Постанова № 74374737, 31.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14556/17 Суддя (судді) першої інстанції:

Скочок Т.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О.О.

суддів: Губської О.А., Парінова А.Б.

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, оформлену листом від 28.07.2017 року № М21970/0-13050/6-17;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована на території Рогівської сільської ради Поліського району Київської області на підставі клопотання від 04.07.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, зазначених у листі від 28.07.2017 року № М21970/0-13050/6-17.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 04.07.2017 стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, яка розташована на території Рагівської сільської ради Поліського району Київської області, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду не надходило.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 від 04.07.2017 року стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, яка розташована на території Рагівської сільської ради Поліського району Київської області, листом від 28.07.2017 року № М21970/0-13050/6-17 позивача повідомлено про те, що станом на момент розгляду даного клопотання останнє не може бути задоволено, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» визначено систему організації процесу виконання заходів щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Реалізація заходів, визначених положеннями вказаної Постанови, дасть змогу забезпечити прозорість діяльності системи управління земельними ресурсами, вільний доступ до земельної інформації всіх суб'єктів земельних відносин, здійснити раціональне використання земель сільськогосподарського призначення державної власності з урахуванням інтересів суспільства, територіальних громад та держави, знизить рівень корупції та мінімізує соціальну напругу, сприятиме цивілізованому розв'язанню проблем у сфері земельних відносин, підвищити рівень довіри ділових кіл і суспільства до системи земельних відносин.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наведеними законодавчими положеннями визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, встановленим ЗК України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 04.07.2017 стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, яка розташована на території Рагівської сільської ради Поліського району Київської області, тобто у межах норм безоплатної приватизації, встановлених п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України.

В якості підстави для відмови у наданні вказаного дозволу слугували положення Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» (надалі - Постанова № 413).

Так, абз. 1 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Постанови №413 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою:

Sбп = Sаук х 0,25,

де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області;

Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;

щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок;

надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції;

враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

У матеріалах справи представником відповідача наголошено, що на виконання Постанови № 413 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області буде прийнято наказ із затвердженим переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України на території Київської області, з урахуванням проведених аукціонів, а тому станом на момент розгляду клопотання позивача останнє не може бути задоволеним.

Суд першої інстанції визнав таку позицію відповідача неправомірною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», проаналізовано поняття «належне урядування».

Даний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі».

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Так, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність затвердженого на виконання Постанови №413 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу з переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України на території Київської області, з урахуванням проведених аукціонів, не може ставитись в провину позивача, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Таким чином, оскільки саме державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області не виконано свого обов'язку з реалізації положень Постанови № 413 станом на момент подання позивачем відповідного клопотання, негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

За таких обставин, відмова Головного управління Держгеокадастру у Київській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, зазначених у листі від 28.07.2017 року № М21970/0-13050/6-17, є необґрунтованою.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що вказаний лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області не є рішенням у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише формою повідомлення позивача про волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо розгляду клопотання позивача від 04.07.2017 року, а тому не може бути визнаний протиправним та скасованим у судовому порядку.

Разом з тим, виходячи з положень п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тому, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, зазначених у листі від 28.07.2017 року № М21970/0-13050/6-17.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О.О. Беспалов

Суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 31.05.2018 р.)