Постанова № 74374398, 30.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року справа №8012/2084/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенко І.В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 812/2084/17 (головуючий І інстанції Свергун І.О., складене в повному обсязі 27 лютого 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 16 грудня 2016 року № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2017 року фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, платник податків) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі – відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення № НОМЕР_1 від 16 грудня 2016 року на суму 105 829,60 грн., у тому числі за основним платежем 84 663,68 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 21 165,92 грн. (а.с.3-5).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року замінено відповідача по справі – Головне управління ДФС у Луганській області, належним відповідачем – Державною податковою інспекцію у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (а.с.61).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 16 грудня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов’язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» на загальну суму 105829,60 грн., у тому числі за основним платежем – 84663,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 21165,92 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування зазначив, оскільки позивач не скористався податковою пільгою в порядку та строки визначені Податковим кодексом України, не подав звітну декларацію, а в подальшому подав 26 грудня 2017 року звітну декларацію, яка не відповідає змісту укладених угод між позивачем та Лисичанською міською радою в частині розміру орендної плати, тому в порушення вимог пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України до позивача правомірно було застосовано штраф у розмірі 21165,92 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та донараховано грошове зобов’язання в порядку визначеному пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно діючих розрахунків з орендної плати у розмірі 84663,68 грн. (92-95).

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевірив доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Лисичанською міською радою 26 листопада 2004 року за № 2 381 000 0000 000922 (а.с. 24-27).

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області і є суб’єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

04 листопада 2010 року між Лисичанською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2009 га, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Московська, 167а, для експлуатації ресторану «Адріатик» (а.с. 31-37).

06 червня 2016 року податковим органом проведено камеральну перевірку орендної плати за земельну ділянку ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт № 136/1303/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено, що позивачем не подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, чим порушено вимоги пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (а.с. 29-37).

07 червня 2016 року на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170 грн. (а.с. 28).

Крім того, 02 грудня 2016 року контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року та повноти нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня року 2013 року по 31 грудня 2015 року ФОП ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_2, за результатами якої складено акт № 29/12-09-13-04/НОМЕР_2 (а.с. 6-17).

Також перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми орендної плати за земельну ділянку за 2015 рік у сумі 84663,68 грн., чим порушено п. 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16 грудня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» на 105829,60 грн., у тому числі: за податковими зобов’язаннями – 84663,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 21165,92 грн. (а.с. 18).

26 грудня 2017 року позивач подав податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, якою з урахуванням звільнення від її сплати в силу статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено податкові зобов'язання за період з січня по грудень 2015 року в сумі 0,00 грн. (а.с. 21-23).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, що регулюється нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (статті 285 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру ( стаття 286 Податкового кодексу України).

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За приписами пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків і які є узгодженими з дати подання декларацій.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одночасно пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковий період, порядок обчислення плати за землю, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судова колегія враховує таке.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з нормами статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08 червня 2016 року) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з частиною 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до ПК України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 5 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1669 Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Лисичанськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Орендована земельна ділянка має комунальну форму власності та розташована в м. Лисичанську Луганської області, тобто, на території, на якій, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р здійснювалася антитерористична операція.

Тому позивач в силу статті 6 Закону № 1669 є звільненим від плати за її використання до 08 червня 2016, а саме, до внесення змін до вказаної норми Закону.

Згідно з положеннями Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб’єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14 квітня 2014 року до 07 червня 2016 року.

Тому в силу положень статті 6 Закону № 1669 позивача протягом часу з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року включно звільнено від сплати орендної плати за землю в м. Лисичанську Луганської області, внаслідок чого за вказаний період показники податкової звітності позивача з орендної плати за землю мають дорівнювати нулю.

Таким чином, положення статті 6 Закону № 1669 не є податковою пільгою, що розповсюджується на позивача, не є правом позивача, реалізація якого залежить від дотримання певної процедури, а є спеціальною нормою закону, яка для суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції - скасовує дію підстав для сплати, отже, і для нарахування певного податку, що відповідає принципу соціальної справедливості, що закріплений в підпункті 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, та положенням пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням з посиланням на вказану у розмірі 21165,29 грн.

Оскільки відсутні підстави для визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 105829,60 грн., тому є безпідставним застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання протиправним та скасування оскарженого повідомлення рішення, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 812/2084/17 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 812/2084/17 за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 16 грудня 2016 року № НОМЕР_1 - залишити без змін.

Повне судове рішення складене 30 травня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати складання повного судового рішення та не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: І.Д. Компанієць

ОСОБА_2