Постанова № 74374955, 30.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2706/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Святецького В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року про закриття провадження в адміністративній справі (суддя – Кухар Н.А., час ухвалення – 10:30 год., місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного тексту – 05.03.2018 р.),

у справі № 813/4548/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіальне управління юстиції у Львівській області,

про визнання неправомірними дій, зобов'язання утриматися від вчинення дій,

встановив:

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 територіальне управління юстиції у Львівській області в особі Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області, в якому просив:

1) визнати неправомірними дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області щодо проведення в рамках виконавчого провадження №48303700 з примусового виконання виконавчого напису №7984 виданого 21.09.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про звернення стягнення на нерухоме майно: будинок загальною площею 306,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, буд.№9в та земельну ділянку загальною площею 0,0347 га., що розташована за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, 9в кадастровий номер 4611500000:01:013:0050, що належить на праві власності ОСОБА_1, оцінки нерухомого майна - будинку загальною площею 306,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, буд.№9в та земельної ділянки загальною площею 0,0347 га., що розташована за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, 9в кадастровий номер 4611500000:01:013:0050 та встановлення (визначення) вартості будинку загальною площею 306,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, буд.№9в в розмірі 2638683,00 грн. (без ПДВ) і вартості земельної ділянки загальною площею 0,0347 га., що розташована за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, 9в кадастровий номер 4611500000:01:013:0050 в розмірі 342714,00 грн. (без ПДВ) з розрахунку на один метр квадратний земельної ділянки 987,65 грн.;

2) зобов’язати Головне ТУЮ у Львівській області, в особі Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області, до складу якого входить Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області утриматись від виконання (заборонити використання) в рамках виконавчого провадження №48303700 з примусового виконання виконавчого напису №7984 виданого 21.09.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про звернення стягнення на нерухоме майно: будинок загальною площею 306,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, буд.№9в та земельну ділянку загальною площею 0,0347 га., що розташована за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, 9в кадастровий номер 4611500000:01:013:0050, що належить на праві власності ОСОБА_1 при вчиненні будь-яких виконавчих дій (включаючи реалізацію майна відповідно до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження»), оцінки (визначення вартості) будинку загальною площею 306,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, буд.№9в в розмірі 2638683,00 грн. (без ПДВ) та оцінки (визначення вартості) земельної ділянки загальною площею 0,0347 га., що розташована за адресою: Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, 9в кадастровий номер 4611500000:01:013:0050 в розмірі 342714,00 грн. (без ПДВ) з розрахунку на один метр квадратний земельної ділянки 987,65 грн..

Провадження у справі за цим адміністративним позовом відкрито ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 року провадження по справі за вказаним позовом ОСОБА_1 закрито, на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, у зв’язку із тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 27.02.2018 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є безпідставною, винесена з порушенням норм законодавства та з недотриманням судової практики ВС України, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що у заявленому до суду позові він просить вирішити публічно-правовий спір, який підлягає розгляду адміністративним судом. Цей позов заявлено до суб’єкта владних повноважень і оскаржуються дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області, які вчинені в рамках виконавчого провадження №48303700. Це виконавче провадження стосується примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №7984 виданого 21.09.2009 року. Тому, на думку апелянта, розглядуваний позов повинен вирішуватись в порядку адміністративного, а не цивільного, судочинства.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 27.02.2018 року, а справу направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Позивач подав суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи на інший день у зв’язку із неможливістю прибуття в судове засідання представника позивача. У задоволенні цього клопотання судом апеляційної інстанції відмовлено у зв’язку із відсутністю доказів про об’єктивну неможливість прибуття позивача чи його представника в судове засідання.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року, тобто на час пред’явлення позову до суду), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Також, згідно ст.17 ч.1 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Статтею 6 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що статтею 3 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) визначено, що справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач – це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Відповідач – це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Аналогічні правові норми містяться і в статтях 2, 4, 5, 19 КАС України в редакції чинній після 15.12.2017 року, тобто на час винесення ухвали суду першої інстанції від 27.02.2018 року.

Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов’язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Тобто, спір із суб'єктом владних повноважень буде належати до публічно-правового спору за умови коли такий суб'єкт (відповідач у справі) при вчиненні (прийнятті) оспорених рішення (дії, бездіяльності) діяв при виконанні владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Із вищенаведених правових норм видно, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що завданням цивільного судочинства, відповідно до ст.1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що статтею 181 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Статтею 287 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017 року) передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту адміністративного позову видно, що у заявленому позові позивач ОСОБА_1, будучи учасником виконавчого провадження, оскаржує дії державних виконавців Відділу ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області, які вчинені в рамках виконавчого провадження №48303700 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №7984 виданого 21.09.2009 року щодо звернення стягнення на нерухоме майно. Також позивач просить зобов’язати відповідача утриматись від виконання (заборонити використання) вчинення дій в рамках цього виконавчого провадження.

Тобто, у заявленому адміністративному позові існує спір між позивачем фізичною особою і відповідачем органом ДВС як суб’єктом владних повноважень, який виник із процесу виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Отже, розглядуваний судовий спір, відповідно до наведених вище норм законодавства, з врахуванням предмету і характеру позовних вимог, суб'єктного складу сторін, має публічно-правовий характер і повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Вищенаведених норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував і при цьому зробив помилковий висновок про те, що спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції від 27.02.2018 р., яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року про закриття провадження в адміністративній справі №813/4548/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіальне управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання утриматися від вчинення дій – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: В.В. Святецький

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 31.05.2018 року