Постанова № 74374556, 24.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3864/17 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Коротких А.Ю. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року, яка прийнята в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Вугілля України» до Державної фіскальної служби України та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ТОВ «Вугілля України» звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС щодо не проведення перевірки контрагентів позивача в частині адміністрування ПДВ у встановлені строки;

- надати позивачу право на віднесення до податкового кредиту суми 258911510 грн 89 коп., що відповідає сумі ПДВ, зазначеної в незареєстрованих постачальниками податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити значення рядка 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних {НаклОтр - Загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими в Реєстрі на суму податкового кредиту незареєстрованого державними вугледобувними підприємствами, а саме 258911510 грн 89 коп., та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зменшити суму боргу в даних оперативного обліку податків та зборів (інтегрованій картці платника податків) Електронного кабінету на суму податкового кредиту незареєстрованого державними вугледобувними підприємствами, а саме 258911510 грн 89 коп.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції керувався нормами Податкового кодексу України в іншій редакції, ніж підлягала застосуванню.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав два відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що 24 лютого 2017 року були направлені листи щодо проведення перевірки контрагентів ТОВ «Вугілля України».

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДП «Вугілля України» задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року - скасувати в частині виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ч. 2 ст. 317 КАС України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що протягом 2015 року ДП «Вугілля України» здійснювало господарські операції з придбання товарів, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Такі операції здійснювалися у тому числі за участю суб'єктів господарювання, які не виконували свого обов'язку щодо реєстрації виданих позивачу податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

До 01 липня 2015 року ДП «Вугілля України» мало можливість реалізувати своє право на податковий кредит за такими операціями шляхом подачі податкової декларації з податку на додану вартість разом зі скаргою на відповідних контрагентів - продавців товару. Після 01 липня 2015 року обов'язковою умовою виникнення права на податковий кредит стало проведення контролюючим органом перевірки для з'ясування достовірності та повноти нарахування продавцями зобов'язань з податку на додану вартість за відповідними операціями.

ДП «Вугілля України» зверталося до Офісу великих платників податків ДФС зі скаргами на продавців, які не здійснили реєстрації податкових накладних, складених у липні, листопаді та грудні 2015 року.

Враховуючи, що Офіс великих платників податків ДФС не забезпечив проведення відповідних перевірок, а право на податковий кредит залишалося не реалізованим протягом тривалого часу, ДП «Вугілля України» звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ДП «Вугілля України», суд першої інстанції виходив з того, що Офіс великих платників податків ДФС самостійно не проводить перевірки продавців товарів, які перебувають на обліку в інших територіальних органах Державної фіскальної служби України. Також суд першої інстанції врахував, що запити щодо проведення перевірок контрагентів позивача були направлені до відповідних контролюючих органів.

Колегія суддів не у повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній станом на 01 липня 2015 року, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Із 01 січня 2016 року строк, протягом якого покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на постачальника збільшився з 60 до 265 календарних днів.

Також положення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній станом на 01 липня 2015 року, передбачали, що надходження заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією. Строк, протягом якого проводиться вказана перевірка - не встановлювався.

Проте, з 01 січня 2016 року набули чинності зміни до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно яких перевірка проводиться протягом 15 календарних днів з дня надходження заяви покупця. З 01 січня 2017 року строк проведення перевірки збільшений до 90 календарних днів.

На підставі письмових доказів, які зібрані судом першої інстанції та додатково витребувані судом апеляційної інстанції встановлено, що у липні 2015 року ряд продавців товару видали позивачу податкові накладні, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ДП «Вугілля України» разом з декларацією з податку на додану вартість за липень 2015 року подав додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)».

Також листом від 19 серпня 2015 року № 1500/02 позивач направив до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС) копії документів до додатку 8 декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

У листопаді та грудні 2015 року окремі продавці товару також видали ДП «Вугілля України» податкові накладні, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ДП «Вугілля України» разом з декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2016 року подав додаток № 8 «Заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування», у якому зазначив податкові накладні, складені у листопаді-грудні 2015 року.

Листом від 18 листопада 2016 року № 0825/02 позивач направив до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС) копії документів до додатку 8 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивач звертався до податкового органу із листом від 17 листопада 2016 року № 0824/06, у якому просив повідомити про результати перевірок, проведених за вказаними скаргами.

Офіс великих платників податків ДФС листом від 20 грудня 2016 року № 12807/10/28-10-41-5-15 повідомив ДП «Вугілля України» про те, що копії документів, направлених листом від 18 листопада 2016 року № 0825/02 є недостатніми.

На виконання вказаного листа позивач 06 січня 2017 року листом № 0001/02 надав Офісу великих платників податків ДФС додаткові документи.

Відповідно до листа від 02 лютого 2017 року № 7173/10/28-10-41-05-15 податковий орган повідомив ДП «Вугілля України» про направлення листів щодо проведення контрольно-перевірочних заходів до податкових органів за місцем обліку контрагентів (постачальників) позивача, зазначених у додатку 8 до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, листопад та грудень 2015 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично додатки 8 були додані до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2015 року та жовтень 2016 року, проте у декларації за жовтень 2016 року зазначені податкові накладні, видані у листопаді та грудні 2015 року.

У клопотанні про зупинення провадження у справі Офіс великих платників податків ДФС зазначив, що відповідні листи щодо проведення перевірок контрагентів (постачальників) позивача були направлені до контролюючих органів за місцем обліку суб'єктів господарювання 14 лютого 2017 року.

Перевіряючи за вказаних обставин обґрунтованість позовної вимоги ТОВ «Вугілля України» про визнання протиправною бездіяльності Офісу великих платників податків ДФС щодо не проведення перевірки контрагентів в частині адміністрування ПДВ у встановлені строки колегія суддів дійшла до таких висновків.

Податковий кодекс України у редакції, чинній на час надходження до податкового органу податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2015 року разом із додатком 8, а також листа від 19 серпня 2015 року № 1500/02 про направлення копій документів до додатку 8 декларації, не встановлював строків проведення перевірки контролюючим органом для з'ясування достовірності та повноти нарахування зобов'язань з податку за господарськими операціями.

Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України встановлені критерії, за якими суди оцінюють рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Так, у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як раніше зазначалося, дії, спрямовані на організацію проведення перевірки контрагентів (постачальників) ТОВ «Вугілля України», зазначених у додатку 8 до декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, були вперше вчинені Офісом великих платників податків ДФС лише 24 лютого 2017 року, тобто через більше ніж півтора роки після надходження відповідної скарги та документів.

Про стан розгляду таких документів позивач був вперше повідомлений листом від 02 лютого 2017 року № 7173/10/28-10-41-05-15. Крім того, відомості про дату фактичного направлення запитів до контролюючих органів за місцем податкового обліку продавців, зазначені у вказаному листі, не відповідають даті, яка була у подальшому повідомлена відповідачем суду (24 лютого 2017 року).

Під час розгляду справи відповідачі не надали суду пояснень щодо причин, які зумовили направлення вказаних запитів лише через півтора роки після надходження скарги та документів від ТОВ «Вугілля України».

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що строк, протягом якого Офіс великих платників податків ДФС не вживав заходів, спрямованих на проведення перевірок контрагентів ДП «Вугілля України», зазначених у додатках 8 до податкових декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, не є розумним строком у розумінні п. 10 ч. 2 ст. 2 КАС України.

На час надходження до податкового органу податкової декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2016 року разом із додатком 8, а також листа від 18 листопада 2016 року № 0825/02 про направлення копій документів до додатку 8 декларації, Податковий кодекс України передбачав, що відповідна перевірка має бути проведена протягом 15 календарних днів з дня надходження заяви із скаргою.

Заяву зі скаргою податковий орган отримав від позивача 18 листопада 2016 року. Разом з тим про необхідних надання первинних документів, що підтверджують факт отримання товарів, Офіс великих платників податків ДФС повідомив листом 20 грудня 2016 року № 12807/10/28-10-41-5-15.

Положення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не визначають строк, протягом якого податковий орган має повідомити платника податків про те, що заява зі скаргою на контрагентів не містить необхідних додатків.

Під час розгляду і вирішення даної справи колегія суддів виходить із того, що розумний строк направлення такого повідомлення не може перевищувати строку, встановленого Податковим кодексом України для проведення перевірки. Зазначений строк не був дотриманий податковим органом.

Станом на 06 січня 2017 року - дату надходження до контролюючого органу додаткових документів від ДП «Вугілля України», строк проведення перевірки становив 90 календарних днів з дня надходження заяви покупця.

Разом з тим, запити до контролюючих органів за місцем податкового обліку продавців були направлені через 54 календарних дні після надходження від позивача належних документів.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Офісу великих платників податків ДФС щодо не вжиття протягом розумного строку заходів, спрямованих на проведення перевірок контрагентів ДП «Вугілля України», зазначених у додатках 8 до податкових декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року та за жовтень 2016 року, для з'ясування достовірності та повноти нарахування ними зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з ДП «Вугілля України».

Натомість рішення суду від 24 січня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимог позивача про надання йому право на віднесення до податкового кредиту суми 258911510 грн 89 коп., що відповідає сумі ПДВ, зазначеної в незареєстрованих постачальниками податкових накладних; зобов'язання Державної фіскальної служби України збільшити значення рядка 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних {НаклОтр - Загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими в Реєстрі на суму податкового кредиту незареєстрованого державними вугледобувними підприємствами, а саме 258911510 грн 89 коп., та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ; зобов'язання Державної фіскальної служби України зменшити суму боргу в даних оперативного обліку податків та зборів (інтегрованій картці платника податків) Електронного кабінету на суму податкового кредиту незареєстрованого державними вугледобувними підприємствами, а саме 258911510 грн 89 коп. є законним і обґрунтованим.

Надання права на віднесення до податкового кредиту суми 258911510 грн 89 коп., що відповідає сумі ПДВ, зазначеній в незареєстрованих постачальниками податкових накладних виходить до межі повноважень суду, передбачених ст. 245 КАС України.

За змістом п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України таке рішення може бути прийняте контролюючим органом за місцем обліку платника податків та лише за результатами перевірки продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за відповідними господарськими операціями.

Згідно з поясненнями представників сторін, відповідні перевірки на час прийняття даної постанови не завершені.

Інші позовні вимоги ДП «Вугілля України» безпосередньо пов'язані із визнанням за позивачем права на податковий кредит у розмірі 258911510 грн 89 коп., у зв'язку з чим є передчасними і не підлягають задоволенню судом.

Посилання позивача на порушення ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод колегія суддів вважає необґрунтованими.

Вказана норма передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне,

щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У відповідності до ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини, який далі називається «Суд». Він функціонує на постійній основі.

В даному випадку державою встановлений контроль за користуванням майном у вигляді податкового кредиту шляхом проведення перевірки продавця з метою з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за господарською операцією.

Проведення такої перевірки покладене на окремі податкові органи за місцем податкового обліку контрагентів позивача. Національні суди наділені повноваженнями перевіряти правомірність рішень, дій та бездіяльності лише тих суб'єктів владних повноважень, які є сторонами адміністративної справи.

Зазначена перевірка не була проведене та завершена у встановленому законом порядку. Протиправна бездіяльність відповідачів у даній справі полягала саме у не вжитті протягом розумного строку заходів, спрямованих на проведення перевірки.

Відтак, у межах даного спору колегія судді вважає можливим захисти права ДП «Вугілля України» на податковий кредит виключно шляхом визнання факту недотримання розумних строків під час організації проведення відповідних перевірок контрагентів (продавців) позивач.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДП «Вугілля України» лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 24 січня 2018 року та є підставами для її скасування у частині.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДП «Вугілля України» задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року - скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України» - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо не проведення перевірки контрагентів позивача в частині адміністрування ПДВ у встановлені строки - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо не вжиття протягом розумного строку заходів, спрямованих на проведення перевірок контрагентів Державного підприємства «Вугілля України», зазначених у додатках 8 до податкових декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року та за жовтень 2016 року, для з'ясування достовірності та повноти нарахування ними зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з Державним підприємством «Вугілля України».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді А.Ю. Коротких

В.В. Файдюк

Постанова складена у повному обсязі 29 травня 2018 року.