Постанова № 74374884, 23.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5820/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Федусика А.Г.,

суддів – Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі ДФС) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000030/2 від 03 червня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00070 від 03 червня 2017 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору про надання послуг по декларуванню товарів № 211/16 від 01 березня 2016 року, укладеного між позивачем, як Замовником, та ТОВ «БЕК «Атаман-Груп», як Виконавцем, декларантом з метою митного оформлення товару позивача для підтвердження митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) 03 червня 2017 року була подана електронна митна декларація (Форма МД-2) № 500060/2017/007536.

03 червня 2017 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000030/2 щодо товарів: абрикоси свіжі, класу В, у пластикових ящиках 610 шт., на 8 дерев’яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва Греція (GR), виробник FRUTOPOLIS S.A., торговельна марка «FRUTOPOLIS».

Згідно змісту цього рішення, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих за МД від 03 червня 2017 року № UA500060/2017/007536, було встановлено, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 27 квітня 2017 року № 336/17; інвойс від 31 травня 2017 року № 004 та інші документи.

У зв’язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та за результатами проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між органом доходів та зборів та декларантом, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості по товару № 2 було обрано другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00070 від 03 червня 2017 року позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: відповідно до ст.256, з урахуванням ч.2 п.6 ст.54 Митного кодексу України, фіскальним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03 червня 2017 року № UA500060/2017/000030/2.

Винесення відповідачем вказаних актів індивідуальної дії і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про те, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та прийняв оскаржувані рішення є необґрунтованими, не доведеними та безпідставними. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України (Глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості, відповідач виходив з того, що подані декларантом документи мали розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ст.53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу, зокрема, зовнішньоекономічний контракт від 27 квітня 2017 року № 336/17, інвойс від 31 травня 2017 року № 004, Прайс-лист Виробника товару б/н від 31 травня 2017 року, Специфікація № 4 від 31 травня 2017 року, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1)702077 31 травня 2017 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару 1700524ІІВ109055 24 травня 2017 року та інші документи, які, зокрема, підтверджують транспортні витрати.

Однак, ДФС, не визнаючи митну вартість, заявлену ТОВ згідно ціни контракту, посилалась на відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Так, було зазначено, що п. 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27 квітня 2017 року № 336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте, згідно поданого інвойсу № 004 вартість товарів становить 9785,53 ЕВРО, що не відповідає сумі попередньої оплаті вказаної в довідці банку від 24 травня 2017 року № 1700524IIB109055 у розмірі 65000,00 ЕВРО. Таким чином, відповідач вважав, що умови здійснення оплати за товар, наведи в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар.

Колегія суддів зазначає, що фактично 03 травня 2017 року позивачем здійснено оплату на більшу суму, ніж передбачено інвойсом № 004 від 31 травня 2017 року, яка по суті є 100% передоплатою, в тому числі, як за спірний товар, так і за інші товари поставлені (будуть поставлені в майбутньому) на адресу позивача.

Стосовно посилань відповідача на розбіжність ваги в первинних документах колегія суддів зазначає, що вага вказана в митної декларації, інвойсі від 31 травня 2017 року № 004, пакувальному листі від 31 травня 2017 року № 04 відрізняється від ваги вказаної у CMR від 31 травня 2017 року № 0061335, книжки МДП від 31 травня 2017 року № РХ.80764301, митної декларації країни відправлення від 31 травня 2017 року № 17GREX410100028115, сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 31 травня 2017 року № А702077.

У листі позивача, вих.№ 0306-1 від 03 червня 2017 року, щодо розбіжностей у товаросупровідних документах у вазі брутто/нетто та вартості товару зазначено, що: позивач надає лист про коригування № 03-06/17 від 03 червня 2017 року від відправника (виробника) товару, в якому Frutopolis S.A. повідомив відповідача, що при оформленні вантажу абрикоси свіжі з Греції на адресу компанії ТОВ ними (відправником) була допущена помилка у товаросупровідних документах на вантаж: CMR № 0061335 від 31 травня 2017 року; EUR.1 № А 702077 від 31 травня 2017 року; TIR CARNET PX80764301 від 31 травня 2017 року; МД № 17GREX410100028115 від 31 травня 2017 року та просив вважати вірною вагу брутто 21706 кг, вагу нетто 19356 кг та кількість місць вантажу 2330 пл. ящиків, згідно інвойсу № 004 від 31 травня 2017 року та пакувального листа № 04 від 31 травня 2017 року.

Наведені роз’яснення та обставини, на думку колегії суддів, свідчать про безпідставність посилання відповідача на зазначені розбіжності, як на підставу для не визнання митної вартості товару.

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано будь-яких пояснень стосовно того, яким чином розбіжності у загальній вазі товару (навіть за їх наявності) робить неможливим визначення митної вартості товару за основним методом, тобто за ціною договору.

Стосовно посилань відповідача на ту обставину, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МК України, за якими при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням; проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями пп.«в» п.1 ч.10 ст.58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), а саме, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням, за сукупністю таких обов’язкових умов, якщо вони: не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті або понесені покупцем.

Так, пунктом 7.1 контракту на поставку передбачено два можливих варіанти поставки товару Покупцю: в зворотній тарі Покупця, а саме в пластикових ящиках, призначених для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів або в тарі Постачальника, призначеній для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів. У випадку поставки товару в тарі Постачальника, остання включається у вартість товару і поверненню не підлягає.

У листі позивача, вих.№ 0306-1 від 03 червня 2017 року відповідачу надані пояснення в тому числі щодо вартості пакування, зокрема зазначено, що згідно із зовнішньоекономічним договором №336/17 від 27 квітня 2017 року у п.7.1 зазначено, що товар може надходити Покупцеві у тарі Постачальника, яка в свою чергу включається до ціни на цей товар.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що спірна поставка товару позивачу відбувалась за другим варіантом, передбаченим п.7.1 контракту на поставку в тарі Постачальника, призначеній для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів, яка у такому випадку включається у вартість товару і поверненню не підлягає.

Також, п.7.2 контракту на поставку безальтернативно закріплено, що: обов’язок пакування і маркування товару лежить на Постачальнику; витрати по пакуванню і маркуванню покладаються на Постачальника; ці витрати входять у вартість товару і додатковому відшкодуванню зі сторони Покупця не підлягають.

Таким чином, посилання відповідача з приводу того, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, є безпідставними.

Крім того, посилання відповідача на ту обставину, що до митного оформлення надано лише лист від «MasivAvto» SRL від 31 тараня 2017 року б/н та рахунок-фактура від «Masiv Avto» SRL від 31 травня 2017 року № 03-GR, при цьому, у наданих транспортних документах (CMR, книжка МДП) наведене підприємництво не значиться, що на думку відповідача не дає змоги встановити понесені витрати позивачем на транспортування, колегія суддів вважає безпідставним та зазначає таке.

Згідно п.4.2 контракту на поставку, Постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2010», в т.ч. FCA (склад Постачальника Греція), перевезення забезпечується за рахунок Покупця.

На виконання п.4.2 контракту поставки в інвойсі № 004 від 31 травня 2017 року зазначені умови відповідної партії товару: FCA Скідра.

З матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення в якості транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, позивачем фактично було надано: контракт на перевезення вантажів № 337/17 від 26 травня 2017 року, укладений між позивачем, як Замовником, та «Masiv Auto» SRL (Молдова), як Перевізником; договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 03/05/2017 від 03 травня 2017 року, укладений між SRL «Masiv Auto», як Замовником, та SRL «Tintoreto-Trans», як Перевізником; договір-заявку № 03-GR від 29 травня 2017 року до контракту № 337/17 від 26 травня 2017 року, згідно якої зокрема, ставка за перевезення: 2100,00 євро; строки і форма оплати: перерахування протягом 15 днів після надання оригіналів документів; рахунок-фактуру № 03-GR від 29 травня 2017 року, виписану згідно контракту № 337/17 від 26 травня 2017 року на підставі заявки № 03-GR від 29 травня 2017 року на транспортні послуги за маршрутом Греція Україна, за ціною 2100 євро, із загальною сумою до оплати 2100 євро; автотранспортну накладну (CMR) № 0061335 від 31 травня 2017 року (а.с.79-80) із зазначенням підприємства «Tintoreto-Trans» S.R.L.; книжку МДП (TIR carnet) PX.80764301 від 31 травня 2017 року (а.с.73-75) із зазначенням підприємства «Tintoreto-Trans» S.R.L.; довідку «Masiv Auto» SRL від 31 травня 2017 року до митних органів про вартість транспортних витрат згідно договору № 337/17 від 26 травня 2017 року за маршрутом Скідра, Греція до пропускного пункту України (а.с.72); лист, вих. № 0306-1 від 03 червня 2017 року, у якому позивачем відповідачу надані пояснення, в тому числі щодо транспортування відповідної партії товару, зокрема зазначено, щодо ВМД були надані документи, що підтверджують ці витрати, а саме: договір-заявку № 03-GR від 29 травня 2017 року ; довідку про транспортні витрати до кордону б/н від 31 травня 2017 року ; рахунок-фактуру № 03-GR від 31 травня 2017 року ; також до ВМД був наданий договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 337/17 від 26 травня 2017 року та надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 03/05/2017 від 03 травня 2017 року , який підтверджує виконання роботи по транспортуванню товару.

Також слід зазначити, що банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до встановленого рахунка-фактури не надані позивачем у зв’язку із їх фактичною несплатою на час митного оформлення.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача про наявність розбіжностей та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, є необґрунтованими.

Також, слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, водночас.

В ході розгляду справи ДФС не було обґрунтовано підстав, за наявності яких поданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000030/2 від 03 червня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00070 від 03 червня 2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_1