Постанова № 74374703, 30.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/3320/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління ДФС в Івано-Франківській обл. про визнання відмови у проведенні перерахунку заборгованості з податку на доходи фізичних осіб протиправною і спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: ОСОБА_4, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 20 хв. 13.03.2018р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 19.03.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

31.01.2018р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконною відмову відповідача ОСОБА_3 управління /ГУ/ ДФС в Івано-Франківській обл. щодо здійснення перерахунку донарахованих їй зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ та нарахованих штрафних санкцій і пені, з урахуванням повернутого нею авансу в сумі 289600 грн. згідно поданої уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи від 07.12.2017р.; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок донарахованих їй зобов'язань зі сплати ПДФО та врахованих штрафних санкцій і пені, з урахуванням повернутого нею авансу в сумі 289600 грн. згідно поданої уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи від 07.12.2017р. (а.с.4-12).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.162-168).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач ОСОБА_2, яка покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.171-178).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що за результатами проведеної перевірки їй збільшено суму грошового зобов’язання з ПДФО на суму 78702 грн. 50 коп., оскільки податковий орган вважав суму 2058070 грн., яка була перерахована на її рахунок контрагентом ТзОВ «Захід Логістік» впродовж 2015 року, сумою отриманого доходу. Також перевіркою з’ясовано наявність у неї станом на 31.12.2015р. дебіторської заборгованості перед ТзОВ «Захід Логістік» в сумі 289600 грн. Під час оскарження винесених по цій перевірці податкових повідомлень-рішень вона наполягала, що сума наданої ТзОВ «Захід Логістік» поворотної фінансової допомоги в розмірі 323022 грн. була неправомірно зарахована до загального оподатковуваного доходу. Судовими рішеннями встановлено, що кошти в сумі 323022 грн. є платою за надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів, а не поворотною фінансовою допомогою. Платіжним доручення № 95 від 15.11.2016р. нею повернуто на рахунок ТзОВ «Захід Логістік» 323022 грн. поворотної фінансової допомоги. Таким чином, враховуючи наявні судові рішення, таким поверненням коштів було повернуто дебіторську заборгованість в сумі 289600 грн. 22.04.2017р. нею подано уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій вона вказала суму отриманих доходів за 2016 рік у розмірі 315104 грн. 91 коп. (з від’ємним значенням) та зменшила суму ПДФО на 1827 грн. 02 коп. 07.12.2017р. вона подала ще одну уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, якою зменшила суму ПДФО. яка підлягала нарахуванню до бюджету на 52128 грн. (сума повернутого авансу 289600 грн. х 18 %). Листом № 224/с/09-19-51-02-24 від 29.12.2017р. відповідач відмовив в перерахунку суми ПДФО, оскільки за наявності збитків зменшення нарахованих раніше податкових зобов’язань не здійснюється, оскільки це не передбачено затвердженою формою звітності.

Наведені обставини суд під час розгляду справи не перевірив та не надав їм належної правової оцінки.

Окрім цього, суд не проаналізував причини вищевказаної відмови відповідача, не врахував, що нормами Податкового кодексу /ПК/ України не передбачено можливості подання декларації за період перевірки, оскільки в цьому випадку підставою для нарахувань є акт перевірки; також уточнююча декларація подавалася за 2016 рік, через що податковий орган мав право провести документальну позапланову перевірку за період, що уточняється. Процедура подання платниками податків та прийняття контролюючим органом декларацій не передбачає можливості контролюючого органу відмовляти у розрахунку (перерахунку) податкових зобов’язань платника податків відповідно до показників прийнятої декларації.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 з 29.10.2014р. зареєстрована як фізична особа-підприємець /ФОП/ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за № 21200000000010009 (номер запису в ЄДР № 619138).

21.03.2017р. до ЄДРПОУ внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (а.с.92-95).

В період здійснення підприємницької діяльності позивач знаходилась на податковому обліку в Калуській об’єднаній державній податковій інспекції /ОДПІ/.

В період з 26.08.2016р. по 15.09.2016р. посадовими особами Калуської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.10.2014р. по 31.12.2015р. та правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014р. по 31.12.2015р.

За результатами перевірки складено Акт № 442/1302/НОМЕР_1 від 22.09.2016р., яким встановлено, зокрема, порушення вимог ст.164, п.п.177.1, 177.2, 177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого позивач занизила ПДФО від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період з 29.10.2014р. по 31.12.2015р., на 80587 грн. 20 коп., в тому числі за 2015 рік – на 80587 грн. 20 коп. (а.с.13-34).

На підставі цього Акту перевірки Калуською ОДПІ прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 06.10.2016р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 100713 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. прийнято рішення № 3726/10/09/2016, яким податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ № НОМЕР_2 від 06.10.2016р. скасовано частково та зобов'язано відповідача винести та направити платнику нове податкове повідомлення рішення на суму 99786 грн. 50 коп. (а.с.36-43).

З урахуванням наведеного, Калуською ОДПІ 28.12.2016р. винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 99786 грн. 50 коп., з яких 79829 грн. 20 коп. - основний платіж, 19957 грн. 30 коп. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.44-45).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 62962 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15740 грн. 50 коп., позивач оскаржила його у судовому порядку.

Підставою для визначення грошових зобов'язань з ПДФО слугував висновок податкового органу про те, що позивачем за 2015 рік до складу доходу, що враховується для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу, який є об'єктом оподаткування ПДФО, не включено кошти у сумі 323022 грн., отримані нею за надані ТзОВ «Захід-Логістік» транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів, що призвело до заниження позивачем ПДФО за вказаний період на 79829 грн. 20 коп.

Разом з тим, позивач вважала кошти в розмірі 323022 грн. поворотною фінансовою допомогою, отриманою нею від ТзОВ «Захід-Логістік» згідно договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі № 011015 від 01.10.2015р., а тому, на її переконання, вказані кошти правомірно нею не були включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017р., у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 28.12.2016р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДФО, що сплачується за результатами річного декларування, у розмірі 62962 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 15740 грн. 50 коп. відмовлено (а.с.49-59).

Судові рішення набрали законної сили, однак позивач оскаржив їх касаційному порядку.

13.09.2017р. відповідач сформував та направив позивачу податкову вимогу № 15650-17, якою ОСОБА_2 повідомлено про суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 121969 грн. 17 коп., у тому числі: ПДФО у розмірі 78036 грн. 14 коп., штрафні санкції у розмірі 19957 грн. 30 коп. та пеня 23961 грн. 88 коп. (а.с.63).

Разом з тим, 09.02.2017р. позивач подала до податкового органу звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, визначивши у ній суму ПДФО, який підлягає сплаті, у розмірі 1827 грн. 02 коп. (а.с.116-118).

24.04.2017р. позивач подала уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, якою зменшила суму ПДФО на 1827 грн. 02 коп. (а.с.119-121).

07.12.2017р. ОСОБА_2 подала уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, якою зменшила суму ПДФО, яка підлягала перерахуванню до бюджету на 52128 грн. (а.с.64-67).

Підставою для подання вказаних уточнюючих декларацій було те, що згідно п.1.23 Акту перевірки від 22.09.2016р. у позивача існувала дебіторська заборгованість станом на 31.12.2015р. перед ТОВ «Захід-Логістік» у розмірі 289600 грн.

Вважаючи вказану суму заборгованості авансом, отриманим позивачем відповідно до договору № 100315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, та враховуючи те, що 30.12.2016р. зазначений договір було припинено сторонами шляхом розірвання, аванс в розмірі 289600 грн. був повернутий позивачем на рахунок ТзОВ «Захід- Логістік», так як на вказану суму авансу транспортно-експедиційні послуги впродовж 2016 року не надавались.

На підтвердження вказаних обставин позивач подала суду додаток до договору № 100315 на здійснення транспортного-експедиційного обслуговування від 30.12.2016р., яким сторони (ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Захід-Логістік») вирішили розірвати з 30.12.2016р. договір № 100315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування та підтвердили відсутність між ними будь-яких невиконаних договірних зобов'язань (а.с.114).

Крім того, на підтвердження повернення ТОВ «Захід-Логістік» отриманої суми авансу в розмірі 289600 грн. позивач надала платіжне доручення № 95 від 15.11.2016, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 повернула на рахунок ТзОВ «Захід-Логістік» 323022 грн., які в графі «призначення платежу» вказані як повернення фінансової допомоги згідно договору за № 011015 від 01.10.2015 (а.с.35).

В судовому засіданні позивач та її представник пояснили, що аванс в розмірі 289600 грн. входив у суму 323022 грн., яка була повернута ТзОВ «Захід-Логістік» на підставі зазначеного вище платіжного доручення.

Оскільки відповідач не скоригував податкові зобов'язання позивача на підставі поданих нею уточнюючих декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік, позивач звернулась з відповідною заявою від 13.12.2017р.

Листом № 224/с/09-19-51-02-24 від 29.12.2017р. відповідач ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. відмовив ОСОБА_2 у проведенні такого коригування податкових зобов'язань з ПДФО, оскільки згідно з пп.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними у річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати, а у разі отримання за результатами господарської діяльності збитку - графа 8 додатку Ф2 до декларації прокреслюється. Відтак, податковий орган вважав, що уточнена сума ПДФО не може бути врахована при зменшенні суми, яка має бути перерахована до бюджету відповідно до сформованої податкової вимоги № 15650-17 від 13.09.2017р. (а.с.68-69).

Вказані обставини слугували підставою для оскарження позивачем в судовому порядку відмови відповідача у проведенні перерахунку заборгованості з ПДФО та зобов'язання відповідача провести такий перерахунок.

Вирішуючи наведений спір, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг позивача виник на підставі узгоджених грошових зобов'язань з ПДФО, донарахованих ОСОБА_2 на підставі податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 28.12.2006р., згідно із яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 99786 грн. 50 коп., з яких 79829 грн. 20 коп. - основний платіж, 19957 грн. 30 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Оскільки за результатами оскарження в судовому порядку грошові зобов'язання стали узгодженими і набрали статусу податкового боргу, 13.09.2017р. відповідач сформував та направив позивачу податкову вимогу № 15650-17, якою ОСОБА_2 повідомлено про наявну суму податкового боргу.

Як вбачається з досліджених доказів, наведені податкові зобов'язання позивача донараховані податковим органом за період господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 - 2015 рік. При цьому, оскаржуючи донараховані суми ПДФО, позивач вважала отримані від ТзОВ «Захід-Логістік» кошти в розмірі 323022 грн. поворотною фінансовою допомогою відповідно до договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі № 011015 від 01.10.2015р.

В той же час, оскаржуючи відмову відповідача у проведенні коригувань податкових зобов'язань, позивач вважає заборгованість перед ТзОВ «Захід-Логістік» у розмірі 289600 грн. авансом, отриманим позивачем відповідно до договору № 100315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, посилаючись при цьому на п.1.23 Акту перевірки.

А тому, повернення коштів у розмірі 289600 грн. на підставі розірвання 30.12.2016р. договору № 100315 на здійснення транспортного-експедиційного обслуговування та відображення такого повернення коштів в уточнюючих податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 рік, на думку позивача та її представника, мало би призвести до коригування податкових зобов'язань ОСОБА_2 по ПДФО.

Разом з тим, згідно приписів п.п.50.1, 50.2 ст.50 ПК України коригування податкових зобов'язань позивача можливе за умови внесення нею уточнюючої декларації за 2015 рік, тобто період, за який проводилась перевірка і за який податковим органом донараховано грошові зобов'язання позивачу.

Оскільки позивачем було подано уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_2 за 2016 рік, а податкові зобов’язання позивача стосувалися податкового періоду 2015 року, відповідач не був зобов’язаний проводити позапланову перевірку позивача та зменшувати її зобов’язання з ПДФО.

Крім того, доведення факту повернення позивачем суми авансу в розмірі 289600 грн. та врахування такого повернення для зменшення суми податкових зобов’язань, визначених за результатами планової перевірки ФОП ОСОБА_2, проведеної у 2016 році, повинно здійснюватися в межах судового оскарження податкового повідомлення-рішення №0006751302 від 28.12.2016р., яке ще не завершене, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржені до суду касаційної інстанції.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів виходить з наступного.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Зокрема, відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу (п.50.3 ст.50 ПК України).

З наведеного слідує, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається у разі самостійного виявлення платником помилки у раніше поданій декларації.

Разом з тим, під час судового розгляду позивачем не доведено наявність будь-якої помилки у раніше поданих деклараціях; натомість, шляхом використання інституту внесення змін до податкової звітності позивач намагається тим самим зменшити визначену їй податковим органом суму грошового зобов’язання з ПДФО, яке в кінцевому підсумку набуло статусу податкового боргу.

При цьому, спірна сума 323022 грн. не була відображена позивачем у звітності, а відтак зменшення доходу на цю суму в наступному шляхом подачі уточнюючого розрахунку є неприпустимим.

Актом перевірки та судовими рішеннями встановлено, що позивачем за 2015 рік до складу доходу, що враховується для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу, який є об'єктом оподаткування ПДФО, не включено кошти у сумі 323022 грн., отримані нею за надані ТзОВ «Захід-Логістік» транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів, що призвело до заниження позивачем ПДФО за вказаний період на 79829 грн. 20 коп.

Звідси, визначення спірних грошових зобов’язань стосується 2015 року; суму 323022 грн. слід вважати доходом за надані ТзОВ «Захід-Логістік» транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів.

За твердженнями позивача вказана сума авансу повернута нею згідно платіжного доручення № 95 від 15.11.2016р., що слугувало підставою для подання уточнюючої декларації.

Між тим, такі твердження не відповідають дійсності, оскільки призначення сплаченого згідно платіжного доручення № 95 від 15.11.2016р. платежу в сумі 323022 грн. є повернення фінансової допомоги згідно договору № 011015 від 01.10.2015р.

Натомість, судовими рішеннями в справі № 809/34/17 встановлено, що перераховані ТзОВ «Захід-Логістік» кошти, зокрема, в сумі 323022 грн. є оплатою за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги (а.с.58). Також факт повернення коштів в сумі 323022 грн. був предметом дослідження судами, йому була надана правова оцінка про те, що такий не спростовує факту надання позивачем транспортно-експедиційних послуг ТзОВ «Захід-Логістік», не може бути підставою для невключення позивачем отриманого доходу до складу загального оподатковуваного доходу за 2015 рік.

З наведеного слідує логічний висновок, що кошти в сумі 323022 грн. є оплатою за надані транспортно-експедиційні послуги, а тому не можуть вважатися авансом. Представленим позивачем додатком до договору № 100315 на здійснення транспортного-експедиційного обслуговування від 30.12.2016р., яким сторони (ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Захід-Логістік») вирішили розірвати з 30.12.2016р. договір № 100315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування та підтвердили відсутність між ними будь-яких невиконаних договірних зобов'язань, не засвідчується узгодження договірними сторонами питання повернення будь-яких авансових платежів.

Звідси, жодних підстав для проведення коригування податкових зобов'язань позивача не виникало.

Стосовно проведення контролюючим органом позапланової перевірки слід врахувати приписи п.50.3 ст.50 ПК України, відповідно до яких у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Оскільки предметом розглядуваної перевірки було дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.10.2014р. по 31.12.2015р., позивачем подані уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, тобто, не за період, що перевірявся, тому в контролюючого органу не виникало права на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Окрім цього, відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п.177.5 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Форма декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України № 859 від 02.10.2015р.

Уточнення (виправлення) сум податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб – підприємців при самостійному виявленні помилок здійснюється у розділі V «Розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах».

Позивачем подані уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік від 24.04.2017р. та 07.12.2017р., якими зменшено розмір сум до сплати до бюджету з ПДФО та військового збору.

Згідно пп.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підпунктом 1 п.3 розд. IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затв. наказом Міністерства фінансів України № 859 від 02.10.2015р., визначено, що у графі 8 «Сума чистого оподатковуваного доходу» розд.І додатка Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи вказується сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується за такою формулою: графа 4 «Сума одержаного доходу» - графа 5 «Вартість придбаних товарно- матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» - графа 6 «Витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» - графа 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг».

Таким чином, ФОП, який перебуває на загальній системі оподаткування, у графі 8 «Сума чистого оподатковуваного доходу» розд.І додатка Ф2 до декларації про майновий стан і доходи зазначає суму чистого оподатковуваного доходу. Якщо за результатами господарської діяльності отримано збиток, то графа 8 розд.І додатка Ф2 до декларації прокреслюється.

Питання наявності збитку стверджується встановленим в судовому порядку фактом оплати ТзОВ «Захід-Логістік» коштів в сумі 323022 грн. за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги, які, за твердженням позивача, були у подальшому повернуті останньому, що фактично й призвело до збитковості проведеної операції.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких умов колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, а тому такі не підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018р. в адміністративній справі № 809/174/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7

Дата складення повного судового рішення: 30.05.2018р.