Постанова № 74374779, 30.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2283/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_2 Аваль" про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції – Мартинюк В.Я.,

час ухвалення рішення – 13.02.2018 року, 17:06 год.,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 14.02.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року: №0130911307, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, у розмірі 335114,74 грн., в тому числі за основним платежем – 268091,79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 67022,95 грн.; №0130931307, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 170,00 грн.; № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору у розмірі 25190,70 грн., в тому числі за основним платежем – 20152,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 5038,14 грн.;

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області, від 15 вересня 2017 року за №0130911307 та за №0130961307. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що згідно з листом АТ “ОСОБА_2 Аваль” від 17 січня 2017 року за №4-2/26 позивачу списано прострочену суму кредиту в І кварталі 2015 року у розмірі 1343503,97 грн. і відображено в “Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку” (форма 1ДФ) за ознакою доходу «126» відповідно до абз. “д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку у річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Разом з тим, ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до податкового органу за 2015 рік не подала, доходи у вигляді додаткового блага за 2015 рік не декларувала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік не сплатила. Вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача (апелянта) – ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача – ОСОБА_4 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги, і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Представник третьої особи - ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без його участі за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 лютого 2015 року між ПАТ “ОСОБА_2 Аваль” (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про припинення зобов’язань за кредитним договором №014/9723/74/48635 від 20 квітня 2007 року.

Відповідно до п.1.1 цього договору сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на день укладення цього договору складає еквівалент 3942098,34 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору, в тому числі:

- основна сума кредиту – 80310,22 доларів США, що складає еквівалент 1343503,97 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору;

- проценти нараховані за користування кредитом - 1308,95 доларів США, що складає еквівалент 21897,33 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору;

- розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 2576697,04 грн.

Згідно з п.1.2 цього Договору у зв’язку із погашенням позичальником до підписання цього договору заборгованості по кредиту за кредитним договором №014/9723/74/48635 від 20 квітня 2007 року у розмірі 50000,00 дол.США, що складає еквівалент 788424,85 грн. за курсом НБУ на дату погашення сторони домовились, що з дати укладення цього договору боргові зобов’язання за кредитним договором припиняються, а кредитний договір вважається розірваним.

Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, якою встановлено, що фізична особа - платник податку ОСОБА_1 протягом І кварталу 2015 року отримала дохід у вигляді додаткового блага за ознакою доходу “126”, який відповідно до абз. „д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації), разом з тим, ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за 2015 рік не подала, доходів за 2015 рік не декларувала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік не сплатила, що є порушення пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 268091,79 грн; п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, в результаті чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн.; пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, підп.168.1.1, п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 року за №71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 року на загальну суму 20152,56 грн.

За результатами перевірки складено Акт №1160/13-07/НОМЕР_2 від 03 серпня 2017 року.

15 вересня 2017 року на підставі вказаного акта Головне управління ДФС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення: №0130911307, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, у розмірі 335114,74 грн., в тому числі за основним платежем – 268091,79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 67022,95 грн.; №0130931307, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 170,00 грн.; №0130961307, яким збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору у розмірі 25190,70 грн., в тому числі за основним платежем – 20152,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 5038,14 грн.;

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом належним чином не обґрунтовано свої висновки про необхідність сплати позивачем грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, які сплачуються за результатами річного декларування, у розмірі 335114,74 грн. та грошового зобов’язання з військового збору у розмірі 25190,70 грн. саме у таких розмірах, оскільки позивачу анульовано (прощено) основну заборгованість за кредитом, і при визначенні об’єкта оподаткування контролюючим органом необхідно виходити з прощеної суми визначеної за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року, а не за курсом НБУ станом на 05 лютого 2015 року. Крім того, контролюючим органом при визначенні об’єкта оподаткування не враховано суми, яка не підлягає оподаткуванню на підставі абз.“д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року). Таким чином, вищезазначені оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з пп.163.1.1, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела, їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу/ та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

П.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України передбачає, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність.

Згідно з п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються також дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу).

Відповідно до п.164.3 ст.164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України передбачає, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених Нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до абз.“д” підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

П.167.1 ст.167 ПК України передбачає, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Разом з тим, згідно з п.8 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2015 року АТ “ОСОБА_5 Аваль” (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) підписали договір про припинення зобов’язань за кредитним договором №014/9723/74/48635 від 20 квітня 2007 року. На підставі цього договору сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на час укладення цього договору складає еквівалент 3942098,34 грн. за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору, в тому числі: основна сума боргу кредиту - 80310,22 доларів США, що складає еквівалент 1343503,97 грн. за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору; проценти нараховані за користування кредитом – 1308,95 доларів США, що складає еквівалент 21897,33 грн. за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору; розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором 2576697,04 грн. У зв’язку із погашенням позичальником, до підписання цього договору, заборгованості по кредиту за кредитним договором №014/9723/74/48635 від 20 квітня 2007 року у розмірі 50000,00 дол.США, що складає еквівалент 788424,85 грн. за курсом НБУ на дату погашення, сторони домовились, що з дати укладення цього договору боргові зобов’язання за кредитним договором припиняються, а кредитний договір вважається розірваним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи положення п.8 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України, при визначенні об’єкта оподаткування необхідно виходити з прощеної суми визначеної за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року, оскільки відповідач зазначає, що позивачу було анульовано (прощено) основну заборгованість по кредиту.

Разом з тим, всупереч вимогам вищенаведеної норми, контролюючий орган при визначенні позивачу грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору виходив з суми прощеного боргу за курсом НБУ станом на 05 лютого 2015 року, що в свою чергу, призвело до завищення податкових зобов’язань з вказаних обов’язкових платежів.

Крім того, контролюючим органом при визначенні об’єкта оподаткування не враховано суми, яка не підлягає оподаткуванню в силу положень абзацом “д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року).

П.3 ч.2 ст.2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах суд не наділений повноваженнями підміняти контролюючий орган – визначати об’єкт оподаткування та нараховувати суми грошових зобов’язань, які підлягають сплаті до державного бюджету.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що контролюючим органом належним чином не обґрунтовано свої висновки про необхідність сплати позивачем грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, які сплачуються за результатами річного декларування, у розмірі 335114,74 грн. та грошового зобов’язання з військового збору у розмірі 25190,70 грн. саме у таких розмірах, оскільки позивачу анульовано (прощено) основну заборгованість по кредиту, і при визначенні об’єкта оподаткування контролюючим органом необхідно виходити з прощеної суми визначеної за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року, а не за курсом НБУ станом на 05 лютого 2015 року. Крім того, контролюючим органом при визначенні об’єкта оподаткування не враховано суми, яка не підлягає оподаткуванню на підставі абз.“д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року), а тому податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року: №0130911307, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, у розмірі 335114,74 грн., в тому числі за основним платежем – 268091,79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 67022,95 грн. та №0130961307, яким збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору у розмірі 25190,70 грн., в тому числі за основним платежем – 20152,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 5038,14 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0130931307 від 15 вересня 2017 року, за яким на платника податків накладено штраф за неподання декларації з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, за 2015 рік у розмірі 170,00 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що його прийнято правомірно, оскільки позивач зобов’язаний подати декларацію після виникнення обставин, передбачених абз. “д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, і сторони в цій частині судове рішення не оскаржують.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 272, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі №813/3274/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя ОСОБА_6 Судді: ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 31 травня 2018 року.