Рішення № 74376743, 29.05.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

29.05.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/271/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут”, м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 установи “Управління спільною власністю територіальних громад” Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

про стягнення суми 1 431 435 грн. 95 коп., в тому числі 1 349 510 грн. 08 коп. заборгованості за спожитий природний газ за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410Х4LР9DP016 від 13.01.2016 року, 63 781 грн. 24 коп. пені, 12 352 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань та 5 792 грн. 01 коп. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники:

Позивача – ОСОБА_2, довіреність № 007.2Др-13-0418 від 04.04.2018 року

Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут”, м. Ужгород заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 установи “Управління спільною власністю територіальних громад” Закарпатської обласної ради, м. Ужгород про стягнення суми 1 431 435 грн. 95 коп., в тому числі 1 349 510 грн. 08 коп. заборгованості за спожитий природний газ за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410Х4LР9DP016 від 13.01.2016 року, 63 781 грн. 24 коп. пені, 12 352 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань та 5 792 грн. 01 коп. трьох процентів річних.

Представник позивача просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410X4LP9DP016 від 13.01.2016 року, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 349 510 грн. 08 коп. по оплаті за природний газ. Крім того, за порушення термінів оплати отриманого відповідачем природного газу, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 63 781 грн. 24 коп. (п. 6.2.1. договору), інфляційні нарахування в розмірі 12 352 грн. 62 коп. та три проценти річних в розмірі 5 792 грн. 01 коп. (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідач явку уповноваженого представника у підготовчі засідання 03.05.2018 року, 17.05.2018 року та у судове засідання 29.05.2018 року не забезпечив, витребуваного судом відзиву на позовну заяву не надав. Натомість, поданим через канцелярію господарського суду клопотанням № 1 від 16.05.2018 року просить розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

13.01.2016 року між сторонам спору був укладений Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410X4LP9DP016 (надалі – Договір), за умовами якого Постачальник (позивач у справі) взяв на себе зобов’язання передати у власність Споживачу (відповідачу у справі) у 2016 році природний газ, а Споживач (відповідач) взяв на себе зобов’язання прийняти та оплачувати вартість газу у розмірах, строки та порядку, передбачених Договором. Річний плановий обсяг постачання газу – до 254,000 тис. куб.м. Добові планові обсяги постачання газу визначаються шляхом ділення місячного планового обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця. Передача газу за Договором здійснюється на межах балансової належності об’єктів Споживача (відповідача) відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (розділ 1 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору сторони встановили, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ. Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: - за підсумками розрахункового періоду Споживач (відповідач) до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ; - на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акту приймання – передачі природного газу за розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником Постачальника; - Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов’язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу; - у випадку відмови від підписання акту приймання – передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку на підставі даних Оператора ГРМ; - у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10-го числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 2.9. Договору).

Розділ 3 Договору встановлює умови щодо ціни постачання природного газу. Зокрема передбачає, що розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між сторонами; ціна газу становить 6 490 грн. 30 коп. за 1 000 куб. м., крім того ПДВ 1 288 грн. 06 коп., всього з ПДВ 7 788 грн. 36 коп. Ціна, встановлена Договором може змінюватися протягом дії Договору, а сама зміна ціни узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди до Договору. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним договором. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу.

Порядок та строки розрахунків сторонами погоджені у розділі 4 Договору, який передбачає, що розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць – з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата за газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: - 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання; - у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п’ятиденний строк після збільшення цього обсягу; - остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Додатковою угодою № 7 від 19.01.2018 року до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410X4LP9DP016 від 13.01.2016 року сторони внесли зміни у пункти 1.1., 1.2., відповідно до яких погодили, що Постачальник (позивач у справі) взяв на себе зобов’язання передати у власність Споживачу (відповідачу у справі) у 2018 році природний газ, а Споживач (відповідач) взяв на себе зобов’язання прийняти та оплачувати вартість газу у розмірах, строки та порядку, передбачених Договором. Річний плановий обсяг постачання газу – до 244,000 тис. куб.м.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов укладеного сторонами Договору та Додаткової угоди до Договору у грудні 2017 року, січні та лютому 2018 року Постачальником було поставлено Споживачеві 163,247 тис. куб.м. природного газу на загальну суму 1 740 259 грн. 51 коп., що підтверджується двосторонніми актами приймання – передачі природного газу.

Зокрема, актом № ЗЗК00028880 від 27.12.2017 року підтверджено поставку газу у кількості 57,671 тис. куб.м. вартістю 590 749 грн. 43 коп.; актом № ЗЗК00000496 від 25.01.2018 року підтверджено поставку газу у кількості 51,781 тис. куб.м. вартістю 572 513 грн. 52 коп.; актом № ЗЗК00004580 від 28.02.2018 року підтверджено поставку газу у кількості 53,795 тис. куб.м. вартістю 576 996 грн. 56 коп.

Вартість поставленого газу за даним договором у вказаний період Споживач (відповідач) оплатив частково на суму 390 749 грн. 43 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок по рахунку позивача. Решта вартості поставленого газу Споживачем не оплачена, з огляду на що у відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 1 349 510 грн. 08 коп.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 1 349 510 грн. 08 коп. заборгованості по оплаті за природний газ в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 1 349 510 грн. 08 коп. заборгованості за спожитий природний газ за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410Х4LР9DP016 від 13.01.2016 року.

На підставі та в порядку п. 6.2.1. Договору позивач просить стягнути з відповідача суму 63 781 грн. 24 коп. пені.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 230 – 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.1. Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати, визначених умовами Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 63 781 грн. 24 коп.

Перевіривши розрахунок пені у межах заявленого періоду з 10.01.2018 року по 13.03.2018 року, окремо за кожним актом приймання – передачі природного газу, та виходячи із відповідних сум заборгованості з врахуванням здійснених відповідачем проплат, суд зазначає, що пеня в розмірі 63 781 грн. 24 коп. підлягає стягненню з відповідача повністю.

Разом з тим, за прострочку відповідачем оплати вартості поставленого природного газу позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму 12 352 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань та 5 792 грн. 01 коп. трьох процентів річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 12 352 грн. 62 коп. за період січень, лютий 2018 року та 5 792 грн. 01 коп. трьох процентів річних за період з 10.01.2018 року по 13.03.2018 року, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому суми 12 352 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань та 5 792 грн. 01 коп. трьох процентів річних підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 349 510 грн. 08 коп. заборгованості по оплаті за природний газ, 63 781 грн. 24 коп. пені, 12 352 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань та 5 792 грн. 01 коп. трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 21 471 грн. 54 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 установи “Управління спільною власністю територіальних громад” Закарпатської обласної ради, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14 (код ЄДРПОУ 33165909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут”, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2 (код ЄДРПОУ 39582749) суму 1 431 435 (Один мільйон чотириста тридцять одна тисяча чотириста тридцять п’ять гривень) грн. 95 коп., в тому числі 1 349 510 (Один мільйон триста сорок дев’ять тисяч п’ятсот десять гривень) грн. 08 коп. заборгованості за спожитий природний газ за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1141ОХ4LР9DP016 від 13.01.2016 року, 63 781 (Шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят одна гривня) грн. 24 коп. пені, 12 352 (Дванадцять тисяч триста п’ятдесят дві гривні) грн. 62 коп. інфляційних нарахувань та 5 792 (П’ять тисяч сімсот дев’яносто дві гривні) грн. 01 коп. трьох процентів річних, а також суму 21 471 (Двадцять одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня) грн. 54 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 31.05.2018 року

Суддя Пригара Л.І.