Постанова № 74374636, 31.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12566/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Калюжного А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в частині ненадання відповіді у порядку і у спосіб встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» на запит ветерана війни - учасника бойових дій, інваліда війни 2 групи ОСОБА_2;

- визнати такою, що принижує честь та гідність ветерана війни - учасника бойових дій, інваліда війни 2 групи ОСОБА_2 протиправна бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на запит протягом тривалого часу (з 23.05.2016 по 15.08.2016) є порушеннями статті 40 Конституції України у поєднанні із статтями 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і статтями 1-5 Закону України «Про основи національної безпеки України»;

- визнати, що протиправна бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на запит протягом тривалого часу (з 23.05.2016 по 15.08.2016) вчинена Міністерством оборони України відносно ветерана війни - учасника бойових дій, інваліда війни 2 групи ОСОБА_2, є порушенням статті 3 і статті 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод;

- зобов'язати Міністерство оборони України надати повну і обґрунтовану відповідь із наданням копій прийнятих рішень на запит про надання інформації про виділення і закупівлю постійного житлового приміщення у місті Києві за 2014-2016 роки для учасників бойових дій, які отримали поранення при захисті Батьківщини.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про задоволення позовних вимог.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, зареєстрований 10.05.2018 за вх. №15414, в якому він зазначає про законність та обґрунтованість рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року - без змін.

У судовому засіданні 31 травня 2018 року позивач підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

18.05.2016 позивач звернувся до Міністерства оборони України із запитом на отримання публічної інформації.

Міністерство оборони України листом від 23.05.2016 №266/із/1290 повідомило ОСОБА_2 про те, що у Міністерства оборони України опрацьовується інформаційний запит від 18.05.2016 №567/ЗПІ, однак у зв'язку з тим, що пошук інформації потребує додаткового часу, відповідь буде надана відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно доводів позивача, на момент звернення до суду з даним позовом, а саме, станом на 15.08.2016 відповідь на його запит на отримання публічної інформації від Міністерства оборони України не надходила.

Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні інформації, якою не володіє.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулює Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Статтею 4 Закону №2939-VI передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону №2939-17 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до статті 19 вказаного Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, запит позивача від 18.05.2016 за № 567/ЗПІ є запитом на публічну інформацію в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до частини 1 та 4 статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 1 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

З аналізу наведених норм закону, вбачається, що публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб'єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб. Перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.

Судом першої інстанції встановлено, що в запиті на отримання публічної інформації від 18.05.2016 №567/ЗПІ позивач просив надати копії документів і рішень Міністра оборони України, начальника Київського гарнізону про виділення і закупівлю постійного житлового приміщення у період з 2014-2016 років в гарнізоні міста Києва та Київському гарнізоні військовослужбовцям - учасникам бойових дій, які отримали поранення, вказану інформацію запитувач просив надати по категоріям: учасникам бойових дій, які приймали участь в бойових діях на сході України і які отримали поранення 2014-2016 роках; учасникам бойових дій, які отримали поранення у 2014-2016 роках при захисті Батьківщини в боях на сході України; учасникам бойових дій, які отримали поранення при захисті Батьківщини.

Міністерство оборони України листом від 23.05.2016 №266/із/1290 повідомило ОСОБА_2 про те, що у Міністерства оборони України опрацьовується інформаційний запит від 18.05.2016 №567/ЗПІ, однак у зв'язку з тим, що пошук інформації потребує додаткового часу, відповідь буде надана відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В матеріалах справи також міститься відповідь, надана відповідачем електронною поштою, від 14.06.2016 №266/із/1509, в якій він повідомив заявника про те, що питання закупівлі постійного житла не належить до компетенції Міністра оборони України. Також, в листі відповідач надав позивачу інформацію про кількість осіб, які отримали за період 2014-2016 роки постійне житло.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів надіслання позивачу вказаної відповіді на запит та отримання такої відповіді саме 14 червня 2016 року.

Так, 14 червня 2016 року не є датою надання відповіді на запит позивача, як помилково вважає суд першої інстанції, а є лише днем реєстрації листа відповідача №266/із/1509 від 14 червня 2016 року

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист №266/із/1509 від 14 червня 2016 року був направлений позивачу електронною поштою лише 10.11.2016, що підтверджується наданою ОСОБА_2 довідкою провайдера «Ukrnet» (а.с.69).

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку визначальною є дата саме направлення відповіді на запит позивача, а не дата її реєстрації у відповідному органі, тобто датою надання відповіді на запит є дата направлення вказаної відповіді заявнику.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідь на запит позивача 18.05.2016 №567/ЗПІ надана відповідачем з пропуском строку, передбаченого ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Крім того, як встановлено під час апеляційного розгляду справи та не спростовано представником відповідача, вказана відповідь не запит не була направлена на поштову адресу позивача, про що останній просив у своєму запиті.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України в частині ненадання відповіді у порядку і у спосіб встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» на запит ОСОБА_2 від 18.05.2016 №567/ЗПІ підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, відповідь Міністерства оборони України №266/із/1509 від 14 червня 2016 року в повному обсязі не містить запитуваної позивачем у запиті від 18 травня 2016 року №567/ЗПІ інформації.

Так, як було зазначено вище, позивач просив надати копії документів і рішень Міністра оборони України, начальника Київського гарнізону про виділення і закупівлю постійного житлового приміщення у період з 2014-2016 років в гарнізоні міста Києва та Київському гарнізоні військовослужбовцям - учасникам бойових дій, які отримали поранення, вказану інформацію запитувач просив надати по категоріям: учасникам бойових дій, які приймали участь в бойових діях на сході України і які отримали поранення 2014-2016 роках; учасникам бойових дій, які отримали поранення у 2014-2016 роках при захисті Батьківщини в боях на сході України; учасникам бойових дій, які отримали поранення при захисті Батьківщини.

Вказаного відповідачем зроблено не було.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що відповідно до пп.86,87 п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 Міноборони відповідно до покладених на нього завдань: здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Міноборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, а також стосовно актів, які ними видаються, забезпечує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Міноборони; видає "Білу книгу" з метою інформування громадськості про діяльність Збройних Сил.

Крім того, відповідно до абз. 3 п.1.4 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 (далі - Інструкція) військовослужбовці, які визнані у встановленому законодавством порядку інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та члени сімей військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, пов'язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбачених законодавством джерел, чи грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення з урахуванням пільг, установлених законодавством.

Відповідно до п.1.7 Інструкції перелік житлових об'єктів, які передбачається фінансувати в поточному році за рахунок коштів Державного бюджету України (далі - Перелік), готується Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України (далі - ГКЕУ ЗС України) з урахуванням перспективного складу ЗС України та погоджується начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України, після чого затверджується наказом Міністерства оборони України у встановленому порядку.

Згідно з п.1.8 Інструкції 1.8. Перелік доводиться до відома територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь (далі - ТКЕУ) ГКЕУ ЗС України в десятиденний строк з дня його затвердження заступником Міністра оборони України. ТКЕУ доводять Перелік до відома підпорядкованих квартирно-експлуатаційних відділів чи квартирно-експлуатаційних частин (районів) (далі - КЕВ (КЕЧ) районів) у семиденний строк з дня його отримання.

КЕВ (КЕЧ) районів доводять Перелік до відома начальників гарнізонів, які перебувають у зоні їх відповідальності, у триденний строк з дня його отримання.

На підставі отриманого Переліку КЕВ (КЕЧ) району спільно з начальником гарнізону та головою гарнізонної житлової комісії готують пропозиції до ГКЕУ ЗС України про кількість службових жилих приміщень, яка визначається рішенням заступника Міністра оборони України по кожному будинку, який планується до введення в експлуатацію в гарнізоні. Після підписання зазначеними особами вказані пропозиції подаються до ГКЕУ ЗС України не пізніше ніж за місяць до введення будинків в експлуатацію.

ГКЕУ ЗС України проводить аналіз отриманих пропозицій та подає доповідь заступнику Міністра оборони України про визначення кількості службових жилих приміщень та жилих приміщень для постійного проживання в кожному з будинків цього гарнізону з обґрунтуванням можливих розбіжностей між пропозиціями начальників гарнізонів та ГКЕУ ЗС України (у разі їх наявності).

Після затвердження пропозицій заступником Міністра оборони України ГКЕУ ЗС України доводить їх у семиденний строк до відома начальника ТКЕУ, який у свою чергу доводить їх до відома начальників підпорядкованих КЕВ (КЕЧ) районів у дводенний строк з дня їх отримання.

У десятиденний строк з дня отримання рішення заступника Міністра оборони України видається наказ начальника гарнізону, у якому до відома особового складу гарнізону доводиться рішення заступника Міністра оборони України про визначення кількості службових жилих приміщень та жилих приміщень для постійного проживання в гарнізоні. У цьому самому наказі, на підставі облікових даних щодо кількості осіб, які потребують поліпшення житлових умов, визначається відсоткове відношення постійного жилого приміщення, що планується до розподілу згідно із загальною чергою, поза чергою та першочергово.

З огляду на викладене, Міністр оборони України бере безпосередню участь в процесі забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців та виносить в процесі цього відповідні накази, а тому відповідач повинен був надати позивачу всю наявну в нього запитувану позивачем інформацію у запиті від 18 травня 2016 року №567/ЗПІ разом з копіями відповідних рішень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Міністерство оборони України належним чином розглянути запит ОСОБА_2 від 18.05.2016 №567/ЗПІ, надавши повну та обґрунтовану відповідь по суті порушених у даних запиті питань, також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання такою, що принижує честь та гідність ветерана війни - учасника бойових дій, інваліда війни 2 групи ОСОБА_2 протиправна бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на запит протягом тривалого часу (з 23.05.2016 по 15.08.2016) є порушеннями статті 40 Конституції України у поєднанні із статтями 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і статтями 1-5 Закону України «Про основи національної безпеки України»; визнання, що протиправна бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на запит протягом тривалого часу (з 23.05.2016 по 15.08.2016) вчинена Міністерством оборони України відносно ветерана війни - учасника бойових дій, інваліда війни 2 групи ОСОБА_2, є порушенням статті 3 і статті 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що вони задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

З огляду на викладене, задоволення зазначених вище позовних вимог ОСОБА_2 не входить до повноважень суду при вирішенні справи, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження, а тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в частині ненадання відповіді у порядку і у спосіб встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» на запит ОСОБА_2 від 18.05.2016 №567/ЗПІ.

Зобов'язати Міністерство оборони України належним чином розглянути запит ОСОБА_2 від 18.05.2016 №567/ЗПІ, надавши повну та обґрунтовану відповідь по суті порушених у даних запиті питань.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 31.05.2018