до котельної за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34, яка експлуатується позивачем.

У випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України).

Враховуючи відмову в позові, слід скасувати заходи забезпечення позову, які вжиті згідно з ухвалою від 31.01.2018.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256, п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНІСЛАВСЬКА ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 381622720) до ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ" (вул. Ленкавського, 20 м. Івано-Франгківськ, 76010, ідентифікаційний код 03361046), за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “ОСОБА_2 акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) про визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВСЬКА ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» на застосування положень розділу X ОСОБА_3 договору розподілу природного газу, статті 617 ЦК України та ч. 4 ст. 219 ГК України до правовідносин із ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ», а саме - звільнення боржника у зобов'язання відповідальності за недотримання умов договору (правочину) до моменту усунення причин виникнення обставин непереборної сили, а саме - до моменту здійснення фінансування із Державної бюджету України різниці між встановленим нею тарифом та фактичною вартістю затрат на виробництво теплової енергії для позивача.

Судові витрати покладаються на позивача.

Скасувати заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, вжиті згідно з ухвалою суду від 31.01.2018, щодо заборони ОСОБА_1 акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ” вчиняти дії щодо обмеження чи припинення газопостачання до котельної за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34, яка експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю “СТАНІСЛАВСЬКА ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ”.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст рішення складено 01.06.2018.

Суддя О. В. Малєєва