Постанова № 74374868, 29.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/3763/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2018 року (головуючий суддя: Вийванко О.М., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, –

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 813909 від 24.02.2018, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Обґрунтовує позов тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення була прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки інспектора є недоведеними, необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, зазначене рішення, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, як доказ постанову про накладення адміністративного стягнення, оскільки в ній прослідковується факт відсутності у позивача скарг та заперечень у зв’язку з її винесенням. Відеозапис щодо порушення позивачем ПДР було видалено, що унеможливлює надання цього відеозапису, як доказу по справі.

В апеляційній скарзі, представник апелянт, просив проводити слухання справи без його участі у зв’язку із зайнятістю по службі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії БР № 813909, громадянин ОСОБА_2 24.02.2018 о 18 год 20 хв керуючи автомобілем марки «TOYOTA CAMRI», номерний знак НОМЕР_1, в м. Збаражі по вул. Чехова не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2 розділу 33 «Рух праворуч», а саме здійснив поворот ліворуч з вул. Чехова на вул. ОСОБА_3, чим порушив вимогу дорожнього знаку 4.2 розділу 33 ПДР України - рух праворуч.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки відповідачем будь-яких доказів, що саме позивач 24.02.2018 о 18 год 20 хв в м. Збаражі по вул. Чехова, керуючи своїм автомобілем, порушив вимогу дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч», не надано.

З цими висновками суду першої інстанції, частково погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на суб’єкта владних повноважень, в цьому випадку - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, покладено обов’язок щодо доказування правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, а саме вимог п.п. 4.2 п. 4 Розділу 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, оскільки в матеріалах справи, наявних доказів на підтвердження вчинення порушення не має.

У відзиві на позов та апеляційній скарзі, позивач покликається на те, що відеозапис з реєстратора котрий знаходився в службовому автомобілі поліції, який відображає порушення ПДР видалено, за таких обставин, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції вказаний відеозапис не міг бути дослідженим у судових засіданнях.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за наслідками розгляду справи, суд першої інстанції, скасував постанову серії БР № 813909 від 24.02.2018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., однак не вирішив справи відповідно до приписів ч. 3 ст. 286 КАС України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції вважає, оскільки в діях позивача відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення, згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, прізвище позивача – Шегрей. У той час, як постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БР № 813909 від 24.02.2018 винесена на ОСОБА_2. У зв’язку чим, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Також, слід зазначати, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України належним способом захисту прав позивача, є визнання вказаної постанови протиправною.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 308, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2018 року у справі № 607/3928/18 – скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 813909 від 24 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн, справу про адміністративне правопорушення закрити.

У задоволені решти позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: ОСОБА_4

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_5