Постанова № 74374707, 29.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1921/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року, суддя Федорчук А.Б., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські оптичні системи" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0100961202 від 20.10.2016 року,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські оптичні системи" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0100961202 від 20.10.2016 року, яким застосовано штраф у розмірі 17 730,19 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 жовтня 2016 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, ст. 126 ПК України проведено перевірку своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Українській оптичні системи".

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №1037/1-26-50-12-02-33883130 від 06.10.2016 року «Про результати перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "Українській оптичні системи"»,яким встановлено наступне: згідно з наявною в базах даних інформацією, наданою платником податків до територіальних органів ДФС України, платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України у розмірі 17 730,19 грн.

20.10.2016 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0100961202, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17730,19 грн. за порушення термінів сплати податку на додану вартість у строки визначені законом.

Вважаючи вказане податкове-повідомлення рішення протиправним, а висновки податкового органу щодо порушення строків сплати узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість безпідставними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Підпунктами 16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

В силу п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України).

Згідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Відповідно до п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання; у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків мають відповідати строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п. 114.1 ст. 114 ПК України).

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.

Угідно п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчить акт перевірки, спірна штрафна санкція була визначена відповідачем в порядку ст. 126 ПК України у зв'язку з несвоєчасною сплатою ТОВ "Українські оптичні системи" сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих ним у податкових деклараціях №9038326233 від 18.03.2016 року, №9059042407 від 18.04.2016 року, №9080495079 від 18.05.2016 року, №9123569252 від 18.07.2016 року, а також на підставі податкового повідомлення-рішення №0001212207 від 17.02.2014 року.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0001212207 від 17.02.2014 року, прийняте на підставі акта перевірки №39/1-22-07-33883130 від 05.02.2014 року, було оскаржене позивачем до Окружного адміністративного суду м. Києва (справа №826/2523/14).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року, було повністю відмовлено в задоволенні позову та залишено в силі податкове повідомлення-рішення №0001212207 від 17.02.2014 року.

У зв'язку з цим 19.06.2014 року позивачем сплачено визначену податковим повідомленням-рішенням №0001212207 від 17.02.2014 року суму грошового зобов'язання у розмірі 169659,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №1769.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ТОВ "Українські оптичні системи" про стягнення податкового боргу у розмірі 182166,48 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2016 року (справа №826/15263/16) позов задоволено з підстав того, що податковий борг позивача виник, зокрема, на підставі податкового повідомлення-рішення №0001212207 від 17.02.2014 року, сума якого станом на момент звернення податкового органу до суду є узгодженою.

В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2016 року скасовано, а в позові Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовлено.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ "Українські оптичні системи" було подано копію платіжного доручення №1769 від 19.06.2014 року, яке підтверджує сплату узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 169 659,00 грн., а відтак станом на 19.06.2014 року ТОВ "Українські оптичні системи" податковий борг, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17.02.2014 року №0001212207 сплачено в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України (в редакції Закону України №2147- VIII) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем термінів сплати податкових зобов'язань, визначених на підставі податкового повідомлення-рішення №0001212207 від 17.02.2014 року є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Щодо порушень термінів сплати товариством податкових зобов'язань, самостійно визначених на підставі податкових декларацій з ПДВ, колегія суддів зазначає.

Матеріали справи свідчать, що податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2016 року №90383826233 подана позивачем 18.03.2016 року. Сума грошового зобов'язання, визначена у даній податковій декларації, становить 12184,00 грн., яка підлягає сплаті 30.03.2016 року.

Відповідно до платіжного доручення №926 від 31.03.2016 року позивачем сплачено 8000,00 грн. податкових зобов'язань з ПДВ згідно декларації за лютий 2016 року та 5000,00 грн. сплачено 05.04.2016 року, що підтверджується копією платіжного доручення №942 (всього - 13000,00 грн.)

Таким чином, позивачем за податковою декларацією за лютий 2016 року №90383826233 порушено строки сплати грошового зобов'язання на 1 та 5 календарних днів, що не відповідає висновка виклалдених в акті перевірки, а саме: 177 та 152 дні відповідно.

Шодо податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року №9059042407, яка подана ТОВ "Українські оптичні системи" 18.04.2016 року. Сума грошового зобов'язання, визначена у даній податковій декларації, становить 22627,00 грн., що підлягає сплаті 28.04.2016 року, колегія суддів зазначає.

Відповідно до платіжних доручень №1031 від 25.04.2016 року на суму 10000,00 грн. та №1039 від 27.04.2016 року на суму 12627,00 грн., позивачем в повному обсязі та своєчасно сплачено податкові зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2016 року у розмірі 22627,00 грн.

Також, 18.05.2016 року позивачем контролюючому органу подана податкова декларація №9080495079 за квітень 2016 року, в якій визначено, що сума, що підлягає до сплати становить 26006,00 грн., яка підлягає сплаті до 28.05.2016 року.

Відповідно до платіжного доручення №1167 від 30.05.2016 року позивачем сплачено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26000,00 грн. на підставі декларації за квітень 2016 року. Граничний термін сплати 28.05.2016 року, що припав на вихідний день, тому сплата позивачем зазначеної суми податкового зобов'язання в перший робочий день 30.05.2016 року є правомірною.

Крім того, 18.07.2016 року товариством подано декларацію реєстраційний №9123569252 за червень 2016 року. Сума грошового зобов'язання, у даній податковій декларації визначена у розмірі 49189,00 грн., яка підлягає сплаті до 28.07.2016 року.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №8 від 19.07.2016 року, яким підтверджується сплата ТОВ "Українські оптичні системи" суми податкових зобов'язань у розмірі 50000,00 грн. згідно декларації за червень 2016 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено допущення Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські оптичні системи" порушень строку сплати узгодженого зобов'язання з податку на додатну вартість, тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0100961202 від 20.10.2016 року про нарахування штрафу на суму 17 730,19 грн. підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 30 травня 2018 року.