Постанова № 74374835, 29.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р.м. ОдесаСправа № 814/1344/17

Категорія: 9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання – Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду, яка прийнята 28 листопада 2017 року у складі суду судді: Гордієнко Т.О. в місті Миколаєві по справі за адміністративним позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.06.2017 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 769196,80 грн. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про задоволення заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповному дослідженні та ненадання належної оцінки доказам та обставинам справи, які мають значення для вирішення спору.

Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2017 року ГУ ДФС у Миколаївській області було складено акт фактичної перевірки за результатом проведеної перевірки господарської одиниці ФОП ОСОБА_2 - ательє пошиву за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду 103/1, яким встановлено неоприбуткування позивачем готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень на підставі фіскальних звітних чеків у книзі обліку розрахункових операцій від 29.03.2017 року № 3000311461р/1 на загальну суму 153839,36 грн.

Так, даним актом зафіксована відсутність записів стосовно оприбуткування готівки за період з 10.04.2017 року по 07.06.2017 року у КОРО в розділі 2 «Облік руху готівки».

21.06.2017 року за наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, на суму 769196,80 грн.

Не погоджуючись із наведеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та залишаючи заявлені вимоги позивача без задоволення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.06.2017 року – правомірно, згідно вимог чинного законодавства України, на підставі встановлених та доведених обставин здійснення правопорушення збоку позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без задоволення адміністративного позову позивача з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом розгляду даної справи є податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, на суму 769196,80 грн., яке прийнято за наслідками фактичної перевірки господарської одиниці ательє пошиву за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду 103/1, де здійснює господарську діяльність позивач.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі – ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до вимог пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У пункті 80.2 статті 80 ПК України наводяться обставини, за наявності яких проводиться фактична перевірка.

Так, відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме наказу ГУ ДФС у Миколаївській області № 840 від 08.06.2017 року (а.с.59), підстави для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 визначені: підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, тобто, у зв’язку із наявністю та/або отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

На підтвердження правомірності проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 згідно пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України відповідачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції були надані письмові пояснення від 15.05.2018 року, згідно яких наказ № 840 про проведення вищевказаної перевірки було прийнято на підставі отриманого листа начальника Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку від 06.06.2017 року № 2356/ср (вх. від 06.06.2017 №2147/9) (а.с.159).

З аналізу змісту листа начальника Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку № 2356/ср (а.с.159) вбачається, що в абз. 2 вказаного документу зазначається прохання начальника Миколаївського ЗВ ВСПП ОСОБА_3 в період з 06.06.2017 року по 09.06.2017 року призначити представника управління ДФС в Миколаївській області для організації спільної перевірки цивільних магазинів (торгових точок) на предмет реалізації майна подвійного використання та обмеженого у цивільному обороті, яке виготовляється для потреб Збройних Сил України не для продажу.

Проте, у вказаному вище документі не визначається, які саме цивільні магазини (торгові точки) підлягають перевірці, їх розташування, кількість, тощо, а також не зазначається будь-яка інформація, згідно якої можливо припустити, що даними магазинами порушуються норми законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, відповідно до чого прямого посилання на перевірку саме ФОП ОСОБА_2 і інформації щодо порушень останньою вимог діючого законодавства не зазначається.

Водночас, відповідно до аналізу норми, закріпленої в пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, вбачається, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.

Тобто, дана підстава може бути застосована у тому разі, коли існує отримана в установленому законодавством порядку від відповідного суб’єкта конкретна інформація, на підставі якої можна припустити здійснення відповідних порушень законодавства чітко вказаним платником податків, що в даному випадку не дотримано збоку відповідача.

Що стосується посилань відповідача в наданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях на правомірність проведеної перевірки з огляду на допуск платником податків контролюючого органу до проведення такої перевірки, колегія суддів вважає такі посилання відповідача безпідставними, оскільки з аналізу наказу ГУ ДФС у Миколаївській області № 840 від 08.06.2017 року вбачається, що підстави для проведення перевірки були визначені лише пунктами ПК України, без зазначення будь-якої фактичної підстави, внаслідок чого позивач не мав змоги оцінити правомірність зазначення вказаних підстав та їх правову належність. В той же час, ст. 81 ПК України зобов’язує відповідача надати для ознайомлення платнику податків наказ на проведення перевірки із зазначенням підстав для її проведення, що відповідачем в даному випадку здійснено не було.

Окрім того, колегія суддів наголошує й на тому, що обставини, на які посилається контролюючий орган, як на підстави перевірки, а саме інформація, що зазначається в отриманому листі начальника Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку від 06.06.2017 року № 2356/ср (вх. від 06.06.2017 №2147/9) (а.с.159) щодо перевірки цивільних магазинів на предмет реалізації товарів, що виготовляються для Збройних Сил України, взагалі не перевірялись відповідачем при здійсненні фактичної перевірки позивача. Акт перевірки позивача не містить будь-яких посилань на проведення перевірки наведених обставин збоку позивача. Характер проведення перевірки в рамках визначення порушення правил оприбуткування збоку платника податків не відповідає наведеним підставам перевірки. Колегія суддів зазначає, що у спірному випадку не вбачається зв'язок виявлених порушень із вказаними підставами для проведення перевірки.

За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про невиконання відповідачем вимог ст.ст. 80, 81 Податкового кодексу України, що визначають підстави та порядок фактичної перевірки, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція при вирішенні спорів цієї категорії була неодноразово викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14 та від 16 лютого 2016 року у справі № 826/12651/14.

Таким чином, на підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, матеріалів та обставин справи, колегія суддів, приходить до висновку, що податковим органом було не підтверджено правомірність застосування підстав для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2, що свідчить про необхідність вважати проведення вказаної перевірки неправомірним, а винесення податкового-повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 21.06.2017 року - протиправним.

З огляду на обставини справи, колегія суддів також вважає за необхідне вказати наступне.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, ?юрисдикція? якого? поширюється? на? всі? держави-члени ?Ради? Європи, що? ратифікували Конвенцію про ?захист? прав?людини ?і основоположних? свобод від 04.11.1950 року.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «ОСОБА_4 Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

В пункті 71 рішення ЄСПЛ у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96) суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі «Pressos Compania Naviera S.» та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995 року, серія A, № 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (рішення у справі Спорронга і Льонрота). При цьому, в п. 73 Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

ЄСПЛ прийняв низку рішень у справах щодо України, в яких було постановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, в яких причиною визнання порушення було серед іншого, порушення справедливого балансу, нечіткість та неузгодженість законодавства.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

З аналізу обставин справи випливає, що позивачем було допущено порушення порядку ведення КОРО, в той час, як мета обліку надходження готівки до каси підприємства, в даній ситуації, була досягнута шляхом роздрукування відповідних чеків та направлення щоденної інформації про отриману готівкову виручку засобами модемного зв’язку безпосередньо до органів ДФС, та шляхом помилкового заповнення відповідних відомостей до книги обліку доходів.

Відповідачем не було встановлено будь-якої невідповідності отриманої готівки позивача та відповідних сум, вказаних у фіскальних чеках. Так само відповідач не заперечує факт отримання у повній мірі інформації щодо надходжень до каси позивача та відповідність цих сум наявним чекам.

Таким чином, в даному випадку має місце пряма невідповідність поняттю «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (зазначеного у рішеннях ЄСПЛ щодо відповідності втручання державних органів у право на мирне володіння майном статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), так як згідно оскаржуваного податкового-повідомлення рішення (а.с.15) накладання вказаної в ньому фінансової санкції (769196,80 грн.) не відповідає характеру вчиненого правопорушення збоку позивача, а також внаслідок накладання такої санкції на позивача, «справедливу рівновагу» буде порушено і тому, що остання може понести надмірний тягар внаслідок накладення та сплати наведеного розміру штрафу.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, та вважає рішення суду першої інстанції таким, яке винесено без належного та повного дослідження обставин справи, що в свою чергу приводить до висновку про необхідність задовольнити апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції – скасувати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року – задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року скасувати та прийняте нове судове рішення, яким адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 21.06.2017 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 16153,13 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець

29 травня 2018 р.