Рішення № 74376647, 31.05.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа № 906/191/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1О.(довіреність від 01.12.17)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 10.05.18); ОСОБА_3 (довіреність від 06.04.18)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м.Житомир)

до Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації (м.Малин, Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в

Житомирській області (м.Житомир)

про стягнення 2046551,40 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 2046551,40грн., з яких: 1879632,00грн. боргу, 39646,02грн. 3% річних, 127273,38грн. інфляційних згідно спільних протокольних рішень підписаних між ОСОБА_4 управлінням Державної казначейської служби України, Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за №2354 від 20.04.17, №2730 від 19.05.17, №2731 від 19.05.17, №2734 від 19.05.17, №2732 від 19.05.17, №3063/у від 19.07.17, №3061 від 19.07.17, №3370 від 19.08.17, №3372/у від 19.08.17,№ 3539/у від 20.09.17, №3538/у від 20.09.17, №3541 від 20.09.17, №3761 від 20.10.17, №3759/у від 20.10.17, №4095/у від 23.11.17, №4583/у від 19.12.17.

У відзиві на позовну заяву (а.с.101) Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації позов не визнало з посиланням на те, що Управління не є стороною спільних протокольних рішень ; Управління перераховує надавачам послуг лише отримані ним суми субвенції, а тому не може бути боржником перед позивачем.

У відповіді на відзив від 24.04.18 (а.с.140), ТОВ "Житомиргаз збут" зазначає, що головним розпорядником бюджетних коштів є Управління, органи казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів. Борг відповідачем сплачено 24.04.18.

У доповненнях до відзиву (а.с.166) відповідач зазначив про те, що заборгованість виникла не з вини Управління. Управління здійснюють розрахунки лише в межах отриманих коштів з державного бюджету. Оскільки борг перед позивачем погашено підстави для стягнення річних та інфляційних нарахувань відсутні.

У запереченнях на доповнення до відзиву (а.с.232), позивач вказав на визнання позову відповідачем шляхом сплати боргу. Відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Ухвалою від 31.05.18 закрито провадження у справі щодо вимоги про стягнення 1879632,00грн. боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині, та повернуто з державного бюджету позивачу судовий збір в розмірі 28194,48грн.

Спір розглядається виходячи з вимог про стягнення 39646,02грн. 3% річних та 127273,38грн. інфляційних.

У доповненнях до відзиву №10/04-02/1097 від 30.05.18 відповідач зазначив, що борг виник, у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням, відповідач є лише розпорядником отриманих з державного бюджету коштів, а тому не може вважатися таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань. Оскільки прострочення оплати відповідачем не відбулося, підстав для нарахування річних та інфляційних немає.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, з тих підстав, що борг виник не з вини відповідача, а у зв'язку з відсутністю достатнього та вчасного фінансування.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За період з 20.04.17 по 19.12.17 між ОСОБА_4 управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області (Сторона1), Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації (Сторона2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (Сторона3) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Сторона остання) укладено Спільні Протокольні Рішення (далі - СПР) за №2354 від 20.04.17, №2730 від 19.05.17, №2731 від 19.05.17, №2734 від 19.05.17, №2732 від 19.05.17, №3063/у від 19.07.17, №3061 від 19.07.17, №3370 від 19.08.17, №3372/у від 19.08.17,№ 3539/у від 20.09.17, №3538/у від 20.09.17, №3541 від 20.09.17, №3761 від 20.10.17, №3759/у від 20.10.17, №4095/у від 23.11.17, №4583/у від 19.12.17 (а.с.14-84), предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.05 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенуій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно п.2 СПР: сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання Сторонами Спільного протокольного рішення. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України Стороні 1 . Сторона 1 перераховує кошти на рахунок Сторони 2. Сторона 2 перераховує кошти субвенції згідно зведеного реєстру (VII частина), по якому кінцевим отримувачем є Сторона 3 . Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти за природний газ за 2017 рік згідно відповідних договорів. Сторона остання перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.05 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенуій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (Далі- Постанова №20), цей порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).

Згідно з п. 5 Постанови № 20, райдержадміністрації та виконавчі органи рад міст обласного значення, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, розподіляють отримані субвенції між головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів відповідно до бюджетної класифікації видатків у межах вартості ресурсів (товарів, послуг), наданих їх постачальниками, пропорційно або диференційовано за видами послуг.

Як вбачається зі змісту п. 6 Постанови № 20, органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Крім того, як вбачається зі змісту абзацу третього п. 7 Постанови № 20, розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Згідно п. 1 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (далі - Порядок № 493/688), цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок», ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», ПАТ «Укргазвидобування», виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі - послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (далі - Порядок).

Згідно Порядку № 493/688, розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Окрім того,за пп. 1, 2 п. 2.7 Порядку № 493/688, проведення розрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу здійснюється таким чином:

1) на підставі платіжних доручень органи Казначейства перераховують кошти на рахунки теплопостачальних і газопостачальних організацій, відкриті в органах Казначейства;

2) останнім отримувачем коштів від постачальників ресурсів при розрахунках за теплопостачання, джерелом якого є природний газ, є: Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та/або дочірня компанія Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - «Газ України» (далі - ДК «Газ України»), ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», ПАТ «Укргазвидобування», рахунки яких відкриті у Казначействі.

Частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України передбачено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою від 04.03.2002 № 256 Кабінету Міністрів України (далі - Порядок № 256), цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання / водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу: доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з п. 4 Порядок № 256, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином: до 20 числа місяця наступного за звітним до відповідного управління державного казначейства надається підписане спільне протокольне рішення (п.2.3 Порядку № 493/688); не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (у нашому випадку це 19 та 21 число місяця) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (п.2.5 Порядку № 493/688); отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків (п. 8 Порядку № 256).

При цьому, головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (п. 8 Порядку № 256).

Згідно п.6 Постанови №20, органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів,послуг).

Згідно пункту 3 Порядку фінансування, затвердженого вказаною Постановою №20, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації (відповідач) є головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення,тому саме на Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації покладено обов'язок щодо розрахунку з постачальниками природного газу по СПР.

В зв'язку з тим, що відповідач не провів розрахунки, позивач звернувся до суду.

Станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем по СПР за 2017 рік становив 1879632,00грн. В процесі розгляду справи борг було погашено у повному обсязі.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі ст.625 ЦК України при зверненні до суду просив стягнути з відповідача 39646,02грн. 3% річних, 127273,38грн. інфляційних.

В запереченнях відповідач зазначив, що Управління не є стороною спільних протокольних рішень тому не є боржником перед позивачем, відсутність вчасного фінансування позбавило можливості вчасно перерахувати позивачеві кошти, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення річних та інфляційних.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Як зазначалося вище, згідно пункту 3 Порядку фінансування, затвердженого вказаною Постановою №20, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Разом з тим, судом встановлено наступне :

- Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації не є стороною Спільних Протокольних Рішень;

- Спільні протокольні рішення передбачають складний механізм проведення взаєморозрахунків. Підписавши СПР позивач погодився з його умовами;

- Позивачем не наведено порушення строків проведення оплати саме Управлінням, виходячи з того, що головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (п. 8 Порядку № 256).

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи те, що прострочення виконання грошового зобов'язання Управлінням судом не встановлено, вимоги про стягнення з відповідача річних та інфляційних не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.06.18

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3- сторонам (рек. з повідом.)

4- третій особі (рек. з повідом.)